Державний нагляд за безпекою судноплавства

 

Державний нагляд за безпекою судноплавства на внутрішніх судноплавних річкових шляхах і у річкових портах здійснюється органом державного нагляду за безпекою судноплавства, що підпорядковується центральному органу виконавчої влади у галузі транспорту та зв'язку, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення урядового органу в галузі морського і річкового транспорту з питань безпеки судноплавства та запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден, прийняті в межах його компетенції, обов'язкові для виконання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами.

Нагляд за безпекою судноплавства у річкових портах, на внутрішніх судноплавних річкових шляхах, базах для стоянки малих суден та на суднах, що перебувають на внутрішніх судноплавних річкових шляхах, а також за додержанням суб'єктами внутрішнього водного транспорту вимог законодавства, зокрема міжнародних договорів України, з безпеки судноплавства та заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього природного середовища із суден здійснює урядовий орган в галузі морського і річкового транспорту

Судновласники зобов’язані забезпечити виконання вимог природоохоронного законодавства з метою запобігання забрудненню навколишнього природного середовища судновими стічними, лляльними (підсланевими) водами, сміттям та відходами, нафтою, нафтопродуктами, викидами газів та іншими речовинами.

Для запобігання забрудненню навколишнього природного середовища судна обладнуються ємностями для збирання суднових стічних, лляльних (підсланевих) вод, сміття та відходів і інших речовин, які передаються на спеціальні берегові споруди або на спеціально обладнані судна - нафтосміттєзбірники.

З метою запобігання самовільному скиданню із суден забруднюючих

речовин і вод здійснюється пломбування запірних пристроїв (клапанів, клинкетів, кінгстонів, захлопок, кранів, люків та інше) відповідно до встановленого порядку пломбування в морських і річкових портах України суднових пристроїв, призначених для скидання забруднених речовин та вод, що їх містять.

До земель водного фонду належать землі, зайняті:

морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;

прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;

гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;

береговими смугами водних шляхів.

Прибережні захисні смуги

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Так уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами

землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:

а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;

б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;

в) влаштування літніх таборів для худоби;

г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;

ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;

д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Тож, характеризуючи державний нагляд за безпекою вод та водного транспорту, створюється сприятливий режим водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм, встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.