Суміжні права - це права виконавців. Суб'єктами суміжних прав можуть виступати: виконавці творів; виготівники копій, фонограм; організації ефірного і кабельного віщання

Сорт рослин - група рослин, яка незалежно від патентоздатності визначається ознаками, що характеризують даний генотип (або комбінацію генотипів), і відрізняється від інших груп рослин хоч би однією ознакою.

Товарний знак - це елемент, сприяючий відмінності товарів і послуг одних юридичних осіб або громадян від однорідних товарів і послуг інших юридичних осіб або громадян.

Топологія інтегральних мікросхем (ІМС) - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукупності елементів інтегральної мікросхеми і зв'язків між ними. Призначена для виконання функцій електронної мікросхеми.

Вказівки на джерело походження товару або послуги - один з різновидів комерційних позначень. Являє собою яке-небудь найменування, вираження або знак, яке показує, звідки поступив даний продукт або послуга: країна, регіон, конкретне місце.

Фірмові найменування характеризують репутацію і становище підприємства загалом. Служать для його розпізнавання і виділення з числа інших, а також є корисним джерелом інформації для споживачів.

Франчайзинг - взаємовигідна угода, по якій велика «батьківська» фірма або підприємство надають право малій фірмі (приватній або державній) реалізовувати свою продукцію і вести свою справу під маркою (торговим знаком) «батьківської» фірми протягом певного терміну в спеціально вказаному місці з правом вибору ринку збуту. За цю можливість мала фірма сплачує вступний внесок і відраховує певний процент з обороту на користь «батьківської» фірми.

Проблема комерційного використання результатів діяльності об'єктів нематеріальних активів в сучасній практиці є комплексною та багатогранною, вона включає в себе правові, технологічні, економічні, виробничі, соціальні і психологічні питання. Найбільш істотні розбіжності викликає наступне питання: чи є нематеріальні (невідчутні) засоби активами і чи можуть вони взагалі включатися в баланс підприємства. Потрібно відмітити, що єдиної думки у вчених-економістів в даний час немає.

Доводи на користь того, що невідчутні засоби є активами полягають в тому, що ці засоби являють собою майбутні економічні вигоди, за які була виплачена компенсація. Однак противники включення цих засобів в бухгалтерську звітність як активи мотивують свою позицію тим, що майбутні економічні вигоди, пов'язані з нематеріальними активами, за винятком окремих випадків, неможливо визначити з достатньою мірою достовірності, і, крім того, ці об'єкти не відповідають, як правило, критерію відчудження (наприклад, ділова репутація фірми не може бути реалізована окремо від фірми, торгові знаки невіддільні від ділової репутації фірми).

Однак потрібно відмітити, що це не зовсім так. Деякі нематеріальні активи цілком відчужувані. Це відноситься, наприклад, до таких активів; витрат на НДДКР в тих випадках, коли ці дослідження повинні привести до створення таких активів як товарні марки, торгові знаки, патенти і інші активи, які є віддільними від компанії загалом; витрат на програмне забезпечення в тих випадках, коли виявлені його технічна здійсненність і комерційна ефективність, і коли воно розроблене самою компанією.

Тому, визнаючи нематеріальні активи активами, виникає нелегке завдання - дати по можливості найбільш узагальнюючі рекомендації за вартісною оцінкою нематеріальних активів, які самі по собі вельми значно відрізняються один від одного. Звичайно можна виділити найбільш загальні чинники, загальні критерії ефективності і деякі інші найбільш характерні моменти. У такому плані і розроблялися раніше окремі методики по галузях, які використовувалися в практиці тієї або іншої галузі.

Серед діючих самодіяльних оцінювачів сьогодні використовуються численні помилкові варіанти методики оцінки вартості нематеріальних активів і інших не завжди коректних методик.

Відмітимо найбільш характерні випадки, коли виникає потреба в оцінці нематеріальних активів підприємства, а також всього майна підприємства:

Купівля-продаж акцій підприємства на ринку цінних паперів. Купівля підприємства, що знаходиться в акціонерній власності, є купівлею всіх акцій, емітованих даним підприємством. Щоб тримати підприємство під контролем, можна не скуповувати всі його акції, а купити тільки контрольний пакет акцій. Але незалежно від того, чи купується контрольний або неконтрольний пакет акцій, інвестор тоді упевнений в своєму рішенні, коли знає вартість підприємства і частку цієї вартості, що доводиться на контрольний пакет акцій.

Купівля-продаж частки (внеску) в статутному капіталі товариства або товариства з обмеженою відповідальністю. На відміну від попереднього випадку частка оцінюється не числом акцій, а в грошових одиницях.

Продаж підприємства цілком на аукціоні або за конкурсом, здійснюваний при процедурі банкрутства або при приватизації державного підприємства.

Передача всього підприємства в оренду. Оцінка вартості важлива для призначення орендної плати і здійснення подальшого викупу орендарем (якщо це передбачене договором оренди).

Реорганізація (злиття, розділення, поглинання і т.п.) і ліквідація підприємства, що проводяться як за рішенням власників підприємства, так і при рішенні арбітражного суду при банкрутстві підприємства.

Здійснення інвестиційного проекту розвитку підприємства, коли для його обгрунтування необхідно знати початкову вартість майна. Зокрема, така проблема виникає перед інвестором при проведенні санації неспроможного підприємства.

Отримання кредиту під заставу всього майна підприємства (іпотека).

Оцінка вартості фірмового товарного знаку або інших засобів індивідуалізації підприємства і його продукції (послуг) проводиться:

при їх перекупці, придбанні іншою фірмою;

при наданні франшизи новим компаньйонам, коли розширяється ринок збуту і збільшується об'єм продажу;

при визначенні збитку, нанесеного діловій репутації підприємства незаконними діями з боку інших підприємств;

при використанні їх як внесок в статутний капітал товариства, що створюється;

при визначенні вартості нематеріальних активів, гудвілла, для загальної оцінки вартості підприємства.

Таким чином, обгрунтованість і достовірність оцінки вартості нематеріальних активів багато в чому залежить від того, наскільки правильно визначена область використання оцінки: купівля-продаж, отримання кредиту, страхування, оподаткування і т.п. Особливу увага потрібно звертати на спосіб оцінки тих нематеріальних активів., що поступають безвідплатно на баланс підприємства.

Нематеріальні активи мають безпосереднє відношення до процесу виробництва, що ставить їх, на наш погляд, в один ряд з основними фондами, матеріалами, сировиною, паливом, МШП, робочою силою. Як і перераховані елементи, об'єкти нематеріальних активів впливають по суті на конкурентноздатність продукції, робіт і послуг, забезпечуючи споживчі переваги перед аналогами. Об'єкти нематеріальних активів незримо присутні практично на всіх стадіях виробництва продукції, робіт, послуг, починаючи від технологій і закінчуючи аналізом і використанням фінансових результатів. Можна сказати, що об'єкти нематеріальних активів є одним з основних чинників, що визначають кінцевий рівень прибутковості підприємства, а отже - і його ефективність функціонування. Виходячи з усього вищенаведеного, в даний час оцінка об'єктів нематеріальних активів є необхідною.

В сучасних умовах господарювання в Україні ще не розроблені всі необхідні методи і рекомендації, і тому в багатьох випадках використовують досвід розвинутих капіталістичних держав, пристосовуючи наявну інформацію до умов України. Здійснення господарських операцій з об'єктами нематеріальних активів потребує їхньої вартісної оцінки, тому що вона дозволяє зіставити результати інтелектуальної діяльності з іншими результатами діяльності підприємства або з іншими активами.

В залежності від умов застосування об'єкта нематеріальних активів можна виділити такі категорії їхньої вартісної оцінки:

Оціночна вартість.

Балансова (початкова) вартість.

Відновна вартість.

Залишкова вартість.

Оціночна вартість являє собою вартість, що відбиває якісну характеристику об'єкта: його переваги перед аналогічними об'єктами і корисність застосування в конкретних економічних умовах. Оцінку об'єктів промислової власності розглядають із різних точок зору, безпосередньо взаємопогоджених між собою: досягнутого технічного рівня, оновлення виробництва, необхідних капіталовкладень у їхню розробку, придбання і впровадження і з погляду ефективності їх використання. Що стосується об'єктів інтелектуальної власності, то ці складові заміняються таким менше визначеним показником як організаційно-управлінський ефект.

Оціночна вартість встановлюється експертною комісією на підставі розрахунків розміру вартості об'єкта, що подаються спеціалістами. У світовій практиці існують три основних підходи до оцінки вартості об'єктів нематеріальних активів:

- оцінка по сумі витрат на створення розробки, патентування або юридичне оформлення її результатів;

- оцінка по вартості обраного аналога;

- оцінка по ефективності розробки.

Балансова (початкова) вартість - це розмір вартості, по якому об'єкт нематеріальних активів приймається на бухгалтерський облік. Вона може бути менше або дорівнює оціночній вартості об'єкта у випадках, коли на облік приймається об'єкт, створений на підприємстві, або переданий безоплатно, або куплений на аукціоні.

Відновна вартість - це початкова вартість об'єкта з урахуванням індексації.

Залишкова вартість - це початкова (відновна) вартість об'єкта без урахування суми зносу.

 Експертна оцінка нематеріальних активів відповідно до Порядку експертної оцінки нематеріальних активів, затвердженому наказом Фонду державного майна України і Державного комітету з питань науки і технологій від 27 липня 1995 року № 969/97 [24], проводиться відносно об'єктів приватизації незалежно від галузі господарства, до якої вони відносяться, у випадку створення на їхній основі акціонерних товариств. Рішення про експертну оцінку нематеріальних активів приймає комісія з приватизації (корпоратизації).

Експертній оцінці відповідно до цього Порядку піддаються нематеріальні активи, не відображені в балансі підприємства. Нематеріальні активи, об'єкти права інтелектуальної власності, піддаються інвентаризації відповідно до пункту 21 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств і організацій, що передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 1993 року № 158.

Нематеріальні активи, об'єкти права користування ресурсами природного середовища, економічними й іншими привілеями, а також гудвілл, оцінюються комісією з приватизації (корпоратизації). За рішенням органу приватизації в окремих випадках для експертної оцінки вартості нематеріальних активів, перерахованих вище, можуть залучатися експерти відповідно до Положення про порядок проведення експертної оцінки державного майна України від 2 лютого 1995 року № 100.

Експертна оцінка вартості нематеріальних активів може здійснюватися в такий спосіб:

 шляхом визначення сучасної вартості відтворення нематеріальних активів, узятих на облік в результаті проведеної інвентаризації на дату приватизації;

 шляхом капіталізації прибутків для визначення сумарної вартості нематеріальних активів, не відображених у бухгалтерському балансі на дату приватизації;

шляхом поєднання цих двох способів.

Експертна оцінка вартості нематеріальних активів, що не відображені в бухгалтерському балансі об'єкта приватизації, здійснюється за формулою:

 

С_на = П_п  С_к - С_б,                                                                              (1.1)

 

де: С_на  вартість нематеріальних активів, не відображених у балансі, тис. грн.;

П_п  балансовий прибуток об'єкта приватизації після врахування податку з прибутку, тис. грн.;

С_к  ставка капіталізації;

С_б  вартість цілісного майнового комплексу, що визначається по балансу, складеному на дату приватизації, тис. грн.

Розрахунку підлягає лише позитивне значення С_на.

 

Аналітична частина