Практична частина: визначити тип темпераметру конкретної людини (психологічна характеристика, взаємозв”язок з характером)

" Темперамент ", " характер ", " особистість " - у цих поняттях початково міститься складна внутрішня діалектика. Ми використовуємо їх для визначення людської індивідуальності - того, що відрізняє даної людини від всіх інших, що робить його унікальним. Разом з тим ми заздалегідь припускаємо в цій унікальності риси, загальні з іншими людьми, інакше всяка класифікація, та й саме вживання перерахованих понять, утратила би зміст. Які ж саме риси, сторони, якості, особливості людини відбиває кожне з цих понять? Слова "темперамент", "характер", "особистість" уживаються нами постійно і повсюдно, вони потрібні і своя роль виконують. У повсякденному спілкуванні в кожне з них вкладається досить визначений зміст і з їхньою допомогою досягається взаєморозуміння.

Темперамент - це індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку протікання його психічних процесів і поводження.

За приклад я візьму людину, яку я знаю все своє життя – моя хресна Кравчук Валентина Володимирівна – рідна сестра моєї мами. Її тип, як людини вцілому - сильний урівноважений інертний тип. Сильні й урівноважені нервові процеси відрізняються малою рухливістю. Представники цього типу зовні завжди спокійні, рівні, важко збудливі.

На думку И.П. Павлова, темпераменти є "основними рисами" індивідуальних особливостей людини. Їх прийнято розрізняти в такий спосіб: сангвінічний, флегматичний, холеричний і меланхолійний.

На мій погляд моя хресна можна віднести до людей з сангвінічним темпераментом.

Вона швидко сходиться з людьми, життєрадісна, легко переключається з одного виду діяльності на інший, але не любить одноманітної роботи. Віна легко контролює свої емоції, швидко освоюється в новій обстановці, активно вступає в контакти з людьми. Її мова голосна, швидка, виразна і супроводжується виразними мімікою і жестами. Але її темперамент характеризується деякою подвійністю. Якщо подразники швидко міняються, увесь час підтримується новизна й інтерес вражень, у неї (сангвініка) створюється стан активного порушення і віна виявляє себе як людина діяльна, активна, енергійна. Якщо ж впливи тривалі й одноманітні, то вони не підтримують стани активності, порушення і хресна втрачає інтерес до справи, у неї з'являється байдужність, нудьга, млявість.

У Валентини Володимирівної швидко виникають почуття радості, горя, прихильності і недоброзичливості, але всі ці прояви її почуттів хитливі, не відрізняються тривалістю і глибиною. Вони швидко виникають і можуть так само швидко чи зникнути навіть замінитися протилежними. Настрій її як сангвініка швидко міняється, але, як правило, переважає гарний настрій.

Фізіологічною основою характеру є сплав рис типу вищої нервової діяльності і складних стійких систем тимчасових зв'язків, вироблених у результаті індивідуального життєвого досвіду. У цьому сплаві системи тимчасових зв'язків грають більш важливу роль, тому що тип нервової системи можна сформувати всі суспільно коштовні якості особистості. Але, по-перше, системи зв'язків формуються по-різному в представників різних типів нервової системи і, по-друге, ці системи зв'язків виявляються своєрідно в залежності від типів. Наприклад, рішучість характеру можна виховати й у представника сильного, збудливого типу нервової системи, і в представника слабкого типу. Але виховуватися вона буде по-різному і виявлятися буде по-різному в залежності від типу.

Зі сказаного ясно, що характер не успадковується і не є природженою властивістю особистості, а також не є постійною і незмінною властивістю. Характер формується і розвивається під впливом навколишнього середовища, життєвого досвіду людини, його виховання. Валентина Володимирівна виросла у селі, в порядній родині, де її батьки працьовиті й чесні, й вона успадкувала від них самі найкращі риси. Впливи ці носять, по-перше, суспільно-історичний характер (кожна людина живе в умовах визначеного історичного ладу, визначеної соціального середовища і складається як особистість під їх впливом) і, по-друге, індивідуально-своєрідний характер (умови життя і діяльності кожної людини, його життєвий шлях своєрідні і неповторні). Тому характер кожної людини визначається як його суспільним буттям (і це головне!), так і його індивідуальним буттям. Наслідком цього є нескінченна розмаїтість індивідуальних характерів. Однак у житті і діяльності людей, що живуть і розвиваються в однакових умовах, мається багато загального, тому й у характері їх будуть деякі загальні сторони і риси, що відбивають загальні, типові сторони їхнього життя. Характер кожної людини являє собою єдність індивідуального і типового. Кожна суспільно-історична епоха характеризується визначеним загальним укладом життя і суспільно-економічних відносин, що впливають на світогляд людей, формуючи риси характеру.

Характер - це нерозривне ціле. Але вивчити і зрозуміти таке складне ціле, як характер, не можна, не виділивши в ньому окремих чи сторін типових проявів (чорти характеру). Загальні риси характеру виявляються у відносинах особистості до суспільних обов'язків і боргу, до людей, до самої себе. Відношення до суспільних обов'язків і боргу насамперед виявляється у відношенні особистості до суспільної праці. У цьому зв'язку виявляються такі риси характеру, як працьовитість, сумлінність, наполегливість, ощадливість, і протилежні їм - лінощі, недбалість, пасивність, марнотратство. Відношення людини до праці впливає на формування його інших особистісних якостей. А вона у нас роботи не боїться, живе у пригороді нашого міста, та її сім”я має велике господарство. На мою думку, саме по відношенню до роботи, до людей вона показує всі свої найкращі якості, саме по цім параметрам я склав її характеристику.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Педагогіка / заг. Редакцією професора А. П. Кондратюка/. – К.: Вища школа.

2. Немов Р. С. Практическая психология. – М.: Валдос, 1999

3. Основи психології (За заг. редакцією О. В. Киричука, В. А. Роменця). – К.: Либідь 95

4. Фіцула М. М. Педагогіка. – Тернопіль, 1997

5. Українська національна система виховання: Концепція. К.: Либідь, 1991

6. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. – К.: Екс об, 1999

7. М”ясоїд А. П. Загальна психологія. К.: Вища школа 2000

8. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б., Соціальна психологія: Підручник. – К.: 1995

МІНІСТЕРСТВО НАУКИ ТА ОСВІТИ УКРАЇНИ

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА