double arrow

Практичне застосування природного та лабораторного експерименту

3

 

Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонований американським психологом Р. Лангром. У 1934 р. він подорожував Америкою з молодим подружжям китайців. Нагадаємо, що на той час до китайців у США було негативне ставлення. За час подорожі вони зупинились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах, їм лише один раз відмовили у прийомі.

Через шість місяців, то минули з часу їхньої подорожі, Р. Лангр розіслав 250 листів власникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним питанням: як вони поставляться до того, що представники китайського етносу будуть їхніми відвідувачами.Р. Лангром отримав 92% негативних відповідей. Таким чином, було зафіксовано невідповідність реальних дій та словесних (вербальних) відповідей. Цей результат у подальшому отримав назву "Парадокс Лангра" і започаткував широку дискусію про співвідношення поведінки та вербальних установок.

Природний експеримент Р. Лангра став прототипом цілої серії схожих досліджень. Причому, якщо в експерименті Р. Лангра негативне вербальне ставлення в суперечність з позитивними щодо представників іншої етнічної групи, то в інших дослідженнях спостерігалося зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був сам факт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний висновок: якщо метою дослідження є прогнозування яких особистісних дій або вчинків, їло ці дії та вчинки потрібно вивчати безпосередньо, а покладатись на словесні заяви про наміри.




Таким чином, було створено основу для впровадження природного експерименту в практику.

У подальшому було розроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічної групи.

Так для вивчення ставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером. В один і гой самий день у "Рекламі" з'являються дві аналогічні об'яви: "Молода сім'я без дітей зніме невеличку квартиру... ". Об'яви відрізняються тільки вказаною у них національністю подружжя. Даються два номери телефону, за яким помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків за цими об'явами. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, як вважає автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи [6, с.76].

За рубежем досить поширений "Метод загублених речей". У її первинному вигляді методика полягала в розкиданні в публічних місцях великої кількості начебто загублених листів - заклеєних конвертів із написаною адресою та вказаним адресатом. Перехожий постає перед вибором: або відправити листа, або проігнорувати його існування, або знищити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індикатором того, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа. Зрозуміло, що відправка листа свідчить про позитивне ставлення. І відповідно, чим більше листів буде отримано за вказаною адресою, тим позитивнішим буде ставлення до певного етносу. Зазначимо, що листи підписувалися таким чином, щоб відразу, дивлячись на ім'я та прізвище адресата, можна було здогадатися про його етнічну належність.



Дослідження етнічних стереотипів методом "підбору рис" і "вільного описування".

Майже одночасно з аналізом етнічних взаємовідносин за допомогою природного експерименту почалось лабораторне вивчення етнічних стереотипів. Першим таким дослідженням вважається експеримент, проведений у США в 1933 р.В. Катцем і Д. Бренлі. Попередньо дослідниками було складено список характеристик особистості. Піддослідним (студентам Прінстонського університету) пропонувалося вибрати з 84 рис особистості, що зафіксовані в списку, такі, які, з їхньої точки зору, найхарактерніші для кожної з десяти національних груп: американців, англійців, китайців, німців, євреїв, італійців та ін.

Сукупність рис, що вибиралась піддослідними для характеристики того або іншого етносу і становила, з точки зору авторів методики, існуючий в американському суспільстві стереотипний образ певної національної групи [5, с.42].

Варіант методики, що запропонували В. Катц і Д. Брейлі, у своїй первинній формі вже майже не застосовується. Він трансформувався у створення "вільних портретів", тобто в самостійне довільне формулювання респондентами набору типових характеристик будь-якої етнічної групи. Кількість якостей, що повинен назвали піддослідний, залежно від мети експерименту, може бути або обмеженим (наприклад, трьома чи десятьма), або довільним і необмеженим.



Існує також варіант методики, коли експериментатор в інструкції підкреслює можливість вживання у вільному описуванні не тільки рис характеру та ознак, характерних, з точки зору респондента, для певної етнічної групи особливостей поведінки, мови, зовнішнього вигляду, одягу, кухні тощо. Інформація, отримана за допомогою такої техніки, дає можливість скласти цілісний та різнобічний образ (стереотип) будь-якого етносу, що існує в будь-якого народу.

Респондент (від англ. respondent - той, хто відповідає) - учасник психологічного дослідження, який виступає в ролі опитуваного.

Використання асоціативного експерименту в етнопсихології. Асоціативний експеримент порівняно з методикою "вільного описування" та "підбору рис" - це ще один, вищий, щабель у наданні свободи реакцій піддослідному.

Виділяють такі основні різновиди асоціативного експерименту: спрямований асоціативний - обмежено кількість реакцій на слово-стимул, а також визначено клас реакцій (наприклад, на стимул-іменник повинна бути і реакція, що виражена іменником); вільний асоціативний (найрозповсюдженіший) - обмежена кількість реакцій, але у виборі власне самих реакцій піддослідні вільні: вільний асоціативний з безліччю реакцій - у цьому випадку піддослідний не обмежений ні у кількості реакцій, ні у їхній спрямованості, більш того, експериментатор стимулює максимальну різноманітність і чисельність реакцій [2, с.26].

В етнопсихології існують два основні напрями використання асоціативного експерименту.

Кроскультурний порівняльний аналіз асоціацій, які викликає певний стимул. Прикладом цього типу дослідження може бути вивчення етнічної специфіки асоціацій, де стимулами використовувались назви кольорів. У результаті дослідження з'ясувалось, наприклад, що стимул "жовтий" у росіян асоціюється із кульбабою, в українців - із соняшником, у французів - із золотом і яєчним жовтком, в американців, казахів і киргизів - з маслом, а в узбеків - з просом. На стимул "червоний" росіяни дають такі етноспецифічні реакції, як "жовтень", "партизан"; американці - "колір шкіри", поляки - "шапочка". Білий колір в американців викликає асоціацію "дім". Зелений колір в узбеків - "чай" тощо.

Вивчення етнічної свідомості та етнічних стереотипів. Схема проведення такого дослідження дуже проста: піддослідному називаються слова-стимули, серед яких є назви етнічних груп (бажано, у множині) - "росіяни", "українці", "роми" та інше, залежно від мети досліджень.

Асоціативний експеримент проводиться, як правило, на великій вибірці, і на основі отриманих даних будується таблиця частотного розподілу слів-реакцій на кожне слово-стимул. Найбільша кількість однакових реакцій на один і той самий стимул-назву етнічної групи і буде визначати етнічний стереотип.



Висновки

 

Специфіка експерименту як методу психологічного дослідження полягає в тому, що в ньому цілеспрямовано та продумано створюється штучна ситуація, де властивість, що вивчається, виділяється, проявляється й оцінюється якнайкраще. Основна перевага експерименту полягає в тому, що він дозволяє надійніше, ніж усі інші методи, робити висновки про причинно-слідчі зв'язки досліджуваного явища з іншими феноменами, науково пояснювати походження й розвиток явища. Однак організувати та провести справжній, такий, що відповідає всім вимогам, психологічний експеримент на практиці буває нелегко, і тому в наукових дослідженнях він зустрічається не так часто, як інші методи.

Є два основні різновиди експерименту: природний та лабораторний. Один від одного вони відрізняються тим, що дозволяють вивчати психологію та поведінку людей в умовах, віддалених або наближених до дійсності. Природний експеримент організується та проводиться у звичайних життєвих умовах, де експериментатор практично не втручається у виникаючий хід подій, фіксуючи їх так, як вони розгортаються самі по собі. Лабораторний експеримент передбачає створення деякої штучної ситуації, в якій можна найкраще вивчити потрібну властивість.

Дані, одержані в природному експерименті, краще за все відповідають типовій життєвій поведінці індивіда, реальній психології людей, але не завжди точні через відсутність в експериментатора можливості строго контролювати вплив усіляких факторів на властивість, яка вивчається. Результати лабораторного експерименту, навпаки, виграють у точності, але поступаються в ступені природності-відповідності до життя.





3




Сейчас читают про: