Загальними засадами діяльності внутрішнього водного транспорту та їх регулювання

Вступ

 

Законодавство України про водний транспорт, як і інші гілки законодавства України, розгалужується на декілька секторів, які є його складовою, або являються суб’єктами, які регулюють та сприяють юридичному, тобто правовому, економічному, політичному та міжнародному розвитку.

Характеризуючи законодавство України про водний транспорт на правовому рівні, можна відмітити позитивні зміни, які можуть відбутися за таких умов:

- при дотриманні законів виконуючи регулятивну функцію суб’єктами водного господарства;

- при законному використанні водних території та водного транспорту;

- при збереженні екології річок та морів;

- при співпраці з міжнародними організаціями даного напрямку.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Розглядаючи морський та річковий транспорт світу, варто звернути увагу на його місце в загальній світовій транспортній системі. Тільки комплексний підхід до вивчення особливостей розміщення та розвитку водного транспорту світу може дати вірну картину розуміння головних принципів розміщення даного виду транспорту.

Робота транспорту становить матеріальну основу географічного і міжнародного поділу праці. Транспорт забезпечує зв'язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення.

Водний транспорт - найважливіша ланка у сфері економічних стосунків. Він бере участь у створенні продукції та доставці її споживачам, здійснює зв'язок між виробництвом та споживанням, між різними галузями господарства, між країнами та регіонами.

Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв'язків. Цей транспорт перевозить понад 80% зовнішньоторговельних вантажів. Це найбільш дешевий вид транспорту, бо експлуатація морських шляхів не вимагає більших витрат на утримання мережі, як у інших видах транспорту. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги.

Внутрішній водний транспорт перевозить вантажі та пасажирів по річках, озерах та штучних водоймищах. За вантажооборотом та пасажирооборотом цей вид транспорту поступається усім іншим. За чисельністю суден він переважає морський транспорт, але за загальною тоннажністю поступається йому у півтора десятки разів.

Загальними засадами діяльності внутрішнього водного транспорту та їх регулювання

 

Закон України про внутрішній водний транспорт визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту.

Загальними засадами діяльності внутрішнього водного транспорту є - багаж, база для стоянки малих суден, вантаж, власник судна, внутрішній водний транспорт, інфраструктура порту, мале судно, портовий оператор,

портові гідротехнічні споруди, риболовне судно, річковий круїз, річковий порт, склад суден, спортивне судно, судновий білет, судновласник, судноводій, судно внутрішнього плавання, судно змішаного плавання “ріка - море”, судноплавна гідротехнічна споруда, судноплавство, транспортна подія, шляхові роботи.

Відносини, пов’язані із здійсненням судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах, регулюються законом України про внутрішній водний транспорт, Цивільним та Господарським кодексами України, Кодексом торговельного мореплавства України, Водним та Земельним кодексами України, Законом України “Про транспорт”, іншими актами законодавства України, а також міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Умови та правила перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти внутрішнім водним транспортом, порядок експлуатації суден внутрішнього плавання, внутрішніх судноплавних річкових шляхів, гідротехнічних споруд, забезпечення безпеки судноплавства, сертифікації персоналу суден визначаються нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку за погодженням з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади.

Органи державного регулювання та нагляду у сфері внутрішнього водного транспорту:

. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку

забезпечує реалізацію державної політики у сфері внутрішнього водного транспорту безпосередньо та у взаємодії з іншими органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування відповідно до Закону України про внутрішній водний транспорт та інших законодавчих актів.

У системі центрального органу виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку діє урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту.

. Центральний орган виконавчої влади з питань транспорту та зв'язку:

здійснює повноваження з питань регулювання діяльності у сфері внутрішнього водного транспорту та державного нагляду за безпекою судноплавства безпосередньо та через органи, що функціонують у його системі;

проводить моніторинг міжнародного права та міжнародних договорів України у сфері внутрішнього водного транспорту, забезпечує своєчасне розроблення проектів актів законодавства на виконання міжнародних договорів України;

розробляє відповідно до Закону України про внутрішній водний транспорт та інших актів законодавства за участю заінтересованих органів виконавчої влади та затверджує правила перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти внутрішнім водним транспортом, правила судноплавства на внутрішніх річкових шляхах, місцеві правила судноплавства, правила пропуску суден через судноплавні шлюзи України, правила технічної експлуатації судноплавних гідротехнічних споруд, правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд та гідротехнічних споруд суднобудівних і судноремонтних підприємств, правила безпечної експлуатації водосховищ, правила експлуатації баз для стоянки малих суден, порядок розслідування та ведення обліку аварійних подій на внутрішніх судноплавних річкових шляхах, а також інші нормативно-правові акти та нормативи у сфері внутрішнього водного транспорту;

здійснює контроль за станом внутрішніх судноплавних річкових шляхів, підготовкою та сертифікацією спеціалістів внутрішнього водного транспорту, організацією лоцманського проведення суден на внутрішніх

судноплавних річкових шляхах, а також державну реєстрацію суден.

. Керівництво діяльністю державних аварійно-рятувальних служб на внутрішніх судноплавних річкових шляхах здійснює центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій.

. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють регулювання діяльності внутрішнього водного транспорту відповідно до цього Закону та інших законодавчих актів.

До відання Верховної Ради України в галузі регулювання водних відносин належить:

) законодавче регулювання водних відносин та визначення основних напрямів державної політики в цій галузі;

) розпорядження водним фондом України;

) затвердження загальнодержавних, міждержавних програм використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

) встановлення правового режиму використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів у зонах надзвичайних екологічних

ситуацій;

) регулювання розподілу зборів за спеціальне водокористування;

) визначення повноважень місцевих Рад і органів державної виконавчої влади щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

) вирішення інших питань у галузі законодавчого регулювання водних відносин.

До відання районних Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

) координація роботи сільських, селищних, міських (міст районного підпорядкування) Рад під час проведення ними міжтериторіальних водогосподарських і водоохоронних заходів та подання їм відповідної методичної допомоги;

) погодження розміщення підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів, діяльність яких пов'язана з використанням водних об'єктів місцевого значення і може завдати їм шкоди;

) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

) організація роботи по винесенню в натуру та влаштуванню прибережних захисних смуг вздовж річок, морів та навколо водойм;

) внесення у встановленому порядку пропозицій щодо оголошення водних об'єктів об'єктами природно-заповідного фонду до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних Рад;

) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств та інших об'єктів у разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

) встановлення правил загального водокористування в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

) здійснення контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

) організація інформування населення про стан водних об'єктів, про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції. [2, ст.9]

До відання сільських, селищних, міських та районних у містах Рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

) встановлення правил загального користування водними об'єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) діяльності підприємств

та інших об'єктів в разі порушення ними вимог водного законодавства в межах своєї компетенції;

) організація роботи, пов'язаної з ліквідацією наслідків аварій та стихійного лиха, погіршенням якості вод або їх шкідливою дією, залучення у встановленому порядку до цієї роботи підприємств, установ і організацій;

) організація інформування населення про стан водних об'єктів, а також про надзвичайні екологічні ситуації, які можуть негативно вплинути на здоров'я людей, та про заходи, що вживаються для поліпшення стану вод;

) вирішення інших питань у галузі регулювання водних відносин у межах своєї компетенції. [2, ст.10]

Громадяни та їх об'єднання, інші громадські формування у встановленому порядку мають право:

) брати участь у розгляді місцевими Радами та іншими державними органами питань, пов'язаних з використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

) за погодженням з місцевими Радами та іншими державними органами виконувати роботи по використанню і охороні вод та відтворенню водних ресурсів за власні кошти та за добровільною участю членів об'єднань громадян;

) брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів перевірок виконання водокористувачами водоохоронних правил і заходів та вносити пропозиції з цих питань;

) проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення щодо розміщення, проектування та будівництва нових і реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктів, пов'язаних з використанням вод, у порядку, що визначається законодавством;

) здійснювати громадський контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

) одержувати у встановленому порядку інформацію про стан водних об'єктів, джерела забруднення та використання вод, про плани і заходи

щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

) подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних державі і громадянам внаслідок забруднення, засмічення та вичерпання вод;

) здійснювати інші функції щодо використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів відповідно до законодавства.

Єдиним способом досягнення встановлених цілей щодо врегулювання на законодавчому рівні правовідносин в галузі судноплавства на внутрішніх водних шляхах є прийняття Закону України «Про внутрішній водний транспорт».

Проектом регуляторного акта визначаються правові, економічні та організаційні засади діяльності внутрішнього водного транспорту, які полягають у:

розподілі функцій державного регулювання і господарської діяльності в системі управління внутрішніми водними шляхами.

Зазначене полягає в тому, що виконання ряду державних функцій (стягнення та ефективне використання цільових портових зборів, забезпечення безпеки судноплавства в акваторії річкового порту, оформлення приходу суден та виходу суден із порту тощо) буде покладено на Адміністрації річкових портів за якими будуть закріплені акваторія і територія, а також державне майно на праві господарського відання;

найважливішою вимогою до системи управління внутрішніми водними шляхами являється збереження єдиного технологічного комплексу забезпечення безпеки і ефективності судноплавства;

створенні механізмів дольової участі комерційних організацій, зацікавлених в розвитку судноплавства;

залученні для фінансування проектів розвитку водних шляхів і модернізації гідротехнічних споруд комерційних кредитів і кредитів міжнародних фінансових інститутів;

визначенні завдань, системи та порядку здійснення державного нагляду за безпекою судноплавства;

визначенні загальних засад та порядку регулювання руху суден;

визначенні інфраструктури внутрішніх річкових шляхів;

визначенні особливостей функціонування річкових портів.

визначенні організації лоцманського проведення, статусу, обов’язків річкових лоцманів;

визначенні призначення суден, які використовуються на внутрішніх судноплавних річкових шляхах;

визначенні екіпажу суден, що здійснюють плавання на внутрішніх водних шляхах;

визначенні вимог щодо перевезення пасажирів та багажу внутрішнім водним транспортом, а також ряду організаційних питань.

У разі прийняття такого регуляторного акта, ряд неврегульованих організаційно-правових питань в річковому порту, будуть вирішені.

Підвищиться рівень забезпечення безпеки в річковому порту. Будуть чітко визначені вимоги до суб’єктів господарювання, їх відповідальність за заподіяну шкоду навколишньому середовищу та шляхи вирішення міжгосподарських взаємовідносин між суб’єктами господарювання.

. Суб`єкти та їх повноваження в управлінні водним транспортом

 

Державний нагляд за безпекою судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах і у річкових портах здійснюється з метою забезпечення дотримання законодавства, у тому числі міжнародних договорів України, з безпеки судноплавства та вжиття заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден. [6, ст.59]

Метою державного регулювання є врегулювання на законодавчому рівні правовідносин в галузі судноплавства на внутрішніх водних шляхах, діяльності, пов’язаної з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, порядку експлуатації внутрішніх водних шляхів, реєстрації суден та права плавання під Державним прапором України, правового становища екіпажу судна, його складу, прав і обов’язків капітана (командира) судна, безпеки судноплавства, регулювання руху суден тощо.

Судновласники зобов’язані забезпечити виконання вимог природоохоронного законодавства з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища судновими стічними, лляльними (підсланевими) водами, сміттям та відходами, нафтою, нафтопродуктами, викидами газів та іншими речовинами.

Для запобігання забрудненню навколишнього природного середовища судна обладнуються ємностями для збирання суднових стічних, лляльних (підсланевих) вод, сміття та відходів і інших речовин, які передаються на спеціальні берегові споруди або на спеціально обладнані судна - нафтосміттєзбірники.

З метою запобігання самовільному скиданню із суден забруднюючих речовин і вод здійснюється пломбування запірних пристроїв (клапанів, клинкетів, кінгстонів, захлопок, кранів, люків та інше) відповідно до встановленого порядку пломбування в морських і річкових портах України суднових пристроїв, призначених для скидання забруднених речовин та вод, що їх містять.

Регулювання руху суден на внутрішніх судноплавних річкових шляхах

здійснюється з метою забезпечення безпеки судноплавства на ділянках із складними судноплавними умовами, під час заходу в річкові порти і затони, виходу з них, проходження під мостами з підіймальними фермами, а також шлюзування.

Ділянки внутрішніх судноплавних річкових шляхів, на яких здійснюється регулювання руху суден, визначаються місцевими правилами судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах та правилами пропуску суден через судноплавні шлюзи України, які затверджуються центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку.

На окремих ділянках внутрішніх судноплавних річкових шляхів у зв’язку із складними умовами судноплавства, пов’язаними з несприятливою гідрологічною обстановкою, будівництвом мостів, надводних і підводних переходів, та в інших випадках може встановлюватися тимчасове регулювання руху суден, про що повідомляється в інформаційних зведеннях, які видаються державним підприємством внутрішніх водних шляхів, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку. [8, ст.28]

Регулювання руху суден здійснюється постами регулювання руху суден.

Порядок створення, функції, зона дії постів регулювання руху суден, їх статус та порядок фінансування, а також правила руху суден в цих зонах встановлюються центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку.

Проходження суднами ділянки внутрішнього судноплавного річкового шляху, рух по якій регулюється, здійснюється в установленому центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку порядку.

Погодинний графік підіймання ферм мостів, встановлений їх власниками, затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку і публікується у місцевих правилах судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах.

Адміністрація річкових портів - державне підприємство, яке утворюється центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв’язку і проводить свою діяльність відповідно до цього Закону та Статуту підприємства, що затверджується центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку.

Основними функціями адміністрації річкових портів є:

- забезпечення збереження і ефективне використання державних гідротехнічних споруд, пасажирського флоту та іншого державного майна, а також контроль за їх будівництвом, експлуатацією, ремонтом та модернізацією;

- здійснення контролю за виконанням вимог правил технічної експлуатації гідротехнічних споруд річкових портів та пасажирського флоту;

- організація розробки нормативної документації щодо державних берегових об’єктів річкових портів;

- стягнення та ефективне використання річкових портових зборів в річкових портах;

- забезпечення безпеки судноплавства в акваторії річкового порту;

- оформлення приходу суден на акваторію річкового порту і виходу з акваторії річкового порту;

- здійснення контролю за організацією роботи з приймання із суден забруднених, стічних, лляльних (підсланевих) вод, сміття та відходів і інших речовин;

- забезпечення підтримання оголошених глибин в акваторії та підхідних каналах річкового порту;

- визначення районів обов’язкового використання буксирів;

- контроль виконання вимог законодавства щодо охорони навколишнього природного середовища та організація робіт у разі забруднення території і акваторії річкового порту;

- організація виконання рятувальних робіт в акваторії річкового порту, ліквідації пожеж на суднах, що знаходяться в річковому порту.

На вимогу адміністрації річкових портів, судна, що знаходяться в річковому порту, а також особи, які перебувають на його території, зобов’язані брати участь особисто і надавати в її розпорядження плавучі та інші технічні засоби для рятування людей і суден, що зазнали лиха.

Адміністрація річкових портів за погодженням з морськими портами, судноремонтними та іншими підприємствами, акваторії яких суміжні з акваторією річкового порту, подає до органу державного нагляду за безпекою судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах пропозиції щодо порядку руху в річковому порту і на підходах до нього.

Адміністрація річкових портів забезпечує утримання території і акваторії річкового порту та несе відповідальність за екологічну безпеку, забезпечення безпеки плавання та стоянки суден в акваторії річкового порту відповідно до визначених законодавством вимог.

Підтримання технічного стану причалів, залізничних колій, автомобільних шляхів, підкранових колій, складів, підіймально-транспортних машин і обладнання на рівні, який забезпечує охорону навколишнього природного середовища та безпеку виконання вантажно-розвантажувальних робіт покладається на власників вказаних основних засобів, якщо інше не передбачене цивільно-правовим договором.

За надання послуг у річковому порту з суден закордонного плавання стягуються річкові портові збори: корабельний та якірний. Річкові портові збори стягуються тільки у разі надання судну відповідних послуг та використовуються за їх цільовим призначенням.

Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

До річкових портів можуть вільно заходити судна, що плавають під прапорами держав, з якими укладено міжнародні договори України про судноплавство на внутрішніх водних шляхах. Судна під прапорами держав, з якими не укладено таких договорів, заходять до річкових портів на підставі одноразових тимчасових дозволів центрального органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку. Порядок видачі таких дозволів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Прикордонний, митний, санітарно-карантинний, ветеринарний, фітосанітарний контроль та контроль за ввезенням і вивезенням культурних цінностей організовується і здійснюється в установленому порядку в пунктах пропуску через державний кордон України, розташованих в річкових портах.

Користування водними об'єктами для плавання на маломірних суднах (веслових, моторних човнах) дозволяється з дотриманням правил, що встановлюються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими Радами за

погодженням з Українською державною інспекцією Регістру і безпеки судноплавства.

Річки, озера, водосховища, канали, інші водойми, а також внутрішні морські води та територіальне море є внутрішніми водними шляхами загального користування, за винятком випадків, коли відповідно до законодавства України їх використання з цією метою повністю чи частково заборонено.

Перелік внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Всі судна та інші плавучі засоби мають бути обладнані ємкостями для збирання лляльних та інших забруднених вод, які повинні систематично передаватися на спеціальні очисні споруди для очищення та знезараження.

Забороняється заходження в територіальне море суден, які не провели заміну ізольованого баласту і не обладнані цистернами і закритими фановими системами для збирання стічних вод будь-якого

походження чи установками для очищення та знезараження цих вод, що відповідають міжнародним стандартам.

Умови перевезень регулюють спеціальні нормативно-правові акти в залежності від здійснення перевезень певним видом транспорту. Морські перевезення регулює - Кодекс торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 p. Чинними є й нормативно-правові акти СРСР, які діють відповідно до постанови Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих нормативних актів законодавства Союзу РСР" від 12 вересня 1991 р. У постанові передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції та законам України.

Тому в Україні стосовно річкових перевезень застосовують Статут внутрішнього водного транспорту СРСР, затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 15 жовтня 1955 p., стосовно автомобільних перевезень - Статут автомобільного транспорту України, затверджений Радою Міністрів УРСР 27 червня 1969 p.3. Відповідно до статутів (кодексів) розроблено правила перевезень на окремих видах транспорту, а також у змішаному сполученні. Умови і правила здійснення внутрішніх й міжнародних перевезень пасажирів і вантажів морським і річковим транспортом та контроль за їх дотриманням.

Питання, пов'язані з транзитом через територію України, регулюються таким чином. Сьогодні найважливішим національним актом, який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, є Закон України "Про транзит вантажів" від 20 жовтня 1999 p.. Цей Закон не поширюється на транзит пошти, багажу, зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин, небезпечних і шкідливих відходів, продукції подвійного призначення, експорт та імпорт товарів, переміщення товарів з використанням трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Норми Закону проголошують принцип свободи транзиту вантажів, торкаються питань маршрутів та способів транзиту вантажів.

Зазначається, що транзитними вантажами є насипні, наливні, навалюючі, штучні, тарно-штучні товари, вантажобагаж, що прийняті до перевезення згідно з договором (контрактом). Транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілку-вання. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна, міжнародна автомобільна накладна, коносамент. Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою або іншим документом, що вказує вар-тість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю.

У Законі "Про транзит вантажів" визначені основні положення стосовно тарифів і розрахунків при транзиті вантажів, вказано на можливість надання транзитних послуг (робіт), на застосування цивільно-правової відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про транзит вантажів. водний транспорт законодавство реєстрація

Крім зазначеного Закону, питання транзиту регулюють постанови Кабінету Міністрів України, які визначають шляхи і напрями транзиту через територію України. Такою є, наприклад; постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, а також граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України" від 6 травня 1996 p.

Відповідно до всього вище сказаного, можна зробити висновки, що база по регулюванню, контролю та збереженню водного господарства в Україні вже є. Функціональне введення правил, принципів та законів про водне господарство в практику - дасть змогу працювати системно в майбутньому.