2020-06-12
98
Розглядаючи поняття організованої злочинної діяльності (§2 цієї глави), вказувалося, що однією з визначальних ознак останньої, яка відрізняє її від звичайної злочинної діяльності, є організація злочинним угрупованням системи забезпечення свого функціонування, його підтримки, уникнення відповідальності за вчинення злочинів, а також реалізації коштів, здобутих злочинним шляхом, у тому числі через їх «відмивання», проникнення до ле-
12 7-328 353
Глава 4
гальної економіки, органів влади, підпорядкування останніх своїм інтересам. Серед засобів такого забезпечення називалися залякування, шантажування, силовий тиск, інші прояви насильства стосовно конкурентів в економічній, квазіпідприємницькій діяльності, службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, членів громадських об'єднань тощо. Згадані засоби тиску, вчинені з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або скоріше невчинення дій вказаними суб'єктами державного, самоврядного, службового, громадського статусу, а також погроза застосування згаданих засобів з тією самою метою, у кримінальному законодавстві віднесені до ознак злочину, що передбачений ст. 258 Кримінального кодексу України «Терористичний акт». Таким чином, одним із засобів забезпечення організованої злочинної діяльності є вчинення терористичного акту, тобто акту тероризму, або погроза його вчинення. У цьому проявляється перший різновид зв'язку організованої злочинної діяльності і тероризму як засобу залякування, шантажування, силового тиску в інтересах організованої злочинності.
|
|
|
Частиною 4 ст. 258 КК кримінальна відповідальність передбачена також за створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво таким угрупованням або участь у ньому, а так само за матеріальне, організаційне чи інше сприяння його створенню або діяльності. З цього випливає, що одним з видів організованого угруповання, його організованої злочинної діяльності є угруповання, що має терористичну спрямованість та веде організовану терористичну діяльність. У цьому проявляється другий різновид зв'язку останньої з організованою злочинною діяльністю. Тут терористична діяльність набуває ознак організованої злочинної, перша стає різновидом організованого злочинного підприємництва.
В. С. Зеленецький та В. П. Ємельянов, які провели спеціальне дослідження категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом, визнали, що терористична діяльність може здійснюватися у формі організованої злочинної діяльності, правда, згідно з панівною нині у кримінальному праві традицією, пов'язали її не із змістовими ознаками організованої злочинної діяльності, різновидом якої є організована терористична, а із приналежністю ос-
|
|
|
354
Організована злочинність та запобігання їй
танньої організованим злочинним угрупованням1. Водночас зазначені автори визнають, що дати визначення тероризму (а звідси й терористичної діяльності, включаючи організовану. — А. 3.) можливо лише через вироблення системи «ознак, що визначають основні сутнісні характеристики даного діяння і дозволяють відмежовувати його від суміжних діянь»2.
Для з'ясування кримінологічної сутності та характеристики організованих угруповань, що застосовують тактику терору як засіб забезпечення своєї злочинної діяльності або мають терористичне спрямування останньої, необхідно насамперед розглянути хоча б у загальних рисах походження та поняття тероризму. Термін терор походить від латинського «іепог», що перекладається як страх, жах. У спеціальній літературі з проблем тероризму, у тому числі виданій в Україні, зазначається, що «тероризм» перейшов в юридичну лексику з політичної порівняно недавно. Первісно поняття «терор» пов'язувалося з державною політикою якобинців часів Великої французької революції кінця XVIII ст.3 Вони залякували соціум заради утримання влади. Пізніше терористи-революціонери викликали страх в уряду та суспільства з метою вплинути на владу та її захоплення. В Росії політичний тероризм має тривалу історію: від анархістів та народовольців до білого та червоного терору після Жовтневої революції, сталінського терору стосовно політичних супротивників та фактично всього народу. Він увійшов до арсеналу засобів протистояння соціалістичної та капіталістичної систем часів «холодної війни». У постсоціалістичних країнах на загальному фоні лібералізації та демократизації, послаблення тоталітарного диктату та жорсткого унормування і контролю терор став використовуватися у політичному, економічному, ідеологічному, етнічному, релігійному суперництві, часто набуваючи гострих соціально небезпечних, тобто злочинних, форм. Останнє призвело до криміналізації цієї частини соціально-правового (соціального —
Зелепецький В. С., Ємельяпов В. П. Концептуальні основи визначення категоріальпо-Ію-ІІятІйІІото апарату у сфері боротьби з тероризмом: Наук.-практ. посіб. — X., 2006. — *-'. о5-36. 2 Там само. — С. 12.
Зелинская Н. А. Политичсскис прсступлсния Іі системо междупародной иосстушюсти. — °лссса, 2003. - С. 248.
355
Глава 4 -.-... -:- ••..... - --'•••- '•••,-••
за генезисом та сутністю, правового — за визначенням діянь, в яких він проявляється1) феномена тероризму. Однак від цього тероризм — соціальний феномен (так само як злочинність, корупція, наркотизм, алкоголізм та ін.) не перетворився лише на правову, у тому числі кримінально-правову категорію. Соціальний феномен тероризму відтворює прагнення (активність) певної частини членів суспільства спрямувати його функціонування, регулювати відносини у ньому у вигідному для себе напрямку через залякування, шантаж, наведення жаху, погрози силою та застосуванням насильства. Соціальний феномен тероризму серед інших проявів (доктринальних, політичних, психологічних та ін.) має й діяльнісні прояви. Останні мають форми одиничного терористичного вчинку та терористичної діяльності, яка визначається за механізмом діяльності загалом. Частина діяльнісних проявів тероризму через свою високу суспільну небезпечність є злочинними, а саме: терористичний вчинок (часто ототожнюють із терміном «терористичний акт», хоча останній насправді, як правило, є проявом діяльності) та терористична діяльність. У цьому розумінні сукупність терористичних злочинів (злочинів терористичної спрямованості) лише умовно можна іменувати тероризмом, що як соціальний феномен має й незлочинні прояви. Тому не досить обґрунтованими видаються спроби визначати тероризм через вчинення або погрозу вчинення суспільне небезпечних діянь2 та пропонувати дати у Кримінальному кодексі України визначення тероризму, ототожнюючи його з терористичним актом3. Термін «тероризм» непридатний для визначення у кримінальному законі, де його, як правило, замінюють персоніфікованим виявом, наприклад «терористичний акт», як у КК України. Слід зазначити, що цей термін цілком придатний для визначення персоніфікованого кримінального прояву тероризму стає неприйнятним для відтворення терористичної діяльності, тим паче організованої. В літературі розрізняють різний зміст та спрямованість терорис-
|
|
|
1 Зеленецький В. С., Ємельяпов В. П. Концептуальні основи визначення катсгоріальїіо-ио- нятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: Наук.-практ. посіб. — X., 2006. — С. 256.
2 Словарь криминологических й статистических термипов / Составит. Кальман А. Г, Христич Й. А. - X., 2001. - С. 84.
3 Зеленецький В. С., Ємельяпов В. П. Вказ. праця. — С. 21.
356
Організована злочинність та запобігання їй
тичних проявів, у тому числі кримінальних, які можуть бути спрямовані проти окремої особи чи групи осіб, диференційованих за різними ознаками, включаючи службову (професійну) належність. Терористичні прояви залежно від виду, спрямування, мети можуть мати різну мотивацію. Кримінальні терористичні прояви, зокрема ті, що використовуються в інтересах організованої злочинної діяльності або мають її ознаки, як правило, безпосередньо або в кінцевому рахунку мають корисливу мотивацію: забезпечення систематичних значних прибутків від цієї діяльності. Кримінальні терористичні прояви часто мають мотиви залякування, примусу, рідше — помсти. Що стосується тероризму в інтересах організованої злочинної діяльності, то він майже завжди має мотив примусу (загрози примусу). Це його визначальна кримінологічна ознака. Видатний російський кримінолог Ю. М. Антонян зазначає: «Психологічна сутність тероризму, яка має конструювати його правовий зміст, полягає у наведенні страху, навіть жаху на противника... У ролі противника може виступати все суспільство, всі люди, вся держава або ЇЇ окремі ланки (наприклад правоохоронні), окремі великі або малі соціальні групи, кола населення... Поза психологічним впливом, поза психологічним змістом тероризм немислимий»1. На думку багатьох дослідників, мотиви і мета терористичних проявів створюють визначальну межу, яка розділяє їх та зовні подібні за об'єктивною стороною і формою вчинення кримінальні діяння. В. П. Тихий, вказуючи на певну мету як на обов'язкову ознаку терористичного акту, виокремлює серед її різновидів: залякування населення; вплив на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій державною владою чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, привертання уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста) та ін.2 Серед кримінологів, переважно російських, досить давно побутує думка, що терористична злочинність є складною системою організованої злочинної діяльності, пов'язаної з орга-
|
|
|
АнтошнЮ. М. Тсрроризм: КримиІІологичсское й уголовпо-правовое исслсдовапие. — М., 1998. — С. 13 (переклад мій. — А. 3.).
Кримінальний кодекс України: Науково-ирактичпий коментар / За заг. ред. В. Т. Малярсн-ка, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. - X., 2004. - С. 698.
357
Глава 4
нізованою економічною, корупційною та наркозлочинністю, легалізацією отримуваних від них доходів та вкладанням їх знову в тероризм1. На жаль, кримінологічна характеристика «сплаву» терористичної і організованої злочинності кримінологами України майже не досліджувалася.
Публікуються дані, які свідчать, що, починаючи з 1997 р., простежується тенденція до збільшення кількості терористичних злочинів в Україні. Так, у 1999 р. їх кількість зросла проти 1997 р. у 4,5 рази (181 проти 41)2. У 2000 р. лише Службою безпеки України зареєстровано 250 проявів терористичної та екстремістської діяльності3. Більш пізніми даними автор не володіє.
Серед детермінантів, які становлять підґрунтя існуванню та розвитку тероризму в Україні, поряд із геополітичним, геостра-тегічним, історичним, глобальним, загальноцивілізаційним, бюрократичним, функціональним, соціально-економічним та соціально-психологічним компонентами, дослідники виокремлюють чинники, що пов'язані з криміналізацією суспільства4. Як результат визначається утворення терористичної злочинності, якій притаманні, з одного боку, ознаки організованої злочинності, з іншого — виключно «терористичні ознаки». Серед умов, що сприяють тероризму, у тому числі пов'язаному з інтересами організованої злочинної діяльності, називаються такі кримінологічні проблеми, як зростаючий незаконний обіг зброї, недостатнє її вилучення, найгірше — з організованих злочинних угруповань, негативні тенденції щодо злочинів, вчинених із використанням вибухових матеріалів (за даними В. А. Ліпканя кінця 90-х років, кожних дві доби в країні лунали вибухи5). Серед видів терористичних проявів найбільшого поширення набув кримінальний. За даними того ж джерела, дві третини вибухів спрямовані проти комерсантів та ко-
1 Галузин А. Ф. Принцип правовой безоітасности й борьба с тєрроризмом // Іпф. бюлетень Міжвід. наук.-дослід, центру з проблем боротьби з організованою злочинністю. — 2006. — № 5. - С. 54-55.
2 Літай В. А., НтифорчукД. Й., Руденко М. М. Боротьба з тероризмом. — К., 2002. — С. 64. — Додаток 1.
3 Тероризм: Сучасний стан та міжнародний досвід боротьби: Посіб. / За рсд. Я. Ю. Кондратьєва, Б. В. Ромашока. - К., 2003. - С. 4.
4 Літай В. А., НикифорчукД. Й., Рудепко М. М. Вказ. праця. — С. 97-116.
5 Там само. — С. 117.
358
Організована злочинність та запобігання їй
мерційних об'єктів, більш ніж кожний десятий — проти раніше судимих або членів організованих злочинних угруповань. Серйозним чинником організованої терористичної діяльності є політичний радикалізм як крайня форма вирішення політичних конфліктів, а також сепаратизм, регіонально-етнічні та мовні, нерідко штучно роздмухувані у передвиборчих кампаніях, суперечності типу «схід—захід». Водночас, на думку дослідників, що спеціально займалися проблемами тероризму, методологія, організація та запобіжно-навчальна робота стосовно розв'язання цих проблем ще донедавна перебувала на примітивному рівні1.
Своєрідним симбіозом організованої терористичної діяльності та бандитизму є гангстеризм — організація, як правило, вуличних банд, які організовуються та діють за типом останніх, обов'язково озброєні, вчиняють відкрито насильницькі злочини, здебільшого вбивства, але мотиви у них на відміну від звичайних банд, як правило, не корисливі, а у сфері міжособового спілкування між членами організованих злочинних об'єднань, а також між останніми і населенням. Такими мотивами є помста, здебільшого за зраду та співробітництво з правоохоронними органами, розправа за невиконання майнових вимог угруповань організованої злочинності або представників органів влади, що стоять за ними, а також залякування населення, підприємців з метою продемонструвати «силу» та фактичне володарювання організованої злочинності. Гангстеризм набув масового поширення в США ще в кінці XIX — на початку XX ст. Державна влада США здійснила багато законодавчих та практичних заходів щодо протидії гангстеризму, певною мірою його вдалося обмежити. Проте він продовжує діяти, набуваючи нових, масових та жорстоких форм2.
Гангстерство у «чистому» вигляді, наскільки відомо, поки не проявилося в Україні. Проте окремі його форми і методи проглядаються при організованому озброєному захопленні підприємств, насильницькій розправі з особами, що чинять перепони цьому в процесі здійснення рейдерства: останнє вже набуло досить поши-
1 Літай В. А., НикифорчукД. Й., Руденко М. М. Вказ. праця. - С. 115.
Див., наприклад: Вершипип В. Й. Сальвадорская гангстсрская оргаиизания в США // Ьорьба с преступностью за рубсжом. - 2006. - № 3. - С. 39.
359
Глава 4
реного характеру в Україні. Нині із запізненням розробляються законодавчі, економічно-фінансові, правоохоронні заходи щодо запобігання та протидії рейдерству. Важливо також, не чекаючи поширення гангстеризму в Україні, вивчити зарубіжний досвід запобігання та протидії його здійсненню і бути готовими вжити стосовно нього, у разі можливої появи, відповідних попереджувальних заходів, у тому числі кримінологічних.
До організованої злочинності національного поширення можуть належати комп'ютерні та інші злочини з ознаками організованої злочинної діяльності. Це, зокрема, викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем, вчинені організованою групою (ч. З ст. 262 КК), а також збут названих предметів у межах країни. Згідно зі статистичними даними МВС, кількість злочинів, зареєстрованих за ознаками статей 262 та 263 КК разом, віднесених до організованої злочинності, за останні роки постійно зменшується: з 239 у 2002 р. до 113 у 2004 р., 84-у 2005 р. та 37 - у 2006 р. Окремо за ч. З ст. 262 КК у 2002-2004 рр. засуджено значно менше — по 2-3 особи на рік. У літературі трапляються найзагальніші положення щодо зв'язку названих злочинів та організованої злочинності. Інформації для їх кримінологічної характеристики явно недостатньо.
Більш поширеним є виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи білетів державної лотереї (ст. 199 КК). Частина 3 цієї статті передбачає як особливо кваліфікуючу ознаку вчинення цього злочину організованою групою. За статистичними даними МВС, за останні роки майже стабільно реєструється щороку близько 1,5 тис. злочинів за ознаками ст. 199 КК загалом з тенденцією незначного скорочення їх кількості (у 2006 р. — 1 480). Проте серед злочинів організованої злочинності злочини за ч. З ст. 199 КК окремо не обліковуються. Дані кримінологічного аналізу останніх в літературі, наскільки нам відомо, не публікувалися, тому дати їм кримінологічну характеристику практично неможливо.
В останні роки більше уваги приділяється протидії злочинності у сфері використання електронно-обчислювальних машин
360
Організована злочинність та запобігання їй
(комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку (далі — комп'ютерної злочинності). Розділ XVI Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за ці злочини, у 2001 році поповнений двома статтями: ст. 362 (викрадення, привласнення, вимагання комп'ютерної інформації або заволодіння нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) та ст. 363 (порушення правил експлуатації автоматизованих електронно-обчислювальних систем). За останні три роки кількість зареєстрованих комп'ютерних злочинів загалом, тобто і передбачених ст. 361 КК (незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), систем та комп'ютерних мереж і мереж електрозв'язку), тримається майже на одному рівні та поступово зростає: 2004 р. — 52, 2005 р. — 60, 2006 р. — 87. Значно зросла увага науковців до вивчення комп'ютерних злочинів, у тому числі їх кримінологічних аспектів. Регулярно проводиться обговорення наукових і практичних проблем протидії цим злочинам. Опубліковано декілька посібників, в яких окремо розглядається їх кримінологічна характеристика. При цьому підкреслюється, що серед цих злочинів домінують віднесені до організованої злочинності. Серед їх різновидів називають: комп'ютерний тероризм (застосування Іпіегпеї: терористичними організаціями), організоване промислове шпигунство, організоване комп'ютерне піратство та ін.1, подається портрет комп'ютерного злочинця, в основному індивідуала; серед осіб, що належать до нього, виокремлюються найбільш небезпечні — професіонали з корисливою метою, однією з їх виразних ознак є добре організований обмін інформацією2.
У літературі з проблем комп'ютерної злочинності підкреслюється її, як правило, міжнародний характер, тобто вихід за межі кордону однієї держави3. При цьому виокремлюються такі форми Цієї злочинності: несанкціонований доступ до глобальних бан-
Психологічні особливості організованих злочинних об'єднань: Наук.-практ. посіб. / За ред. Я. Ю. Кондратьєва, С. Д. Максименка, Б. В. Ромашок. - С. 82. 2 Там само. - С. 95-96.
Білеичук П. Д., Ромашок Б. В., Цимбалюк В. С. та ін. Комп'ютерна злочинність: Навч. посіб. - К., 2002. - С. 66.
361
Глава 4
ківських комп'ютерних систем, широке використання можливостей Іпіегпеі. За класифікацією ООН, злочини в Іпіегпеї; поділяються на: промисловий шпіонаж, саботаж через паралізування провайдерів та власників електронної пошти, знешкодження Іпіегпеї-сайту або заміна інформації, викрадення паролів, технічний злам комп'ютерних систем, поширення дитячої порнографії, Іпїегпеї-секс-послуг, азартні ігри, шахрайство у сфері електронної комерції, мережеве шахрайство тощо1. Більш детально про ці та інші комп'ютерні злочини та про зарубіжний досвід запобігання та протидії ним див. у виданнях спеціально з цієї тематики2. Слід зазначити, що кримінологічна характеристика комп'ютерних злочинів, вчинюваних у формі організованої злочинної діяльності, в тому числі транснаціонального характеру, відстає від їх описання та криміналістичної характеристики. Значною мірою гальмує кримінологічний аналіз організованої комп'ютерної злочинності відсутність у нормах розділу XVI Особливої частини Кримінального кодексу України кваліфікуючої ознаки вчинення відповідного злочину організованою злочинною групою, а можливо, й деяких спеціалізованих норм стосовно відповідальності за окремі види найбільш небезпечних комп'ютерних злочинів, вчинюваних за ознаками організованої злочинної діяльності. Про запобігання та протидію комп'ютерним злочинам див. у § 6.
