Розділ 4. Дослідження тварини

1 2 3 4 5

худоба легені еритроцити

Попереднє знайомство з твариною. Попереднє знайомство із хворою твариною полягає в її реєстрації і зборі анамнезу.

Реєстрація.

Вид тварини: велика рогата худоба

Стать: бичок

Інвентарний номер: 6671

Вік: 5 міс.

Маса тіла: 160 кг

Масть: чорноряба

Порода: українська чорноряба

Напрям: м'ясо-молочний

Власник тварини: ННДЦ БНАУ

Адреса власника: Київська обл., Білоцерківський р-н, с. Бугаївка, вул. Докучаєва, ННДЦ БНАУ.vitae.

Тварина утримується в корівнику груповим методом. Спосіб утримання - безприв'язний. Стіни корівника цегляні, підлога бетонна, підстилка - солома. Вентиляція комбінована, незадовільна, бо відчувається запах аміаку. В приміщенні наявні сильні протяги. Освітлення комбіноване: штучне та природне. Температура в приміщенні - 14˚ С, вологість - в межах норми.

Спосіб прибирання - ручний та за допомогою транспортера, виконується два рази на тиждень. Роздача кормів та напування тварин здійснюється вручну доглядачами. Якість кормів, які згодовуються, відповідає зоотехнічним вимогам.

Поголів'я тварин вирощене у господарстві. Епізоотичний стан господарства - благополучний.

Раціон тварини: сіно люцерни 3кг., силос кукурудзяний 2 кг., сінаж люцерновий 2 кг.,дерть (пшениця + ячмінь) 1кг.

Проаналізувавши раціон, можна зробити висновок про те, що тварини на належному рівні забезпечені енергією. Проте виявлено ряд відхилень по іншим показникам, можливі наслідки яких викладені нижче.

При нестачі сухої речовини може підвищуватись захворюваність на некробактеріоз з ураженням ратиць. Спостерігається надлишок сирого та перетравного протеїну, що при тривалій відносній нестачі вуглеводів призводить до порушення обміну речовин і може стати причиною безпліддя. Цукрово-протеїнове співвідношення менше норми - 0,2, а також в раціоні спостерігається нестача вуглеводів, це в подальшому може призвести до розвитку кетозу. В раціоні спостерігається значна нестача жиру, що може зумовити діарею, дерматит, порушення відтворення, захворювання печінки і нирок.

Відмічається надлишок кальцію та нестача фосфору, про що свідчить і кальцієво-фосфорне співвідношення - 5,7 (при нормі 1,67). Проте розлади, що пов'язані з надлишком Са в організмі, виникають переважно від гормональних порушень чи передозування препаратів Са і ніяк не пов'язані з його надлишком в раціоні. А ось нестача фосфору може призвести до виникнення остеодистрофії, порушується синтез фосфоліпідів, що входять до складу клітинних мембран.

В раціоні спостерігається нестача Кобальту, що в подальшому може призвести до виникнення хвороби - анемія-акобальтоз,що характеризується помітним порушенням обміну речовин, загальним виснаженням.

Також в раціоні нестача віт Д, в результаті цього порушується всмоктування кальцію та фосфору у тонкому кишечнику, здатність до мобілізації кальцію із кісткової тканини, знижується концентрація кальцію і фосфору у плазмі крові.

Каротин та вітамін Е знаходяться в надлишку, але це не є шкідливим для організму тварини.

Решта вітамінів та мікроелементів, за якими визначається збалансованість раціону, знаходяться в межах норми.morbi.

При первинному огляді відмітили кашель, серозно-слизові виділення з носових ходів, переривчасте утруднене дихання. На основі опитування доглядачів було встановлено, що дані ознаки хвороби проявляються у тварин вже приблизно протягом двох місяців, що дає підставу вважати захворювання хронічним.В приміщенні наявні сильні протяги, що є найбільш вірогідною причиною виникнення хвороби. Це підтверджує і те, що такі ж ознаки захворювання має більшість тварин у даному корівнику.

Тварина не хворіла раніше, лікування тварини ніхто не проводив.

Загальне дослідження

Температура тіла - 39,4˚С (норма - 37,5-39,5˚С)

Частота пульсу - 98 уд./хв (норма 50-80 уд./хв)

Дихання - 33 дих.рухів/хв (норма 15-30 дих.рухів/хв)

Габітус - це зовнішній вигляд тварини, який визначають за сукупністю таких ознак: загальний стан тварини, положення тіла в просторі, вгодованість, конституція, будова тіла. Він дає змогу відрізнити хвору тварину від здорової.

Загальний стан тварин може бути задовільним, пригніченим і збудженим. Положення тіла може бути фізіологічним (природним) -стоячим або лежачим і вимушено лежачим або стоячим. При деяких хворобах тварини приймають неприродні пози або здійснюють вимушені рухи. Вгодованість тварин дає уявлення про повноцінність годівлі, рівень обміну речовин в організмі і наявність деяких захворювань. Визначають її оглядом і пальпацією за зовнішніми формами тіла, ступенем розвитку й насиченістю жиром підшкірної клітковини на маклаках, ребрах, у ділянці колінної складки, за об'ємом і пружністю м'язів. Інколи для визначення вгодованості тварину зважують. Конституція - сукупність анатомо-фізіологічних особливостей організму, яка склалася на спадковій основі під впливом зовнішнього середовища і визначає функціональні можливості організму, його продуктивність і реактивність. За розвитком мускулатури, кістяка, шкіри і підшкірної клітковини розрізняють ніжну, щільну, грубу та рихлу конституції. Будова тіла характеризується ступенем розвитку кістяка й мускулатури. Визначають її оглядом і пальпацією, інколи за допомогою зняття промірів, ураховуючи при цьому породу тварин. Розрізняють міцну, середню та слабку будову тіла.

При дослідженні було встановлено наступне:

Загальний стан - задовільний

Положення тіла в просторі - фізіологічне стояче

Будова тіла - середня

Конституція - рихла

Вгодованість - середня

Дослідження волосяного покриву, шкіри та підшкірної клітковини.

Воно досить часто допомагає поставити діагноз, оскільки на стані шкіри позначаються багато гострих і хронічних хвороб, викликаючи різні зміни. Деякі зміни шкіри характерні для окремих хвороб і тому є вирішальними при їх розпізнаванні.

Дослідження шкіри проводять методами огляду й пальпації; при паразитарних та інфекційних хворобах застосовують мікроскопію, алергічні проби.

При дослідженні шкіри дотримуються такої послідовності: визначають стан волосяного покриву (волосся, вовни, щетини у ссавців, пера, пуху - у птахів), потім вивчають фізіологічні властивості шкіри - колір, еластичність, вологість, запах, температуру, характер їх порушень, і, накінець, виявляють патологічні зміни в шкірі та підшкірній клітковині - порушення цілісності шкіри, збільшення об'єму, шкірні висипи.

Колір шкіри залежить від наявності у ній пігменту і кровонаповнення її судин. Еластичність (тургор) шкіри залежить від вмісту в ній крові та лімфи, ступеня розвитку підшкірної клітковини. Визначають її збиранням шкіри в складку на ділянках тіла з розвиненою шкірною клітковиною. Вологість шкіри залежить від інтенсивності потовиділення й випаровування. Температура шкіри залежить від густоти сітки кровоносних судин, їх кровонаповнення і швидкості кровотоку. Вона неоднакова на різних ділянках тіла. На вкритих довгим волоссям (чілка, грива), у пахвині, на губах, навколо носа, вух, на черепі, де густа сітка судин, вона вища, ніж на відкритих ділянках (бокові поверхні грудей і черева, кінцівки). У зв'язку з нерівномірністю кровопостачання температуру шкіри визначають, прикладаючи руки до симетричних ділянок тіла.

При дослідженні було виявлено наступне:

Волосяний покрив рівномірно вкриває шкіру, але він скуйовджений та тьмяний. Волосся добре утримується в шкірі, не ламке. Алопеції та депігментовані ділянки не виявлені. Ознаки линьки відсутні.

Шкіра еластична, колір на непігментованих ділянках - блідо-рожевий, що є фізіологічною нормою. Запах шкіри специфічний для даного виду. Температура симетричних ділянок тіла однакова, місцевих підвищень температури не виявлено. Шкіра помірно волога. Патологічних змін у шкірі та підшкірній клітковині, порушень цілісності та болючості не виявлено.

Дослідження слизових оболонок.

За їх змінами можна зробити висновок про стан газообміну в легенях, порушення кровообігу, обміну білірубіну при хворобах печінки і розвитку гемолітичних процесів, стан кровотворення і кількісні зміни в складі крові.

При загальному дослідженні обмежуються оглядом кон'юнктиви, слизових оболонок носа, рота і піхви. Для дослідження глибо-корозміщених слизових оболонок застосовують риноскоп, ларингоскоп, піхвове дзеркало, бронхоскоп, гастроскоп та інші ендоскопічні прилади.

При огляді було виявлено наступне:

Колір кон’юнктиви - блідо-рожевий

Слизова оболонка носа - блідо-рожева

Слизова оболонка рота - блідо-рожева

Усі видимі слизові оболонки помірно зволожені, із носових ходів наявні слизові витікання. Припухання та нашарування відсутні, цілісність не порушена.

Дослідження лімфатичних вузлів.

Діагностичне значення дослідження лімфатичних вузлів полягає у тому, що при розвитку патологічного процесу в них з потоком лімфи із найближчих запальних вогнищ надходять збудники інфекцій і токсини. При місцево перебігаючому запальному процесі уражуються регіональні лімфатичні вузли, а при інфекційних захворюваннях - більшість лімфатичних вузлів організму.

Досліджують лімфатичні вузли оглядом і пальпацією, і лише в деяких випадках застосовують пункцію або біопсію їх з наступним цитологічним або гістологічним дослідженням. Найбільш правильний результат одержують при пальпації лімфатичних вузлів, яку за можливістю, роблять одночасно з обох боків. Це дає змогу порівнювати здоровий вузол зі зміненим. Двобічне ураження є показником генералізації патологічного процесу. У здорових тварин для дослідження доступні лише поверхнево розміщені лімфатичні вузли.

Під час дослідження лімфатичних вузлів звертають увагу на їхні розміри, форму, рухомість, болючість, консистенцію, характер поверхні, температуру шкіри над вузлом.

При дослідженні було отримано наступні дані:

Підщелепові лімфатичні вузли - овальної форми, діаметром 1,5 см. Передлопаткові лімфатичні вузли - продовгуваті, довжиною 8 см, діаметром 1,5 см. Лімфатичні вузли колінної складки - витягнутої форми, довжиною 6 см, діаметром 1 см.

Болючість - відсутня, величина - відповідає нормі, поверхнева температура шкіри над вузлом - не підвищена, консистенція - щільна, рухливість збережена, поверхня гладенька.

Лабораторне дослідження органів дихання.

. Дослідження плевральної рідини

Для одержання плевральної рідини роблять асептичний пробний прокол (торакоцентез). З цією метою використовують спеціальні троакари або шприц із голкою та аспіратори. Прокол грудної клітки проводять у стоячому положенні в зафіксованому стані. Після фіксації тварини в зоні тупого перкусійного звуку, визначають місце проколу грудної клітки: у ВРХ, овець і свиней - 6-те міжребер’я зліва або 5-6-те справа. Голку вводять перед ребром вище грудної зовнішньої вени на глибину 2-4. Просування голки по тканинах грудної клітки зустрічає певний опір. При проникненні кінця голки у плевральну порожнину опір відразу ж зникає. Після цього шприцом (аспіратором) засмоктують патологічне випотівання. Голку виймають із плевральної порожнини, після чого обробляють місце пункції. Отриману плевральну рідину досліджують візуальними та лабораторними методами.

. Дослідження мокротиння

Одержують його з трахеї за допомогою зонду Габрійолавічуса або з ротової порожнини. Для цього в ротову порожнину тварини вводять зівник, язик виводять набік, штучно викликають кашель і після кашльового поштовху,збирають мокротиння стерильним ватним тампоном, який тримають артеріальним пінцетом. Досліджують мокротиння також візуальними і лабораторними методами.

Дослідження крові

Підрахунок загальної кількості еритроцитів (меланжерним методом). Кількість еритроцитів підраховують за допомогою мікроскопу в лічильних камерах, серед яких найбільшого поширення набула камера з сіткою Горяєва. Кров попередньо розбавили у меланжері в 200 разів (кров набирали до мітки 0,5, а розбавляли 3%-м р-ном NaCl до мітки 101). Підрахунок вели у п'яти великих квадратах (кожен з яких розділений на 16 маленьких), розміщених по діагоналі сітки Горяєва. Клітини у великому квадраті починали рахувати з лівого верхнього маленького квадратика, потім переходили на наступний, і так - до кінця ряду. Після верхнього рахували еритроцити в нижчерозміщеному ряду, починаючи з першого правого квадрата, і так далі. Рахували еритроцити, що знаходяться всередині маленьких квадратів, а також на лівому і верхньому боках великого квадрата, не враховували еритроцити на нижньому і правому боках.

Кількість еритроцитів в 1мкл крові визначали за формулою:

Х=ac/nsh,

де а - к-сть клітин, підрахованих в п'яти великих квадратах; с - розбавлення крові (в 200 разів); n - к-сть квадратів, у яких рахували еритроцити (5); s - площа великого квадрата (1/25 мм2); h - висота камери (0,1 мм).

Було нараховано 730 еритроцитів, їх к-сть в 1 мкл крові:

X= 730·200: 5·1/25·0,1= 7,3 (млн/мкл)

Це значення знаходиться в межах норми (норма для ВРХ - 5,0-7,5 млн/мкл).

Підрахунок загальної кількості лейкоцитів (меланжерним методом). Підрахунок к-сті лейкоцитів також ведеться в лічильних камерах з сіткою Горяєва.

Кров у меланжер набирали до мітки 1,0, а 3%-й р-н оцтової к-ти, забарвлений 1%-м р-ном генціанвіолету, до мітки 11 і отримали розведення у 10 разів.

Підраховують лейкоцити при малому збільшенні мікроскопа у 100 великих чистих квадратах сітки Горяєва. К-сть лейкоцитів (Х) в 1 мкл крові визначають за формулою:

Х=ac/nsh,

де а - к-сть клітин, підрахованих в ста великих квадратах; с - розбавлення крові (в 10 разів); n - к-сть квадратів, у яких рахували лейкоцити (100); s - площа великого квадрата (1/25 мм2); h - висота камери (0,1 мм).

Було нараховано 380 лейкоцита, їх к-сть в 1 мкл крові:

Х= 380·10: 100·1/25·0,1= 9,5 (тис/мкл)

Це значення знаходиться в межах норми (норма для ВРХ - 6-12 тис/л)

Визначення вмісту гемоглобіну. Визначення гемоглобіну проводилось геміглобінціанідним методом. Для приготування дослідної проби до 5 мл трансформуючої речовини додали 0,02 мл крові, ретельно розмішали і залишили на 10 хв, а потім колориметрували при зеленому світлофільтрі в кюветі з товщиною шару 10 мм проти холостої проби. В якості останньої брали трансформуючий р-н.

На основі отриманої екстинції (оптична щільність проби - 0,250) було визначено рівень гемоглобіну, який становив 101,0 г/л, що є нормою (норма для ВРХ - 95-125 г/л).

Визначення колірних показників. Кольоровий показник - це насиченість еритроцитів гемоглобіном у хворої тварини, порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду. Визначається за формулою

КП=Hb2/Ер2·Hb1/Ер1= Hb2·Ер1: Ер2·Hb1,

де: Hb2 і Ер2 - к-сть гемоглобіну і еритроцитів в крові у хворої тварини; Hb1 і Ер1 - середній вміст гемоглобіну і еритроцитів в крові у здорової тварини.

КП=101·7,3:6,34·110=1,05

Отримане значення колірного показника знаходиться в межах норми (норма - 0,85 - 1,15 для даного виду тварин).

Вміст гемоглобіну в одному еритроциті вираховують шляхом ділення кількості гемоглобіну в одному літрі крові на вміст еритроцитів в тому ж об'ємі. ВГЕ виражається в пікограмах, тому к-сть гемоглобіну потрібно збільшити на 1012.

Еритроцити підраховують в 1 мкл. Щоб перевести цю величину в літри, необхідно отриману кількість еритроцитів збільшити в 106.

ВГЕ=101·1012/7,3·106·106=101·1012/7,3·1012=13,8 (пг)

Отриманий результат вмісту гемоглобіну в еритроциті є меншим від норми для даного виду тварин (норма - 15-20 пг) - гіпохронемія.

Виведення лейкограми. Для виведення лейкоцитарної формули мазки фарбували прискореним методом Романовського-Гімзи. Для цього на висушені мазки наливали фабричну фарбу Романовського-Гімзи, розбавлену метиловим спиртом 1:1, на 2-3 хв (20 крапель). Не змиваючи фарби, на мазок додавали підлужену дистильовану воду (2 мл; для приготування брали 2 мл 1%-го двовуглекислого натрію на 50 мл води). Через 10 хв. мазки промивали проточною водою і висушували.

Підрахунок клітин вели при імерсії 90˟10 в середній частині мазка за методом Філіпченка. Було підраховано 100 клітин. Отримані дані наведені у вигляді таблиці:

Таблиця 4.1 - Лейкограма крові тварини

Базофіли	Еозинофіли	Нейтрофіли			Лімфоцити	Моноцити
		Юні	Паличкоядерні	Сегментоядерні
-	6	-	8	34	42	10
Норма
0-2	5-8	0-1	2-5	20-35	40-65	2-7