Вигук як особлива частина мови

1 2

Словничок.

Постамент – підніжжя, основа пам'ятника.

Рекордсмен – той, хто досяг найвищих показників у чомусь.

Фляжка (фляга) – невелика посудина, переважно металева, призначена для рідини.

Складіть план тексту (усно)

1. Сенбернари – одна з найбільших порід собак.

2. Опис тварини.

3. Рятівники людей у горах.

4. Рекордсмен Баррі.

5. Слава Баррі.

6. Пам’ятник сенбернарам.

Повторне читання тексту.

3. Виконання роботи на чернетках- написати близько до тексту по пам*яті, своїми словами.

4. Удосконалення та редагування написаного.

Написання роботи на подвійних аркушах.

Завдання 7 клас з української мови

Прочитати правила і виконати після цього завдання.

Вигук як особлива частина мови.

А вигук може пролунать, як дзвін,

У мові, мабуть, найщиріший він!

«Ура! – радий, ти скрикнеш неодмінно.

– Сьогодні з мови я дістав «відмінно».

Д.Білоус

Ознайомившись із матеріалом, ви:

дізнаєтесь	навчитесь	зрозумієте
· про вигук як особливу частину мови; · про розділові знаки при вигуках.	· розпізнавати і правильно виділяти вигуки за допомогою інтонації під час читання і в усному мовленні; · правильно вживати вигуки; · правильно писати вигуки; · обґрунтовувати вживання розділових знаків.	· як правильно писати вигуки; · як правильно читати речення з вигуками.

Вивчіть!

Вигуки – це особливі слова в мові. Вони незмінні, не мають номінативної функції та служать для вираження різних почуттів, спонукання або звуконаслідування.

Вигуки виділяються комами, якщо вони вимовляються без особливої сили. О, коли б ми в ганебних справах були такі ж соромливі і боязкі, як це часто ми буваємо боязкі і хибно соромливі у порядних вчинках (Г. Сковорода).

Кома не ставиться:

ü після однозвучних із вигуками часток ну, ох, ой: Ну що б, здавалося, слова... (Т. Шевченко);

ü після вигуків, що стоять перед особовим займенником, за яким іде звертання: Гей ти, поле колоскове, молодість моя! (В. Сосюра);

ü якщо вигуки вживаються в значенні повнозначних частин мови, тоді вони бувають членами речення: Не чула я твого «Алло»;

ü вигуки о, ой навтіь тоді, коли вживаються в ролі підсилювальної частки, зокрема у звертаннях: Ой ти ж роде мій, роде, родоньку! (Л.Костенко).

Якщо вигук вимовляється з підсиленням, після нього ставиться знак оклику: У! Які ж округи скелі та шпилі! (Марко Вовчок)

Вигуки й звуконаслідувальні слова можуть складатися з одного, двох або кількох звуків. Окремі звуки можуть повторюватись або вимовлятися протяжно. Такі слова пишуться через дефіс: ой-ой-ой!, кар-р-р; ха-ха-ха; ціп-ціп.

Вигуки, ужиті в значенні іменників, часто пишуться в лапках: Твоє журливе «ку-ку» спливало, як сльози по плакучій березі (М. Коцюбинський).