Взаємодія з іншими елементами (складовими) кримінальної політики

 

Досягнення очікуваних наслідків у боротьби зі злочинністю можливе лише за умови чіткої взаємодії між всіма елементами політики у сфері боротьби зі злочинністю. Завдяки провідному місцю та ролі, яку відіграє кримінально-правова політика, вона в основному визначає «обличчя» політики у сфері боротьби зі злочинністю в цілому. Це в жодному випадку не принижує значення та роль інших елементів (складових). Однак, як у кожній системі (а політика у сфері боротьби зі злочинністю є відповідною системою, яка характеризується всіма ознаками системи), щось має бути головним, визначальним, так би мовити, рушійною силою. У цій системі цю функцію перейняла на себе кримінально-правова політика. Саме виходячи з цього завдання, налагодження взаємозв’язку кримінально-правової політики з іншими елементами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю набуває особливого значення [12, c. 35-36].

Кримінально-правова політика встановлює межі дії системи. Вона обумовлює норми матеріального кримінального права. Кримінально-процесуальна політика визначає форму, процедуру реалізації норм кримінального права, а звідси - і кримінальної політики. Кримінально-виконавча політика - на основі норм кримінального права - визначає порядок реалізації кримінального закону. Це основи, які визначають напрями взаємодії елементів політики у сфері боротьби зі злочинністю.

Реформа у сфері кримінального законодавства (прийняття КК, КВК, кардинальних змін до КПК) привела до відповідних змін у розподілі функцій між елементами системи. Так, КК позбувся нормативного регламентування порядку призначення покарання у виді позбавлення волі, що мало місце у КК 1960 р.

Звичайно, кримінально-правовій політиці не притаманно визначення порядку відбування покарання - це функція кримінально-виконавчої політики. Але, якщо, наприклад, кримінально-правова політика «відмовиться» від такого виду покарання, як обмеження волі, то і кримінально-виконавчій політиці, так би мовити, не буде чого регулювати. При проведенні декриміналізації відповідних діянь одночасно відпадає потреба у профілактиці цих видів поведінки.

Всі елементи політики у сфері боротьби зі злочинністю будуються на базі спільних для них всіх конституційних принципів, що визначає їх єдність.

Принципи - це основні засади, які визначають зміст законодавства, і практику його застосування.

Значення принципів:

-     напрям і форму законодавства

-     в певних межах спадковість та підпис

-     дух кримінальної правової політики

Як зазначають М. Панов і Л. Герасіна, «з урахуванням нових реалій, пов’язаних із розбудовою суверенних держав, які прямують до демократичної політичної системи, вбачається, що загальні принципи сучасної кримінальної політики можна вважати:

принцип законності як ідею, згідно з якою злочинні дії, їх кваліфікуючі ознаки, покарання та інші наслідки вчиненого злочину визначаються тільки законом;

принцип рівності громадян перед законом - утворює фундамент правового статусу громадянина правової держави та демократичного суспільства. Він передбачає, що особи, які вчинили злочин, відповідно до закону підлягають кримінальній відповідальності незалежно від статі, раси, національності, мови, походження, майнового й посадового становища, місця проживання, ставлення до релігії, переконань, належності до громадських об’єднань та інших обставин;

принцип демократизму визначає широкі можливості участі громадян у реалізації завдань кримінальної політики, завдяки максимально можливій відкритості цієї діяльності, за допомогою гласності, суспільного контролю та врахування громадської думки;

принцип справедливості встановлює, що покарання та інші заходи кримінально-правового характеру, які застосовуються до особи, котра вчинила злочин, повинні відповідати характеру й суспільній небезпечності кримінального делікту, обставинам його вчинення та характеристикам особи злочинця;

принцип гуманізму проголошує, що кримінальне законодавство забезпечує, насамперед, безпеку людини й суспільства, а покарання осіб, які скоїли злочин, не мають на меті заподіяння фізичних страждань чи приниження людської гідності;

принцип невідворотності відповідальності означає, що будь-яка особа, котра вчинила злочин, повинна нести за нього відповідальність. Реалізація даного принципу вимагає ефективної діяльності органів кримінальної юстиції з розкриття чи розслідування злочинів;

принцип науковості кримінальної політики полягає в тому, що при розробленні стратегії й тактики боротьби зі злочинністю слід виходити з об’єктивних закономірностей та фактичного стану справи, тобто з реальних можливостей, які забезпечують досягнення максимально можливих результатів» [9, c. 39].

Зрозуміло, що наявність єдиних основних принципів для всіх елементів політики у сфері боротьби зі злочинністю служить їх координації, узгодженню напрямів та методів реалізації.

Спеціальні принципи:

.   Принцип відповідності кримінально правової політики іншим елементам правової політики у сфері протидії злочинності.

.   Принцип врахування соціальної правової психології

.   Принцип економії кримінальних репресій.

.   Принцип доцільності.

.   Принцип невідворотності відповідальності.

.   Принцип диференціації індивідуалізації відповідальності покарань.

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, кримінально-правова політика на сучасному етапі розвитку України - це нерозривна складова всієї політики нашої держави.

Кримінально-правова політика становить серцевину політики у сфері боротьби зі злочинністю, оскільки визначає основні поняття, межі об’єкта впливу, об’єм, основні принципи і прийоми впливу на злочинність.

Перед кримінально-правовою політикою стоїть комплекс завдань, вирішення яких створює передумови для успішної діяльності всієї системи боротьби зі злочинністю.

Завдання кримінально-правової політики перебувають у таких сферах:

У сфері визначення загальних засад кримінальної відповідальності та покарання.

У сфері визначення кола діянь, віднесених до категорії злочинних (питання криміналізації та декриміналізації).

У сфері визначення оптимальних заходів впливу на винного (пеналізація і депеналізація).

У сфері запобігання злочинам методами кримінально-правового впливу (загальна й спеціальна превенція).

У сфері взаємодії з іншими елементами (складовими) політики у сфері боротьби зі злочинністю.

Кримінально-правова політика на сучасному етапі її розвитку формує законодавчу базу управління боротьбою зі злочинністю, відмежовуючи злочинне від незлочинного, кримінальне від аморального. Від того, яке коло діянь буде визнано злочинними, який характер караності буде для них встановлено, залежатиме розвиток кримінально-процесуальної, кримінально-виконавчої та кримінологічної політики.