Галузевий зріз фінансової кризи

Газета «День» систематично подавала інформацію про постраждалі від фінансової кризи сектори української економіки у статтях-оглядах економічної ситуації в країні. Втім, таким галузям, як гірничо-металургійна, вугільна, будівельна та енергетична було приділено більше уваги, оскільки саме вони зазнали першого удару кризи.

Першою увагу ЗМІ привернула гірничо-металургійна галузь. Так, у статті Наталі Білоусової «Знову паніка?» розповідається про зустріч представників найбільших гірничо-металургійних комбінатів з представниками уряду, на якій передбачалося виробити програму дій, зокрема захисту гірничо-металургійних підприємств в умовах кризи. Натомість зустріч пройшла як обмін взаємною критикою, свідками чого і робить читачів газета «День» [10, 5].

Про залежність української металургійної галузі від зовнішнього ринку як про основний фактор експорту кризових явищ говорить директор Інституту проблем екології та енергозбереження Сергій Єрмілов (інтерв’ю «Чому обвалилась економіка»). Серед вагомих причин кризи в металургійній галузі Єрмілов називає також незавершеність процесу модернізації та негативну політику влади у сфері інвестицій, що призвела до вивезення капіталу за кордон та купівлі підприємств там [35, 5].

Зазначу, що остання публікація побачила світ 2 грудня 2008 року, лише на самому початку кризи, а наступна з’явилася вже 1 вересня 2009 року під назвою «Кризу витримали». У ній Андрій Гайдай розповів про післякризовий стан соціальної інфраструктури найбільших металургійних комбінатів Запорізької області [22, 5]. Матеріал є досить цікавим, проте відомості не подаються вичерпно для кожного підприємства.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз соціальної інфраструктури металургійних підприємств Запорізької області.

Проаналізувавши таблицю, можна дійти висновку, що автор відображує лише позитивні моменті, які мають місце на підприємствах, не акцентуючи при цьому увагу на проблемах, замовчуючи їх. Отже, можна говорити про порушення принципу журналістської об’єктивності при поданні зазначеного матеріалу, що викликає багато питань у читача та негативно впливає на авторитет видання.

Наступна галузь, якій видання присвятило увагу, - вугільна.

Тут, як і у випадку з металургійною галуззю, перші публікації більше стосуються очікувань і прогнозів щодо зменшення обсягів виробництва та погіршення становища працівників галузі.

А от наступні статті, присвячені проблемам вугільної галузі, можна вважати відображенням загальної ситуації в країні, яка розкриває корумпованість та непрофесійність владних кіл. Так, стаття Віталія Княжанського «Пасинки» підземелля» [30, 1] містить підзаголовок «Чому Мінвуглепром ділить шахтарів на своїх і чужих?» і піднімає питання про те, чому державна компанія «Вугілля України», ігноруючи конституційну норму про рівність усіх форм власності, відмовляється приймати, отже, оплачувати вугілля, видобуте приватизованими або орендними шахтами.

Ще глибше парадокс у вугільній галузі розкривається у статті Віталія Княжанського «Таємниця» кризи перевиробництва» [32, 5], де в інтерв’ю знародним депутатом від Партії регіонів Сергієм Тулубом автор з’ясовує, що за наявності кризи перевиробництва, на яку держава списує свою неспроможність купувати вугілля у приватизованих українських підприємств, Україна купує імпортне вугілля і продає його власним енергетичним підприємствам як вироблене вітчизняними виробниками. Народний депутат наводить дані, які підтверджують злочинні дії владних структур, та виступає з критикою існуючої влади.

Наявні в газеті матеріали щодо проблем вугільної галузі є надзвичайно цікавими для читача, однак спостерігаємо несистемність висвітлення на різних етапах кризи.

Ще одна галузь, якій було присвячено окрему увагу, - будівельна.Проблеми даної галузі висвітлював журналіст Михайло Міщишин. Так, в інтерв’ю із заступником генерального директора зі стратегічного розвитку та маркетингу компанії ТММ Олексієм Говоруном («Коли «оживуть» будівельники?») йшлося про запобіжні заходи, яких вживає будівельна компанія в кризовий період. Піднімалися також питання про нестачу виробничих потужностей, про активізацію процесів злиття та поглинання в будівельній галузі та про здешевлення житла [44, 5].

Аналізуючи публікації, які стосуються будівельної галузі, доходимо висновку, що вони з’являються на сторінках видання епізодично, в той час як саме будівельна галузь є однією з перших, хто постраждала від кризових явищ, тож заслуговує на більш детальне вивчення.

Аналогічно висвітлюється газетою «День» і енергетична галузь. Найбільше уваги їй було приділено в інтерв’ю Віталія Княжанського з директором Інституту проблем екології та енергозбереження Сергієм Єрміловим [35, 5]. Експерт виступає з критикою дій уряду, зазначаючи, що серйозний інвестпроект, здатний забезпечити позитивний макроекономічний ефект, має цикл здійснення не менш як п’ять або шість років. І якщо в країні є вже розпочаті проекти, профінансовані на 90% - підтримувати слід саме їх, щоб якнайшвидше реалізувати й отримати економічний ефект, а не фінансувати певні проекти з нуля.

Виданням також було розглянуто проблеми фармацевтичної галузі (стаття Віталія Княжанського «Без рецептів»), а саме відсутність необхідних ліків у лікарнях, скорочення номенклатури лікарських засобів в аптеках, зменшення частки доступних препаратів. Всі ці проблеми, на думку автора, виникають через безвідповідальність уряду та його непрофесійні дії в зазначеній галузі [27, 5].

Необхідно зазначити, що висвітлення галузевих проблем газетою «День» не повністю задовольняє читачів наявною інформацією. Більшість журналістів не розглядає стан галузі у найгостріші періоди кризи, подаючи інформацію лише у передкризовий період та у період стабілізації в певній галузі. Натомість для читача було б цікаво спостерігати за станом галузей в динаміці та детальніше дізнатися про проблеми, існуючі в різних секторах української економіки.