Найпоширеніші прийоми перекладу терміносистем

В якості термінів ми розуміємо як слова, які застосовуються майже виключно в рамках науково-технічного стилю, так і спеціальні значення, які застосовуються і в певній галузі, і в якості загальнонародних слів, наприклад mort: «використаний» (в поліграфії), які мають добре всім відомі загально-використовувані значення [29, С. 99].

Деякі терміни виступають однозначними і не мають жодних інших значень ні в якій іншій сфері. Інша справа з розрядом термінів-омонімів, значення яких варіюються, залежно від сфери застосування. Багатозначність таких термінів значно ускладнює роботу перекладача, адже вони не завжди перекладаються як повні еквіваленти, більш того навіть не завжди дослівно.

Труднощі перекладу термінології полягають у неоднозначності термінів, відсутності перекладацьких відповідників у випадку неологізмів, національній варіативності термінів [19, С. 448]. Переклад термінів налічує низку проблем. Слід пам’ятати, що з однієї мови на іншу терміни не перекладаються як звичайні слова. Оптимальним є такий шлях перекладання термінів: «поняття - український термін», а не «іншомовний термін - український термін», з якої мови не відбувався б переклад. Тобто пошук терміна-відповідника починається з аналізу властивостей нового поняття. Цілком можливо, що котрась з властивостей “підкаже” іншу назву цьому поняттю, ніж вона є у мові, з якої здійснюється переклад. Якщо поняття ґрунтується на його найголовнішій властивості чи вдалому порівнянні, то й в інших мовах ці ознаки братимуться за визначальні. У таких випадках переклад терміна перетворюється на переклад звичайного слова, що є найпростішим шляхом підбирання власномовної назви до певного наукового поняття [ 4, С. 185].

Інколи для знаходження оптимального національного терміна доцільно зіставити терміни-відповідники з кількох мов і вибрати для перекладу найвдаліший [25, С. 39].

Тож переклад термінології здійснюється різними прийомами, а саме за допомогою таких міжмовних трансформацій як: лексичих, лексико-семантичнх та лексико-граматичних. Задача перекладача полягає у вірному виборі того чи іншого прийому в ході процесу перекладу, щоб якнайточніше передати значення будь-якого терміна [37, Р. 65].

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування - це такий спосіб перекладу, коли звукова або графічна форма слова вихідної мови передається засобами абетки мови перекладу. Дуже часто транскодування застосовується при перекладі інтернаціональних реалій. Головною позитивною якістю транскодування є його максимальна стислість. Завдяки транскрипції та транслітерації створюється певний експресивний потенціал: у контексті слів рідної мови транскрибоване слово виділяється як чуже, надає предмету, який воно позначає, конотацій небуденності, оригінальності. Але все ж використовувати цей прийом треба дуже обережно, так як перенасиченість тексту транскодованими реаліями не зближує читача з оригіналом, а навпаки віддаляє. Під терміном калькування розуміється дослівний або буквальний переклад. Часто використовується і напівкалькування, що являє собою часткове запозичення слів та виразів, які складаються частково з елементів вихідної мови, частково з елементів мови перекладу [41, P. 16-18].

Описовий переклад - це такий прийом перекладу, коли слово замінюється в мові перекладу словосполученням, яке адекватно передає зміст цього слова, при цьому опис не повинен бути надто докладним і складним [34, C. 303].

Гіпонімічний переклад - заміна видового поняття на родове, тобто передача реалії язиковою одиницею, яка має більш широке значення. За своїм значенням це прийом генералізації, який широко використовується. Він дозволяє відмовитись від транскрипції та провести заміну понять, різниця між якими в умовах даного контексту незначна [42, P. 51].

Вирішальним при виборі між транскрипцією і перекладом реалії є та роль, яку вона грає в змісті, яскравість її колориту, тобто міра її висвітлювання в контексті. На думку вчених, при транскрипції «звичайні і звичні в мові оригіналу слова і вислови в мові перекладу випадають із загального лексичного оточення, відрізняються своєю чужерідністю, внаслідок чого, привертають до себе посилену увагу», а це порушує рівновагу між змістом і формою, чим відрізняється адекватний переклад. При передачі реалій ж реалій іншим шляхом утрачається характерне забарвлення мови, носіями якої вони є: зникає частина національного або історичного колориту [7, С. 18-20].

Під час нашого дослідження ми виявили певну особливість перекладу термінів поліграфії. Йдеться про те, що при застосуванні будь-якого способу перекладу термінів поліграфії, кожне поняття ґрунтовно пояснюється чи описується саме у контексті використання даного терміну у даній сфері. При перекладі таке явище ми визначили як прийом поєднання методу експлікації з іншими способами перекладу. Всі засоби передачі реалій в перекладі необхідно пов'язувати з тим, в якій мірі запроваджені слова, чи знайомі вони читачу, чи не підказане часом значення реалії контекстом. Дуже важливим є те, щоб враження від перекладеної реалії у читачів було таким же, як у носіїв мови, з якої реалія перекладена.

Транскодування

Одним з найпростіших прийомів перекладу терміна є прийом транскодування. Транскодування - це побуквенна чи пофонемна передача вихідної лексичної одиниці за допомогою алфавіту мови перекладу. Даний прийом являється рідким виключенням в практиці технічного перекладу. Зазначимо, що при перекладі термінів досліджуваної нами сфери, метод транс кодування поєднується з експлікацією.

Ми спробуємо навести декілька прикладів транскодування у сфері французької поліграфії:- анотація, похідний твір, який містить коротку характеристику видання з точки зору його цільвого призначення, змісту, видавничо-поліграфічної форми та інших особливостей;- варія, заголовок розділу змішаного змісту у збірниках, журналах, бібліографічних покажчиках;- параграф, найбільша рубрика зі спеціальним умовним позначенням;- епіграф, елемент твору або видання, яке являє собою короткий текст, що виражає основну думку твору або його фрагмент та розміщується на початку;- умовне графічне зображення числових величин обо їх співвідношень, що виконано за допомогою ліній, площин, геометричних фігур або малюнків;- графік, креслення, яке наглядно зображує кількість співвідношень та розвиток взаємопов’язаних процесів або явищ у вигляді кривої, прямої чи ламаної лінії, побудованої в той чи іншій системі координат;- монограмма, креслення,що дозволяє замінити обчислення за формулами на побудову найпростіших геометричних побудов, з яких за допомогою ключа зчитають відповіді;- орнамент, прикраса у вигляді візерунку, що характеризується ритмічно впорядкованим розташуванням повторюваних елементів зображень;

passé-partout - паспарту, конструктивний елемент видання у вигляді цупкого листа паперу на який наклеюється ілюстрація;

Отже, наведені приклади можуть засвідчити продуктивне використання прийому транскодування у перекладі термінів поліграфії.

Метод калькування

Терміни також підлягають іншому лексичному прийому перекладу - калькуванню - передача не звукового, а комбінаторного складу слова, коли складові частини слова (морфеми) чи фрази перекладаються відповідними елементами мови перекладу. Даний прийом застосовується при перекладі складних за структурою термінів. Наприклад:

оeuvre littéraire - літературний твір, зафіксований за допомогою будь-яких знаків писемності;dramatique - драматичний твір, літературно-художній твір, призначений для виконання на сцені та побудований за законами сценічного мистецтва;graphique - графічний твір, в якому інформація передається за допомогою зображень на плоскій поверхні у вигляді завершеного образа;cartographique - картографічний твір, в якому інформація передається за допомогою певної системи умовних знаків, які вказують на розташування об’єктів поверхні Землі, небесного тіла або позаземного простору; oeuvre musicale - музичний твір, який являється зафіксованим за допомогою нотних знаків та призначений для відтворення на музичних інструментах або співу;original - оригінальний твір, що являється продуктом самостійної творчості автора;re dérivée - похідний твір, в основі якого лежить дещо змінений оригінальний твір;- глава, велика рубрика, що має власний заголовок;

alinéa - абзац, найменша структурно-композиційна одиниця тексту, яка позначається під час набору абзацним відступом або повноформатним початковим рядком;- введення, структурна частина основного тексту видання, яка є його початковим розділом та знайомить читача з проблематикою твору;

suplément - доповнення, структурна частина основного тексту, складена з матеріалів, які були виділені автором для розміщення вкінці твору чи розділу;- додаток, структурна частина тексту, яка містить допоміжні відомості та розміщується вкінці видання або видана окремо.

Отже навівши приклади такого перекладацького прийому як калькування, ми можемо стверджувати його активне використання на міжнародному рівні для перекладу термінів поліграфії у сучасній французькій мові.