Фінансовий сектор як індикатор кризових явищ

Даний пункт є одним із найважливіших та найбільш повно представлених на сторінках газети. Це пояснюється тим, що саме на фінансовому ринку розпочалися прояви економічної кризи.

Найбільше уваги було присвячено банківському сектору, де за ситуацією слідкували журналісти Наталія Білоусова, Валерій Литвицький, Олексій Савицький та Сергій Льовочкін. Якщо йти за хронологією публікацій, то спершу публікації носили заспокійливий характер, заперечуючи наявність проблем у банківському секторі.

Найбільш яскраво цю стадію демонструє стаття Олексія Савицького «Чи виправдана паніка?», яка з’явилася у зв’язку з чутками про банкрутство «Промінвестбанку» та масове зняття готівки населенням. Посилаючись на Нацбанк та правління «Промінвестбанку», автор заявляє, що такі чутки є результатом діяльності рейдерів, які хочуть зменшити у такий спосіб вартість банку та купити його «за безцінь». Він також наводить слова керівника Групи радників голови НБУ Валерія Литвицького: «Цей банк сильний, системоутворюючий, він свої платіжні зобов’язання виконує... Єдина проблема виникла з депозитами у зв’язку з плітками про його неплатоспроможність… У нас ліквідність нормальна, банківська система здорова, платіжний баланс позитивний...» [59, 5].

У той же час Литвицький ненароком зазначає, що для підтримки «Промінвестбанку» НБУ відкриває йому кредитну лінію на п’ять мільярдів гривень. «Хоча ми впевнені, що цього й не потрібно буде, банк ще й буде думати, куди ці кошти подіти», - заспокоює населення Литвицький. Однак читача, який навіть не розбирається в економіці, подібна інформація лише нервує, оскільки всім відомо, як складно отримати кредит від будь-яких державних установ і що просто так НБУ кредити не видає. Тож якщо Нацбанк пішов на такий крок, напрошується висновок, що вкладникам і справді є через що непокоїтися.

Втім, автор не став акцентувати увагу на даному протиріччі, а зробив висновок про стабільність ситуації в банківському секторі, щоправда, поділившись невиразними сумнівами щодо «здоров’я» українських банків.

Вже 14 жовтня 2008 року характер висвітлення подій кардинально змінюється. Виходить стаття Наталі Білоусової «Принцип доміно?», в якій автор зазначає, що стан української банківської сфери далеко не свідчить про стабільність і «хороше здоров’я» і що такі банки, як «Промінвест» та «Надра» вже зазнали серйозних проблем [12, 5]. Таким чином, за 12 днів після заяв про чудовий стан банківської сфери газета стверджує абсолютно протилежне, що можна пояснити бажанням посадових осіб, які виступили у ролі експертів, приховати справжній стан справ в українській економіці. Втім, не зрозуміло, чому досвідчені журналісти практично не піддали критиці заяви посадовців.

Далі ситуація у банківському секторі викликала справжню дискусію на сторінках газети, в якій зіткнулися дві протилежні позиції: вкладників та банкірів.

Більшість статей, що стосуються позиції вкладників, присвячені проблемі подолання недовіри населення до банківської сфери. При цьому варто відзначити, що не завжди, висвітлюючи позицію клієнтів банків, журналісти були на їхньому боці. Так, у статті «З-під матраців - в економіку» Олексій Савицький звинувачує вкладників у тому, що, піддавшись паніці, вони лише в лютому 2009 року забрали з банків 811,2 мільйона доларів, тим самим «знекровивши» економіку. Розуміючи, що повернути довіру людей на даному етапі практично нереально, деякі експерти пропонують вжити заходів відверто агресивних щодо населення власної країни. Так, президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло практично пропонує «витряхнути» кошти з матраців і «вижати соки» з їхніх власників, одночасно стимулюючи споживчу активність. Природно, що з критикою таких заходів виступили інші експерти, відзначаючи, що у великої частини населення «витискати з матраців» просто нічого, та обстоюючи думку про неефективність таких «інвесторів не з власної волі» [55, 5].

Аналізуючи дану статтю, створюється враження, що автор знаходиться в опозиції до читача, тож, на мою думку, журналіст не виконав своєї місії - служити інтересам пересічного українця. Звісно, основну агресію виявили опитані експерти, але в такому випадку, захищаючи читача, журналіст міг би вступити в полеміку з ними. Однак полеміка у тексті відсутня, що вочевидь збільшує недовіру читача до видання.

Важко не погодитись, що відсутність довіри вкладника значно ускладнює економічну ситуацію, тож до проблеми повернення довіри населення видання неодноразово зверталося і надалі, проте статті вже не носили агресивний характер по відношенню до населення.

Цікавою для читача є також стаття Тетяни Мамалиги «Безальтернативні депозити». Автор одразу доходить висновку, що реальної альтернативи депозитам немає, тож присвячує матеріал пошуку найбільш вигідного для вкладника співвідношення валют у можливому депозиті з точки зору прибутковості, стабільності та надійності [39, 5]. Подібні статті є надзвичайно корисними для пересічного читача, оскільки напряму допомагають йому розібратися в економічній ситуації та несуть практичну користь. Якщо ж дивитися на ситуацію очима банкірів, то першою і чи не найголовнішою проблемою, з якою зіткнулися банки, на думку журналістів, стало неповернення коштів за кредитами. Саме цьому присвячена стаття Лідії Погребняк «Експансія на боржників», у якій автор прогнозує збільшення потреби зі сторони банків у колекторських послугах та розповідає про основні способи повернення грошей колекторськими компаніями [47, 5].

Цікавою є стаття Алли Дубровик «Вкладників банків ділять на сорти», у якій розглядається трикутник «банк-вкладник-суд». У ній мова йде про проблеми вкладників, які подавали позови до суду щодо неповернення грошей «Укрпромбанком». Автор наводить думку однієї з клієнток «Укрпромбанку» Олени Куценко: «Нас поділили на два «сорти». Перший - це ті, хто мирно чекав «із моря погоди», коли їм повернуть їхні гроші. До другого виокремили тих вкладників, які відстоювали свої права в суді. Так ті, хто сидів, склавши руки, без проблем отримають свої гроші в «Родовід Банк». А нам потрібно чекати, поки «Укрпромбанк» ліквідують, і аж тоді сподіватись, що гроші нам поверне Фонд гарантування вкладів» [24, 5]. Журналіст з’ясовує в експертів, чому склалася така ситуація і детально розбирається, що ж робити вкладникам «другого сорту».

На мою думку, такі статті є найціннішими для читача, оскільки вони не лише піднімають на суспільний рівень проблеми пересічного українця, а й допомагають розібратися, як знайти вихід з ситуації, залучаючи компетентних спеціалістів, у яких пересічному читачеві отримати консультацію проблематично.

Дуже цікавою є стаття президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняко «Десять міфів про банки», де не лише коментується позиція банків у ситуації, що склалася, а й роз’яснюються основні принципи роботи банків. Міфами Олександр Сугоняко назвав такі твердження, як «В економіці криза, а банки отримують величезні прибутки», «Українські банки жадібніші за закордонні - дають кредити набагато дорожче, ніж у Західній Європі», «Тримати гроші в банках ненадійно - краще щось придбати чи тримати готівкою вдома» та інші [62, 5]. Кожне з тверджень було детально роз’яснене автором з економічної точки зору, тож стаття є надзвичайно цінною і для вкладника, і для самих банкірів. Справа в тому, що лише за умови спокійного, розважливого діалогу без взаємних обвинувачень вкладники та банки можуть краще порозумітись та зрештою піти назустріч один одному.

Ще однією важливою темою в межах даного підрозділу стали проблеми виживання кредитних спілок. Так, у статті Наталі Білоусової «Депозитні «заморозки» розповідається, що для кредитних спілок дострокове зняття грошей із депозитних рахунків тимчасово заборонили. Окрім цього, спілки зобов’язали подавати звіти про свою діяльність щомісячно, у той час як раніше це здійснювалося щоквартально. На думку автора, такі заходи свідчать про несприятливе фінансове становище спілок [7, 5].

Стаття, таким чином, є упереджувальною та застерігає від проблем, які згодом можуть виникнути у власників вкладів. У зв’язку з цим автор піднімає питання про заснування гарантійного фонду за внесками вкладників, проблема створення якого актуальна протягом останніх кількох років.

Наталія Білоусова продовжувала відслідковувати ситуацію з кредитними спілками й у березні 2009 року. У статті «Депозитний «капкан» автор зазначає, що у Всеукраїнській асоціації кредитних спілок розроблена «Програма захисту вкладів», де одним із ступенів захисту є страхування внесків, а у НАКСУ працює стабілізаційний фонд та пілотна «Програма компенсації втрат вкладників», яка дозволяє вкладникам спілки-учасниці у разі чого отримати до 25 тис. грн. Також журналістом були залучені експерти, які надали поради вкладникам, як поводитися у ситуації, якщо термін дії депозиту закінчився, а спілка відмовляється повертати гроші [6, 5].

Узагальнюючи ж, можна сказати, що проблема виживання кредитних спілок розкрита газетою неповністю, оскільки не вистачило публікацій, що детально висвітлюють динаміку розвитку подій. У той же час ті статті, які представлені на сторінках газети в межах даної тематики, є дуже інформативними та корисними для її читачів.

Ще однією проблемою, розглянутою в межах даного підрозділу, є стан інвестиційного клімату в Україні. Саме цій темі присвячене інтерв’ю губернатора Львівщини Миколи Кмітя з журналісткою газети Тетяною Мамалигою. Найбільшою перешкодою для припливу інвестицій в Україну Микола Кміть, як і більшість експертів, називає підхід влади до інвестицій, зокрема системи оподаткування інвесторів. З цього приводу експерт зазначає: «Вже десь рік я пропагую, щоб не було так званого «податку на інвестиції», щоб ми нічого не вимагали від тих людей, які хочуть інвестувати... Це насправді абсурд - країна з надзвичайно низьким рівнем інвестицій на душу населення ще щось просить у інвестора. Ми маємо вже перейти на ту стадію, коли будемо надавати пільги інвесторам. До якого часу? Поки інвестиції не будуть складати 15-20 тисяч доларів на душу населення» [40, 5].

До проблем інвестування неодноразово зверталась Наталя Білоусова та інші журналісти, які виявили найважливіші для інвестиційної сфери питання. Проблема інвестицій привернула увагу журналістів ще й через те, що, розв’язавши її, Україна може отримати потужний імпульс для подолання економічної кризи.

Аналізуючи висвітлення проблем фінансового сектору, робимо висновок, що журналістами були опрацьовані найважливіші проблеми даної сфери діяльності. У той же час присутня нерівномірність висвітлення конкретних тем, для яких загальною є тенденція детального опису подій на початку кризи, зацікавлення читача через постановку важливих питань, вирішення яких лише назріває та відсутність подальшого описання розвитку подій, що є недоліком видання.

До позитивних моментів відноситься те, що при обговоренні питань журналістами була залучена велика кількість експертів. Таким чином, видання продемонструвало високий рівень обізнаності з фінансової проблематики та забезпечило читачів великою кількістю корисної та цікавої інформації.