Тернопільський державний медичний університет: історія і сучасність

Розділ 1. Історія Тернопільського державного медичного університету ім. Івана Горбачевського і його бібліотеки

 

Тернопільський державний медичний університет: історія і сучасність

 

Навчання студентів у Тернопільському медичному інституті розпочалося 1 вересня 1957 р. відповідно до постанови тодішнього уряду України від 12 квітня того ж року про становлення у Тернополі медичного вузу. Це був перший вищий навчальний заклад у місті, яке майже повністю було знищене Другою світовою війною і лише почало підніматися з руїн.

Уже через три дні після урядової постанови в Тернопіль прибув призначений директором (ректором) медичного інституту хірург П.О. Огій (пізніше - доктор медичних наук, професор).

Для розміщення інституту рішенням обласної ради було виділено два навчальні корпуси та два гуртожитки. Клінічною базою стала міська лікарня, яка одночасно виконувала функції обласної лікарні. Розпочалося будівництво морфологічного корпусу, обласної лікарні та ще одного гуртожитку.

В інституті було відкрито 19 кафедр, працювало 66 викладачів, серед них - 1 доктор наук і 17 кандидатів наук [76].

З першого року існування інституту пов’язали з ним своє життя на той час молоді викладачі-науковці, а нині - професори, заслужені діячі науки К.В. Кованов, Ю.Т. Коморовський, О.О. Маркова, А.І. Локай, І.О. Ситник та інші.

В інституті відразу було організовано три курси, де навчалося 624 студенти. На 1 курс прийняли 210 студентів. На 2 і 3 курси зарахували студентів (відповідно 120 і 224 чол), добровільно переведених з медичних інститутів України, Росії та інших республік тодішнього СРСР.

У 1959 р. відбувся перший науковий форум на базі молодого інституту - виїзна конференція Українського товариства патофізіологів. Значною подією стало проведення в жовтні 1960 р.7 пленуму Наукового товариства хірургів України. Успішно розгорталася робота студентських наукових гуртків.

Отже, інститут запрацював як педагогічний, науковий, лікувальний, культурно-освітній осередок області. Його кращі самодіяльні колективи успішно виступали на міському й обласному оглядах художньої самодіяльності, спортивних змаганнях. [61]

Розгорнулася санітарно-просвітня робота професорсько-викладацького складу, яка поєднувалася з консультативною допомогою населенню безпосередньо на базах сільських дільничих лікарень, фельдшерсько-акушерських пунктів та районних лікарень.

1960-1961 навчальний рік увійшов в історію інституту як рік організаційного завершення його формування. Було введено в дію морфологічний корпус, закінчено будівництво основної клінічної бази інституту - обласної лікарні, введено в дію обласну поліклініку. В інституті вже навчалося 1360 студентів, функціонувало 30 кафедр, на яких працювало 148 викладачів, з них - 7 докторів і 66 кандидатів наук.

Перший випуск 203 лікарів із дипломом Тернопільського державного медичного інституту відбувся в червні 1961 р.

Чимало нового в діяльності колективу інституту з’явилося в 70-80-ті рр. Незважаючи на сувору регламентацію всього життя радянським режимом, тривав процес подальшого утвердження і росту авторитету навчального закладу, формувалося багато таких традицій, яких не можна втрачати й сьогодні. Насамперед це високий рівень навчального процесу в інституті, свідома дисципліна, справедлива вимогливість до знань студентів, натхненність наукових пошуків викладачів, що дозволило значно зміцнити науково-педагогічний потенціал вузу в 70-х рр. Цей спалах творчого ентузіазму молодих науковців і студентів реалізувався у результатах Всесоюзного конкурсу, де Тернопільський медичний інститут посів четверте місце серед медичних вузів.

Сказане матеріалізувалося в конкретних справах. Так, за перші 10 років існування інституту значно зросла його матеріальна та навчально-наукова база. Побудовано 2 гуртожитки, віварій з лабораторіями. На 32 кафедрах уже працювало 178 викладачів, з них - 13 докторів та 82 кандидати наук. Наукова зрілість вузу також характеризувалася проведенням на його базі різнопрофільних республіканських конференцій.

У 1969 р. відкрито підготовче відділення, функціонувало до 1992 р. У 1997 р. відділення відновило свою роботу.

Для оздоровлення студентів і викладачів у с. Більче-Золоте Борщівського району в 1972 р. побудовано спортивно-оздоровчий табір “Берізка". У 1971 р. завершено будівництво спортивного корпусу. У 1989 р. відкрито профілакторій.

У зв’язку з побудовою в 1979 р. потужної обласної психоневрологічної лікарні, для кафедр нервових хвороб та психіатрії були створені належні умови для проведення навчальної роботи.

Зважаючи на кадрові можливості, мережу і потужність клінічних баз, з 1979 р. в інституті, окрім діючого лікувального, відкривається другий факультет - післядипломної підготовки лікарів.

В інституті відкрито навчальні музеї: кафедри біології, кафедри анатомії людини. Останній вважається одним із кращих анатомічних музеїв в Україні. У 1982 р. відкрито загальноінститутський музей.

У квітні цього року інститут відзначив 25-річний ювілей. До 25-річчя ввійшли в експлуатацію нові гуртожитки на 1000 місць. Це дозволило повністю забезпечити студентів місцями для проживання та виділити окремі кімнати для сімейних студентів.

За 25 років значно зріс рівень професорсько-викладацького складу, вдосконалилися форми і методи навчально-методичної та наукової роботи. В інституті на цей час навчалося понад 2500 студентів, лікарів-курсантів та інтернів. На 36 кафедрах працювало 310 викладачів, серед них - 27 докторів та 207 кандидатів наук. Третину викладачів інституту складали його випускники.

Значною подією стало відкриття у 1989 р. Центральної науково-дослідної лабораторії.

В умовах комуністичного режиму частина викладачів та студентів інституту відзначалася нестандартністю мислення, сміливістю думки, вмінням збуджувати свідомість людей. Зокрема, покоління студентів 60-х рр. Добре пам’ятає викладача філософії В.С. Лісового, який працював у медінституті в 1962-1966 рр. Запам’яталися його лекції, а також нестандартні інститутські стінгазети, редактором яких він був. Пізніше В.С. Лісового заарештували за “антирадянську діяльність", 11 років провів у тюрмах і концтаборах. У 1998 р., через 32 роки, він приїхав до Тернополя, прочитав для студентів 2 курсу мед академії лекцію з філософії, зустрівся з ректором, викладачами і студентами. [61].

Слід зазначити, що такі випускники інституту, як Георгій Петрук-Попик, Степан Бабій, Ганна Костів-Гуска, які пройшли “пробу пера” на інститутській лаві, виросли до відомих поетів, стали членами Спілки письменників України.

Із здобуттям незалежності відкрилися нові можливості та імпульси для розвитку інституту: можливості входження його в рикові відносини, в європейський освітній простір.

Ось окремі віхи змін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 1 липня 1992 р. інституту присвоєно ім’я видатного, дійсного члена Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка, Всеукраїнської академії наук, уродженця Тернопільщини Івана Горбачевського [61].

У 1994 р. інститут акредитований за 4 рівнем. Отримано ліцензію на прийом 400 студентів на медичний факультет.

У 1995 р. відкрито медсестринський факультет за спеціальностями “Сестринська справа” (підготовка медсестер і медсестер-бакалаврів) і “Лабораторна справа” (підготовка лаборантів-бакалаврів). Створено навчальний комплекс - медичний інститут-ліцей (нині Галицький коледж) м. Тернополя. Якщо 1 вересня 1995 р. факультет нараховував 82 студенти, то вже в 1997 р. - 450.

30 січня 1997 р. Постановою Кабінету Міністрів інститут отримав статус медичної академії.

У квітні 1997 р. Тернопільська державна академія імені І.Я. Горбачевського урочисто відзначила своє 40-річчя. Протягом 16 років колектив вузу очолював проф. І.Я. Сміян, якому було присвоєно звання заслуженого працівника Вищої школи України, його обрано членом-кореспондентом Академії медичних наук України. Заслуженим працівником Вищої школи став проф. М.П. Скакун. Почесного звання заслуженого діяча науки і техніки України удостоєні проф. Л.Я. Ковальчук, М. А Андрейчин, Я.І. Федонюк, М.І. Швед, О.О. Маркова. Звання заслужений винахідник України уже тривалий час носить проф. О.М. Єдинак. Апарати його конструкції нині широко використовуються для регенерації кісткової тканини під час різних методів остеосинтезу.

З 1997 р. при академії функціонує спеціалізована рада із захисту докторських дисертацій із спеціальності “Хірургія" і кандидатських дисертацій із спеціальностей “Хірургія", “Нормальна анатомія” (медичні й біологічні науки) і “Патологічна фізіологія” (голова ради - проф.Л.Я. Ковальчук).

У 1998 р. навчальний процес забезпечували 334 викладачі. Серед них - 71 доктор (21,3%) і 224 кандидати наук (67,1%), що більше, ніж в інших медичних вузах України. За роки існування академії випущено понад 12000 лікарів, на факультеті післядипломної освіти пройшли підвищення кваліфікації близько 15000 спеціалістів [76].

З серпня 1997 р. академію очолив її випускник - заслужений діяч науки і техніки України, проф. Л.Я. Ковальчук. Кредо ректора: “Ми мусимо стати вищим навчальним закладом високого європейського рівня". [61]

Здійснюється комплексна перебудова всіх напрямів діяльності академії. Насамперед це навчальний процес. Він перебудовується з врахуванням світових вимог кваліфікаційних характеристик спеціалістів. Введено в дію нові навчальні плани і програми. Відкрито потужне видавництво “Укрмедкнига", комп’ютерний центр “Інтернет", студію запису компакт-дисків. Вперше в Україні у вузі створена кафедра медичної інформатики, навчання на якій триватиме шість років.

Академія отримала ліцензію на право довузівської і вузівської підготовки іноземних громадян. Зокрема, в 1998-1999 навчальному році вже навчалося 54 студенти і 8 клінічних ординаторів з 10 країн світу.

У науковій діяльності пріоритетним стає науковий напрям “Остеопороз", у розробці якого бере участь половина кафедр академії.

З метою вдосконалення і розширення обсягу лікувально-профілактичної роботи при академії створено консультативно-лікувальний центр.

Чимало нового з’явилося у виховній, національно-патріотичній роботі, духовному житті. Чітко відрегульовано систему наставників курсів і груп, створено студентське самоврядування. Працює духовний оркестр і хор, танцювальний ансамбль народних інструментів, спортивні секції. Відновлена команда КВК академії, працює студентський театр, створено студентський диспут-клуб. В академії є своя картинна галерея. Нова генерація поетів виростає і серед викладачів, і серед студентів. Побачили світ поетичні збірки викладачів Лесі Романчук, Валерія Дідуха, Романа Ладики.

Кардинальні зміни відбуваються щодо матеріально-технічної бази: реконструйовано і по-сучасному обладнано майже всі корпуси. А навчальна база академії велика: 8 корпусів і 16 лікувальних закладів. Зроблено ремонт в гуртожитках, створено мережу студентських кафе і їдалень. У 1998 р. заново відремонтовано, обладнано і реорганізовано у спортивно-оздоровчу базу для відпочинку студентів і викладачів колишній спортивно-оздоровчий табір “Берізка".

У січні 1999 р. в академії у рамках візиту на Тернопільщину побував Президент України Л.Д. Кучма. Гість поспілкувався зі студентами і співробітниками академії, ознайомився з кафедрами, аудиторіями, розробками науковців ТДМА, побував у видавництві “Укрмедкнига”. Президент був щиро вражений і захоплений досягненнями академії та результатами діяльності її колективу [60].

За розпорядженням № 831-р Кабінету Міністрів України Тернопільську державну медичну академію імені Івана Горбачевського 18 листопада 2004 року реорганізовано в університет. див. додаток №2

Колектив медакадемії до статусу університету пройшов нелегкий, але плідний шлях. Університет - це багатопрофільний навчальний заклад, на відміну від інституту чи академії.

Для того, щоб отримати статус університету, повинні були відкрити нові факультети. П’ять років тому вперше сіли за студентські лави фармацевти. Нині вони здобувають три спеціальності. Напередодні першого вересня 2004 року відкрили стоматологічний факультет. Саме з цією подією в академії з’явилися зримі обриси створення університету - закладу європейського типу [62].