Суть і види суспільного відтворення. Валовий внутрішній продукт, його суть і відтворювальна структура

Суспільне відтворення – ек-ий процес, в якому власне вир-во, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва - продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці. Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, звужене та розширене. Просте відтворення - відновлення виробництва і споживання на кількісно та якісно незмінному рівні. Звужене відтворення - відтворення виробництва та споживання в менших обсягах. Його спричиняють економічні кризи, політичні потрясіння, значні технологічні аварії, природні катастрофи, війни тощо. Звужене суспільне відтворення є явищем тимчасовим. Звужене відтворення спостерігалося в 90-х роках XX ст. в перехідній економіці України.

Розширене відтворення - кількісне та якісне зростання обсягів виробництва і споживання. Процес розширеного відтворення має 2 основних типа: екстенсивний і інтенсивний. Екстенсивний – розширення обсягів вир-ва за рахунок зростання основного капіталу, робочої сили, матеріальних витрат тощо. Інтенсивний – підвищення ефективності виробничих факторів на основі НТП.

Основною проблемою відтворення є дотримання пропорцій: • між виробництвом і споживанням; • між підрозділами національного виробництва; • між витратами на виробництво та доходами від реалізації продукту виробництва; • між відшкодуванням спожитого капіталу та нагромадженням; • між споживанням і нагромадженням (заощадженням); • між заощадженнями та інвестиціями та ін.

Процес суспільного відтворення органічно включає відтворення трьох його елементів: сукупного продукту, робочої сили, економічних відносин.

ВВП – вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених у межах території країни за певний період (за рік) як за участі національних, так і іноземних ресурсів (резидентами та нерезидентами). Резиденти - юр та фіз особи, що постійно зареєстровані або постійно проживають у країні, незалежно від громадянства.

Нерезиденти - фіз та юр особи, що знаходяться поза територіальними межами країни, тобто працюють за кордоном. До них відносять іноземні дипломатичні, консульські зовнішньоторговельні представництва тощо. Якщо від ВВП (GIP) відняти первинні доходи, отримані іноземцями в межах національної ек-ки (М), та додати первинні доходи, отримані національними власниками ресурсів за кордоном (L), також отримаємо ВНП. Інакше кажучи, різниця між ВВП та ВНП визначається різницею між первинними доходами, отриманими іноземними ресурсами на території національної держави, та первинними доходами, отриманими національними ресурсами за кордоном. Якщо доходи іноземців у межах національної держави дорівнюють доходам громадян національної держави за кордоном, то ВНП = ВВП.

Якщо доходи, отримані національними ресурсами за кордоном, перевищують доходи іноземців, отримані в національній державі, то ВНП > ВВП, і, навпаки, якщо доходи від іноземних ресурсів перевищують доходи від національних ресурсів за кордоном, то ВВП > ВНП. Використовують три способи визначення величини BBП (ВНП).

1. Виробничий метод визначає ВВП як суму доданих вартостей. Оскільки участь у створенні ВВП бере сектор державного управління, то ВВП дорівнює сумі валових доданих вартостей (ВДВ) плюс непрямі чисті податки (Тнч). Чисті непрямі податки визначають як різницю між податками і субсидіями на продукти та імпорт. Отже, за цим методом:

ВВП = ∑ДВ + Тнч,

де ∑ДВ — сума доданих вартостей (VA); Тнч — чисті непрямі податки.

2. Розподільчий метод визначення ВВП ґрунтується на тому, що величина ВВП визначається як сума первинних доходів макроекономічних суб'єктів.

Первинні доходи секторів фінансових та нефінансових корпорацій включають прибуток та прирівняні до нього доходи. Первинні доходи сектору домогосподарств - це: заробітна плата; прибуток і прирівняні до нього доходи від підсобного особистого господарства тощо. Первинні доходи сектору загальнодержавного управління — це: чистий податок на виробництво та імпорт; прибуток та прирівняні до нього доходи від власне державних та корпоративних з участю держави підприємств.

Первинний дохід некомерційних організацій, що обслуговують сектор домогосподарств, визначають у формі валового прибутку.

У спрощеному вигляді за розподільчим методом формула, за допомогою якої обчислюють ВВП, має вигляд:

ВВП = W + P + iч + R+Tнч + A,

де W — заробітна плата; Р- прибуток підприємств і корпорацій; іч — чистий процент, який дорівнює різниці між отриманими і сплаченими процентами; R — рента; Тнч — непрямий чистий податок на бізнес; А — амортизація основного капіталу.

3. Метод визначення ВВП за потоком витрат (метод кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту. І те, що для одних економічних суб'єктів є витратою, Для інших є доходом. Наприклад, для фінансового сектору як кредитора позичковий відсоток — дохід, а для позичальника витрата. Для підприємницького сектору заробітна плата — витрата, а для домогосподарств — форма доходу і т. ін. СНР-93 виходить із того, що весь кінцевий річний продукт купується домогосподарствами, підприємницьким сектором, державою та закордонними споживачами. Тому

ВВП = С + іq +G + NE,

де С — споживчі витрати домогосподарств; іq— валові приватні інвестиційні витрати; G — витрати держави; NE — чисті витрати закордону (чистий експорт).