Проведемо розрахунки для контрактної продукції

 

В_котр=В_еф, де

 

В_еф= , тис. т,

В_контр= =4620,71 тис. т;

Собівартість контрактної продукції:

 

С_контр= , грн. 1т, де

 

О_Д – додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн

С_контр= =

=3239,93 грн

Контрактна рентабельність:

 

R= = 3,28%;

 

Прибуток від контрактного обсягу продаж:

 

П_контр=(Ц-С_контр)*В_контр= 490390,59 тис. грн

 

Норма прибутку на додаткові капіталовкладення:

 

Н_дод= = 35,53%

 

Таблиця 3.3. Зведені економічні показники

№ з/п	Показники	Базові розрахунки	Спроектований цех	Різниця
1	Кількість агрегатів у цеху, од.	220	221	1
2	Вартість основних виробничих фондів, тис. грн.	1768600	1774830	6230
3	Потужність цеху на початок року, тис. т	4209,25	4209,25
4	Кількість продукції, тис. т	2025,75	4620,74	2594,99
5	Контрактний обсяг продукції, тис. т	2124,49	4620,71	2496,22
6	Собівартість 1 тони продукції, грн./т	3541,02	3239,73	-301,19
7	Собівартість 1 тони контрактної продукції, грн./т	3508,36	3239,93	-268,42
8	Ціна 1 тони продукції, грн.	3647,47	3346,063	-301,407
9	Прибуток, тис. грн.	215641,09	491337,14	275696,05
10	Прибуток на контрактний обсяг продукції, тис. грн.	295543,54	490390,59	194847,05
11	Норма прибутку на капітал, %	12,2	27,68	15,48
12	Норма прибутку на додатковий капітал, %	15,7	35,53	19,86
13	Рентабельність продукції, %	3	3,28	0,28
14	Рентабельність продукції за контрактом, %	3,97	2,28	0,28

 

Таким чином, ми бачимо, що після впровадження вищезазначених заходів на нашому підприємстві підвищилась вартість основних виробничих фондів на 6230 тис. грн., але потужність цеху залишилась незмінною; кількість випускаємої продукції збільшилась на 2594,99 тис. т при зменшенні собівартості на 301,19 грн. за тону, а кількість контрактної продукції – на 2496,22 тис. т при зменшенні собівартості на 268,42, тоді як ціна як ціна знизилась на 301,407 грн. порівняно з базовими розрахунками; прибуток зріс приданих змінах на 275696,05 тис грн., прибуток на контрактний обсяг продукції – на 194847,05 тис грн.; норма прибутку на капітал при цьому зріс на 15, 48%, а норма прибутку на додатковий капітал – на 19,86%. Стосовно рентабельності нашого підприємства можемо відзначити, що вона підвищилась за даних умов на 0, 28%, в тому числі і за контрактом.

Отже, можемо зробити висновок, що впроваджені заходи дали певний результат, але діяльність нашого підприємства так і залишається не рентабельною. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:

· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;

· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;

· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;

· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;

· Проведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.

 

Висновки

 

Машинобудування є головною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємств машинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексу припадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країні ця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.

Отже, з даної роботи можна дійти висновку, що така галузь як важке машинобудування теж має право на повноправне існування, бо попит на такого роду продукцію все ще існує і в деяких місцях і досі зростає. Якщо наша держава розумно буде надалі вживати правильні заходи щодо покращення виробництва в цій галузі, то зможемо розглянути варіант виходу цієї галузі на міжнародну арену і конкурувати з іншими провідними країнами.

Стосовно ж нашого підприємства, ми бачимо, що воно є достатньо таки великим, але не рентабельним. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:

· Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;

· Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;

· Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;

· Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;

· Поведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.