Бобові фуражні культури

Листя бобових, які використовують у польовому кормовиробництві, буває перистим — у бобів, гороху, чини, трійчастим — у сої, квасолі і пальчастим — у люпину. Рослини з перистим листям не виносять сім'ядоль на поверхню, виносять їх рослини з трійчастими і пальчастими листками. На посівах рослин, які виносять сім'ядолі на поверхню, слід обережно здійснювати догляд: до і після появи сходів боронувати треба легкими боронами мілко, зокрема після появи сходів, коли утворюються перші справжні (примордіальні) листочки.

Коренева система зернобобових проникає у ґрунт на глибину 1,5 — 2 м. Стебло сої, бобів, люпину не полягає і до збирання зберігає вертикальне положення; у гороху і чини стебла виткі.

Квітки бобових мають характерну будову, яка нагадує човен, парус і крила. У квітці 10 тичинок і маточка. Зав'язь одногнізда з кількома насінними зачатками. Квітки окремі або суцвіття у пазухах листків. Плід — біб, містить 3-9 насінин. У люпину (крім шорсткого) і пелюшки боби, як правило, не розтріскуються, у сої, гороху — розтріскуються слабко. Насіння буває різне за формою, розмірами, забарвленням, розрізняється будовою і розміщенням насінного рубчика. Зародок складається із сім'ядоль, зародкового корінця, бруньки, що міститься між сім'ядолями. Сім'ядолі містять запасні поживні речовини, які рослини використовують при проростанні.

У період вегетації бобових розрізняють фази: сходів, утворення пагонів, галуження, бутонізації, цвітіння, утворення бобів, росту бобів, наливання насіння, дозрівання насіння.

Кожний вид зернобобових має скоростиглі, пізньостиглі й середньостиглі сорти. Пізньостиглі рослини найчастіше розвивають більшу вегетативну масу. Поєднання сортів різних строків дозрівання дає змогу організувати планомірне їх збирання без втрат.

Вимоги до температури у бобових неоднакові. Так, горох проростає при температурі від 4 — 5 до 6—12 °С, люпин і кормові боби — від 5 - 6 до 9 – 12 °С, соя — від 10 - 11 до 18 - 20 °С. Розрізняють види, стійкі проти низьких температур (горох, пелюшка), менш стійкі і такі, для яких початкова температура проростання має бути не нижчою за 9 - 10 °С (чина, соя, квасоля).

Для гарантованого дозрівання насіння більшість зернобобових слід висівати якомога раніше. Потреба у волозі в період проростання у них становить не менш як 110—140% маси насіння. Коефіцієнт водоспоживання коливається від 340 до 800.

Розрізняють рослини довгого (горох, боби, люпин, пелюшка), короткого дня (соя) і нейтральні (чина, нут, квасоля). Є сорти в кожної культури, які реагують нейтрально на коливання тривалості дня.

Найбільш придатні для зернобобових нейтральні суглинкові і супіщані ґрунти. Бобові добре реагують на вапнування. Непридатні для них (крім люпину) кислі і піщані, а також надмірно зволожені ґрунти.

Насіння бобових відрізняється від насіння злакових міцною шкірястою оболонкою, овальною формою, наявністю сім'ядоль і насінного рубчика, мікропіле й халази. Міцна, малопроникна для води або зовсім водонепроникна оболонка характеризується стовпчастою будовою клітин (палісадні клітини). Для поліпшення проростання, наприклад дрібнонасінного люпину, інколи потрібно скарифікувати його насіння.

3. Однорічні кормові трави

Мета:    Ознайомитися з морфологічними, біологічними, екологічними та господарськими особливостями однорічних кормових трав родин злакові, бобові та капустяні.

Завдання: Записати морфологічні, екологічні та господарські особливості основних однорічних трав у вигляді таблиці (табл..5.1).

Однорічні кормові трави поряд з багаторічними займають значне місце в системі кормовиробництва як джерела зелених кормів, сіна, сінажу, силосу, кормів штучного сушіння. Основні види та сорти їх належать до родин злакових (Роасеае) та бобових (Fabaceae). Крім планових посівів, їх часто використовують для пересівів (насівів) багаторічних трав, коли вони зріджуються або випадають внаслідок несприятливої зимівлі.

Залежно від грунтово-кліматичних умов однорічні кормові культури займають різну питому вагу в структурі посівних площ. При недостатньому зволоженні та відсутності зрошення площі посіву їх збільшують, тому що ряд видів може вегетувати і тоді, коли відростання та ріст багаторічних трав погіршується або припиняється.

При раціональному використанні однорічних кормових трав можна одержати 2—3 врожаї (укоси) за рік, тому за кормовим та агротехнічним значенням їх можна прирівняти до багаторічних трав при використанні останніх на 2—4 укоси. За інтенсивністю наростання зеленої маси деякі однорічні трави та травосумішки не тільки не поступаються, але й переважають багаторічні трави (викоовес, суданська трава, буркун, горох кормовий та ін.).