Кочові народи в Україні

В період неоліту стався перший соціальний розподіл праці: з’явились скотарські мігруючі поселення та землероби.

На поч. 1 тис. н.е. – кіммерійці («Споживачі кобилячого молока»), 8 – 7 ст. н.е. з’явились нові скотарські племена «скіфи» (зг. Геродота, існ. 4 групи цих племен – скотарі, землероби, орачі та завойовники, або ж «царські скіфи»).

В 3 ст. до н.е. під впливом греків у скіфів почало формуватись рабовласницьке суспільство, його називали «Мала скіфія» зі столицею Неаполь – скіфський близь міста Севастополя (Крим, Україна). Згодом «Мала скіфія» змінилась в території на «Велику скіфію».

Якщо звернути увагу на більш давні поселення кочових племен, згадаємо, що залізний вік в Україні почався з кіммерійців: вони виплавляли залізо та виготовляли нього знаряддя праці та зброю, побутові речі та прикраси.

Кочові племена на території суч. України з’являлись з такою періодизацією:

1. Скіфи – 7 – 8 ст. до н.е. по 2 ст. до н.е. (кочові іраномовні войовничі племена)[2];

2. Сармати – 2 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. (іраномовні племена + амазонки);

3. Готи – 2 ст. н.е. (кочові германомовні племена);

4. Гуни – 3 – 4 ст. до н.е. по 7 ст. н.е. (варварські кочові племена, споч. полководець – Атилла).

З початком переселення на територію України гунів, почалось Велике переселення народів (ВПН).

Почалась диференціація слов’янського світу: Пд. слов’яни; Сх. слов’яни; Зх. слов’яни.

Відкрився шлях до походів тюркських народів в Європу.

Античні міста – держави на території Пн. Причорномор’я

У 7 ст. до н.е. виникають перші грецькі міста – держави (існ. до 4 – 5 ст. н.е.). Першими з них стали – Ольвія («Olvio» – гр. «щаслива»), Пантікапей, Херсонес. Усі вони були рабовласницькі. Демократичні – Ольвія та Херсонес; аристократичні – Пантікапей.

«Босфорське царство» – антична монархія. В сферу впливу якої були втягнуті усі сусідні народи. Зг. фактам в Босфорському царстві існ. знання про різні форми управління та політ. устрою. Заняття: ремесла (ювелірна справа та гончарство), землеробство, виноградарство та скотарство. Виготовляли предмети розкоші, побутовий та святковий посуд (розписаний меандром, 2 види розпису – чорно фігурний та червоно фігурний).

На розвиток Європи великий вплив вчинили античні міста – держави на терит. України.

Тема 3: Київська Русь

План:

1) Утворення Русі.

2) Періодизація.

3) Галицько-Волинське князівство (Русь Галицько-Волинського періоду 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 14 ст.).

 

Утворення Русі.

Київська Русь: кін. 9 ст. – поч. 13 ст.

Існує багато т.з. про утворення Київської Русі:

1. Норманська. Німецькі вчені у 18 ст. – Шльоцер, Міллер, Бауер. Вони звернулись до найдених письмових документів Нестора Літописця, згідно яких, К.Р. утворили нормандці (варяги – германці).

1.1. Русь заснували нормандці;

1.2. Слов’яни були нижчі рівні розвитку ніж нормандці, тому не могли заснувати державу (були другорядними).

2. Слов’янська теорія. Анти-нормандська теорія полягала у тому, що Русь утворили слов’яни, які були набагато чисельнішими ніж германці, що прийшли у 9 ст. Процес державотворення Русі був розтягнутий у часі, тому створення держави К.Р. можна приписувати лише слов’янам (ця теорія була видвенута Ломоносовим[3]).

3. Українська концепція була видвенута М. Грушевським (кн. 19 – поч. 20 ст.).

4. Компромісна концепція. Русь виникла як багатоетнічний союз, з домінантною роллю слов’ян. Варяги зіграли роль каталізатора в державотворчих процесах[4].

У створенні Русі відіграли учасники: Київська та Новгородська знать. Вони утворили політичний, торгівельний та військовий СОЮЗ – Русь.

Князі та правителі К.Р.:

1. Олег;

2. Ігор;

3. Ольга;

4. Святослав;

5. Володимир Великий;

6. Ярослав Мудрий;

7. Володимир Мономах.

Періодизація

Періоди:

· 1 етап – кн. 9 – кн. 10 ст. (виникнення та розвиток Русі).

· 2 етап – 10 ст. – 1 пол. 12 ст. (Володимир Великий, Ярослав Мудрий та Володимир Мономах – рід Візантійських імператорів).

· 3 етап – 2 пол. 12 ст. – 1 пол. 13 ст. (період поступового розпаду К.Р.).

Особливості розвитку у першому періоді:

1. Соціальні особливості. Населення К.Р. розділилось на 3 соціальні групи: вільні, напівзалежні та залежні. До вільного населення належали великий Князь Київський, світлі князі, бояри, дружинники, селяни – общинники (смерди). Напівзалежні – рядовичі та закупи. Залежні – холопи та челядь. Вільні люди домінували в соціальній структурі суспільства. Існувала ланка рабів, тому деякі вчені вважають, що К.Р. носила ознаки і рабовласницького суспільства (питання спільне).

2. Економічний розвиток. Економіка К.Р. у 1 пер. була багатоскладною та носила патріархальні риси (на осн. селянської общини); рабовласницького ладу (раби, холопи та работоргівля); риси раннього капіталізму (розвиток товарних, грошових та ринкових відносин з великою кількістю промислових та торгових міст); вільне населення – скл. більшість; не існувало приватного права на землю, як на засіб виробництва (земля була общинна, територія правління князя).

3. Особливості політичного устрою [5]. Влада носила імперський характер. Приєднувала племена силою. Мала мілітаристський характер, оск. вела постійні завойовницькі війни[6].

4. Особливості адміністративно – територіального устрою. К.Р. представляла собою конфедерацію племінних земель (на чолі з племінними державами)[7]. Київська Русь не була унітарною державою з жорсткою централізацією влади, але зберігала тенденції до унітарності до 2 пол. 12 ст.

5. Духовне життя. У 1 пол. існ. Київської Русі був здійснений перехід від язичеського політеїзму, через язичеський монотеїзм, до християнського монотеїзму. У 988 р. вводиться християнство (Старообрядове Православ’я, потім Новообрядове П.).

Причини прийняття Християнства на Русі:

1. тісні контакти Русі з православною Візантією;

2. перехід до ранньої монархії;

3. особисті причини Володимира Великого (Святого), що були пов’язані з одруженням на Візантійській принцесі.

Особливості введення Християнства:

1) У Києві хрещення відбулося відносно мирно, бо з давніх часів кияни були знайомі з християнством (Аскольд був християнином). За часів Ігоря в Києві вже була перша християнська церков. Княгиня Ольга офіційно прийняла християнство[8];

2) В ін. містах християнство вводилось насильницьким шляхом;

3) На окраїнах Русі християнство вводилось ще понад 100 років.

Негативна риса введення християнства:

1) Внаслідок введення християнства був знищений багатовіковий пласт язичницької культури;

2) У 1885 р. стався церковний розкол: католицька та православна церкви. Цей поділ став причиною розмежування країн Європи на релігійні Схід та Захід.

Третій етап розвитку – занепад та загибель К.Р. З 2 пол. 12 ст. К.Р. переживала процес феодальної роздробленості, що супроводжувався постійними міжусобними війнами удільних князів.

Причинами феодальної роздробленості були:

1. Історичні:

1.1. К.Р. була конгломератом удільних князів;

1.2. К.Р. мала дуже велику територію, яку складно було утримувати;

1.3. В К.Р. була дуже слабка влада князя.

2. Економічні:

2.1. розвиток виробничих сил став причиною збагачення удільних князів, що призвело до постійних міжусобиць та боротьби проти князя за владу;

2.2. знищення торгівельних шляхів до Пд. – Зх. Русі, що призвело до падіння м. Києва як центру економічного життя Європи та перетворило землю в еквівалент багатства (що й стало причиною розвитку феодальної роздробленості).

Наслідки:

1. економічна та військово-політична послабленість К.Р. призвела до того, що в 1237 по 1242 рік Київська Русь стала жертвою монгольської агресії. Монголо-татари встановили свій режим – «іго». Режим іго в Русі виявлявся в:

1.1. наданні ярлика (прим. – «дозволу») на велике княжіння;

1.2. припиненні міжусобних війн;

1.3. постійні напади на руські землі;

1.4. сплата данини монголо-татарам – «ясиру» (прим. – натурального та живого).