Бесіда як засіб розвитку пізнавальної активності учнів у передовому педагогічному досвіді

 

Передовий педагогічний досвід використання евристичної бесіди у контексті особистісно орієнтованої пізнавальної діяльності молодших школярів характеризується пошуками оптимальних і перспективних шляхів демократизації, гуманізації та індивідуалізації навчально-виховного процесу, спрямованих на реалізацію можливостей кожного. При цьому „фундаментальною основою використання методів навчання у просторі особистісно орієнтованої освіти є принцип міжособистісної взаємодії і паритетної (рівноправної) навчальної діяльності вчителя і учнів” [55, 138].

Передові учителі початкових класів, використовуючи методи навчання в контексті організації особистісно орієнтованої пізнавальної діяльності учнів, застосовують переважно активні методи навчання, які передбачають діалог і педагогічну взаємодію. Таким чином, роль пасивних методів – розповіді і пояснення – зводиться до мінімуму.

Аналіз спостережень показав, що вчителі початкових класів мало та не завжди доцільно використовують евристичні бесіди. Через те в учнів часто спостерігається низький та середній рівень інтересу до навчальних предметів; переважають задовільні оцінки. На противагу цьому, передові вчителі багато уваги приділяють роботі з розвитку пізнавальних інтересів учнів. Цьому сприяє використання таких елементів евристичної бесіди, як проблемний виклад знань, виконання учнями самостійних завдань, використання дидактичних, ділових, рольових ігор, тощо.

Вивчення поурочних планів передових учителів початкових класів, які вміло використовують метод евристичної бесіди, спостереження уроків показують, що саме завдяки ефективному застосуванню методу евристичної бесіди учні можуть найбільшого мірою вияснити незрозуміле у матеріалі, запам'ятати і відтворити вивчені правила, осмислити матеріал, спираючись на уже здобуті знання.

Передовий педагогічний досвід однозначно довів переваги евристичної бесіди за рівнем пізнавальної активності учнів. Вона незамінна для розвитку творчих здібностей. Під час такої бесіди учні проходять під керівництвом учителя весь шлях пошуку нового знання аж до його відкриття: створення проблемної ситуації, усвідомлення проблеми у вигляді проблемного запитання і, нарешті, — поетапний розв'язок. За умов попередньої підготовки діти різного рівня розвитку можуть брати активну участь в евристичній бесіді, і це позитивно впливає не тільки на якість знань, а й на оволодіння пошуковими вміннями.

Як показує передовий педагогічний досвід, робота з використанням цікавинок у процесі проведення евристичних бесід – важливий засіб виховання інтересу молодших школярів. Вона викликає позитивні емоції учнів, підвищений інтерес до виучуваного. Зміст навчального матеріалу, що засвоюється учнями в сучасній школі, передбачає широке відображення досягнень науки, національної духовної і матеріальної культури, мистецтва в органічній єдності із здобутками людства й інтегрованими процесами, що відбуваються в науці та виробництві, розкриття цілісної картини розвитку природи і суспільства [40].

Цікаві факти з історії, науки, уривки з науково-популярної літератури, предметні ігри, цікаві вправи – все це зацікавить дітей, розширить їхні знання і сприятиме розвитку кмітливості та спостережливості. Збудити інтерес учня, дати поштовх думці, вчити логічно і самостійно мислити – така загальна мета будь-якого уроку. Тому урок має бути насичений цікавим матеріалом, включаючи завдання з логічним навантаженням, якими є:

- завдання з елементами дослідження – вправи зі словами «порівняйте», «виділіть головне», «обґрунтуйте», «доведіть», «узагальніть» тощо;

- завдання, під час виконання яких учні відкривають нові для себе зв’язки, належності, закономірності. Це вправи на здійснення простих умовиводів, найпростіших класифікацій та групування предметів;

- самостійне складання вправ учнями (спочатку за аналогією, пізніше – за конкретними умовами) тощо [8, 2].

Надзвичайно важливим засобом формування пізнавальної активності на уроках є використання малюнків та ілюстрацій. Їх специфічною особливістю є розвиток спостережливості учнів. Усе, що учні сприймають, пізнаючи явища та об’єкти за допомогою зору та інших аналізаторів, належить до засобів наочності – як натуральних, доступних для споглядання в умовах класу, так і зображувальних, схематичних.

Для вивчення багатьох об’єктів, недоступних для сприймання в натурі, вчитель застосовує зображувальну наочність, коли використовується лише зображення предметів або явищ природи у вигляді таблиць, малюнків на дошці, моделей, муляжів, діапозитивів, кінофільмів тощо. Завдання вчителя – керувати спостереженням дітей під час малювання, допомогти їм уважно розглянути предмет і зафіксувати на малюнку те, що є найхарактернішим для його зовнішнього вигляду [54].

У процесі формування пізнавальної активності молодших школярів передовими педагогами використовуються також такі різновиди евристичної бесіди, як підготовча, пояснювальна та підсумкова бесіда.

Підготовча бесіда має на меті актуалізувати знання дітей, що є опорними для роботи над новим матеріалом. Готуючись до проведення бесіди, слід чітко виділити її мету, поняття, які треба відтворити, опорні слова для розвитку мовлення дітей (якщо бесіда відбувається на уроках читання, природознавства).

Наведемо приклад, як учитель І. Мокрах [59] (ЗОШ №5 м. Івано-Франківськ) планує підготовчу бесіду до теми «А вже весна, а вже красна...» (2-й клас). Він має на меті уточнити уявлення дітей про весняні зміни в рослинному й тваринному світі, узагальнити їхні спостереження про явища природи в цю пору, емоційно підготувати до читання твору «Весна прийшла». У зв'язку з цими завданнями вчитель намічає питання бесіди: «Які зміни відбуваються вприроді напровесні? Як світить удень сонце? Як змінились земля, повітря? З чого видно, що день стає довшим? Як виглядають гілки дерев?».

Пояснювальна бесіда має на меті організацію засвоєння нового навчального матеріалу через діалог учителя з учнями. У передовій педагогічній практиці [49] бесіда, в процесі якої учні засвоюють новий матеріал, може будуватися індуктивним шляхом (від окремих фактів, прикладів, спостережень до загальних висновків) і дедуктивним (від загального положення, твердження, висновку до окремого випадку, конкретного факту, прикладів, які ілюструють або підтверджують загальне). Індуктивний шлях, як показує передовий педагогічний досвід, доречний, коли в дітей достатньо знань, спостережень і в учителя є підстави вести їх до формулювання певних висновків, понять тощо. Дедуктивний шлях кращі вчителі застосовують, коли правило або висновок вже сформульовані вчителем, а учні лише добирають приклади до них.

Пояснювальна бесіда може включати елементи пояснення, застосування наочності, ігрової ситуації. Наведемо приклад використання такої бесіди з другокласниками вчителем М.Іванченком [54] (Заруднянська ЗОШ Кіровоградської області) на уроках образотворчого мистецтва, де здійснюється розгляд і аналіз картин.

1. Аналіз серії картин за казкою В. Сухомлинського «Як їжачок потоваришував із цвіркуном».

— Розгляньте на малюнку постать їжачка за роботою. Пильно розгляньте руки їжака. Як він тримає їх на тачці? Що цим хотів сказати художник про характер їжака?

— Розгляньте постать їжака на картині. Чому так благально дивляться очі їжачка? Чому він так привітно простягнув руки до хатки? Які риси вдачі розкриває художник виразом обличчя, рухом рук?

2. Розгляд і аналіз картини.

— Кому прийшли допомагати діти? Хто командир учнівської групи? Як він організував вантаження капусти? Хто у кошику підносить капусту?

— Що б ви почули, коли ближче підійшли б до хлоп'ят? Про що вони розмовляють?

— Чому так загадково посміхається хлопчик у синій куртці. Що пропонує другові? Чи почули його слова дівчатка, які, стоячи ланцюжком, вантажать капусту на машину?

— Чому такі радісні, усміхнені їх обличчя? Чому навіть їх кіски весело затанцювали?

3. Розгляньте картини.

Всі вони залиті сріблясто-блідим, голубуватим світлом, Сніг, сніг, сніг. Аж до край неба — простелилися ніжно-білі простори.

— Що чується нам, коли ми ступаємо по цьому сріблисто-білому килимку? Яку веселу пісеньку видзвонюють сніжинки?

— Придивіться до картини. Уявіть, що наближаєтеся до гірки. Які голоси долітають до нас? (Чути скрип санчат, сміх дітей, радісні голоси, крики, гавкання собачки.)

— Уважно роздивіться дівчаток, які спускаються з гірки? Які у них стали личка від морозу? Чому вони так радісно посміхаються? Чому менша дівчинка простягнула руку? Що вигукує старшій? Чому слідом за санчатами біжить Дружок? Що песик хотів би сказати дівчаткам?

— А яка весела пригода сталася із хлоп'ятами, які вже з'їхали з гірки? Що, сміючись, говорять один одному хлопчики?

— Чим зайнята групка дітей, що зображена на передньому плані? Яка вийшла у них снігова баба? Що говорить хлопчик, звертаючись до дівчаток? Чому весело розсміялася менша дівчинка?

У практиці навчання робота з картиною викликає значні труднощі. Зокрема, як стверджує вчитель, важливо було не припуститися методичних помилок: опустити підготовчий етап до сприймання художнього твору; ставити завдання у процесі бесіди, не враховуючи жанрової специфіки, теми твору; не досить чітко продумати послідовність завдань; постановкою однотипних запитань: «Що намальовано? Що ви бачите на картині? А що ви бачите ще? А ще?» — порушити цілісність сприймання. Це могло б призвести до того, що діти перелічували б одні факти без зв’язку з іншими, втрачали б інтерес до роботи.

У передовому педагогічному досвіді підсумкова бесіда, як правило, завершує вивчення нового матеріалу або є розгорнутим підсумком уроку. Під час такої бесіди вчитель пропонує запитання для узагальнення матеріалу уроку, виявлення емоційного ставлення дітей до вивченого, висловлення оцінних суджень про роботу всього класу в цілому та окремих учнів. Наведемо приклад уроку математики в 1 класі (вчитель О. Смурак [52], Великоранецька ЗОШ Луганської області).

Підсумок уроку про спосіб утворення числа 3 вчитель проводить за допомогою евристичної бесіди з елементами ігрової ситуації та унаочнення.

— Діти, уявімо, що ми в осінньому лісі. (На фланелографі силуети осінніх дерев.) Знайдіть, на якому дереві сховалася білочка. Вона несе в дупло (вчитель прикріплює біля лапок звірка грибок) один грибок. А скільки грибків у неї вже сушиться на гілці?

— Два грибки.

— А якщо поряд нанизати ще один грибок? Скільки їх стане?

— Буде три грибки.

¾ Як же стало три грибки?

¾ Було спочатку два грибочки, приєднали один. Вийшло три.

¾ Що ще збирає білочка?

¾ Горішки.

¾ На довгу зиму треба багато горіхів. Допоможемо білочці їх зібрати. З кожного ряду вийде учень і візьме у мене на столі по три горішки. Діти, лічіть уголос. А тепер «повернемося» до класу. Роздивіться уважно, що є в кожного на парті. Покажіть мені три предмети так, щоб в одній руці було два, а у другій – один предмет. Як же утворилося число 3?

¾ До двох додали 1, і вийшло 3.

¾ Як ще можна утворити число 3?

Також передові учителі використовують контрольно-перевірні евристичні бесіди очевидні з її назви. У процесі такої бесіди вчитель проводить контроль якості засвоєних знань у вигляді фронтального опитування. Для фронтального опитування результативною є така бесіда, в якій запитання і завдання не тільки напружують пам'ять, а й збуджують інтерес, змушують установлювати причинно-наслідкові зв'язки, визначати істотні ознаки предмета, доводити правильність висловленої думки.

Поєднання різних типів запитань покажемо на прикладі контрольно-перевірної бесіди у 3 класі за темою «Річка» (В.Мудрак [54], ЗОШ №1 м. Запоріжжя).

1. Як утворюються річки?

2. Подивіться на записані на дошці слова: болото, гирло, береги, струмок, озеро, виток, лука, русло. Які з них означають частини річки?

3. Назвіть найістотніші ознаки річки.

4. Чому в рівнинних річок течія повільна, а в гірських швидка?

5. Як тече вода у вашій річці? Чому?

6. Чому треба дбати про чистоту річкової води?

Як довів передовий педагогічний досвід, одним з важливих аспектів методики евристичної бесіди є логіка її побудови та здійснення. Система запитань повинна відповідати одній з логічних форм думки: індуктивній (від одиничних і конкретних фактів до загальних висновків) або дедуктивній (від загальних положень, закономірностей до їх конкретизації в одиничних об’єктах).

Наведемо фрагмент уроку, зокрема зміст евристичної бесіди, мета якої — формувати уявлення про зміни, які відбулися в неживій природі з настанням осені (вчитель О.Довженко [59], ЗОШ №7 м. Ужгорода). Власне предметний зміст евристичної бесіди вона поділяє на такі смислові частини:

1. З настанням осені сонце опустилося нижче над небосхилом.

2. Повітря стало холодним.

3. Небо стало сірого кольору, воно вкрите хмарами.

4. Часто ідуть дощі.

Спочатку аналізується мета бесіди і виявляються опорні знання й уміння, які необхідно актуалізувати. В цій ситуації опорним є уявлення про неживу природу, яке сформоване в учнів на попередніх уроках. Актуалізація перед бесідою дозволяє учням зрозуміти мету і мати опору для відповідей. В кінці бесіди вчителька разом з учнями робить загальний висновок.

Наведемо приклад структури евристичної бесіди, яку проводить учителька.

1. Актуалізація опорних знань здійснюється за допомогою різних прийомів:

а) — Пригадайте, на минулих уроках ви вивчали, на які дві частини поділяють природу?

— Назвіть, хто відноситься до живої природи.

— Назвіть, що відноситься до неживої природи.

б) Подивіться на малюнки, які знаходяться в правій частині дошки.

— Назвіть, які об’єкти на них зображені. До якої частини природи вони відносяться?

— Подивіться на малюнки в лівій частині дошки. До якої частини природи відносяться зображені на них об’єкти?

— Отже, на які дві частини поділяють природу?

в) Пригадайте, на які дві частини поділяють природу.

— Подивіться на картину. Назвіть об’єкти неживої природи.

— Зробіть висновок, що в природі відносять до неживої природи.

2. Постановка мети бесіди та її усвідомлення учнями.

— Яка пора року минула? Назвіть пору року, що настала.

— Сьогодні ви дізнаєтесь, які зміни відбулися у неживій природі з настанням осені.

— Отже, яку частину природи ви будете вивчати? Що ви повинні дізнатися про неї?

3. Організація і проведення бесіди.

— Пригадайте свої спостереження влітку. Якого кольору було небо?

— Подивіться на небо. Який колір воно має восени?

— Порівняйте колір неба влітку і восени. Зробіть висновок, як змінився колір неба восени. (Висновок закріплюється).

— Пригадайте, як ви одягалися влітку. Подивіться, як одягнуті люди восени. Чому, як ви гадаєте?

— Отже, з настанням осені стало холодніше.

— Восени змінюється довжина дня і ночі.

4. Загальний висновок за наслідками бесіди формулюють учні.

Отже, з настанням осені відбуваються зміни висоти сонця, кольору неба, температури повітря, довжини дня і ночі.

Які ж ці зміни? Назвіть їх у такій послідовності, як вивчали.

Щоб відповідь була правильною і повною, розпочинайте її так: “З настанням осені у неживій природі відбулися такі зміни…”.

Як бачимо, у досвіді роботи О.Довженко евристична бесіда поєднується з іншими методами, що виступають у ній прийомами. Вони необхідні для розв’язання конкретних задач, які забезпечують досягнення основної мети.

Також у передовому педагогічному досвіді [40] евристична бесіда проводиться у таких цікавих формах:

1. Фронтальна бесіда чи дискусія – передбачають використання цікавих прийомів: бесіда в колі (діти сидять по колу), мікрофон.

2. Діалог між учителем і учнем чи двома учнями – починається як ситуація для бесіди на визначену тему на уроці, при цьому використовується довіра дітей, які вчаться вислуховувати думки інших та обґрунтовувати власні. Концентрація уваги під час такої розмови дуже висока. Бесіда починається вільно, бо головну роль відіграє добровільність і задоволення погреби у спілкуванні з партнером. Учитель створює атмосферу, за якої у дітей є шанс висловитись.

3. Бесіда в колі – учні по колу, як сидять, мають змогу висловити свою думку. Для бесіди в колі має бути троє або більше учасників. Соціальна структура групи відіграє важливу роль: у класі є такі діти, які не хочуть спілкуватися з усіма, а лише з деякими учнями. При цьому говорять лише ті учні, які тримають символічний мікрофон. Інші не можуть говорити чи кричати з місця.

Готуючись до уроку, передові вчителі змушені розв'язувати принципове питання: як краще організувати засвоєння нового матеріалу — через репродуктивну або пошукову діяльність учнів. Практика роботи передових учителів Липківської ЗОШ Миколаївської області (педагог В. Королюк [18]) показала, що в початковій школі для організації особистісно орієнтованої пізнавальної діяльності оптимальним методом є творча, пошукова діяльність.

Різновидом пошукових методів є використання ігрових завдань у формі бесіди типу: «Що ніщо схоже?», «Хто так співає, хто так кричить?», «Словесне плетиво» тощо. Останнє завдання продуктивне і для розвитку мовлення. Наприклад, учитель починає нескінченний ланцюжок: «літера до літери - склад», а учні продовжують: склад до складу - слово, слово до слова - речення... книжка до книжки — бібліотека; травинка до травинки - лужок; зернинка до зернинки — колосок...

Цікаві завдання для евристичних бесід дає і природничий матеріал. Наприклад: Чи можна порівняти ліс з багатоповерховим будинком? Чому? Сніг, лід, вода - найближчі родичі. Про які природні явища можна сказати так само?

У процесі вивчення художніх творів, з якими діти ознайомлюються на уроках читання, використовуються такі евристичні завдання:

· Підготуйся розповісти оповідання так, ніби ця подія трапилася з тобою.

· Спробуй продовжити розповідь хлопчика так, ніби це ти навчаєшся майструвати.

· Продовж, для чого ще потрібні руки людині. Поетеса пише: «Руки мамині — колиска, кораблик, місточок...» А що ти хочеш додати?

· Діти розповіли, що осіннє небо сумне, тривожне, холод

· не. А яким буде твоє слово?

· Спробуй закінчити речення і скласти подібні: Крапелька до крапельки, та й буде...; Листочок до листочка...; Слово до слова...; Квіточка до квіточки...; Усмішка до усмішки...

Виняткові можливості для формування досвіду творчої діяльності учнів має дослідницько-пошуковий метод. Виконання учнями 3—4-х класів елементарних дослідницьких завдань – не тільки можливе, а й ефективне для їхнього розвитку (Т.М. Байбара [8]). Встановлено, що протягом навчання в початковій школі учні за умов відповідної процесуальної і мотиваційної підготовки спроможні брати участь у різноманітних видах навчально-дослідницьких завдань.

Наприклад, формування нових понять на основі тривалих спостережень з наступним установленням причинно-наслідкових зв'язків, засвоєння властивостей об'єктів через експериментальне «відкриття» під час дослідів. Керуючись прийнятою метою, діти на деяких етапах самостійно планують хід роботи, добирають матеріал для спостережень, дослідів, висловлюють припущення, фіксують результати дослідів, роблять замальовки, висновки, доводять. Отже, в дослідницькому методі працює весь діапазон пошукових умінь дитини.

Щоб захопити школярів дослідженнями, передові учителі прищеплюють їм спочатку смак до вдумливого нагромадження та осмислення спостережень, проведення короткочасних експериментів з відомими об'єктами, які відкривають нові властивості. Також вони підключати весь клас до групових дослідницьких завдань, розрахованих на 2-3 тижні.

Проте аналіз передового педагогічного досвіду доводить, що кожен учитель-новатор застосовує переважно якийсь один чи декілька особистісно орієнтованих методів і прийомів навчання. Зокрема, спостерігається використання методів усного викладу знань, інтерактивних, наочних, практичних, проблемних і т. ін. При цьому дані методи універсалізуються, а поза увагою залишаються інші. Тому доцільним видається синтез передових ідей та забезпечення комплексного підходу до використання особистісно орієнтованого підходу у використанні методів навчання молодших школярів.

Використання евристичних бесід у навчанні робить недоречною авторитарну позицію вчителя у спілкуванні з дітьми. Адже, щоб зацікавити дітей майбутньою діяльністю, внести у навчання ситуації несподіванки, вільного вибору, яскраві позитивні емоції, педагог повинен сам стати учасником гри. На уроках доцільно використовувати такі види пізнавальних завдань, організація яких не потребує багато часу на підготовку. Перевагу слід надавати тим вправам, які передбачають участь у них більшості дітей класу, швидку відповідь, зосередження довільної уваги.