Розділ 2. Діагностичне значення дослідження органів дихальної системи

Дослідження дихальної системи є важливою складовою, оскільки хвороби її органів є досить поширеними серед сільськогосподарських, свійських і промислових тварин. До цієї патології належать запалення слизових оболонок носа(риніт), верхньощелепної (гайморит) та лобної (фронтит) пазух, гортані (ларингіт), трахеї (трахеїт), бронхів (бронхіт), запалення легень (пневмонія), плеври (плеврит), альвеолярна та інтерстиціальна емфізема легень. Найчастіше діагностують бронхіт і пневмонію, рідше - емфізему легень. Бронхіт - це запалення слизової оболонки і підслизової тканини бронхів. Інколи в патологічний процес втягується серозні покриви і зовнішній шар бронхіальної стінки. У такому випадку хворобу визначають як перибронхіт.

Пневмонія - це запалення легень. Захворювання характеризується заповненням альвеол і між альвеолярної сполучної тканини ексудатом, порушенням зовнішнього і внутрішнього газообміну, функцій різних органів і систем, обміну речовин. Найчастіше хворіють телята віком від 1 до 4 міс., поросята - у 2-4 а ягнята - у 3-6 місяців. За поширенням патологічного процесу в легенях пневмоніі поділяються на лобарні і лобулярні. Лобарні пневмонії характеризуються швидким поширенням запального процесу з охопленням великих часток або навіть усіх легень. За таким типом розвиваються крупозна пневмонія, пастерельоз, інфекційна плевропневмонія. Лобулярні пневмонії характеризуються поступовим поширенням запального процесу. На початку захворювання відбувається ураження окремих часточок, у подальшому в процес втягуються нові часточки, запальні осередки збільшуються і зливаються у більш обширні.

Лобулярні пневмонії за характером перебігу поділяються на катаральну (бронхопневмонію), аспірацій ну, ателектатичну, гіпостатичну і метестатичну. В залежності від складу ексудату розрізняють наступні пневмонії: серозну,катаральну (при одночасному ураженні бронхів), фібринозну, гнійну, геморагічну, а також змішані - серозно-катаральну, катарально-гнійну, гнійно-некротичну. Альвеолярна емфізема легень характеризується розширенням альвеолярної тканини внаслідок надлишкової кількості повітря в альвеолах, зменшення дихальної поверхні легень і порушення газообміну.

Найчастіше це захворювання реєструють у коней, особливо спортивних, старших п’ятирічного віку, і собак, які виконують фізичне навантаження (службові, мисливські). Інтерстиціальна емфізема виникає внаслідок скупчення повітря в міжчастковій тканині легень при пошкодженні альвеол або бронхів. Окрім коней і собак, захворювання зустрічається у великої рогатої худоби. Ураження органів дихальної системи досить часто є наслідком дії специфічних інфекцій та інвазій, збудники яких локалізуються в органах дихання. В останні роки значного поширення набули гострі респіраторні хвороби вірусної етіології: парагрип, респіраторно-синтиціальна інфекція, інфекційний ринотрахеїт, аденовірусна бронхопневмонія (у телят), інфекційний ларинготрахеїт (у птиці), бордетельозна пневмонія, мікоплазмоз, гемофільозна плевропневмонія та хламідіоз (у свиней).

У господарствах, спеціалізованих з вирощування і відгодівлі молодняку ВРХ, гострі респіраторні хвороби охоплюють 70-100% поголів’я, спричинюючи зниження продуктивності тварин, відставання іх у рості, загибель та вимушений забій. Крім того у тварин нерідко реєструють запалення легень(пневмонію), бронхів та легень (бронхопневмонію) як незаразної, так і заразної природи, які досить часто є симптомами основного захворювання - сальмонельозу, диплококової інфекції, хвороби Ауєскі, туберкульозу, пастерельозу, чуми. У свиней ураження носових ходів є одним з основних симптомів інфекційного атрофічного риніту, а в собак легенева форма чуми зустрічається так часто, як і інші форми її.

Легенева тканина є місцем локалізації деяких гельмінтів або личинки їх у процесі міграції травмують легеневу тканину, чим сприяють розвитку пневмонії. Таким чином, хвороби органів дихання є досить поширеними, і в структурі захворюваності їм належить друге місце після шлунково-кишкових.