Утворення укр. козацтва

Утворення козацтва було наслідком експансії Г. – В. земель П.

Причинами утворення козацтва були:

1) уходництво (частина населення переселилась з окупованих П. земель на незайняті землі Пд.);

2) посилення феодального та кріпосного тиску, що змушувало селян втікати від польських феодалів і європейських орендаторів;

3) національний гніт по відношенню до укр. народу;

4) релігійний гніт (заборона Православ’я);

5) зацікавленість поляків в появі особистої охорони та оборони Речі Посполитої від турків і татар (як загрози з Чорного моря);

6) суб’єктивного характеру окремих укр. (авантюризм).

Етапи утворення козацтва:

1) 1 пол. 14 ст. – перший період формування козацтва та початок П. експансії у сер. 16 ст. Мало немасовий характер[10];

2) сер. 16 ст. – 2 пол. 18 ст. – другий етап. Масове формування козацтва.

Січ – «підсікати дерева», – мілітаристське поселення, основа Укр. козацької держави. Мала: територію (не постійну); свій адміністративно – територіальний устрій (кіш – кошовий отаман; обраний народом); своєрідний уряд – ген. писар, ген. обозний, ген. хорунжий, ген. осавули – 2 чол. та ген. суддя.; центр. орг. законодавчої влади були загальні збори – козацька рада (козаки керувались неписаними побутовими законами).

Територія Запорізької Січі поділялась на курені, місцеві райони. ЗС мала свою символіку – прапор, герб та печатку. Основною мілітаристською силою було козацьке військо (піхота, кіннота, артилерія, флот). Очолювалось військо – Гетьманом (посада вибрана).

Значення утворення козацтва:

1) виступало як фактор засвоєння нових земель;

2) було першою організованою силою укр. народу;

3) консолідувало навколо себе ін. верстви населення, виступило ідеалом укр. народу, підняло народ на боротьбу проти панської П.;

4) політична еліта укр. суспільства;

5) виступило в ролі організатора політичного життя укр. народу;

6) обороняло православну віру.

З т.з. соціальної структури, козацтво було не однорідним: «дуки» – заможні та «голота» – неімущі козаки. Козацтво було полі етнічним, але домінували українці.

[1] Революція – кардинальні зміни в усіх сферах суспільного життя, завдяки новим відкриттям та якісним змінам у світогляді, релігії або суспільному ладі.

[2] 8 ст. до н.е. по 2 ст. н.е. – скіфо – сарматський період історії України.

[3] Хазарська концепція походження Русі.

[4] У 882 р. князь Олег убив Аскольда і встановив свою владу поклавши початок новій ері в житті слов’ян.

[5] К.Р. не можна назвати «Державою» у сучасному розумінні цього слова: 1) вона не мала постійної території; 2) влада Князя була слабкою; 3) державного апарату влади не існувало (князь зосередив у своїх руках 3 гілки влади); 4) податкова система обмежувалась даниною та оброками, а також військовими походами, фінансування яких здійснювали племінні вожді зі своїми племінними дружинами; 5) структуризації війська не існувало; 6) військо виконувало ролі - охоронну, фіскальну (збір подані), стратегічне призначення та охорона кордонів.

[6] У 1 пол. існ. К.Р. здійснювався поступовий перехід від первинної військової демократії – княжо – дружинного ладу, до ранньої монархії.

[7] Внаслідок реформи Володимира Великого землі К.Р. були розділені між синами і родичами Володимира Великого (вони правили над наділами, фактично перетворившись на «світлих» князів).

[8] Прийняття християнства на Русі проходило в 3 хвилі.

[9] Конфронтація між П. та Укр. сприяла утворенню укр. козацтва та ств. Запорізької Січі.

[10] В сер. 16 ст. булла сформована 1 укр. Запорізька Січ на чолі з Гетьманом Байдою (Дмитром) Вишневецьким. Згодом кількість Січей зросла – з’явились Базавлугська, Микитинська, Чормошлицька, Томакіївська, Ольошківська та Нова З.С.