Класифікація видів праці

Класифікаційна ознака	Вид праці
за характером і змістом праці	праця наймана та приватна; індивідуальна та колективна; за бажанням, необхідності й примусова; фізична та розумова; репродуктивна та творча
за предметами та продуктам праці	праця наукова, інженерна, управлінська, виробнича, підприємницька, інноваційна, сільськогосподарська, транспортна та комунікаційна
за засобами та способам праці	праця ручна (технічно неозброєна), механізована й автоматична, виходячи з різного ступеня участі людини
за умовами праці	праця стаціонарна, з переміщенням; наземна, підземна; різної складності (легка, середньої ваги, важка)

Категорія «зміст праці» виражає професійну приналежність праці, склад виконуваних робіт, їх складність, послідовність виконання.

Зміст праці відображається в тарифно-кваліфікаційних довідниках, у положеннях про підрозділи й у посадових інструкціях.

Зміст праці характеризується рядом ознак:

1) складність праці;

2) професійна придатність працівника;

3) ступінь самостійності працівника.

Перша ознака – складність праці. Види праці розрізняються за ступенем складності. Але що складніше – праця вченого або працю токаря, праця директора магазина або праця касира?

З розвитком суспільства збільшується частка складної праці, що пояснюється підвищенням у ньому рівня технічної оснащеності й вимогами до освіти та розвитку працівників. Складна праця працівників має ряд особливостей:

1) виконання працівником функцій розумової праці (аналізу, планування, контролю й координації дій);

2) концентрація активного мислення й цілеспрямоване зосередження працівника;

3) послідовність у прийнятті рішень і дій;

4) точна й адекватна реакція організму працівника на зовнішні подразники;

5) швидкі, спритні й різноманітні трудові рухи;

6) відповідальність за результати праці.

Друга ознака – професійна придатність працівника. Її вплив на результати праці обумовлено здатностями людини, формуванням і розвитком її генетичних задатків, удалим вибором професії, умовами розвитку в суспільстві, відбором кадрів на підприємствах. Істотну роль у професійному відборі грають спеціальні методи визначення професійної придатності.

Третя ознака – ступінь самостійності працівника. Вона залежить як від зовнішніх обмежень, пов'язаних з формою власності, так і від внутрішніх, які залежать від масштабу і рівня складності роботи. Зменшення обмежень в ухваленні рішення при підвищенні міри відповідальності означає більшу свободу дій, творчість і можливість неформального підходу до рішення проблем. Як і будь-яка свобода, підвищення ступеня самостійності не означає вседозволеності. Самостійність працівника виступає критерієм рівня самосвідомості розвиненої особистості, її міри відповідальності за результати роботи.

Характер праці як категорія науки про працю являє собою відносини між агентами праці, тобто учасниками трудового процесу. Праця за характером може бути:

1) примусовою, тобто змушеною;

2) добровільною, тобто вільною.

Відповідно до цього буде різним характер трудових відносин між власником засобів виробництва й найманим робітником, керівником і підлеглим, між колегами по роботі.

Діалектика добровільності й примусовості в характері праці досить складна. Тут і відносини експлуатації, що були довгі століття основними в характері праці; тут і деяке розмивання границь між добровільністю й примусом. Так, відповідно до закону пам'яті про постсвавільну увагу, за кожним стомлюючою (примусовою) напругою йде інтерес до роботи (добровільність). Легенда говорить, деякі свої п'єси, що стали потім шедеврами класики, Вільям Шекспір писав у комнаті трактиру, замкнений там друзями на ключ. Необхідність первісних вольових зусиль при навчанні добре знайома багатьом студентам. Примусовість праці в найкращому разі формує виконавче й дисципліноване відношення найманого робітника до своєї праці. Але лише добровільний її характер приносить елемент творчості й причетності до досягнень. Однак у кожному разі словотвір "праця" й "труднощі" мають загальний корінь, що означає необхідність деякого зусилля для людини.

Немаловажною категорією праці є поняття суспільного поділу праці. Еволюція людства привела до певних форм поділу праці, які за рахунок накопичених навичок, знань й умінь працівників дозволяють домагатися більш високої продуктивності. Форми суспільного подолу праці припускають, що праця може бути: простою та складною, фізичною та розумовою, живою й упредметненою, монотонною та творчою.

Нині важко вказати професії, у яких та або інша форма поділу праці існувала б у чистому вигляді. Можна говорити лише про перевагу тієї або іншої форми в даній професії. Так, праця вантажника є простою, фізичною, монотонною. Для праці вчителя більш характерна праця розумова, жива, творча. Більшість професій за формами поділу праці можна назвати комбінованими.

Зазначений розподіл праці є умовним. Але воно дозволяє обґрунтовано підійти до визначення міри оплати праці працівника конкретної професії виходячи з міри його трудового внеску й ролі в суспільстві. Уважаючи поділ праці необхідною умовою матеріального й інтелектуального розвитку суспільства, треба пам'ятати про його обмеження й інші негативні моменти в рамках вузкоспеціалізованого середовища, що веде до придушення людини як особистості.

Узагальнюючи викладене про сутність праці, можна констатувати, що людина трудиться, тобто опосередковує, регулює й контролює обмін речовин між собою й зовнішнім середовищем, виробляє і відтворює необхідні йому засобі існування, співробітничає з іншими людьми. Праця – джерело багатства. Вона є першою й обов'язковою умовою існування людини.

 

Висновки

 

1. Економіка праці – це динамічна суспільно організована система, у якій відбувається процес відтворення робочої сили (виробництво (підготовка, навчання, підвищення кваліфікації працівників і т.д.), розподіл, обмін і споживання), а також забезпечуються умови й процес взаємодії працівника, коштів і предметів праці.

2. Соціально-трудові відносини – це комплекс взаємовідносин між найманими працівниками й роботодавцями за участю держави в процесі праці, які спрямовані на забезпечення гідного рівня та якості трудового життя працівників і високої ефективності роботи підприємств.

3. Якість трудового життя – систематизована сукупність властивостей, що характеризують умови праці в самому широкому розумінні цього слова (належний рівень оплати праці, належні умови праці, перспективи кар'єрного росту, можливість реалізації творчого потенціалу, сприятливий морально-психологічний клімат у колективі тощо) і що дозволяють урахувати ступінь реалізації інтересу працівника й використання його здатностей (інтелектуальних, творчих, моральних, організаторських й ін.).

4. Об'єктом дослідження „Економіки праці й соціально-трудові відносини” є праця. Предметом вивчення є закономірності й способи формування й ефективного використання ресурсів праці, а також економічні й соціально-трудові відносини, які виникають із приводу використання праці.

5. Праця – це доцільна діяльність людей спрямована на створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда й суспільства в цілому.

6. Своєрідним синтезом розділів науки про працю можна вважати економіку праці та соціально-трудові відносини. Вона пов’язує між собою такі окремі дисципліни як економіка праці, соціальна політика, управління персоналом, фізіологія і психологія праці, мотивація трудової діяльності, ринок праці, демографія, трудове право, соціологія праці та інші.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення предмета навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

2. Дайте визначення об’єкта дослідження навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

3. Проаналізуйте методологічні основи навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”.

4. Які методи використовують при вивченні навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини”?

5. Розкрийте сутність поняття «праця».

6. Розкрийте сутність поняття «економіка праці».

7. Дайте визначення поняття «соціально-трудові відносини».

8. Дайте визначення поняття «якість трудового життя».

9. Обґрунтуйте взаємозв’язок навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини” з іншими дисциплінами.