Об'єкт, предмет і завдання дисципліни

Навчальна дисципліна „Економіка праці й соціально-трудові відносини” (ЕП й СТВ) є важливою нормативною дисципліною, яка викладається при підготовці бакалаврів.

Метою навчальної дисципліни „Економіка праці й соціально-трудові відносини” є формування у студентів – майбутніх фахівців з економіки та управління – теоретичні та практичні знання про працю, соціально-трудові відносини, соціальну політику, трудовий потенціал, ринок праці, продуктивність праці, доходи населення й оплату праці, управління персоналом на підприємстві, організацію та нормування його праці, сформувати теоретичну й методологічну бази, необхідні для вільного володіння практикою прийняття оптимальних управлінських рішень в умовах ринкових відносин.

Завдання дисципліни складаються у вивченні наступних питань:

1. трудові ресурси й трудовий потенціал суспільства;

2. соціально-трудові відносини як система;

3. соціальне партнерство;

4. ринок праці і його регулювання;    

5. соціально-трудові відносини зайнятості;

6. організація й нормування праці;

7.  продуктивність й ефективність праці;

8.  політика доходів й оплата праці;

9. планування праці;

10. аналіз, звітність й аудит у сфері праці;

11. моніторинг соціально-трудової сфери;

12. міжнародна організація праці і її вплив на розвиток соціально-трудових відносин.

Методологічною основою навчальної дисципліни “Економіка праці й соціально-трудові відносини” є діалектичний метод. Його суть полягає у тому, що всі явища і процеси у галузі суспільної організації праці і соціально-трудових відносин необхідно розглядати у взаємозв’язку і взаємодії. Для управління процесами праці використовують економічні, адміністративні і соціально-психологічні методи. Економічні методи пов’язані з використанням засобів та інструментів, що стимулюють економічну зацікавленість в досягненні високих результатів праці і ефективного використання ресурсів праці. Інструментами економічних методів виступають важелі та стимули – ціни, податки, кредити, фінансові пільги та санкції, стимули і мотиви до праці тощо. Адміністративні – це прямі методи управління зі сторони держави. Вони направлені на збалансованість інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин. Інструментами адміністративних методів виступають закони, нормативні акти, вказівки, розпорядження. Вони виступають в якості державної директиви, обов’язкові для виконання.