В останні роки посилюється інтерес до дисциплін, пов'язаних з економічними проблемами праці, соціальними відносинами, управлінням персоналом. Це не данина моді й не випадковість, тому що без підготовки професіоналів, без створення системи ефективного використання трудового потенціалу працівників, посилення соціальної спрямованості ринкового господарства навряд чи можна вирішити гострі соціальні, економічні, політичні проблеми, що нагромадилися в країні.
Перш ніж обговорювати й аналізувати яку-небудь проблему, необхідно розібратися в її сутності й змісті, теоретико-методологічних аспектах пов'язаних з нею категорій, явищ і процесів. Тому, у першу чергу, необхідно розглянути основні категорії й поняття, такі як праця, економіка праці, соціально-трудові відносини.
Відтворення будь-якого товару включає послідовно чотири відомі фази: виробництво, обмін, розподіл і споживання. Робоча сила у ринковому середовищі – це теж товар, хоча й специфічний, отже, для неї зберігається та ж відтворювальна схема.
|
|
Процес виробництва (формування) робочої сили (здатності до праці, підготовки працівника до праці), починається зі школи, триває у вузах, коледжах, на робочому місці, в інститутах підвищення кваліфікації, на стажуваннях тощо.
Процес розподілу й обміну робочої сили, як правило, відбувається, по-перше, на ринку праці, а по-друге, безпосередньо на підприємстві (це найм, ротація працівників, звільнення тощо).
Споживання (використання) робочої сили здійснюється безпосередньо на робочому місці, у процесі праці, виробництва конкретної суспільно корисної продукції або послуг. Для того, щоб працівник приступив до трудової діяльності, для нього треба підготувати відповідні умови: забезпечити робоче місце, організувати працю і його охорону, стимулювання праці, соціальний захист тощо.
Перша фаза – виробництво або формування робочої сили (середня школа, ПТУ, технікуми, ВНЗ, інститути професійної перепідготовки, курси підвищення кваліфікації працівників тощо);
Друга й третя фази – обмін і розподіл робочої сили (ринок праці й підприємство);
Четверта фаза – споживання або використання робочої сили – це безпосередньо процес праці й трудової діяльності.
Останнім часом теоретиками й практиками часто використаються поняття «соціально-трудова сфера» й «соціально-трудові відносини», які обґрунтовано відображають єдність і взаємозумовленість трудових і соціальних відносин. На практиці трудові відносини – відносини між працею й капіталом, найманим робітником і роботодавцем – рідко існують у чистому виді, без соціальної складової, і навпаки, соціальні відносини, як правило, виникають у результаті трудових процесів, що супроводжують їхніх протиріч, конфліктів тощо.
|
|
Суб’єкти СТВ представлені на рис. 1.1.
Рис. 1.1. Суб’єкти СТВ
Під якістю трудового життя розуміється систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому змісті цього слова й дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересу працівника й використання його здатностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських тощо).