2020-06-12
82
Таблиця № 9
І
| Найменування зареєстрованих злочинів організованої злочинності | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| — зареєстровано вбивств | 127 | 112 | 104 | 95 | 60 | 49 | 73 | 34 |
| Приріст до попереднього року (%) | 13,4 | -10,9 | -7,1 | -8,7 | -37,5 | -18,3 | 49,0 | -53,4 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 1,37 | 1,45 | 1,55 | 1,47 | 0,9 | 0,8 | 0,9 | 0,8 |
| — зареєстровано крадіжок | 3375 | 2387 | 1 835 | 1996 | 1449 | 1285 | 1 020 | 653 |
| Приріст до попереднього року (%) | 25,0 | -22,1 | -23,1 | 8,8 | -27,4 | -11,3 | -20,6 | -36,4 |
| Частка до «сіх злочинів ОЗГ (%) | 36,4 | 30,82 | 27,38 | 30,88 | 23,3 | 22,9 | 13,2 | 16,3 |
| — зареєстровано розбоїв | 670 | 648 | 576 | 690 | 455 | 406 | 351 | 232 |
| Приріст до попереднього року (%) | 26,4 | -6,2 | -11,1 | 19,8 | -33,5 | -10,8 | -13,5 | -34,0 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 7,23 | 8,37 | 8,59 | 10,68 | 7,3 | 7,2 | 4,5 | 8,7 |
| зареєстровано грабежів | 267 | 198 | 201 | 177 | 184 | 100 | 113 | |
| Приріст до попереднього року (%) | -13,9 | -25,8 | 1,3 | -11,9 | 4,0 | -45,7 | 13,0 | |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 3,5 | 2,9 | 3,0 | 2,8 | 3,2 | 1,3 | 2,8 | |
| — зареєстровано фактів бандитизму | 78 | 72 | 77 | 39 | 45 | 35 | 17 | |
| Приріст до попереднього року (%) | -22,0 | -11,0 | 8,3 | -49,4 | 15,4 | -22,2 | -48,1 | |
| — зареєстровано злочинів у сфері обігу наркотичних засобів | 553 | 665 | 967 | 1 024 | 789 | |||
| Приріст до попереднього року (%) | 20,3 | 45,4 | 5,9 | -23,0 | ||||
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 8,5 | 10,3 | 17,0 | 13,3 | 23,0 | |||
| — зареєстровано вимагань | 468 | 517 | 214 | 113 | 91 | 67 | 84 | 13 |
282
|
|
|
Організована злочинність та запобігання їй
| Найменування зареєстрованих злочинів організованої злочинності | 1998 | 2000 | 2001 | 2002 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 |
| Приріст до попереднього року (%) | 5,9 | 25,0 | -58,6 | -47,2 | -19,5 | -26,4 | 25,4 | -88,6 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 5,05 | 6,68 | 3,19 | 1,75 | 1,4 | 1,1 | 1,1 | 0,3 |
| — зареєстровано розкрадань державного або комунального майна шляхом привласнення, розтрати або зловжинання посадовим становищем | 553 | 341 | 341 | 246 | 338 | 385 | 233 | 166 |
| Приріст до попереднього року (%) | 24,8 | -29,0 | 0 | -27,9 | 37,4 | 13,9 | -39,5 | -29,1 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 5,96 | 4,4 | 5,09 | 3,81 | 5,4 | 6,8 | 3,0 | 4,1 |
| — зареєстровано розкрадань державного, комунального майка в особливо великих розмірах | 648 | 408 | 306 | 499 | 320 | 276 | 181 | 80 |
| Приріст до попереднього року (%) | 23,9 | -11,9 | -25,0 | 63,1 | -35,8 | -13,9 | -34,4 | -56,1 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 6,99 | ^27_ | 4,57 | 7,72 | 5,1 | 4,9 | 2,3 | 2,0 |
| — зареєстровано хабарництва | 216 | 114 | 61 | 81 | 62 | 53 | 101 | 27 |
| Приріст до попереднього року (%) | 63,6 | -46,0 | 46,5 | 32,8 | -23,5 | -14,5 | 90,6 | -73,2 |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 2,33 | 1,47 | 0,91 | 1,25 | 1,0 | 0,9 | 1,3 | 0,7 |
| Найменування ОЗГ зареєстрованих: | ||||||||
| — у фінансовій сфері | 750 | 541 | 304 | 215 | 42* | 56* | 50* | 50* |
| Приріст до попереднього року (%) | 107,8 | 1.1 | -43,8 | -29,3 | 33,3 | -10,7 | 0 | |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 8,09 | 6,99 | 4,54 | 3,33 | ||||
| з них: у банківській сфері | 630 | 332 | 164 | 135 | ||||
| Приріст до попереднього року (%) | 140,5 | -26,7 | -50,6 | -17,7 | ||||
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 6,79 | 4,29 | 2,45 | 2,09 | ||||
| — у сфері зовнішньоекономічної діяльності | 133 | 101 | 95 | 32 | 12* | 22* | 7* | 7* |
| Приріст до попереднього року (%) | -27,7 | -31,8 | -5,9 | -66,3 | 83,3 | -68,4 | 0 | |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 1,43 | 1,3 | 1,42 | 0,5 | ||||
| — у сфері приватизації | 59 | 45 | 45 | 10 | 5* | 15* | 10* | 7* |
| Приріст до попереднього року (%) | 59,5 | -25,0 | 0 | -77,8 | 200,0 | -33,3 | -30,0 | |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 0,64 | 0,58 | 0,67 | 0,15 | 0,08 | |||
| — у паливно-енергетичному комплексі | 25* | 35* | 29* | 14* | ||||
| — у комерційних структурах | 573 | 241 | 198 | 563 | -55 | |||
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 74,3 | -44,9 | -17,8 | 184,3 | ||||
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 6,18 | 3,11 | 2,95 | 8,71 | ||||
| Зареєстровано разом злочинів економічної спрямованості | 1515 | 928 | 639 | 820 | 1531 | 1671 | 1511 | 1203 |
| Приріст до 1998 року (%) | -38,8 | -58,0 | -46,0 | 1,0 | 10,4 | -0,02 | -20,6 | |
| Частка до всіх злочинів ОЗГ (%) | 16,34 | 11,98 | 9,48 | 12,69 | 25,1 | 29,7 | 19,7 | 30,0 |
| Частка названих видів злочинів до загальної кількості злочинів ОЗГ (%) | 81,7 | 70,4 | 60,8 | 77,2 | 72,3 | 83,5 | 54,5 | 81,2 |
кількість злочинних груп та злочинних організацій
|
|
|
Кримінологічне дослідження наведених даних щодо структури і динаміки злочинності організованих злочинних груп значно змінює уявлення щодо стану, активності, пріоритетів боротьби з організованою злочинністю та загалом стосовно правильного її
283
Глава 4 •.'пі"'.!»*"?!- • ••-••'»
розуміння. По-перше, організована злочинна діяльність економічної спрямованості (незрозуміле, чи охоплює вона всі сфери злочинного підприємництва — промислу або обмежується лише безпосередньою сферою економіки), з якої, по суті, виникла організована злочинність і яка у світі є ядром останньої, в України ще не стала основним об'єктом боротьби з організованою злочинністю. Частка зареєстрованих, згідно з даними статистики, злочинів організованої злочинності економічної спрямованості до 2002 р. поступово зменшувалася, в 2001 р. була навіть меншою 10 %. З 2002 р. вона стала дещо зростати, досягла у 2004 р. 29,7 %, проте у 2005 р. знову знизилася до 19,7 %. У 2006 р, кількість зареєстрованих злочинів економічної спрямованості продовжувала зменшуватися (більш ніж на 20 % проти попереднього року) і лише за рахунок значного скорочення загальної кількості зареєстрованих злочинів організованої злочинності (на 48,6 %) питома вага економічних злочинів зросла до ЗО % (найвищий показник за всі роки). Слід врахувати, що до наведених даних про «злочини економічної спрямованості» не віднесені деякі злочини, що є проявом організованого злочинного підприємництва (промислу), зокрема створення злочинної організації, бандитизм, вимагання, захоплення заручників, торгівля людьми, незаконний обіг зброї, зловживання владою та перевищення влади, фінансові шахрайства, відмивання злочинних доходів та інші, яких у 2006 р. зареєстровано близько 400 тис. Все одно загальна кількість всіх їх разом (економічної спрямованості та злочинного підприємництва) не перевищить 35 % злочинів, віднесених до організованої злочинності. Наведене свідчить, що в Україні центр протидії останній (і відповідно її реєстрації) перебуває не у сферах, де організована злочинність виявляє себе як злочинний промисел (економічний та позаекономічний), а в іншій сфері, де вчиняються злочини за-гальнокримінального характеру.
Друге. Слід звернути особливу увагу на різке зниження у 2006 р. абсолютного числа (-48,6 %) та частки злочинів організованих груп серед усіх зареєстрованих проти попереднього 2005 р., коли був відмічений їх значний приріст (+38,7 %) проти 2004 р. Цей факт вимагає більш детального вивчення, передусім визначення складів злочинів, за рахунок яких відбувалося зазначене
|
|
|
284
Організована злочинність та запобігання їй
зростання у 2005 р. та зниження у 2006 р. Згідно з даними табл. № 9, зростання абсолютного числа злочинів з наведених у ній видів у 2005 р. мало місце тільки у трьох складах злочинів: умисні вбивства — на 24, у сфері обігу наркотичних засобів — на 57, фактів хабарництва — на 47, разом — на 128 злочинів. Водночас, згідно з даними табл. № 8, у 2005 р. зареєстровано більше, порівняно з 2004 р., майже на 2,2 тис. злочинів, вчинених організованими злочинними групами (ОЗГ). Таким чином, можна зробити висновок, що зафіксоване у 2005 р. у даних статистики зростання кількості виявлених злочинів ОЗГ відбулося не через більш активне викриття небезпечних видів, що відображені у табл. № 9, а за рахунок якихось інших видів, що, швидше за все, через свою незначущість не виокремлені у табл. № 9. До того слід нагадати, що у 2005 р., при зростанні згідно зі статистикою кількості зареєстрованих злочинів ОЗГ на 38,7 %, кількість осіб, виявлених за їх вчинення, зменшилася на 22,4 %. Подібне становище могло бути пояснене збільшенням кількості виявлених багатоепізодних злочинів ОЗГ. Проте навряд чи така багатоепізодність могла мати місце у названих вище трьох видах злочинів, за якими у табл. № 9 зафіксовано зростання кількості у 2005 р., та ще й в обсягах, показаних у табл. № 8. Швидше за все, тут позначилися показники багатоепізодних дрібних групових злочинів, за вчинення яких винні особи не були притягнуті до кримінальної відповідальності.
Іншу картину показує аналіз статистичних даних скорочення реєстрованих злочинів організованої злочинності у 2006 р. Скорочення відбулося насамперед за рахунок злочинів загальиокриміна-льної спрямованості (на 3 456, або на 55,5 %), тяжких та особливо тяжких (на 3 699, або 54,9 %). Серед них найбільш помітно скоротилася кількість зареєстрованих крадіжок (на 367 — 36,7 %), нар-козлочинів (на 235 — 23 %), розбоїв (на 129 — 34 %), вимагань (на 71 — 88,8 %), розкрадань через привласнення, розтрату майна, за-володіння ним через зловживання (67 — на 29,1 %). Скоротилася також кількість умисних убивств (на 39 — 53,4 %), фактів бандитизму (на 18 — 51,4 %). Зросла серед тяжких злочинів лише кількість грабежів (на 13 — 13 %). Зменшився показник реєстрації злочинів організованої злочинності і економічної спрямованості (на 308, або на 20,6 %). Серед них більш помітно: хабарництва
|
|
|
285
Глава 4 *'-'>«г'- «•_•? -~~л>~-^І-.^- -..-.•-. --.
(на 78 — 73,2 %), привласнення, розтрати майна через зловживання службовим становищем (на 67 — 28,8 %), шахрайства з фінансовими ресурсами (на 32 — 36,0 %), легалізації коштів, здобутих злочинним шляхом (на 21 — 32,3 %). Таким чином, можна зробити висновок, що скорочення реєстрації злочинів організованої злочинності відбувалося у 2006 р. в основному за рахунок складів, що належать до тяжких та особливо тяжких. Якщо у 2005 р. у складі зареєстрованих злочинів організованої злочинності налічувалося 1 007, або 13 %, що не належали до тяжких та особливо тяжких, то у 2006 р. їх кількість та питома вага значно зменшилися (до 278, або до 6,9 %). Наведене може свідчити про позитивні зміни у практиці оцінки та віднесення до організованої злочинності злочинів, вчинених організованими угрупованнями. Якщо у 2005 р. на одну виявлену ОЗГ в середньому припадало 14 злочинів, перевалено, як показано вище, багатоепізодних, але дрібних, у тому числі сьома частина, що не належить до тяжких та особливо тяжких, то у 2006 р. на одну ОЗГ припадало 8,5 злочинів, але серед них питома вага не тяжких зменшилася до 6,9 %. Зрозуміло, що наведені висновки ґрунтуються лише на аналізі статистичних даних.
Більш ґрунтований висновок можна зробити лише після вивчення відповідних кримінальних справ та матеріалів про відмову у їх заведенні.
По-третє, у сфері загальнокримінальної злочинності організовані їі форми виявляються, як і раніше, переважно не серед найбільш небезпечних злочинів. Так, серед усіх злочинів організованої злочинності частка зареєстрованих убивств у 2006 р. становила лише 0,8 %, бандитизму - 0,4 %, розбоїв — 8,7 %, пограбувань -2,8 %, вимагань — 0,3 %, розкрадань державного і колективного майна в особливо великих розмірах — 2,0 %, а разом не досягла навіть 15 %. Багато років третину всіх зареєстрованих злочинів організованої злочинності становили групові крадіжки. Лише з 2003 р. їх питома вага почала скорочуватися (23,3 %), в 2005 р. зменшилася до 13,2 %, але у 2006 р. знову зросла до 16,3 %. Можна припустити, що у 2005 р. нарешті почалася зміна хибної практики реєстрації групових крадіжок за попередньою змовою як нібито вчинених організованими злочинними групами, використовуючи при цьому оціночні ознаки ОЗГ, передбачені у ч. З ст. 28 КК. Ця
286
Організована злочинність та запобігання їй
практика декілька років піддавалася критиці, у тому числі й автором Курсу1, як спроба штучного підняття показників активності у викритті організованої злочинності. Зростання у 2006 р. показника реєстрації групових крадіжок як організованих злочинів вимагає більш детального його аналізу за конкретними справами.
Четверте. Зміщення та підміна орієнтирів протидії організованій злочинності виявляється і в тому, що за чинного законодавства і практики його застосування до її складу тривалий час зараховувалася значна частина злочинів, передусім загально-кримінальної спрямованості, які через свою невелику суспільну небезпечність навіть не передбачені статистичною формою обліку злочинів, вчинених організованими злочинними групами. їх частка серед злочинів зареєстрованих як вчинених ОЗГ досить значна. В 2003 р. вона становила 15,2 %, у 2004 р. — 17,7 %, а в 2005 р. різко підскочила (зростання активності —?) до 54 %. Лише в 2006 р. вона скоротилася до 17,6 %. Чи не в цьому криється пояснення суперечливості статистики, про яке йшлося вище? Практика оцінки як організованих значної кількості злочинних груп, які вчиняють злочини за попередньою змовою та фактично не відповідають критерію «організованості», через що штучно завищується кількість викритих злочинів нібито організованої злочинності, отримала критичні зауваження ще на І Всеукраїнському з'їзді кримінологів наприкінці 1998 р. Присутній на з'їзді Міністр внутрішніх справ Ю. Ф. Кравченко, очевидно, взяв до уваги зауваження вчених-кримінологів, бо доручив у Міністерстві глибоко вивчити існуючу практику. У березні 2000 р. МВС разом з Генеральною Прокуратурою направили у підлеглі органи спільні рекомендації «Про практику визначення ознак організованих злочинних груп». В рекомендаціях зазначалося, що відсутність єдиних критеріїв оцінки та чітких законодавчих визначень у сфері боротьби з організованою злочинністю, а також існуюча статистична звітність «веде до ганебної практики гонитви за кількісними показниками, без урахування якісної сторони ліквідації організованих злочинних груп. Наслідком цього є
зжалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне і практичне значення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2001. -№ 4- С. 8-Ю.
287
Глава 4
постійне нарощування кількості виявлених організованих злочинних груп за рахунок необгрунтованого віднесення до організованих значного числа груп та осіб, які вчинили злочини за попередньою змовою, та відволікання сил спецпідрозділів від виявлення та ліквідації найбільш небезпечних корумпованих організованих злочинних угруповань». У рекомендаціях містилися певні ознаки останніх. Рекомендації відіграли свою роль. Із 2000 р. почали скорочуватися показники зареєстрованих ОЗГ, вчинених ними злочинів, головним чином за рахунок вчинених за попередньою змовою групових крадіжок, розбоїв, вимагань, частково — розкрадань державного або комунального майна, незначних злочинів економічної спрямованості. Але в 2005 р. практика реєстрації таких злочинів як належних до організованої злочинності поновилася. Як виявилося, у цьому році 54 % злочинів, зареєстрованих як вчинені ОЗГ, становили такі види, що навіть не виділені окремо у статистичній звітності. Очевидно, гонитва за показниками активності у реєстрації злочинів організованої злочинності знову набула сили. Показники 2006 р. можуть свідчити, що подібна «активність» призупинена, якщо тільки ці показники є реальними, а не відбивають укриття злочинів.
П'яте. Питома вага організованих груп, які у своїй злочинній діяльності використовували корупційні зв'язки, за всі аналізовані роки в Україні не перевищувала 3-3,5 %. Тобто Україна з цього погляду становить феномен, нетиповий для більшості країн світу. Адже там організована злочинність спирається на підтримку корумпованих представників влади, чиновників, правоохоронців. Але за показниками України для її організованої злочинності це не характерно. Або лідери організованої злочинності тут обходяться без підтримки корупціонерів, що навряд чи можна допустити, або те, що подається у статистиці під її виглядом, насправді не є організованою злочинністю.
Шосте. Обґрунтованість саме останнього припущення підтверджується показниками судової практики. Ще в узагальненні Верховного Суду України, проведеному у 1998 р., зазначалося, що по кримінальних справах, розглянутих судами у тому році, більше половини осіб, які обвинувачувалися у вчиненні злочинів у складі організованих груп, були визнані винними у вчиненні злочинів за
288
Організована злочинність та запобігання їй
попередньою змовою у складі груп без ознак організованості. За більш пізніми даними Верховного Суду України показник підтвердження судовим вироком обвинувачення у вчиненні злочину у складі організованої групи у 2003 р. зріс до 79,2 %, а показник непідтвердження означеної ознаки при визнані групового вчинення злочину скоротився до 20,8 26і.
За даними МВС України, показник підтвердження судовим вироком групового вчинення злочину саме організованою групою у 2003 р. склав 53,9 %, у 2004 р. — 56,5 %. При цьому суди, як правило, не заперечуючи доведеність факту групового вчинення злочину, за який підсудні віддані до суду, давали іншу, ніж органи досудово-го слідства оцінку наявності ознак організованої злочинної групи, передбачених ч. З ст. 28 КК, насамперед, що засуджені попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення цього та інших злочинів, були об'єднані щодо цього єдиним планом із розподілом функцій, спрямованих на досягнення цього плану, тощо2. Тобто розбіжності оцінки наявності ознак ОЗГ торкалися саме тих з останніх, які у ч. З ст. 28 КК визначені через оціночні поняття.
З наведеного є підстави зробити висновок, що в Україні практика правоохоронних органів щодо протидії організованій злочинності значною мірою ще не має потрібного спрямування та якості. До організованих нерідко ще зараховують злочинні угру-пування, які не мають ознак організованості у розумінні пунктів З та 4 ст. 28 КК, допускається суб'єктивне оцінювання останніх. Водночас частина організованих угруповань, передусім тих, що займаються злочинним підприємництвом, а також діють у сфері економіки, продовжують безкарно вести свою діяльність.
Таке становище є результатом дії трьох головних причин. По-перше, це існуюча з радянських часів у державному апараті, зокрема у правоохоронних органах, насамперед міліції, звичка демонструвати результати діяльності кількісними показниками. Якісні зміни від неї ніби відходять на другий план. При цьому діяльність нерідко «захоплює» сфери або прояви, які не мають стосунку до її
Аналіз роботи суддів загальної юрисдикції у 2003 р. (за даними судової статистики) // Вісник Верховної Ради України. - 2004. - № 5. - С. 23.
2 Див., наприклад, ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 21 жовтня 2003 р. по справі Т. і К. // Юридичсская практика. - 2006. - № 7. - 14 лют. - С. 20-21.
Ю 7-328 289
Ч|
Глава 4 •..... -••••:,І^-->-^?•. •••.-.-. -.
справжнього предмета. Це виявилося і для засвідчення «активної» боротьби з організованою злочинністю. По-друге, відсутність в Україні законодавчого визначення змістових ознак злочинів, що можуть бути віднесені до категорії «організована злочинність». Наявність замість цього в кримінальному законі організаційних ознак організованого злочинного угруповання. Оскільки останні ознаки визначені оціночними поняттями, розмежування організованих і так званих «неорганізованих» груп залежить від суб'єктивного оцінювання.
Автором Курсу невдовзі після введення у дію нового Кримінального кодексу України була звернуто увагу на те, що в останньому міститься не змістова характеристика кримінально-правових ознак злочинів, які кримінологією, правоохоронною та судовою практикою відносяться до феномена «організована злочинність», а натомість визначаються з позицій інституту співучасті організаційні ознаки угруповань, що їх вчиняють. Було запропоновано отримати кримінально-правове уявлення про організовану злочинність через кримінально-правове визначення поняття злочинної діяльності, яке багаторазово використовується, але не визначається у КК, а на його підставі визначити у праві й законодавстві поняття організованої злочинної діяльності, яка є першою й головною ознакою організованої злочинності1. Невдовзі ідея кримінально-правової характеристики організованої злочинності через визначення у КК понять «злочинної діяльності» та «організованої злочинної діяльності» була обґрунтована автором Курсу в академічному виданні з поданням пропозицій стосовно відповідних дефініцій2. Через деякий час ідея розуміння організованої злочинності як системи злочинів, вчинених у межах організованої злочинної діяльності злочинних організацій або груп, була повторена С. Є. Єфремовим3 та іншими дослідниками. Про необхідність розмежування понять злочину та злочинної діяльності та відображення останнього у законодавстві писали також відома російська
1 Закалюк А. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне і практичне значення. — С. 21-27.
2 Закалюк А. П. Організована злочинна діяльність: сутність і потреби нормативного визна чення // Вісник Академії правових наук України. - 2002. - № 1. - С. 136-140.
3 Єфремов С. Поняття організованої злочинності // Право України. - 2002. - № 9. -
290
Організована злочинність та запобігання їй
кримінолог А. І. Долгова1. Висловлювалася думка, що положення інституту співучасті, сформульовані у Загальній частині КК, не повинні застосовуватися до положень Особливої частини, які належать до так званої співучасті особливого роду2, навіть що поняття злочинної організації має розглядатися як самостійний інститут Загальної частини КК3. На ці пропозиції від фахівців кримінального права була одна відповідь — поняття організованої злочинності є кримінологічним (що ніхто не заперечує), а щодо кримінально-правового визначення організованої злочинної діяльності — мовчанка. У публікаціях останнього часу, у тому числі фахівців кримінального права, визнається, що «зміст організованої злочинності становить не проста множина злочинів, а певна їх сукупність, об'єднана метою організованої злочинної діяльності чи її характером (вони визначаються як промисел, своєрідний бізнес, незаконне підприємництво тощо)»4. Водночас серед визначальних ознак організованої злочинності ці автори бачать тільки дві: 1) існування такої злочинності лише у стійких високоорганізова-них формуваннях, що знову ставить на перше місце не її змістові ознаки, а організаційні ознаки зазначених формувань; 2) наявність не множини, а сукупності, системи певних злочинів, що, як відомо, є ознакою поняття злочинності загалом, а не специфічною характеристикою організованої злочинності. Розв'язання проблеми кримінально-правового розуміння організованої злочинності через кримінально-правове визначення організованої злочинної діяльності, яка становить її зміст, або в інший спосіб лишилося для поважних авторів недоторканою «іегга іпсо§піїа».
І третя з наведених вище причин — нинішня законодавча змістова невизначеність організованої злочинності, переважне зосередження боротьби з нею поза сферами економічної та позаекономічної злочинної підприємницької діяльності вигідні тим
' Долгова А. Й. Преступиость, ссорганизонаІІІюсть й кримииальиоеобщсство. — М., 2003. — С. 285-297.
МишинГ. К. Совремснпьіс разновидности российской й мировой ІІрсстуІІІІости / Сб. ІІауч. трудов мод рсд. Н. А. Лонащенко. - Саратов, 2005. - С. 104-109.
Шаргородский М.Д. Нскоторьіс вопросм общего учення о соучастии // Правовсдсмис. — 1960. -№1.-С. 84-97.
Організований наркобізнсс (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. рсд. Ю. В. Бауліпа, Л. В. Дороін. - С. 11.
291
Глава 4
1
особам, які ведуть цю злочинну та іншу протиправну діяльність саме у названих сферах. Оскільки ці особи, як правило, пов'язані з представниками вищої влади, з боку останньої не проявляється волі та вимогливості щодо відповідної зміни законодавства, а до керівників правоохоронних органів — стосовно рішучого виправлення існуючої практики та її належного спрямування.
Оцінюючи подібні процеси в Російській Федерації, московський дослідник А. Макієнко зазначає, що організована злочинність, у її найбільш загальному розумінні, «еволюціонувала від суттєвого кримінологічного фактора, що посилює соціальну напругу у суспільстві, до відносно самостійної соціально-політичної системи, яка пробує диктувати багато напрямків державної політики... Значущим фактором у «політизації» організованої злочинності є формування «потрібного» законодавства. Малодієвість законодавства через його «прогаленість» стала визначною успішною операцією співтовариства російських злочинних синдикатів, коли предметом купівлі-продажу стали не матеріальні блага, а політичні рішення, кримінальна політика держави»1.
У мене немає підстав повністю переносити наведену оцінку на причини невизначеності у законодавстві України змістового поняття організованої злочинної діяльності. Але лишається фактом, що за 14 років після прийняття Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» не виконана його норма щодо визначення у Кримінальному кодексі України ознак злочинів, що вчиняються організованими злочинними угрупованнями. У новому Кримінальному кодексі України 2001 р. визначені ознаки не злочинів, а названих угруповань. За минулий період вносилося чимало законопроектів, у яких пропонувалося дати визначення організованої злочинної діяльності у згаданому вище Законі та знову передбачалося визначити у Кримінальному кодексі ознаки злочинів, що складають зміст останньої. Проте під різним приводом ці законопроекти Верховною Радою України відхилялися, останній раз при розгляді відповідного проекту Закону у першому читанні 23 березня 2004 р. За таких умов практика правоохорон-
1 Макиепко А. Кримипалитет й власть в страме / Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. К., 2002. — № 5. - С. 83-84 (переклад мій. - А. 3.).
292
Організована злочинність та запобігання їй
них органів по боротьбі з організованою злочинністю здебільшого спрямовувалася не в суспільну сферу, де панівні висоти зайняв пов'язаний із владою та випестуваний її привілеями, як правило, тіньовий або навіть кримінальний промисел, а в бік груп, що вчиняють злочини загальнокримінальної спрямованості та без ознак організованості, які вирізняють організовану злочинність.
Згаданий вище московський автор на підставі глибокого полі-тико-кримінологічного аналізу в Росії стану і розуміння організованої злочинності та пов'язаних з нею суспільних відносин дійшов висновку, що у міру розвитку останньої, низки її внутрішніх характеристик і залежностей від неї, вона перетворилася на «фактор соціально-політичного й економічного загальнодержавного впливу і, звичайно, випрацювала відповідні механізми впливу, спрямування або примусу стосовно ключових механізмів, інституцій і структур, включаючи засоби масової інформації і комунікації»1. Серед останніх, крім вже згадуваного опрацювання «потрібного» законодавства, він називає методи забезпечення прийняття владно-управлінських рішень, інформаційної політики, кадрових перестановок, корекції правозастосовчої практики, мафіонізації влади у симбіозі з криміналітетом, втрати традиційного значення соціального контролю через фактичне надання його функцій самому злочинному утворенню, поширення правового нігілізму, позаправової розправи, приватного факторингу (витребування боргу), захисту «поважних» та «потрібних» осіб, а також інші елементи та поняття кримінальної субкультури. Вже повідомлялося, наприклад, і знову-таки в російській літературі, про взяття «на озброєння» організованими злочинними формуваннями навіть методів нейролінгвістичного програмування — НЛП2. Ці методи, як пояснюється, раніше використовувалися в психотерапії та в практиці діяльності спецслужб. Методи побудовані на
Макиенко А. Вказ. праця. Закінчення // Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. — К., 2002. — № 6. — С. 63 та іп. (переклад мій. — А. 3.).
Астафьев А. Д., Астафьева Т.А. Примспспис мстодов нсйролингвистичсского программи-ровапия организованньїми прсстунпьіми формировамиями / Владивостокский центр ис-слсдования оргаиизовашіой нрсстулпости. Цит. за: Інформаційний бюлетень Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. — 2006. — № 7. - с. 93.
293
Глава 4
використанні глибинних складових психіки людини, щоб впливати на неї у потрібному напрямку як на свідомому, так і підсвідомому рівні з метою формування нав'язливих потреб, інтересів, установок, породження сумнівів у колишніх переконаннях, страхів, симпатій та антипатій. У низці міст Росії ці методи були використані об'єднаннями злочинців, щоб зацікавити людей взяти участь у фінансових пірамідах, елітарному бізнесі, створенні житлових фондів, кооперативів, через що декілька тисяч громадян добровільно позбулися значних коштів. І тут злочинці скористалися «створенням» і обіцянкою задоволення престижних потреб, які легальне реалізувати вкрай важко або недоступно. Чи не нагадує це створення в Києві будівельної фірми «Еліта-центр» для будівництва престижних квартир?
Вершиною організації убезпечення діяльності злочинних об'єднань є їх «хождение во власть» та захоплення фактичної влади. Кінцевою метою організованої злочинності стає руйнація економічної безпеки держави та фактичне підкорення економіки своїм інтересам, за чим іде і підкорення влади.
Наскільки обмеженим та примітивним порівняно з цим виглядає уявлення про організовану злочинність, поширюване в Україні, ЇЇ тлумачення, що, як правило, не виходить за межі «дискусії» про кількість учасників груп, їх стійкість, зорганізованість, ієрархію тощо, які фактично не зачіпають (можливо, на догоду певним замовникам?) сутності цього особливого феномена сучасної злочинності періоду об'єктивного послаблення ролі держави та лібералізації багатьох суспільних відносин. Феномена, що не вкладається у такі звичні схеми і характеристики кримінального права, як поняття злочинного діяння, його видів, зокрема злочинної діяльності, традиційні однозначні уявлення щодо злочинної співучасті, причетності, винуватості у ній, відповідальності за неї та інше.
В Україні поки що не виявлені (на щастя або на жаль) тенденції та соціально-політичні й економічні наслідки організованої злочинності, описані у Росії. Не виявлені насамперед тому, що вони не виявлялися, по-справжньому глибоко та незаангажовано не досліджувалися, у тому числі у кримінологічному, кримінально-правовому, політологічному, політико-економічному та інших ра-
294
Організована злочинність та запобігання їй
курсах. На проведення таких досліджень немає інтересу та запитів з боку влади (як старої, так і нової) і, очевидно, не випадково.
У суспільстві продовжує насаджуватися, особливо по телебаченню та у масових газетах і журналах, за участю керівників правоохоронних органів і «спеціалізованих» журналістів штучне уявлення про організовану злочинність як про захоплені «Беркутом» та «Соколом» групи вимагателів, грабіжників, викрадачів автомобілів і навіть членів бандитських і розбійних угруповань, інших злочинців звичайного кримінального ґатунку та про досягнуті у цьому успіхи, що вимірюються, як правило, зменшенням кількості «відомих», але не захоплених організованих злочинних груп, які діють у загальнокримінальний спосіб. А справжні «воротили» багатомільйонного злочинного промислу в економіці, сферах нар-кобізнесу, торгівлі зброєю, контрабанди тощо, що надійно зорганізувалися із корумпованою владою та під її прикриттям і разом з нею здобувають все більші прибутки за рахунок держави і суспільства, передусім державних активів і підприємств та середнього класу підприємців, з яких податками та позаконкурентни-ми преференціями вижимають останні живильні соки, із задоволенням сприймають звіти про успіхи у викритті організованих кримінологічних груп та відповідні телевізійні картинки на цю тему.
Але рано чи пізно, швидше за все незабаром, із загостренням політичної боротьби за владу, описані по Росії процеси посилення впливу організованої злочинності на державу, владу, владні інститути проявляться і в Україні (відомо, що багато років не тільки погода, а й суспільні явища і події московського походження з незначним запізненням приходять до Києва). Кримінологам та науковцям іншого суспільно-політичного фаху слід не чекати цього «приходу», а запропонувати рецепти, як запобігти йому.
Думається, що в Україні недолуге в цілому уявлення про організовану злочинність, її реальний зміст і небезпеку значною мірою зумовлене не «злою волею» її лідерів та їх покровителів, хоча вплив останніх не слід виключати, а насамперед нерозумінням особливої сутності і поняття цього суспільного феномена, до розгляду якого ми переходимо.
295
Глава 4
ф 2. Сутність та поняття організованої злочинності:
світовий досвід та українські реалії. Проблеми
нормативного визначення та кримінально-правової
кваліфікації організованії злочинної діяльності
Розглядаючи зазначені питання, звернемося насамперед до досвіду розуміння сутності організованої злочинності в країнах, де вона виникла та тривалий час проявляється, передусім у США. Аналіз, проведений О. Шостко, у тому числі через ознайомлення в оригіналі з виданою у США літературою, показав, що у розумінні сутності та природи організованої злочинності американське суспільство пройшло декілька етапів1.
Спочатку (наприкінці 90-х рр. XIX ст.) термін «організована злочинність» був застосований до груп (об'єднань) злочинців, що займалися отриманням нелегального бізнесу від організації гральних закладів, проституції, а після введення «сухого закону» — виготовлення та продажу алкогольних напоїв, наркотиків, підроблених документів. Пізніше цей термін застосовувався і до груп злочинців, що займалися рекетом, вимаганням, наданням нелегальних або заборонених послуг. Вже тоді окремі дослідники вказували на пов'язаність організованих злочинців із владою, поліцейськими, адвокатами.
Після Другої світової війни настав другий етап у розумінні організованої злочинності. Тепер її пов'язували переважно з добре структурованими злочинними об'єднаннями, спочатку з етнічними емігрантськими, потім, у 50-60-х рр. — з «сімейно»-мафіоз-ними, які брали «під контроль» бізнес на певній території, окремих підприємствах, установах дозвілля. Саме у цей час стає переважаючим на багато років у розумінні сутності організованої злочинності сприйняття її як «організації», яка, за визначенням у 1969 р. відомого американського кримінолога Д. Кресі, «раціонально створена для здобуття максимальних прибутків за допомогою надання незаконних послуг і виробництва легально забороненої продукції, на які є попит з боку суспільства»2.
1 Шостко О. Визначення поняття «організована злочинність» у зарубіжній кримінології // Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 1 (44). — С. 182 та ін.
2 Там само. — С. 183.
296
Організована злочинність та запобігання їй
У цьому визначенні знайшли відображення практично всі суттєві ознаки організованої злочинності, які зберегли своє значення до сьогодні. Пропущений лише ЇЇ зв'язок із владними структурами. У подальшому зазначена характеристика доповнювалася окремими акцентами: контроль за легальним бізнесом, забезпечення населення нелегальними товарами тощо. На цей час припадає перехід від ситуаційного реагування на прояви організованої злочинності традиційними засобами до спроб поставити їх в умови особливого законодавчого режиму. Такий був уведений у 1970 р. законом «Про контроль над організованою злочинністю», окрема складова якого — КІСО — встановлювала особливий режим і відповідальність для організацій, що займалися рекетом та корупцією. У 1980 р. Комісія, утворена президентом Р. Рейганом, до списку об'єднань, що вважаються організованою злочинністю (сталий злочинний бізнес), включила мотоциклетні банди, угруповання злочинців з місць позбавлення волі, колумбійські наркокартелі, японську Якудзу, російські злочинні групи.
У цей період (70-80-ті рр.) організована злочинність у США стала предметом уваги наукової сфери, що супроводжувалося здобуттям та узагальненням наукової інформації, отриманням наукових визначень, в яких у принципі була підтримана концепція розуміння організованої злочинності як нелегального злочинного бізнесу, через що здебільшого вона й отримала термінологічне визначення «нелегальне, кримінальне підприємство». За характеристикою Дж. Албанізе воно діє постійно, працює раціонально, вишукує сфери для одержання максимального прибутку від задоволення незаконним шляхом суспільного попиту1. Пізніше він відтлумачив це визначення для практичного застосування так: «Організована злочинність — це стабільне злочинне об'єднання (підприємство), яке веде різні незаконні види діяльності, спрямовані на отримання значних прибутків. Його стабільне існування забезпечується застосуванням сили, погроз та/або корупції»2.
1 Шостко О. Визначення поняття «організованазлочинність» у зарубіжній кримінології// Вісник Академії правових наук України. — 2006. — № 1 (44). — С. 186.
2 Албанізе Дж. С. Прогнозування та контроль за організованою злочинністю / Матср. за ключної конф. спільної Укр.-америк. наук.-дослід. програми. — X., 2001. — С. 7-10; Вільямс Ф., Пікареллі Д. Т. Прогнозування та боротьба з організованою злочинністю в Україні. - Там само. - С. 43-47.
297
Глава 4 • •:.-.••• І" •-.-.• •-••• -.'••-<:• •• •'
У 90-х рр. XX ст. у зв'язку з розвитком процесів світової глобалізації, а також поширенням гласності та відкритості спочатку у Радянському Союзі, а після його розпаду — і в сфері відносин між Сходом і Заходом, зростаючі міжнародні зв'язки стали ознакою й організованої злочинності, через що її прояви все більше ставали транснаціональними, набуваючи зовні якостей міжнародних корпорацій.
О. Шостко аналізує також наукові підходи вчених деяких європейських країн, а також нормативні акти Європейського Союзу, в яких надається тлумачення поняття «організована злочинність». Зазначається, що тут інтерес до останнього виник у 70-х рр. та домінував підхід до нього у різних модифікаціях як до «нелегального (злочинного) підприємства», злочинного управління нелегальним ринком, підприємства для отримання нелегальних прибутків через забезпечення попиту незаконними товарами, послугами, що надаються кримінальними або напівлегальними структурами. У доповіді ЄС щодо ситуації з організованою злочинністю від 2004 р. зазначається, що вона у різних країнах набуває різних форм, і навіть підкреслюється оманливість ідеї про якусь загальну відмінність організованої злочинності від інших її форм. На підставі аналізу авторка робить висновок, що до цього часу міжнародна спільнота не має єдиного підходу до визначення організованої злочинності, проте найбільш популярною є думка, що термін «злочинне підприємництво» краще відображає сутність організованої злочинності, оскільки акцент робиться саме на її бізнесовій, або, уточнимо, кримінально-бізнесовій основі1.
Важливо підкреслити, що протягом XX століття не тільки змінювалися підходи до розуміння сутності організованої злочинності (як особливого об'єднання злочинців або як нової за змістом злочинної діяльності), але й її організаційні форми. Вони поступово ставали більш гнучкими, пристосовуючись до нової суспільної, криміногенної ситуації, змінюючи визначені раніше організаційні форми і структури.
Протягом останніх років проявилися, починаючи з США, нові тенденції у розвитку організованої злочинності у бік превалюван-
1 Шостко О. Вказ. праця. - С. 186-190.
298
Організована злочинність та запобігання їй
ня не стільки сталих ієрархічних національних об'єднань і корпорацій, що мають міжнародні зв'язки, скільки гнучких, здебільшого міждержавних мереж, що поширюються та базуються у Північній Америці, Західній Європі, Китаї, Колумбії, Ізраїлі, Японії, Мексиці, Нігерії та Росії. Як зазначається в аналізі Національної ради з питань розвідки США, вони «розширюватимуть спектр і масштаби своєї діяльності.., створюватимуть вільні союзи одна з одною, з «малими кримінальними підприємцями» та з повстанськими рухами для проведення конкретних операцій. Вони будуть підкуповувати лідерів нестабільних, економічно нестійких чи відсталих держав, проникати у проблемні банки й підприємства і співпрацюватимуть з повстанськими політичними рухами з метою отримання контролю над великими регіонами»1. Вказується на те, що нові «новаторські» дослідження «кинули виклик традиційній інтерпретації організованої злочинності як такої, що має раціональну корпоративну структуру», вони показали, що вона є «набагато гнучкішою і текучішою, ніж це зазвичай зображалося, а також, що стосунки патрон — клієнт і мережева структура відіграють центральну роль»2. Аналітики з німецьких спецслужб, дослідники з Голландії підтверджують висновки про те, що «ієрархічні структури» тепер становлять меншість, зростає «варіативність форм співробітництва між злочинними у групуваннями... ці моделі не обов'язково ієрархічні й мають чіткий поділ праці»3. Подається системне дослідження переваг мережевих структур як організаційної форми злочинної діяльності4. Мережу на спрощеному рівні розуміють як набір пов'язаних між собою вузлів. Останніми можуть бути окремі особи, організації, фірми, комп'ютери, якщо між ними існують суттєві зв'язки. Злочинні організовані мережі використовують існуючі суспільні мережі та організують нові — охоплені єдиним злочинно-бізнесовим інтересом. Це своєрідне квазісуспільство, що паразитує на суспільних, частіше міжнаціональних зв'язках в інтересах кримінального бізнесу. Вказується, що злочинні організо-
1 Вільямс Ф. Мережі і мережеві війни: Майбутнє терору, злочинності та бойових дій / За ред. Дж. Арквілли, Д. Ронфельдта. — Інформ. бюлетень міжвідомчого паук.-дослід. центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. — 2006. — № 5. — С. 60.
2 Там само.
3 Там само. — С. 61. • ::.:•;, . • ',
4 Там само. - С. 62-79. ••" ;? - - ••• • •.•'•-
299
Глава 4 •,,,, •••
вані мережі все ширше проникають та розвиваються в Росії, де частіше охоплюють сторони так званого «залізного трикутника» — «кооперацію» між злочинцями, бізнесом і політикою.
Як зазначалося в § 1 глави, прояви організованої злочинності в Радянському Союзі виникли ще у 70-80-х рр. минулого століття. Організована злочинність в Росії пройшла фактично ті самі етапи і форми, що і в США: організовані групи — організовані об'єднання — злочинні корпорації — регіональний або галузевий контроль за легальним бізнесом — «вихід» у владу — її підкорення, а тепер ще й обплетення кримінальною мережею. Відповідно у прогресивних та незаангажованих російських фахівців-криміналістів та інших змінювалося уявлення про сутність організованої злочинності аж до розуміння її як небезпеки національній державності та самобутності. Фактично незмінною лишається тільки кримінально-правова оцінка інституту співучасті. На наш погляд, консерватизм російської кримінально-правової думки та кримінального законодавства Росії щодо розуміння сутності організованої злочинності мав та й зараз справляє негативний вплив на вирішення питань удосконалення законодавства України, передусім відповідних норм Кримінального кодексу. Між тим багато російських фахівців-кримінологів, криміналістів, передусім тих, хто займається науковою або практичною діяльністю в системі МВС Росії, ще наприкінці 90-х рр. характеризували організовану злочинність як суспільний феномен, альтернативне суспільство зі своєю економічною, соціальною і духовною сферами, своїми системами управління і політикою1, «кримінальне упорядковану і функціонуючу систему публічної влади», яка економічно забезпечує «підпорядкування кримінальному диктату (управлінню) не тільки своїх колег за злочинним ремеслом, а й законослухняну масу громадян»2. За даними МВС Росії, ще у названий вище період організована злочинність контролювала в Росії 40 % приватних
1 Луиеев В. В. Прсстушюсть XX века: Мировнс, региональньїе й российскис тендепции. — М., 1997. — С. 289; Дугинец А. С.,МакиенкоА. В. Организованпая проступность каксоциаль- ньш феномен России // Российский слсдоватсль. - 1999. - № 1. - С. 11; Воронцов С. А. Правоохранительньїе органи й спсцслужбьі Российской Фсдерации: История й соврсмсн- ность. - Ростов ІІ/Д, 1999. - С. 453.
2 Випокуров С. Й. Организованпая престуиность какая она єсть // Российский следова- тєль. — 1999. — № 1. — С. 6-8; Дугинец А. С., МакиенкоА. В. — Вказ. праця. — С. 11.
300
Організована злочинність та запобігання їй
підприємств, 60 % — державних підприємств, від 50 до 85 % банків1. Не лише російські, а й зарубіжні фахівці відзначають, що характерні для організованої злочинності в усьому світі процеси «виходу» її лідерів у владу у Росії набули виняткового розмаху та гострих форм, утворили фактично «симбіотичні стосунки з державним і правоохоронним апаратом, що будуються на спільних фінансових інтересах», широкому представництві останніх та особисто кримінальних авторитетів і у великомасштабному бізнесі, й у владі, включаючи Державну думу Росії. Хто ж не бажає співпрацювати — опиняється за ґратами, а ще частіше, ніж у будь якій країні — піддається фізичному знищенню2. Думається, зрозуміло, що за такої влади марно розраховувати на необхідне удосконалення законодавства про боротьбу з організованою злочинністю, передусім Кримінального кодексу, а також практики його застосування. Між тим російський Кодекс та правоохоронна практика нерідко служать у боротьбі з організованою злочинністю прикладом для країн СНД, у тому числі України.
У § 1 глави зазначалося, що в України розуміння організованої злочинності склалося спочатку (90-ті роки), як і в багатьох інших країнах, на підставі уявлення про те, що ЇЇ становить сукупність злочинів, вчинених злочинними групами, які мають особливу організаційну структуру та ознаки, що визначаються на підставі загальних положень інституту співучасті, Ця трактовка знайшла відображення у Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та Кримінальному кодексі Удраїни 2001 р. її фактично поділяє досі переважна більшість фахівців, передусім у галузі науки кримінального права та правоохоронної практики. Як зазначалося, у більшості країн із поширенням організованої злочинності та небезпечних змін у ній змінився підхід до неї у бік змістовного, у тому числі нормативного визначення особливостей організованої злочинної діяльності, її науково-теоретичної трактовки. Проте в Україні такі зміни не відбулися ні в теоретичній, ні в законодавчій та правозастосовчій практиці. Тут ЇЇ розуміння, як правило, залишилося на рівні
Государство й право. — М., 1999. — № 9. — С. 74. Вільямс Ф. Вказ. праця. - С. 79-80.
ЗОЇ
Глава 4 *•••••.••••»'••• •••^••г-.'і..-"': •.
первісного уявлення про неї як про вчинення злочинів організованою групою. Вважається, що кримінально-правове реагування на набуття організованою злочинністю ознак сталої злочинної діяльності і навіть промислу, високої кримінальної упорядкованості, вкрай небезпечного впливу на економіку, політику, безпеку держави і суспільства достатньо забезпечується наявністю у Кримінальному кодексі ст. 255 «Створення злочинної організації». Проте вона, як зазначалося, не містить сутнісної характеристики та особливостей злочинної діяльності та злочинної організації, про які йдеться у ній. Гостре питання про визначення поняття організованої злочинності інколи обходять навіть у публікаціях останнього часу, де вона є безпосереднім предметом1.
Слід визнати, що в Україні поки що не опрацьоване системне визначення сутності, предметної змістовності злочинності, яка іменується організованою, хоча деякі опубліковані положення можуть послугувати вирішенню цього завдання. Зокрема, важливими щодо методологічного підходу у його розв'язанні є застереження стосовно необхідності чіткого відмежування організованої злочинності від організованих злочинних груп2 або, що є тим самим, відмежуванням груп осіб, що вчиняють ці злочини, від проваджуваної ними організованої злочинності діяльності. Важливими у визначенні деяких сутнісних ознак останньої є вже звичні вказівки на її зв'язок з корупцією як її забезпечувальним засобом, а також на об'єднання у цьому різновиді злочинності кримінальних структур та влади3. Містяться такі положення і в деяких публікаціях автора Курсу4. Багато уваги розкриттю сутності організованої злочинності через категорію системної злочинної діяльності приділив Н. С. Карпов5, про що йшлося в главі 4 Книги 1 Курсу. В публікації останнього часу він здійснив досить
1 Організований злочинність в Україні та країнах Європи: Посіб. / За заг. рсд. О, М. Джужи. - К., 2007.
2 Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. — К., 2000. — С. 77-79.
3 Питання національної доброчесності: Аналітичний звіт. — К., 1998. — С. З
4 ЗакалюкА. П. Нормативне визначення організованої злочинної діяльності: теоретичне та практичне значення. — С. 24-26.
5 Карпов Н. С., Євдокименко С. В. Злочинна діяльність / Під ред. В. П. Бахіна. — К., 2001. — С. 10-16.
302
Організована злочинність та запобігання їй
повний аналіз сучасного розуміння організованої злочинності, намагався визначити ЇЇ головні ознаки, але, на наш погляд, непереконливо обмежив останні лише двома: ієрархічною системою організації та масштабністю діяльності, а запропоноване на цій основі визначення організованої злочинності як форми «ієрархічної побудови злочинного співтовариства, масштабність діяльності якого впливає на соціально-економічну структуру держави»1 здається придатним для її характеристики лише на рівні загального суспільного узагальнення та до того знову зводить її до ієрархічної побудови, тобто до організації, а не до сутності охоплюваної нею особливої злочинної діяльності.
Слід зазначити, що останнім часом не лише кримінологами, а й фахівцями інших юридичних галузей, що стикаються з проявами злочинної та іншої протиправної організованої діяльності та не обмежені її розумінням лише через організаційні особливості форм співучасті, в яких вони здійснюються, ведеться пошук та обґрунтування ознак цієї діяльності. При цьому останні іноді пропонується поділити на обов'язкові та необов'язкові. Так, В. І. Олефір пропонує відносити до перших (він називає їх критеріями) такі: 1) співробітництво трьох або більше осіб; 2) дія протягом тривалого або невизначеного часу; 3) наявність підозрюваних або засуджених раніше за вчинення тяжких кримінальних злочинів; 4) дії з метою одержання матеріального зиску та/чи влади; а до других:
5) наявність у кожного учасника конкретного завдання або ролі;
6) застосування насильства або інших методів залякування; 7) чи нення впливу на політику, засоби масової інформації, державну адміністрацію, правоохоронні органи, здійснення правосуддя або економіку шляхом корупції або застосування інших засобів; 8) ви користання комерційних або бізнесових структур; 9) відмивання грошей; 10) діяльність на міжнародному рівні2.
Ідея розподілу ознак організованої злочинної діяльності за різними підставами, яку висловлювали й інші автори, заслуговує
1 Карпов Н. Особливості сучасної організованої злочинності // Юридична Україна. — 2006. - № 6. - С. 77.
2 Олефір В. І. Державна міграційна політика України (організаційно-правовий аспект): Авторсф. лис.... докт. юрид. наук. — К., 2005. — С. 20.
303
Глава4 *••••''<•'••• ••••' •'*'•• •'''* 'г ' • г>'
на увагу. Однак слід уважніше поставитися до вибору критеріїв (підстав) такої диференції та чіткості її проведення.
І. М. Даньшин до якісних відмінностей організованої злочинності відносить злиття у ній різних видів злочинів у єдину кримінальну діяльність, що має систему багаторівневих, стійких злочинних зв'язків, які ведуть до концентрації злочинності1. Думається, що первісне узагальнене уявлення про організовану злочинність як сукупну кримінальну діяльність, об'єднану єдністю певних ознак, є прийнятним. Однак у наведеному визначенні поєднані ознаки двох різних понять: а) організованої злочинної діяльності, яка характеризується системою кримінальних діянь, об'єднаних єдиною метою, спрямованістю та кінцевим результатом; б) загальної структури організованої злочинності, що дійсно має багато рівнів, злочинних зв'язків та становить окрему концентровану частину злочинності загалом.
Зведення до одного диференційного ряду якісних відмінностей злочинів, що становлять зміст організованої злочинної діяльності, та організаційних ознак злочинних угрупувань, які ведуть таку діяльність, у спробах дати узагальнене визначення організованої злочинності допускали й інші зарубіжні2 та вітчизняні фахівці3, хоча наразі мова йде про предмети двох різних понять: певної системи специфічних діянь та організаційної структури — особливої співучасті їх вчинення. Зазначені та інші подібні характеристики організованої злочинної діяльності зумовлені, на наш погляд, бажанням пояснити її сутність, яка у законодавстві не визначена, з використанням її організаційних ознак, які у певний спосіб (здебільшого оціночно) визначені у КК. Це, так би мовити, «напівнормативне» визначення, яке фактично сутнісним щодо організованої злочинності не є.
Перед нами стоїть завдання з урахуванням наведеного спробувати визначити сутнісні ознаки і загалом сутність організованої злочинності та на цій основі окреслити її поняття, яке б адекватно відобразило цю сутність.
1 Дальший Й. Н. Вказ. праця. — С. 11. , > І >
2 Шиайдер Г. Криминология. - М., 1994. - С. 49-50.
;) Джужа О. М,, Василевич В. В. Феномен — організована злочинність // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). — 2001. — № 3. — С. 17-18.
304
Організована злочинність та запобігання їй
Думається, що насамперед потрібно виходити з того, що організована злочинність — це багатозначний різнорівневий та складно структурований феномен суспільного життя, який виник та розвивається в результаті прагнення (активності) частини членів суспільства змінити у кримінальний спосіб його цивілізовану, перш за все правову упорядкованість, в інтересах власного збагачення та отримання на цій основі фактичної влади. Наведена характеристика належить загальносуспільному рівню сприйняття організованої злочинності, де проявляється її суспільне деструктивний вплив, у тому числі передусім соціально-економічний, соціально-психологічний, криміногенний.
Проте наразі нас передусім цікавить характеристика організованої злочинності на рівні її безпосереднього здійснення, яка належить у першу чергу теорії кримінального права та кримінології, а також криміналістиці, кримінальній психології, кримінальному процесу. На зазначеному рівні далі слід розрізняти ознаки, які стосуються сутності організованої злочинності загалом (загальні ознаки), а також властиві окремим видам (видові сутнісні ознаки). Відповідно мають визначатися загальне поняття організованої злочинності цього рівня та поняття окремих її видів. Тут йтиметься про загальні ознаки та поняття, а видові розглядатимуться у § 4.
Організована злочинність на рівні її безпосереднього здійснення, як було визначено у главі 4 Книги 1 Курсу, становить сукупність злочинів, кожний з яких окремо та всі загалом за своєю формою є проявом злочинної діяльності, а тому організована злочинність перш за все має розглядатися як різновид останньої, через категорію злочинної діяльності. Поняття останньої як діяльнісного прояву злочинності, що має свої відмінності від злочинного вчинку, раніше (глава 4 Книги 1) вже визначалося як система цілеспрямованих неодночасних діянь суб'єкта (суб'єктів) злочину (злочинів) або причетних до підготовки і вчинення останніх, які вчинені з прямим умислом та
