Первісно-общинний лад (ПОЛ) на території України

Тема 1: Вступ до курсу «Історія України».

План:

1) Історія України як наука, предмет її дослідження;

2) Принципи, методи, функції, періодизація історії України;

3) Джерела історії України.

Історія України як наука, предмет її дослідження

Слово «Україна» виникло в 5 ст. до н.е. Слово «Історія» виникає в Давній Греції (історик Геродот) – озн. «оповідання про минуле». Історик Геродот – родоначальник і батько історії. На сьогодні існують 2 підходи до визначення історії: широкий – загальний процес розвитку; вузький – пізнання процесів розвитку людського суспільства.

Історія як наука пізнання реалізовується як процес вивчення законів «діалектики» (філософії). Закони діалектики базуються на 3‑х постулатах:

1. заперечення заперечення;

2. перехід кількісних показників в якість;

3. єдність та боротьба протилежностей.

Історія України являє собою: частину Світової історії; є самостійною наукою, що вивчає розвиток суспільства в межах території суч. України.

Принципи історії України:

1. історизму (хронологічної послідовності);

2. об’єктивізму;

3. наукового плюралізму.

Об’єктивізм:

1. хронологія виникнення явища (КОЛИ?);

2. причини виникнення явища (ЧОМУ?);

3. результати дії явища (прогресивні або рецесивні (регресивні));

4. з’ясування наслідків (позитивні або негативні).

Причини виникнення явища:

1. об’єктивні та суб’єктивні;

2. внутрішні та зовнішні;

3. економічні, політичні, культурні і т.ін.

Етапи розвитку історичного явища:

1. зародження;

2. кульмінація;

3. завершення.

Принципи, методи, функції, періодизація історії України

Науковий плюралізм – принцип, що враховує існування різних точок зору (теорій) до тих пір поки не з’явились нові більш обґрунтовані т.з.

Методи наукового дослідження:

1. порівняльного аналізу;

2. математико статистичний;

3. логічний;

4. моделювання подій;

5. прогнозування;

6. реконструкції.

Порівняльний аналіз – порівняння історичних явищ і подій дає можливість з’ясувати особисті риси явища (події) і загальні (закономірні) риси іст. явища (події). Порівнювати можна тільки рівнозначні за смислом іст. події. Порівняння іст. подій існує вертикальне та горизонтальне.

Математико статистичний – кількісні показники, що можуть охарактеризувати економічні рівні розвитку.

Логічний метод – синтез та аналіз подій шляхом дедукції та індукції.

Моделювання + прогнозування – на підставі відомих історичних даних прогнозування майбутніх подій.

Реконструкція – археологічні розкопки, знахідки.

Функції історії:

1. комунікативна (зв'язок минулого покоління з сучасним – загальна іст. доля);

2. належність до історії.

Джерела історії України

Історія є наукою доведених доказів, тому основними джерелами є:

1. речові джерела;

2. письмові джерела;

3. лінгвістичні джерела;

4. усні джерела.

Речові докази – археологічні відкриття: предмети побуту, архітектура, прикраси і т.ін.

Письмові джерела:

I. Група:

- давньогрецькі письмена;

- давньоримські письмена;

- арабські письмена;

- зах. – європейські письмена;

- візантійські письмена.

II. Група:

- з 5 ст. до н.е. по 11 ст. н.е. – давньоруські письмена (Літописи).

III. Група:

- релігійна давньоруська література (повчання, хождіння, моління…);

- актові документи (конституції, договорчі, накази, постанови, директиви);

- документи політичних партій та суспільних організацій;

- СМІ матеріали;

- мемуари;

- документи та матеріали правоохоронних органів.

Лінгвістичні джерела – вивчають мовні процеси.

Усні джерела:

1. міфи;

2. легенди;

3. думи;

4. билини;

5. казки;

6. історичні пісні;

7. приказки.

Тема 2: Історія Стародавньої України

План:

1) Первісно-общинний лад на території України;

2) Кочові народи в Україні;

3) Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я.

Первісно-общинний лад (ПОЛ) на території України

Не має єдиного погляду вчених на періодизацію даного періоду. Поява первісно – общинного ладу коливається від 1 млн. мінімум до 1,5 млн. років максимум.

Первісно – общинний лад – перший сусп. лад, який характеризується:

1. примітивними матеріалами для виготовлення знарядь праці (камінь, дерево, кістка);

2. примітивними знаряддями праці (ручне рубило, дубина, палиця – копалиця);

3. примітивними заняттями (збиральництво, полювання, рибальство);

4. примітивним устроєм (плем’я з давніх часів жило колективами або ж общинами);

5. відсутність приватної власності на засоби виробництва та ресурси;

6. результати праці розподілялись порівну між членами родини або общини;

7. матріархат (рід вівся по лінії матері);

8. релігія – фетишизм, анімізм, магія, тотемізм.

Еволюція общини:

1. стадо;

2. ранньо – родова община;

3. родова община;

4. родо – племінна община;

5. сусідська община (сімейні общини);

6. первісні держави (військово-політичні союзи).

Тотеми – тварини, рослини, природні явища з якими споріднювала себе людина.

Фетишизм – надприродні властивості речей (напр., лялька «вуду»).

Анімізм – віра в безсмертя душі і пов’язані з нею поховальні обряди (згодом традиції).

Магія – обряди за принципом «подібності» явищ.

ПОЛ має свою періодизацію:

I. Підхід до періодизації – формаційний, за яким ПОЛ тривав з 1,5 млн. років до н.е. по 1 тис. до н.е.;

II. Підхід до періодизації – цивілізаційний, за яким ПОЛ (або ж до індустріальне сусп.) визначався тривалістю «варварського» або ж «дикунського» періоду.

Періодизація:

1. палеоліт (давній період) 210 тис. рік до н.е.;

2. мезоліт (середній) 9 – 6 тис. років до н.е.;

3. неоліт (новий) 6 – 3 тис. до н.е.;

4. мідно – бронзовий вік 2 – 1 тис. до н.е.;

5. вік заліза з 1 тис. до н.е.

50 – 35 тис. до н.е. виникає «homo sapiens» – людина сучасного типу (витісняє «людину працьовиту» або ж неандертальця).

Палеоліт:

- це зародження нового суспільного стану (родова община);

- люди «опанували» силу вогню і відкрили нові види зброї;

- появились трипільські поселення.

Згідно постанови ЮНЕСКО, 1993 рік був визнаний роком «Трипільської культури».