Міжкультурна комунікація та проблеми перекладу

В даний час теорія переведення як самостійна наукова дисципліна, а разом з нею і перекладацька практика багато в чому трансформуються в ширшу, глобальнішу дисципліну - теорію міжкультурної комунікації. Переведення як особливий вид мовної діяльності є одним з основних і загальноприйнятих засобів міжкультурної комунікації, оскільки дуже часто саме перекладач стає посередником в обміні науковою інформацією.

Однією з найважливіших реальностей переведення є ситуація відносності результату процесу переведення, вирішення проблеми еквівалентності стосовно кожного конкретного тексту. Існує декілька поглядів на цю проблему. Так, концепція формальної відповідності формулюється таким чином: передається все, що піддається вербальному вираженню.

Неперекладні елементи, що скрутно переводяться, трансформуються, опускаються лише те елементи тексту-джерела, які взагалі неможливо передати. Автори концепції нормативно-змістовної відповідності стверджують, що перекладач повинен слідувати двом вимогам: передавати всі істотні елементи вмісту вихідного тексту і дотримувати норми переводячої мови [16,111].

В цьому випадку еквівалентність трактується як рівноважне відношення повноти передачі інформації і норм мови переведення. Автори концепції адекватного (повноцінного) переведення вважають переведення і точний переказ тексту абсолютно різними видами діяльності. Вони вважають, що при переведенні слід прагнути до вичерпної передачі смислового вмісту тексту, причому добиватися того, щоб процес трансляції інформації відбувався теми ж (рівноцінними) засобами, що і в тексті оригінала.

Стосовно практики перекладу наукових текстів поняття еквівалентності є актуальним і сповна зрозумілим і спирається, швидше за все, на концепцію Л.К.Латишева, який розглядає в своїй роботі специфіку перекладу текстів різних стилів. Складною проблемою, пов'язаною з перекладом наукових текстів, є проблема передачі вихідного вмісту за допомогою іншої терміносистеми.

Ми вважаємо, що терміносистема мови переведення є принципово неповторною, як і лексична система в цілому. Це пов'язано з наступними причинами:

Ø терміносистема є частиною лексичної системи національної мови, отже, она в той або іншій мірі відображає його національно-культурну специфіку;

Ø терміносистема відображає наочно-понятійну область відомий в конкретної дисциплінарної області, яка також може відрізнятися в різних культурах;

Ø терміносистема завжди динамічна, она постійно змінюється як в системних стосунках між одиницями, так і відносно плану вмісту окремої термінологічної одиниці. Вказані чинники часто приводять до тому, що терміни розглядаються як безеквівалентниє або частково еквівалентні одиниці [21,18].

Поняття безеквівалентності на лексичному рівні розглянуте і описане, її причинами є:

1) відсутність предмету або явища в житті народу;

2) відсутність тотожного поняття;

3) відмінність лексико-стилістичних характеристик.

Стосовно термінології найбільш частими є перші дві причини, особливо відсутність тотожного поняття.

Такі ж принципові відмінності ми можемо виявити практично в будь-якій гуманітарній науці, що займається дослідженням і описом суспільства, реалій його життя і внаслідок цього нерозривно пов'язаною з національно-культурною специфікою цих реалій.

А тим часом більшість термінологічних одиниць створена на базі інтернаціональної лексики і інтернаціональних морфем, і через це дуже часто може виникати ілюзія термінологічної тотожності, якої насправді немає, або спроба відтворити семантичну структура терміну на основі значення складових його морфем. Подібні ситуації часто приводять до неточностей або навіть серйозних помилок при переведенні.

Із сказаного витікає насущна необхідність порівняльних досліджень терміносистем як в плані семантичного опису що їх значиться, так і в плані вивчення способів номінації, продуктивних в той або інший системах відомий, а також необхідність розробки прийомів перекладу безеквівалентних термінів. У перекладацькій практиці часто використовується транслітерація і транскрипція для переведення безлічі термінологічних одиниць [4,75].

Цей прийом переведення можна розглядати як прийнятний за умови дотримання далі роз'яснювального переведення, тобто дефінірованія даного поняття. При цьому слід згадати про те, що даний спосіб, з одного боку, приводить до інтернаціоналізації термінологічних систем, з іншого боку, наслідком цього прийому може з'явитися необгрунтоване запозичення, яке приводить до зрушень в терміносистеме в цілому.

Отже, необхідна розробка конкретних перекладацьких процедур в передачі термінологічних одиниць другої мови.