Злакові фуражні культури

Методичні вказівки

 

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ СТУДЕНТІВ
спеціальності 6.130102

“Агрономія”

 

 

з курсу дисципліни

“Кормовиробництво і луківництво”

 

 

Методичні вказівки до лабораторно-практичних занять розглянуто на засіданні Вченої ради факультету переробки та зберігання продукції сільського господарства і рекомендовано до друку.

 

Протокол №           від “       ”                               20_____ року

 

Склав:   

Відповідальний за випуск:  

 

 

Рецензент:  

 

ЗМІСТ

2. зернофуражні культури.. 6

Бобові фуражні культури. 11

3. Однорічні кормові трави.. 13

Однорічні злакові кормові трави. 13

Однорічні бобові кормові трави. 16

Однорічні капустяні кормові трави. 19

4. Кормові багаторічні трави.. 22

Бобові кормові багаторічні трави. 22

Злакові кормові багаторічні трави. 25

5. Силосні культури.. 29

6. монокорми.. 36

Технологія заготівлі монокормів. 36

Висушування коренеплодів та гички. 39

Вітамінне борошно із деревної зелені 40

7. сіно та сінаж... 43

Технологія заготівлі сіна. 43

Вимоги до сировини та фізіологічні основи виготовлення сінажу. 46

Сховища для зберігання та підготовчі роботи до закладання сінажу. 47

Основні технологічні операції з виготовлення сінажу. 48

Розробка операційної технології і виконання необхідних розрахунків, пов’язаних з виготовленням сінажу. 50

8. Виробництво і зберігання штучно зневоднених кормів (ТРАВ’ЯНЕ борошно і січка) 53

Характеристика обладнання і технологічний процес виробництва трав'яного борошна. 53

Гранулювання трав'яного борошна. 56

Приготування трав'яної січки. 59

Сінне борошно. 59

1. Оцінка якості кормів

 

Мета: Ознайомитися з методами і методиками комплексної оцінки поживності кормів.

Завдання: 1. Законспектувати методику визначення вмісту сухих речовин в зеленій масі кормових культур та рослинних зразках. Розв’язати задачу.
2. Опанувати методику розрахунків енергетичної поживності корму за даними вмісту сухої речовини і клітковини.

 

Оцінка якості кормів проводиться різними методами: органолептично, за хімічним складом, поживностю, перетравністю, споживанням тваринами. Заключення про якість кормів дають спеціалізовані біологічні лабораторії.

Попередню оцінку кормів визначають органолептично (за кольором, запахом, смаком, консистенцією і однорідністю, а також за відомостями про ботанічний склад, об’єм, фазу вегетації в період заготівлі, термін зберігання. При визначенні якості корма і повної його оцінки відбирають разові проби (виїмки) вручну або пробовідбірниками. Наприклад, з скирти соломи проби відбирають в 9 – 10 місцях із верхньої, середньої і нижньої частини (за виключенням самого верхнього і самого нижнього 30–сантиметрових шарів). З проб формують вихідний зразок (загальну пробу). З вихідного зразка формують середню пробу (зразок). Якщо партія корму не велика, то загальна проба одночасно може бути 1 середньою. Середню пробу відправляють в агрохімлабораторію на хімічний аналіз, який виконують за відповідною схемою (рис. 2.1).

			Корм
Вода					Суха речовина
	Органічні речовини				Сира зола
	сирий протеїн		білки			макроелементи
			аміни і аміди			мікроелементи
	безазотні		вуглеводи			домішки
	БАР		ліпіди
	сира клі-тковина

Рис.2.1. Схема проведення хімічного аналізу кормів рослинного походження

Різницю між масою корму і його загальної вологи називають сухою речовиною. Суха речовина містить всі органічні та неорганічні компоненти кормових засобів. Тому цей показник є важливою характеристикою різноманітних продуктів, що використовуються в раціонах тварин, оскільки тварина певного виду, живої маси та напряму продуктивності спроможна за одиницю часу спожити і використати лише обмежену кількість сухої речовини.

Органічними речовинами кормових засобів називають сполуки, що містять у своєму складі вуглець та є джерелом доступної енергії, яку тварини спроможні використовувати для забезпечення енергетичних потреб: на підтримання життя, ріст та накопичення в тілі тканин, вітворення, виконання рухів і здійснення роботи, виробництва продукції і т.ін.

Органічні речовини за складом елементів розподіляється на сполуки, що мають азот (сирий протеїн), і ті, що не містять азоту (сирий жир, сира клітковина сирі БЕР). В окрему групу відокремлюються біологічно активні речовини (БАР), які містять як азотисті, так і без азотисті сполуки.

Сирий протеїн кормових засобів, крім справжнього білка (складається в основному з амінокислот), містить у своєму складі інші азотисті речовини: аміди, вільні амінокислоти, солі амонію і азотні кислоти, сечовину та ін.

За ліпіди (сирий жир) звичайно приймається маса ефірної витяжки з проби кормового засобу і складається з простих ліпідів і восків, складних ліпідів (гліколіпіди, фосфоліпіди), стеринів (зоостерини, мікостерини, фітостерини), пігментів (каротини, хролофіл, ксантин), смол. Серед всіх органічних речовин ліпіди мають найбільшу концентрацію енергії в одиниці сухої маси. Тому на практиці, коли концентрація енергії в раціоні недостатня, у його склад включають легко перетравні кормові або харчові жири як додаткове джерело доступної енергії.

Дати чітке визначення сирої клітковини аналітичним способом неможливо. За традиційною класифікацією до сирої клітковини відносять нерозчинний у кислотах і лугах залишок корму, який не має у своєму складі протеїну, жиру і золи. Найчастіше це целюлоза, геміцелюлози, лігнін та інші речовини, які утворюють структуру стінки рослинних клітин. У сирій клітковині звичайних кормів міститься 50 – 80 % целюлози, 20 – геміцелюлоз, 10 – 50 % – лігніну.

Безазотисті екстрактивні речовини (БЕР) – це органічні речовини, які не належать до сирої клітковини, сирого жиру і сирого протеїну. До їх складу входять цукри, крохмаль, легкорозчинні компоненти целюлози і геміцелюлоз, органічні кислоти та ін., тобто всі вуглеводи (крім клітковини) і органічні кислоти. Урахування даної групи органічних речовин в основному потрібно для визначення енергетичної поживності кормів.

Частка біологічно активних речовин (БАР) за масою в більшості кормів дуже мала і не відіграє істотної ролі як джерело енергії, проте вони виконують важливу роль регуляторів обміну речовин, які можуть здійснювати позитивний та негативний вплив на реакції обміну речовин в організмі тварин. До БАР належать вітаміни, ферменти, гормони, різні анти поживні та отруйні речовини.

 

2. зернофуражні культури

1. Злакові зернофуражні.

2. Бобові зернофуражні.

 

Мета: Ознайомитись з основними морфологічними, біологічними та господарськими особливостями зернофуражних культур.

 

Завдання: Зробити схематичні малюнки вегетативних органів, описати насіння різних зернофуражних культур, описати вимоги до тепла, вологи, реакцію на довжину дня тощо; визначити урожайність, господарське значення основних зернофуражних культур. Результати записати у вигляді таблиці (табл..4.2)

 

Основні зернофуражні культури злакові — ячмінь, овес, кукурудза, просо, сорго та ін. Корми з них містять багато вуглеводів, крохмалю і відносяться більше до енергетичних поживних речовин. Перетравного протеїну в них 80—90, рідше — 100—105 г на одну кормову одиницю. Навіть при наявності достатньої кількості зелених кормів в літній період необхідно включати в раціон тварин борошнисті корми, виготовлені із зерна злакових культур. Вони діють як борошняна закваска, покращуючи роботу передшлунків жуйних тварин; злакові зернокормові становлять основу раціону свинопоголів'я і птиці., при цьому не слід розглядати зернофураж із злакових як протеїновий корм, тому що в зеленій масі жита, викожита і особливо бобово-злакових сумішок багаторічних та однорічних трав протеїну цілком достатньо. Для вивчення ботанічно-біологічних особливостей та кормової цінності зернових дайте порівняльну морфобіологічну та господарську характеристику основних злакових зернових культур. Такий аналіз дозволить більш раціонально використовувати їх в практиці кормовиробництва та годівлі сільськогосподарських тварин.

Зерно злакових — ячменю (ярого й озимого), кукурудзи, вівса, сорго як основних культур цієї групи — це вуглеводистий енергетичний корм, який уводять у раціон тварин для поповнення його перетравною енергією. Крім того, зерно злакових має велике дієтичне значення, поліпшує і стабілізує роботу передшлунків жуйних.

Злакові фуражні культури