2020-05-11
104
Навчання часто визначають як передачу учням певних знань, умінь і навичок. Дійсно, до навчання в учня немає певних знань і умінь, після навчання вони з'являються. Звідки? Від учителя, який володіє ними і передає їх учневі. Але ж знання, уміння та навички, як і сприймання, уявлення, прийоми мислення,- не фізичні предмети, які можна передати з рук у руки, чи «перелити» з голови в голову. їх неможливо отримати в готовому вигляді. Вчитель не може «передати» учневі те чи інше поняття або уміння, але він може організувати діяльність учня з його засвоєння: поставити учня в активну позицію людини, яка засвоює знання, уміння та навички, і створити необхідні для цього умови.
Основними компонентами навчання є діяльність учителя, діяльність учня і зміст освіти. Діяльність учня, спрямовану на засвоєння певних знань, умінь і навичок, називають учінням. Діяльність вчителя з організації учіння називають викладанням. За допомогою різних методів і засобів, учитель спеціальним чином організовує взаємодію учнів з дидактично підготовленим змістом.
|
|
|
Відповідно до уявлень сучасної психології, розвиток психіки відбувається в діяльності (С. Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьев, Г.С. Костюк та ін.). Оскільки метою навчальної діяльності є зміна самого діючого суб'єкта-учня (розвиток його здібностей, оволодіння знаннями, способами діяльності і т.д.), то головним у навчанні стає не викладання матеріалу, а організація пізнавальної діяльності учня. У зв'язку з цим суттєво змінюється модель навчання (рис. 6).
Функція вчителя полягає не лише у викладанні необхідного для засвоєння змісту (стрілка 1), але й у створенні умов для власної діяльності учня - учіння: організації й керуванні пізнавальною діяльністю учня, контролюванні й оцінюванні її результатів (стрілка 2).
Рис.3. Схема сучасного розуміння навчання
Навчальний матеріал засвоюється учнем не шляхом сприймання і закріплення у пам'яті, а лише внаслідок активних дій, спрямованих на його опанування (стрілка 3). Зміст може бути повноцінно (а не формально!) засвоєний лише на основі його співвіднесення з тим, що вже відомо учневі (стрілка 4), і лише тією мірою, якою він включений в активну діяльність учня (стрілка 3).
Таким чином, відношення «вчитель - учень» у навчанні не може бути зведене до відношення «передавач - приймач». Необхідна активність обох учасників процесу, їхня взаємодія. Вчитель створює необхідні умови: організовує дії учня, спрямовує їх, повідомляє мову інформацію, демонструє прийоми та способи дій, контролює, оцінює, надає необхідні засоби. Але формування знань, умінь та і навичок, понять і мислительних операцій можливе тільки внаслідок власної активності учня.
|
|
|
Отже, навчання - організована взаємодія вчителя і учнів, спрямована на пізнавальний розвиток останніх, засвоєння ними певних знань, умінь і навичок. Основна функція вчителя у навчанні і плягає в організації пізнавальної діяльності учнів. Тому навчання можна визначити також як управління пізнавальною діяльністю учнів, внаслідок якої в них формуються певні знання, уміння і навички, розвиваються здібності.
У відповідності із завданням, яке ставить учитель, та власними мотивами учні здійснюють доступними їм засобами і способами навчальну діяльність, в ході якої засвоюють певний зміст. Учитель контролює хід і результати засвоєння, після чого знайомить учнів з черговою порцією навчального матеріалу.
У структурі навчання виділяють такі компоненти:
цільовий - визначення мети і завдань вивчення теми, розділу чи навчального предмета в цілому;
стимулюючо-мотиваційний - формування в учнів мотивів учіння, спонукання до активної пізнавальної діяльності;
змістовий - знання, уміння і навички, які засвоюються у ході навчання;
операційно-дійовий - методи, прийоми, засоби і організаційні форми навчання;
контрольно-регулювальний -контроль з боку вчителя і самоконтроль учнів за досягненням навчальних цілей, отримання зворотного зв'язку з метою корекції навчального процесу, його вдосконалення;
оцінювально-результативний - виявлення й оцінка вчителем і самооцінка учнями результатів навчання.
