Аналіз результативності експериментального дослідження

 

Наступним етапом експериментального дослідження було визначення ефективності та практичної значущості використаних у процесі правового виховання учнів експериментального класу завдань.

Відповідно до цього наприкінці експериментального дослідження проводилися контрольні заміри рівня сформованості правових уявлень та правомірної поведінки учнів з експериментального і контрольного (який працював за традиційною методикою правового виховання) класів.

З метою визначення ефективності експериментального дослідження у підвищенні ефективності процесу правового виховання учнів 3-х класів ми пропонували їм серію завдань правового змісту. Також у процесі експериментальної роботи нас цікавило питання правової обізнаності молодших школярів. З цією метою була використана анкета, розроблена І. Запорожан [30, 271–272], за допомогою якої передбачалось виявлення доступних і необхідних для молодших школярів знань з різних галузей права – конституційного, адміністративного, сімейного, трудового, цивільного, кримінального (див. додаток А). В анкетуванні взяв участь 41 учень початкових класів.

У процесі аналізу відповідей учнів контрольного і експериментального класів на поставлені в анкеті запитання виявилося, що навіть на ті з них, які вимагають загальновідомих знань, не всі учні правильно відповіли. Так, з опитаного 41 учня 1,3% не знають назву нашої держави, 4,5% – назву її столиці, 9,2% – не мають уявлення про Державний Герб України. Якщо зважити, що ці питання є предметом обговорення на багатьох уроках з різних навчальних предметів і позаурочних виховних заходах, то можна було очікувати кращих знань учнів. 11,4% учнів не знають того, що основним законом нашої країни є Конституція України, 19% учнів вважають, що виконання законів стосується тільки Президента України, депутатів Верховної Ради, суддів, а не всіх громадян.

Значна частина учнів (38%) не знає, що за систематичні порушення правил поведінки в школі та за її межами можна потрапити до спеціальної школи з посиленим режимом з одинадцятирічного віку. 24,7% дітей не підозрюють про існування дитячих притулків, куди може потрапити молодший школяр, який заблукав або утік з дому. 79,3% учнів не знають, що за заподіяну ними шкоду несуть відповідальність їх батьки. 75,8% молодших школярів не знають про існування служби у справах неповнолітніх, яка покликана захищати їхні права.

Таку правову необізнаність молодших школярів ми можемо пояснити передусім недосконалістю, а то й відсутністю у школі цілеспрямованого правового виховання.

З метою проведення констатуючого зрізу було розроблено і підібрано спеціальні анкети (див. додатки Б-В). Отримані дані дозволили зробити кількісний і якісний аналіз та на його підставі розробити методику формуючого експерименту. У його основу була покладена розроблена нами програма змісту правового виховання молодших школярів та методика його використання в позакласній виховній роботі. Формуючий експеримент передбачав також відповідну роботу з батьками учнів у плані підвищення їх правової обізнаності (див. додаток Г).

Виявлення рівня сформованості правових уявлень у молодших школярів здійснювалось за спеціально розробленою анкетою, яка складалась із запитань з різних галузей українського права (див. додаток А).

У процесі дослідницької роботи в експериментальній групі змінилися на кращі всі показники рівня правових уявлень молодших школярів. У контрольній групі ці показники також певною мірою змінилися, але ці зміни значно менші.

У процесі пошуково-експериментальної роботи нас цікавило і питання, як вплинув запроваджений нами зміст правового виховання на поведінку молодших школярів. З цією метою в експериментальних класах під час всього експерименту велися спеціальні журнали, в яких фіксувалися негативні вчинки, що допускалися учнями. Як засвідчують результати цілеспрямованих спостережень, в експериментальному класі кількість допущених молодшими школярами відхилень у поведінці і в цілому, і за окремими видами, набагато менша, ніж у контрольній групі.

Матеріали контрольного зрізу засвідчили, що у процесі формуючого експерименту значно зросла правова вихованість молодших школярів за всіма її показниками.

Правовиховна робота з молодшими школярами досягає належних результатів за умови, що її зміст, форми і методи їх реалізації враховують особливості дітей молодшого шкільного віку. Дітям цього віку подобається, коли з ними, як з дорослими, говорять про найсерйозніші речі – не лише про оцінки та ігри, а й про події в країні і світі, про взаємини дорослих. Однак про серйозне з дітьми слід говорити просто, прагнучи звертатися до їхнього власного життєвого досвіду, до прочитаних книжок, побаченого ними по телевізору, діючи при цьому не лише на свідомість молодшого школяра, а й на його почуття.

Правовиховна позакласна робота з учнями базувалася на отриманих ними на уроках та в сім’ї правових знаннях та уявленнях, сприяла формуванню в учнів інтересу до них, потребу в їх систематичному використанні у практичній діяльності. У правовиховній роботі важливо розвивати активність молодших школярів. Треба частіше створювати такі умови, які б давали можливість учням самостійно оцінювати свою власну і поведінку ровесника, свій вчинок і однокласника, сміливо висловлювати свою думку з приводу тих чи інших подій у класі, в школі і за її межами.

Таким чином, виявилося, що правове виховання учнів молодших класів може бути повноцінним за умови, що вони залучаються до посильної правоохоронної діяльності, що сприяє формуванню у них навичок та звичок правомірної поведінки, нетерпимого ставлення до її порушників. Проведений експеримент з правового виховання молодших школярів на основі розробленої нами методики правового виховання показав, що його реалізація сприяє ефективному засвоєнню системи доступних для цієї категорії учнів правових понять, формуванню відповідних уявлень, а також позитивного досвіду правомірної поведінки і діяльності.

 

 

Висновки

 

Отже, правове виховання можна визначити як планомірний і цілеспрямований вплив на свідомість і поведінку людини з метою формування відповідних правових установок, понять, принципів, ціннісних орієнтацій, що забезпечують необхідні умови для її особистісного розвитку, підготовки до суспільного життя та активної життєдіяльності. Правове виховання є одним із напрямків загального процесу виховання, що містить у собі правову освіту, виховання поваги до чинних законів і норм права, формування активної позиції щодо протиправних і антигромадських дій.

Правова освіченість і виховання сприяють формуванню правової культури і менталітету кожної людини. В основі права лежить принцип справедливості, що характеризує моральний зміст нормативного характеру правил поведінки людей у суспільстві, встановлених і забезпечених державою. Законодавство як зовнішнє вираження права визначає рівень свободи людини, яка постійно вступає у правовідносини з іншими людьми, колективами людей, державою та суспільством у цілому.

Основними завдання правового виховання є доведення до вихованців законів і нормативних актів України та їх усвідомлення; систематичне інформування вихованців з актуальних правових питань; формування у них правової свідомості; прищеплення їм поваги до правових норм, принципів законності, розуміння необхідності їх дотримання; вироблення у вихованців навичок і вмінь правової поведінки; формування почуття нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, залучення їх до посильної участі у боротьбі з негативними явищами, які мають місце у життєдіяльності колективу; подолання у свідомості окремих вихованців помилкових уявлень, негативних звичок і навичок поведінки, які формувалися під впливом негативних явищ тощо.

Правова вихованість особистості виявляється в стилі правомірної поведінки, що зумовлює сукупність його характерних особливостей та ознак.

Стиль такої поведінки характеризується сталою специфічністю у вирішенні життєвих проблем та завдань і в цьому аспекті є важливим показником правової підготовки, досвіду особистості, виявляє особливості вибору варіанту правомірної поведінки в межах, визначених правовими нормами. Науковий підхід до правового виховання, інтегруючи в собі психологічний і педагогічний аспекти, забезпечує відповідність віковим та індивідуальним особливостям учня, теоретичну обґрунтованість методики виховання, виявлення та результативності коригування виховних впливів.

Формування особистості має здійснюватися як цілеспрямований, поетапний процес, що становить цілісну систему, тобто сукупність закономірно побудованих, динамічно пов’язаних компонентів (явищ, процесів, впливів), взаємодія яких породжує нову системну якість. Системний підхід у правовому вихованні охоплює всі головні сторони навчання і виховання – від постановки цілей і конструювання, навчально-виховного процесу до перевірки його ефективності та результативності.

Правове виховання молодших школярів є необхідним компонентом ранньої профілактики відхилень у їх поведінці, тобто проведення виховної роботи на стадії формування основних рис характеру, відношень із середовищем. При цьому невичерпні можливості для підвищення ефективності засвоєння предмета дає позаурочна правовиховна робота з молодшими школярами. Підвищенню ефективності правового виховання сприятиме також посилення виховного впливу всього навчального процесу; вдосконалення індивідуальної роботи з учнями, застосування активних форм впливу; зміцнення взаємодії сім’ї, школи та громадськості у формуванні правосвідомості школярів, залучення учнів до правової діяльності; систематична перевірка та аналіз ефективності правовиховної роботи з метою її постійного вдосконалення.

У правовиховній роботі з молодшими школярами важливо дотримуватись загальнопедагогічних принципів виховання та специфічних принципів правового виховання. До специфічних принципів правового виховання відносять єдність правового і морального виховання; оперативність використання правової інформації; поєднання переконання з примусом; дотримання законності у правовому вихованні; єдності прав і обов’язків школярів.

Результати формуючого експерименту переконують, що школярам потрібно давати знання таких правових положень, які допоможуть їм правильно вибрати лінію поведінки в житті і діяльності, сформувати у них правильні уявлення про необхідності поводитись гідним чином. Тому зміст правового виховання має передбачати ознайомлення школярів з доступними їм правовими положеннями, що стосуються конституційного, адміністративного, цивільного, сімейного, трудового, кримінального, природоохоронного права.

Ефективне здійснення правового виховання молодших школярів вимагає тісної взаємодії школи та сім’ї. Така взаємодія сприяє подоланню стихійного виховного впливу в сім’ї. Для цього школа має озброїти батьків певною сумою педагогічних, психологічних та правових знань, уміннями застосовувати ці знання у повсякденній виховній роботі з дітьми.

Таким чином, бачимо що підтвердилась наша гіпотеза дослідження: якщо в процесі правового виховання молодших школярів забезпечити використання різноманітних прийомів, то рівень сформованості правової культури в учнів початкових класів значно підвищиться, яку ми визначили на початку експерименту.

Проведення формуючого експерименту дозволило значно розширити правові знання і уявлення молодших школярів, домогтися розуміння ними особистої відповідальності за свої вчинки і поведінку. Вивчення правових питань викликало в учнів значний інтерес, сприяло якісним змінам джерел правової інформації дітей, виробленню у них правильної громадянської позиції. Школярі усвідомили необхідність постійно дотримуватись правил поведінки у школі і за її межами, розуміння особистої відповідальності за порушення дисципліни й порядку в школі, вдома і на вулиці. У них зріс інтерес до правової інформації.