Держава та її економічні функції

Головні завдання держави в умовах ринкових ек-х систем:•

правове забезпечення функціонування ринкового механізму;• організація грошового обігу;

• захист і сприяння розвитку конкуренції;• вир-во суспільних благ;• мінімізація трансакційних витрат;

• компенсація зовнішніх ефектів (екстерналій);

• стабілізація макроекономічних коливань;

Держава як суб’єкт ринкової економіки: • пред'являє попит на ек-ні ресурси для здійснення ек-ої ді-сті в державному секторі ек-ки. • пред'являє попит на засоби вир-ва для вир-ва сус-их та інших благ

• пропонує гроші та пред'являє попит на гроші.

• пропонує суспільні блага без безпосередньої оплати їх, що поліпшує продуктивність під-го сектору і зменшує витрати на споживання домогосподарств.

• здійснює урядове регулювання ринкової економіки.

Держава в економічному процесі:• відтворює умови конкуренції • виступає як покупець продукції • є суб’єктом, який несе грошові витрати • усуває причини відмови ринкового механізму.

Регулюючі функції держави в ринковій економіці зводяться до трьох основних – законодавчої, стабілізуючої, розподільчої.

Законодавча ф передбачає, що держава розробляє систему ек-их, соц-их та організаційно-господарських законів і постанов, які створюють певні “правила гри”, тобто правові засади ринкової ек-ки, що є гарантом однакових прав і можливостей для усіх форм власності та господарювання.

Стабілізуюча ф полягає у підтриманні високого рівня зайнятості та цінової рівноваги, а також стимулюванні ек-го зростання. З цією метою держава: а) визначає цілі, напрями і пріоритети ек-го розвитку, виділяє відповідні ресурси для їхньої реалізації, використовує грошово-кредитні та бюджетно-податкові підйоми; б) бере на себе організацію пропозиції центральних грошей; в) забезпечує зайнятість і стабільний рівень цін, проводячи відповідну фіскальну і кредитно-грошову політику, спрямовану на запобігання інфляції та безробіттю.

Розподільча ф пов’язана, з одного боку, з досягненням більш справедливого розподілу доходів у сус-ві, а з іншого – з більш ефективним розміщенням ресурсів у ринковій ек-ці. Для здійснення цієї функції: а) здійснює перерозподіл коштів груп населення, що мають високі доходи, на користь непрацездатних і малозабезпечених проводячи відповідну фінансову і податкову політику, політику регулювання цін; б) встановлює і контролює реалізацію законодавства про встановлення мінімального розміру зарплати; г) бере на себе функцію забезпечення сус-ми благами, у вир-ві яких приватні та колективні суб’єкти не зацікавлені, водночас без цих благ сус-во не може досягти благополуччя. У регулюванні зовнішньоек-их відносин і валютного ринку, міграції капіталів і робочої сили, здійсненні контролю над платіжними балансами.

Регулюючі функції держави в ринковій ек-ці є умовою досягнення балансу ек-ки на макрорівні, здійснення ефективної грошово-кредитної політики, соц-го захисту малозабезпечених верств населення.

Аграрні відносини. Особливості функціонування капіталу в сільському господарстві

АВ - складова ек-их відносин, які виникають у с/г з приводу володіння й використання землі як головного засобу с/господарського вир-ва, а також вир-ва, розподілу, обміну й споживання с/господарської продукції та послуг. Земля - перша й основна умова будь-якого вир-ва, але в с/г вона ще й головний засіб вир-ва, елемент продуктивних сил. Особливість аграрних відносин зумовлена й тим, що земля є предметом праці й одночасно засобом вир-ва.

Процес вир-ва, технологічні операції в аграрній сфері тісно переплітаються з природними процесами, органічно комбінуючись у процесі створення споживчої вартості. Важливе місце має ек-на оцінка землі. Вона означає визначення цінності землі й має такі показники: валовий продукт землеробства (продуктивність земель при досягнутій протягом ряду років інтенсивності землеробства) і окупність витрат (кількість продукції на одиницю витрат); диференціальний дохід від землеробства (величина додаткової частини чистого доходу, яка утворюється в результаті, більш високої продуктивності праці на відносно кращих землях порівняно з гіршими). Аграрні відносини тісно пов’язані з власністю на землю.

Х-р і особливості аграрних відносин визначаються насамперед формою власності на землю як основний засіб вир-ва. У сучасних умовах власність на землю в різних країнах має такі форми – державна, комунальна, приватна.

Складовою аграрних відносин є рентні відносини.

З виникненням власності на землю виникає й відповідна їй форма доходу - земельна рента. Рента - передача частини доходу землеробом власнику землі за використання його земельної ділянки. Незалежно від форм власності на землю утворюється диференціальна рента. Її причиною є монополія на землю як на об’єкт господарювання. Виникнення цієї ренти означає існування відособлених виробників у системі товарно-грошових відносин, а також своєрідний синтез існуючих природних і економічних умов для утворення диференціальної ренти. Господарства, що використовують свою працю на кращих земельних ділянках, мають більше продукції з одиниці земельної площі. Вони отримують додатковий продукт, який є матеріальною основою диференціальної ренти.

Слід розрізняти дві форми диференційної ренти – першу і другу. Перша являє собою додатковий чистий доход, одержуваний в результаті більш продуктивної праці на кращих за родючістю і місцезнаходженням землях. Друга виникає в результаті підвищення продуктивності землі завдяки використанню більш ефективних засобів виробництва, тобто за рахунок додаткових вкладень у землю. Взаємозв’язок першої і другої диференціальної рент полягає ів тому, що вони засновані на використанні родючості земель. Тільки перша пов’язана з природною, а друга – з економіню родючістю грунтів.