Загальні вимоги до організації страховки

9.2.1. Учасник повинен бути забезпечений безперервною страховкою або самостраховкою протягом перебування в небезпечній зоні.

9.2.2. Страховка здійснюється основною мотузкою.

9.2.3. Суддівська та командна страховки кріпляться (кожна окремо) до учасника, якого страхують, одним із таких способів:

• вузлом провідник вісімка;

• карабіном із гвинтовою муфтою або муфтою, що фіксується (щоб відкрити клапан потрібно здійснити щонайменше три різні дії);

• двома будь-якими карабінами з муфтою, які закріплені назустріч.

 

9.2.4. Самостраховка учасників забезпечується:

• на горизонтальних перилах та петлях самостраховки за допомогою карабіну;

• на вертикальних та похилих перилах (крім похилих переправ) за допомогою схоплюючого вузла або технічних пристроїв (відповідно до рекомендацій виробника та допущених ГСК).

9.2.5. Додаткові вуса, які не є продовженням блокування ІСС, повинні кріпитися до ІСС (у блокування або в місце на ІСС, визначене виробником для кріплення страховки) та не дозволяти перекидання учасника.

9.2.6. Схоплюючий вузол в’яжеться петлею, що виготовлена з допоміжної мотузки, діаметр якої менший за діаметр перильної мотузки не менш ніж на 4 мм.

Дозволяється використовувати замість схоплюючого вузла сертифіковані затискачі закритого типу та затискачі відкритого типу, які повинні бути підстраховані карабіном (можна без муфти) через два отвори у верхній частині затискача. Перильна мотузка повинна проходити всередині цього карабіна.

В’язати схоплюючий вузол зі стропи заборонено.

9.2.7. Схоплюючий вузол кріпиться до верхньої передньої частини блокування ІСС учасника.

9.2.8. Довжина самостраховки (з урахуванням карабіна та технічного пристрою) при русі по перилах не повинна перевищувати довжину витягнутої вгору руки (короткий вус). При закріпленні до пунктів страховки та до суддівської перильної страховки довжина самостраховки не повинна перевищувати 2 м (довгий вус).

9.2.9. Забороняється вихід ногами вище місця прикріплення до опори самостраховки.

9.2.10. Учасник, який страхує, повинен знаходитися в такому місці, щоб його не міг збити у випадку зриву учасник, якого страхують, та в стійкому положенні в бік можливого ривка при такому зриві.

Стійким положенням при цьому буде вважатися таке, коли учасник, який страхує, стоїть грудьми до ПС, із якого він здійснює страховку (при страховці через воду – до учасника, якого страхує), або сидить, упершись ногами в напрямку цього ПС.

9.2.11. Учасник, який здійснює страховку, не може одночасно брати участь у будь-яких інших діях.

9.2.12. Учасник, який страхує, повинен здійснювати страховку двома руками.

Допускається страховка однією рукою лише в таких випадках:

• якщо учасник, що страхує, перехоплює вірьовку руками при прийомі учасника, якого страхує;

• при використанні технічних пристроїв згідно з рекомендаціями виробника.

Забороняється будь-яке перехоплення страхувальної мотузки при видачі без попередньої фіксації учасника, якого страхують.

Допускається розташування рук з обох боків від гальмівного пристрою (вузла).

9.2.13. Учасники, що страхують, рухаються вниз по перилах (у тому числі по похилих переправах), укладають колоду за допомогою мотузки, працюють із транспортною вірьовкою при спуску потерпілого, повинні бути в рукавицях, призначених для роботи з мотузкою, які закривають кисті рук зверху і знизу від зап’ястя до кінчиків пальців.

9.2.14. Будь-які вірьовки не повинні перетирати нерухомі мотузки або стропи (перила, вуса самостраховки й т.п.), у тому числі суддівське обладнання етапу, навіть якщо в цей момент вони не навантажуються (не використовуються).

Допускається, щоб страхувальна мотузка перехрещувалася в гальмівному пристрої типу «вісімка».

9.2.15. Одинарну мотузка (одинарний вузол), одинарний карабін можна використовувати для страховки (або самостраховки), супроводження тільки одного учасника. Один карабін (вузол) не може забезпечувати одночасно страховку, самостраховку або кріплення перил.

9.2.16. Допускається використовувати один карабін для подвійної поручневої мотузки (для одночасного руху учасника з потерпілим) у ППС на траверсах та в з`єднанні системи з потерпілим та супроводжуючим при підйомі та спуску.

9.2.17. Допускається використання одинарного вузла (карабіна), який одночасно буде виконувати роль кріплення страхувальної та супроводжувальної мотузки (частини мотузки) до одного учасника.

9.2.18. Частини мотузки, які виконують кілька функцій (страховка, самостраховка, перила), повинні бути розблоковані двома вузлами «вісімка» з одинарної мотузки, або одним вузлом «вісімка» з подвійної мотузки.

9.2.19. Можливість організації та порядок використання підвідних (відвідних) перил командою визначається Умовами.

9.2.20. Забороняється витягування учасників страхувальною мотузкою.

 

Фіксація

9.3.1. Якщо під час руху на етапі учаснику або тому, хто страхує, необхідно виконати якісь дії (одягти рукавиці, розправити мотузку, поправити каску й т.п.), він повинен зупинитися та зафіксувати себе на перилах (відповідно до специфіки етапу) або його повинен зафіксувати той, хто страхує.

9.3.2. Фіксація може бути жорстка і не жорстка.

9.3.2.1. При жорсткій фіксації мотузка, яка забезпечує зупинку учасника, може не контролюватися рукою будь-якого учасника. При такій фіксації дозволяється відпустити страхувальну, супроводжувальну та транспортну мотузку (якщо це не суперечить методу фіксації), а також не контролювати перила при спуску по вертикальних перилах. При використанні технічних пристроїв для фіксації заступник головного судді з безпеки визначає, чи буде це жорсткою фіксацією.

9.3.2.2. При нежорсткій фіксації зупинка учасника забезпечується ним самим або іншим учасником, при цьому необхідний постійний контроль мотузки, якою учасника було зафіксовано. При такій фіксації контроль страховки, транспортної мотузки та супроводження повинен бути постійним.

9.3.3. Відповідно до специфіки етапів, учасник може зафіксувати себе одним із таких способів:

 

9.3.3.1 на похилій навісній переправі:

• учасник однією рукою (під час руху вниз – у рукавиці) тримається за перила й закинув на них ногу;

• учасник стоїть ногами на землі (поличці) біля верхньої опори не далі витягнутої руки;

• транспортний карабін (ноги) учасника впирається в точку нижнього кріплення перильної мотузки (жорстка фіксація);

9.3.3.2 на спуску по вертикальних перилах (у тому числі й самовипуском із потерпілим):

• учасник завів регулюючу руку (у рукавиці) за спину;

• учасник завів регулюючий кінець перил за спину й тримає перед собою рукою в рукавиці;

• учасник намотав перильну мотузку на ріжки гальмівного пристрою (не менше 2 обертів) і тримає регулюючу руку;

• учасник намотав перильну мотузку на ріжки гальмівного пристрою (не менше 2 обертів) і затиснув нижній кінець перильної вірьовки між гальмівним пристроєм та навантаженими перилами (жорстка фіксація);

• учасник закріпив перильну мотузку вузлом з групи провідників на гальмівному пристрої (жорстка фіксація).

9.3.3.3 на спуску по схилу:

• схоплюючий вузол розправлений і витягнутий на повну довжину та навантажений (жорстка фіксація);

• схоплюючий вузол вперся в нижню точку кріплення перил чи у зав’язаний вузол (жорстка фіксація);

• учасник однією рукою в рукавиці тримається за перила і стоїть на місці;

9.3.3.4 на будь-якому етапі при русі з використанням технічного пристрою – згідно рекомендацій виробника.

9.3.4. Учасник, який страхує, може зафіксувати того, хто рухається, такими способами:

• при страховці через гальмівний пристрій страхувальна вірьовка намотана на ріжки не менше 2 обертів і утримується за регулюючий кінець хоча б однією рукою;

• страхувальна мотузка натягнута від учасника, якого страхують, до місця закріплення її кінця (жорстка фіксація);

• страхувальна мотузка зафіксована вузлом із групи провідників на гальмівному пристрої й натягнута (жорстка фіксація);

• при використанні технічних пристроїв згідно з рекомендаціями виробника.

9.3.5. Під час спуску потерпілого із супроводжуючим чи без нього фіксацію можна здійснити такими способами:

• транспортна мотузка намотана на ріжки гальмівного пристрою не менше 2 обертів і утримується за регулюючий кінець двома руками (допускається, щоб обидві гілки були затиснуті двома руками);

• транспортна мотузка натягнута від супроводжуючого та потерпілого до місця закріплення її кінця (жорстка фіксація);

• транспортна мотузка жорстко закріплена вузлом із групи провідників на гальмівному пристрої й натягнута (жорстка фіксація);

• схоплюючий вузол (пристрій), яким підстраховано транспортну мотузку, навантажений і затягнутий;

• потерпілого та супроводжуючого зафіксували страхувальними мотузками;

• при використанні технічних пристроїв згідно з рекомендаціями виробника.

9.3.6. Під час фіксації учасник (потерпілий) не повинен здійснювати переміщення. Початком руху після фіксації вважається зміна хоча б однієї точки опори на рельєфі або перилах.