Морфологічні особливості зернофуражних культур

Коренева система – мичкувата, складається із первинного і вторинного кореня (рис.4.1), а також розрізняють вузлові й опірні корені (у кукурудзи). Первинне коріння проникає в ґрунт, як правило, вертикально, а вторинне – розміщується в ґрунті радіально. Основна маса коріння рослин розміщується в орному шарі ґрунту на глибині до 40 см. У кукурудзи, сорго окремі корені проникають у ґрунт на глибину до 2,5 м, озимої пшениці, жита – до 2,0 м. На малородючих ґрунтах коріння проникає на меншу глибину, ніж на родючих. Коренева система найкраще росте і розвивається за умов, коли температура ґрунту нижча температури повітря, об’ємна маса – 1,1–1,3 г/см³, вологість ґрунту –65–75 %.

Рис.4.1. Коренева система зернових культур:

1 – зародкові або первинні корені; 2 – стеблові або вторинні корені

Залежно від роду зернових змінюється фізіологічна здатність кореневої системи. Так, якщо жито і овес легко засвоюють елементи живлення з важкорозчинних добрив і сполук ґрунту, то пшениця – недостатньо і вимагає наявності в ґрунті легкорозчинних сполук поживних речовин.

Стебло – соломина, циліндричної форми. На стеблах порожнистих або заповнених паренхімою, яка містить цукри (кукурудза й сорго), утворюються міжвузля, вузли. Стебло росте в висоту нижньою частиною кожного міжвузля. Такий ріст називається вставним, або інтеркалярним. Кожне наступне міжвузля росте швидше за попереднє і буде довше за розміром.

Листок лінійної форми, складається з листкової піхви і листкової пластинки. Листки на стеблі можуть бути зігнутими і рівними, які відходять вгору під гострим кутом до стебла. Це так звані еректоїдні листки. Вони більше освітлюються сонцем, сприяють фотосинтезу, збільшують використання ФАР. Завдяки такій будові листків стеблостої кукурудзи, ячменю і вівса можуть бути щільнішими. Качани і колосся при цьому менші, але загальний урожай зерна більший. Піхва листків міцно охоплює міжвузля, надаючи стеблу міцності.

Суцвіття злаків — колос (у ячменю, пшениці, жита) (рис.4.2), волоть (у вівса, сорго), колосоподібна волоть (у могару, чумизи), качан і волоть (у кукурудзи) (рис.4.3). У хлібів першої групи квітки двостатеві (гермафродитні), у суцвіттях хлібів другої групи є чоловічі й жіночі квітки. У кукурудзи два види суцвіть: чоловіче — волоть, якою закінчується стебло, і жіноче — качан — видозмінена волоть, вкрита обгорткою, що складається з кількох шарів видозмінених листків. Качани закладаються в пазухах листків середнього ярусу, які добре освітлюються сонцем. Висота прикріплення качанів має велике технологічне значення. Чим вище вони прикріплюються (90— 130 см), тим щільніше стеблостій, вищий урожай, кращі умови його збирання, менші втрати. Певне значення має також напрямок рядів у широкорядних посівах; коли він південний, рослини краще освітлюються.

Рис.4.2. Суцвіття колосових злаків:

а, б – м’якої остистої і безостої пшениці; в – твердої пшениці; г – жита;
д, е – багаторядного та дворядного ячменю.

Плід зернових злаків – зернівка, яка складається із зародку, ендосперма, насіннєвої і плодової оболонок (рис.4.3).

1, 2 – плодові оболонки; 3, 4 – насінні оболонки; 5 – алейроновий шар; 6 – щиток; 7 – брунька; 8 – зародок; 9 – зародковий корінець; 10 – ендосперм; 11 - чубок

Рис.4.3. Будова зернівки пшениці

У зародку зосереджені зачатки майбутньої рослини. В нижній частині зародку знаходяться зародкові корінці, вище розташовується первинне стебло з зачаточними листочками. Зародок складає: у пшениці, жита, ячменю – 2 – 2,5%, вівса – 3 – 3,5%, кукурудзи – 10% маси зернівки.

Біля зародку розташований щиток — єдина насіннєва доля зерна. Своєю сисною стороною він прилягає до ендосперма, який містить запас поживних речовин.

В ендоспермі розрізняють зовнішній алейроновий шар, що безпосередньо прилягає до оболонки зерна, і внутрішню борошнисту частину.

Алейроновий шар, як правило, представляє один ряд клітин кубічної форми, що містять темно–жовті алейронові зерна (тверді відкладення запасних білків). У зернівок ячменю цей шар налічує 3 – 5 рядів клітин. В середньому алейроновий шар складає 6-8% маси зернівки.

Борошниста частина ендосперма складається з клітин, заповнених крохмальними зернами, у проміжках між якими знаходяться білкові речовини. Борошниста частина складає 80-85% маси зернівки.

Плодова і насіннєва оболонки захищають зерно від дії зовнішніх умов і від різних збудників грибних хвороб. Чим товстіша оболонка, тим більше відходів борошна. Оболонки складають 5-7% маси зернівки.