Розбій, грабіж, крадіжка, вимагання, вчинені організованим угрупованням

Серед розбоїв, грабежів, крадіжок, вимагань певну частку ста­новлять такі, що належать до організованої злочинності: вони вчи­няються організованими угрупованнями за ознаками організова­ної злочинної діяльності. За даними МВС України, у 2003-2006 рр. їх питома вага серед усіх зареєстрованих злочинів відповідного виду становила в середньому: серед розбоїв — 6,4 %, у тому числі у 2006 р. — 4,1 %; грабежів — 0,4 %; крадіжок — 0,6 %; вимагань — 5,9 %, зокрема у 2006 р. — 1,6 %. За всіма названими видами злочинів зазначений показник у 2005-2006 рр. мав тенден­цію до скорочення. Загалом він є незначним, і тому можна тверди­ти, що кримінологічна характеристика злочинів зазначених видів, віднесених до організованої злочинної діяльності, загалом не може суттєво відрізнятися від загальної кримінологічної характеристики злочинів цих видів, що висвітлена у § 5 глави 1 цієї Книги Курсу.

Як показує дослідження, віднесення на практиці розбоїв, гра­бежів, крадіжок, вимагань та більшості інших злочинів до органі -

¹  Голіна В. В. Кримінологічні та кримінально-правові проблеми боротьби з бандитизмом: Соціальпо-правове і кримінологічне дослідження. — X., 2004. — С. 104.

²  Васшіевич В. В. Вказ. праця. — С. 9.

344

  Організована злочинність та запобігання їй

зованої злочинності здійснюється, як правило, за ознакою їх вчи­нення організованими угрупованнями. При цьому використову­ються ознаки останніх, передбачені частинами 3 та 4 ст. 28 КК, які, як зазначалося, визначені здебільшого оціночними термінами, що нерідко веде до суб'єктивного оцінювання і помилкового розмежу­вання злочинів, вчинених групою за попередньою змовою без ознак організованості (ч. 2 ст. 28 КК) і організованою групою (ч. З ст. 28 КК). Слід зазначити, що кількість таких помилок протягом останніх років поступово зменшується, що позначається на змен­шенні показника питомої ваги злочинів відповідних видів, відне­сених до організованої злочинності, про що йшлося вище. Проте питома вага деяких з них, передусім крадіжок, серед усіх злочинів організованої злочинності залишається високою (у 2005 р. — 13,2 %, у 2006 р. — 16,3 %), помітно впливаючи на показник загаль­ного рівня організованої злочинності. Наскільки цей показник є реальним, а не штучним, може показати лише предметне дослідження практики кваліфікації злочинів цього та інших видів, вчинених угрупованням злочинців. При цьому для такого дослідження загалом, у тому числі для визначення специфічної кримінологічної характеристики корисливих та корисливо-на­сильницьких злочинів, що віднесені до організованої злочинності, має принципове значення виявлення у них ознак організованої злочинної діяльності, у тому числі передусім:

— тривалого та стійкого її ведення у вигляді промислу;

— спрямування на отримання значних та надвисоких прибутків;

— «відмивання» останніх та вкладання у легальну економіку;

—        організація, передусім завдяки значним матеріальним коштам, системи забезпечення своєї діяльності через внутрішні організаційні та переважно зовнішні заходи підкупу, шантажу, силового впливу, загалом підкорення у той чи інший спосіб пред­ ставників правоохоронних, контролюючих, інших державних органів.

Проте, наскільки відомо, подібні дослідження досі не проводи­лися. Тому, крім констатації значущості зазначених ознак для кримінологічної характеристики розглядуваних видів злочинів у разі їх вчинення у вигляді організованої злочинної діяльності, на­вести конкретні значення цих ознак поки що неможливо.

345

  Глава 4

Організована злочинна діяльність у сфері наркообігу¹ та інше кримінальне «підприємництво».

Відомо, що частина злочинів у сфері наркообігу вчиняється v вигляді організованої злочинної діяльності. За даними МВС Ук­раїни, кількість зареєстрованих таких злочинів за останні чотири роки становила: у 2003 р. — 665, або 1,15 % до усіх зареєстрованих наркозлочинів; у 2004 р. - 967, або 1,4 %; у 2005 р. - 1024, або 1,45 %; у 2006 р. — 789, або 1,2 %. Як видно, кількість цих злочинів протягом трьох років поступово зростала й у 2005 р. збільшилася проти 2003 р. на 359, або більш ніж наполовину (54,4 %). Однак у 2006 р. їх кількість та питома вага значно скоротилася — відповідно на 22,9 % та 0,25 %. Причини різкого зниження показ­ників виявлення найбільш небезпечних злочинів у сфері нарко­обігу підлягають детальному вивченню, тим більше, що загальна кількість останніх скоротилася у 2006 р. лише на 0,6 %. Статис­тичні форми щодо обліку злочинів організованої злочинності не містять їх диференціації за окремими складами, передбаченими розділом XIII чинного Кримінального кодексу України. Проте за кримінально-правовими ознаками складів цих злочинів, визначе­ними КК, можна досить впевнено виокремити серед них ті їх види, які завжди або переважно вчиняються у формі організованої зло­чинної діяльності. Однією з основних рис сучасної злочинності у сфері наркообігу в Україні є посилення її організованості та про­фесіоналізму². Кримінальний кодекс України до організованої наркозлочинності відносить вчинені організованою групою: кон­трабанду наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (далі — наркотичних засобів) — ч. З ст. 305 КК; не­законне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, пере­везення, пересилання чи збут наркотичних засобів — ч. З ст. 307 КК; викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання служ­бовим становищем — ч. З ст. 308 КК; незаконне виробництво, ви­готовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання

¹ Тут і далі термін «паркообіг» вживається у зазначенні «обіг наркотичних засобів, психо­ тронних речовин, їх аналогів або прекурсорів».

² Наркомочшпість: Кримінологічна характеристика та запобігання: Наук.-практ. посіб. / За рсд. А. П. Закалюка. - К„ 2006. - С. 30-31.

346

  Організована злочинність та запобігання їй

ч. З ст. 311 КК; викрадення, привласнення, вимагай-

.г                      .  _х                           .                                                  „         х

я прекурсорів або заволодшня ними шляхом шахрайства або зло-живання службовим становищем — ч. З ст. 312 КК; викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготов­лення наркотичних засобів чи заволодшня ним шляхом шахрайст­ва або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням — ч. З ст. 313 КК. У формі організованої зло­чинної діяльності вчиняються також переважно злочини, передба­чені ст. 306 КК — використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, та нерідко ст. 317 КК — організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи ви­готовлення наркотичних засобів. Згідно з даними МВС України, у 2006 р. серед злочинів у сфері наркообігу, частина яких може бути віднесена до організованої злочинності, були більше представлені злочини, передбачені ст. 307 (17 902), ст. 317 (2 662), ст. 308 (327), ст. 313 (225), ст. 306 (163). За кожним із названих складів злочинів кількість останніх скоротилася у 2006 р. від 0,8 % до 10,9 %, а за ст. 313 — навіть збільшилася на 8,2 %. За рахунок яких конкретно складів у 2006 р. відбулося скорочення кількості наркозлочинів, віднесених до організованої злочинності, за оприлюдненими ста­тистичними даними визначити неможливо.

Незважаючи на відносно чітке виокремлення у законодавстві та на практиці його застосування наркозлочинів, що вчиняються організованими групами, в літературі допускається віднесення до кримінологічної характеристики останніх ознак і показників злочинів у сфері наркообігу загалом¹. Тим самим специфічна характеристика саме організованої злочинної діяльності у сфері наркообігу нівелюється, підмінюється положеннями, що стосу­ються усієї організованої злочинності або наркозлочинів загалом. Нещодавно опубліковано колективну монографію, присвячену кримінально-правовим проблемам організованого наркобізнесу, в якій, вказуючи на організованість як на суттєву ознаку нар­кобізнесу, без будь-яких застережень зазначається, що «наркобіз-

сихологічпі особливості організованих злочинних об'єднань (використання психо-пчних знань у протидії організованій злочинності): Наук.-практ. Іюсіб. / За рсд. ^л- «~>. Кондратьєва, С. Д. Максимснка, Б. В. Ромапюка. - С. 68-73.

347

  Глава 4

нес є проявом організованої злочинності»¹. На наш погляд, за та­кого формулювання не зовсім чітко розділяються два можливих значення ознаки «організований»: перше, як одна з визначальних ознак наркобізнесу, який, як правило, є організованим, та друге, що відокремлює від звичайної злочинної діяльності, наразі нар­кобізнесу, ту її частину, що належить до організованої злочинності. Інакше кажучи, наркобізнес, який дійсно має ознаку організова­ності, стає проявом саме організованої злочинності, коли набуває рис (ознак) організованої злочинної діяльності.

Кримінологічна характеристика наркозлочинів, у тому числі наркобізнесу, міститься у наступній главі. Системна криміно­логічна характеристика організованої злочинної діяльності у сфері наркообігу в Україні поки що відсутня. Вона має відтворити у відповідних рисах та показниках у зазначеній сфері ознаки орга­нізованої злочинної діяльності, що визначені у § 2 цієї глави.

Організовану злочинну діяльність у сфері наркообігу нерідко, зокрема здавна на Заході, а останнім часом і в Росії, відносять до нелегального кримінального «підприємництва». З огляду на отри­мання у зазначений спосіб постійного прибутку, тобто бізнесової вигоди, таке переносне позначення вважаємо допустимим. Крім бізнесу на поширенні наркотиків, до такого «підприємництва» мо­жуть бути віднесені нелегальне («тіньове») виробництво, торгівля зброєю, ядерними матеріалами, предметами культури, антик­варіату тощо, за певних умов — замовлений тероризм та поширю­ване останнім часом рейдерство (захоплення підприємств). У зв'язку з наведеним виникають проблеми більш чіткого виокрем­лення та визначення цього різновиду організованої злочинної діяльності. Пропонується, на наш погляд обґрунтовано, насампе­ред відділити нелегальне «тіньове» підприємництво, що належить до «приватної економіки» і залишається з різних причин, пере­дусім податкових, публічно невідомим, але не завжди діє поза правовим полем, від кримінального «підприємництва», яке спря­моване переважно на отримання бізнесу, не беручи до уваги те, чи добувається він з відхиленням від правових норм, у тому числі у

¹ Організований паркобіянсс (поняття, форми, підстави кримінальної відповідальності) / За заг. рсд. Ю. В. Бауліна та Л. В. Дорош. — С. 13.

348

  Організована злочинність та запобігання їй

кримінальне «підприємництво», зокрема кримінологів

чого в Україні поки що достатньою мірою немає. Ставиться ткож питання про відокремлення надання, а фактично продажу нелегальних соціальних послуг за гропп, що також є приватним підприємництвом (наприклад репетиторство, приватне лікування, підприьмниц   _ І-                                        ^ _{в корупцшних} послуг чинов-

платні ^сексУ^аЛЬН_п¹™^^У_т^Г_ь^И _потреби за рахунок не своїх власних,

нмк-ІВ ЯКІ заДОВОЛЬНЯЮТЬ іі^г

шшш, лт оам                           о^-тивостей а через використання держав-

особисту вдбнос^^^^^ Р_{е також}^Р_тема> ^ них або Інших наданих по»*¹

^Д^Гс^

Розглядаючи у главі 1 кримінологічну характеристику умисних вбивств вчинених з корисливих мотивш, а також Із близьких до нихТнших соціальних публічних мотивів, відзначалося, що части­ на цих злочинів вчиняється групою. Питома вага останніх на цих ^злочи" _{киинрнн}і умисних вбивств під час розбійного ³„аТу^У(до^Ь6^Я0 %Тта"""_Т мотив,, (до 35 X). Зазначалося такоТщо для деяких умисних убивств з корисливих мотивів вчи- також, що для де* І ^ітку» промислу, отримання прибутку, нюваних у вигляді «заробітку», пр * Г    Ј " *

бізнесових переваг, іншої вигоди тощо, передусім групових, харак оізнесових персе, _педнє замислення, планування, підго-

ТЄПНІ бІЛЬШ петеЛЬНе ПОПереДПС, оаі                .        ^

товка та інші елементи, шо є ознаками організованої злочинпо! діяльностПгідно з даними офіційної статистики, питома вага діяльності. Згідно д                                                  ^ _{них вщнесених до} проявів ор-

умисних вбивств (та замзІ                                                   _{ованих ЗЛО}чинів цього

ганізованої злочинності, серед усіх л н  н

ос-ткгя віл 1,о /° У ^«І'о Р- ДО Д^ /о у /иио р. виду є незначною, коливається шд      У   ^ У   ^_

та до 1,1 % у 2006 Р-^^ТоГр помітно зросла: на 13 проявів, ново зменшувалася^роте У Ј _{24             &бо} ^ _{48 %> про}_

ти°2^М00^ИГр^ЄНАе^вже у 2006 р. скоротилася більш ніж у дві* (на 53 4 %) про™ 2005 р Враховуючи, що умисне вбивство належить '⁴ /о; проти ^ V у                                   _{{ можна} припустити, що різке ко-

до найменш латентних зло^

    ____________________.   _г;,,ьпвій» економіці різниця. - Іпф. бюлетень Міжвідо-

¹ ОсиповаО. «Тіньова» економіка «пнь               організованою злочинністю. - 2006. -

№ 5. - С. 144. г Там само. - С. 145-146.

349

мчого наук.-дослід. центру з проблем боротьои

  Глава 4                      •• •,=

ливання наведених показників пояснюється зміною практики оцінки злочинів як таких, що належать до організованої злочин­ності. Це стосується й інших видів злочинів. З огляду на особливо високу суспільну небезпечність умисних вбивств, тим більше віднесених до організованої злочинності, проблема запобігання та загалом протидії їх вчиненню залишається винятково актуальною. Це потребує (серед інших засобів) предметної кримінологічної ха­рактеристики зазначених злочинів. На жаль, остання не трапляла­ся у відомій нам кримінологічній літературі останнього часу. Вод­ночас низка її ознак, значущих і для кримінолога, була виявлена за результатами ґрунтовного криміналістичного дослідження зло­чинів цієї категорії, проведеного В. О. Коноваловою¹. Наведемо деякі з них.

Зазначається, зокрема, що організація підготовки вчинення зга­даних убивств достатньо складна, містить, як правило, значну кількість осіб, які згідно зі своїми завданнями мають виконувати різні покладені на них функції. При цьому дії усіх осіб взаємо­пов'язані, виконуються у заздалегідь визначеній послідовності, підкорені розпорядженням організатора злочину. Фігура останнь­ого є центральною, виконує функції «мозкового центру», що моде­лює подію вбивства та регулює дії інших учасників угруповання. При цьому у замислюваній схемі та у її реалізації превалююче місце належить діям, спрямованим на втаємничення злочину та усіх причетних до нього осіб. Усі зв'язки між останніми роз'єднані через незнання осіб, що виконують інші, ніж ця особа, функції. В організованій групі, що займається вчиненням умисних вбивств як промислом, як правило, створюються групи розвідки, підготов­ки, посередництва з безпосереднім виконавцем, до обов'язків яких входить забезпечення безпосереднього виконавця (кілера) зброєю, засобами доставки. Кілер отримує весь комплекс відомо­стей про майбутню жертву, місце та обстановку нападу, шляхи та засоби орієнтації у ній, можливості її зміни, відходу тощо. У складі організованої групи часто виокремлюють групи прикриття, забез­печення відходу, у тому числі транспортом, засобами камуфляжу.

¹ Коиовалова В. Е. Методика расслсдовапия убийств, совсрінеїшьіх оргапизоваїшьши груп-пами / Правові проблеми боротьби зі злочинністю: 36. праць дослідників наук.-дослід, про­грами АПрНУ та НІЮ США. - КІІ. 2. - X., 2002. - С. 82-91.

350

  Організована злочинність та запобігання їй

Авторка відмічає, що із загальної схеми ніби випадає фігура замов­ника, який, як правило, не входить до складу злочинного угрупо­вання, проте за своєю роллю є головним у здійсненні злочину та за всіх умов старанно утаємничується. Вчинення злочину значно за­лежить від конкретних умов його здійснення, а також від ролі жертви, механізму сполучення з нею вбивці. Все це має старанно вивчатися і криміналістом, і кримінологом, останнім — з метою опрацювання запобіжних заходів.

В Україні особливості кримінологічної характеристики вбивств на замовлення, вчинюваних у формі організованої зло­чинної діяльності, більш детально вивчалися у попередні роки й іншими авторами. Слід зазначити, що протягом останніх років (2000-2006 рр.) кількість цих злочинів (4-5 на рік, а у 2006 р. — 2), як і вбивств на замовлення загалом (15-16 на рік), є незначною (0,1 % до всіх умисних вбивств, 0,3 % — до вчинених організовани­ми групами). Проте кожний такий злочин викликає, як правило, значний суспільний резонанс, стає показником відсутності безпе­ки і правопорядку, гостро використовується у політичних цілях. Тому їх запобігання, а звідси й кримінологічна характеристика, стають винятково важливими. Скористаємося висновками В. В. Петрова, який спеціально досліджував особливості останніх¹. По-перше, відзначалося, що вбивства на замовлення перетвори­лися на високоприбутковий злочинний промисел. Тариф на їх вчинення зріс до декількох десятків тисяч доларів. По-друге, вбивства на замовлення тепер своїм безпосереднім наслідком ма­ють, головним чином, дезорганізацію ринкових відносин, їх підко­рення кримінальним угрупованням, розподіл сфер впливу між ос­танніми та створення ними власних комерційних структур. Убив­ства на замовлення стають, таким чином, засобом забезпечення утворення і функціонування кримінального сегмента ринкової економіки. По-третє, за умов послаблення державного контролю за правомірністю функціонування ринкових відносин та зміщення спрямованості протидії організованій злочинності від сфери підприємництва, вбивства на замовлення все частіше стають не

Петров В. В. Просту її лсиия оргапизованпьгх груми й лица, их совсршающис, наиболеезна-чимьіс кримипологичсскис признаки / Правові проблеми боротьби зі злочинністю: 36. праць дослідників иаук.-дослід. програми АПрНУ та НІЮ США. - Кн. 1. - С. 177-181.

351

  Глава 4           •  >                                         '

розрізненими вчинками, а проявами організованої системи кримі­нального тероризму в економіці, в якій самі вбивства є лише види­мою часткою «айсберга», визначальна основа якого глибоко схова­на у системній організованій злочинній діяльності. По-четверте, більш чітко стали виявлятися ознаки спеціальної тактики вчинен­ня вбивств на замовлення. Спочатку здійснюються спроби досяг­ти запланованого результату через вчинення дій, які б сприяли ніби нещасному випадку з потерпілим. Формою таких «спроб» стають автокатастрофа, отруєння побутовим газом, пожежа через необережне паління, ураження електротоком, падіння з висоти тощо. В разі неможливості зумовити нещасний випадок вдаються до імітації останнього. Нерідко це супроводжується розробкою та запущенням в обіг легенди стосовно причин і обставин нібито ви­падкової пригоди з потерпілим, мотивів його необережної пове­дінки. Часто лише після висновку про неможливість скористатися першим чи другим способом, а також за умов дефіциту часу, най­манець вчиняє вбивство. Але у цьому випадку воно вичиняється, як правило, приховано, в умовах неочевидності, можливості уник­нути викриття, арешту та притягнення до відповідальності. По-п'яте, замовники вбивств тепер — це здебільшого керівники великих приватних або акціонерних підприємств, ділки «тіньово­го» бізнесу, корумповані посадові особи, лідери злочинних угрупо­вань. У низці випадків замовниками вбивств ставали керівники правоохоронних органів, які свої замовлення реалізовували у бан­дах, створених із колишніх або й нинішніх працівників міліції, що отримали назву «перевертнів». Майже у всіх випадках можливість замовлення зумовлювалася, як і раніше, наявністю великих гро­шей для його оплати. Але у низці випадків замовлення здійснюва­лося на ґрунті залежності виконавця вбивства від замовника. Ця залежність зумовлювалася службовою підлеглістю, перспективою кар'єрного росту або можливістю розкриття негативних вчинків виконавця, у тому числі минулого вчинення ним злочину, факту відбування покарання тощо. Останні є своєрідним проявом кримінально-терористичного шантажу. Становить інтерес зміна орієнтації у доборі виконавця вбивства. Якщо в попередні роки ними часто ставали особи, що мали досвід участі у бойових діях, служили у спецпідрозділах, відвідували стрілецькі клуби тощо, то

352

  Організована злочинність та запобігання їй

тепер, зважаючи на практику пошуку правоохоронцями вбивць са­ме серед названих категорій осіб, замовники прагнуть відшукува­ти виконавців не серед тих, чиє професійне володіння зброєю є загальновідомим або легко визначається за ознаками біографії. Через наведене зросла потреба в особах зі стрілецькою самопідго­товкою або отриманням її навиків у закритих, підпільних стрілецьких групах (класах), які нерідко створюють спеціально для задоволення потреб організованої злочинності.

Наведені зміни щодо кримінологічної характеристики вбивств на замовлення відповідно позначилися на кримінологічне значу­щих ознаках осіб, які їх вчиняють, їх кримінологічний портрет все більше набуває рис суспільне адаптованої особи з прийнятним набором соціальних ролей, діяльнісних проявів, відсутністю нега­тивних (асоціальних) характеристик. Наведеному відповідає зро­стаючий освітній рівень цих осіб (майже 60 % з вищою або серед­ньою, у тому числі спеціальною освітою); зайнятість переважної їх більшості суспільне корисною працею (не працювало менше тре­тини); наявність майже у половини з них сім'ї; переважно пози­тивна або задовільна характеристика за місцем проживання та за місцем роботи (негативно характеризувалася лише одна з восьми таких осіб); понад 70 % раніше не мали судимості, а 10 % — лише одну; задовільне матеріальне становище: кожний четвертий мав власний автомобіль, кожен п'ятий — власний будинок або кварти­ру, кожний другий — задовільний офіційний заробіток. Водночас за виявленими характерологічними ознаками переважна біль­шість убивць на замовлення відзначаються цинізмом, егоїстич­ністю, хитрістю, нахабством, боягузтвом, які вони намагалися ховати від сторонніх, у тому числі створенням іміджу вольової, рішучої людини, насамперед у досягненні «справедливості».