2020-06-12
109
[1] Хоча Боккаччо родом із Флоренції, однак працював над цим твором у Чертальдо (1361–1362), на дозвіллі, як сам говорить далі.
[2] Відомий флорентійський рід.
[3] Грецьк. andreia – «мужність», те саме, що латинське virtus, або vir: аналогічно – в українській мові слова «муж» та «мужність» мають спільний корінь. Боккаччо писав свій твір у період, коли змінювалося середньовічне уявлення про роль і заняття жінки. Це чітко видно у багатьох біографіях.
[4] Карл д’Арто, граф Монтеодорізійський, перший чоловік Андреї Аціароліс, помер у 1346 р. У 1357‑у вона одружилася вдруге з Бартоломеєм ІІ з Капуї, графом Алтавільським. Однак, незважаючи на це, Боккаччо часто засуджує повторне одруження у тексті твору.
[5] Петрарка Франческо (1304–1374) – перший видатний італійський гуманіст, сучасник Боккаччо. Твір Петрарки «De viris illustribus» («Про славних мужів») надихнув Боккаччо до праці над своїм твором.
[6] Цікаві роздуми автора щодо семантичного наповнення деяких ключових слів. Такі слова, по суті, можна вважати термінами у рамках цього твору.
[7] Боккаччо ніколи докладно не вказує, на які саме джерела він покладається.
[8] Семираміда, або Шаммурамат (царювала в 824–811 рр. до Різдва Христового). З її іменем помилково пов’язують так звані «висячі сади» поблизу Вавилона. Створення садів радше стосується періоду правління вавилонського царя Навуходоносора (605–562 рр. до Р. Х.).
[9] Стіни Вавилону, одне із Семи чудес світу (список непостійний). Згодом їх викреслили зі списку, замість них зарахували до чудес Александрійський маяк.
[10] Опіс, чи Опс – богиня врожайності. Ототожнювали з Реєю.
[11] Уран (грецьк. uranos – «небо») – божество неба.
[12] Веста, – богиня домашнього вогнища.
[13] Сатурн – бог землеробів та врожаю, батько Юпітера. Його ототожнювали з грецьким Хроносом і вважали справедливим правителем золотого віку.
[14] Покоління доолімпійських богів.
[15] Юнона – вище жіноче божество римського пантеону, дружина Юпітера. Вважалася богинею багатьох італійських міст.
[16] Самос – острів у Греції в Егейському морі.
[17] Споглядання – вищий рівень розумової діяльності, умоглядність.
[18] Мінерва – богиня мистецтва і талантів, покровителька ремесел.
[19] За легендою, Гефест розколов молотом Зевсові голову і звідти появилася богиня у повному обладунку.
[20] Див. розділ 18.
[21] Мінерва, у грецькій міфології Афіна, або Паллада – покровителька Афін.
[22] Медуза Ґорґона – міфічна потвора, що своїм поглядом перетворювала все живе в камінь.
[23] На Капітолії, одному із семи пагорбів Рима (двогорбому), стояли три храми – Юпітера, Юнони та Мінерви. На цьому пагорбі завершувалися тріумфальні процесії.
[24] Венера – богиня кохання. Вважалася матір’ю Енея, тому її вшановували як праматір усіх римлян.
[25] Марс – бог війни, тому й говориться про воїна.
[26] Боккаччо показує свою обізнаність з різними джерелами. Очевидно, це і Геродот, і Лівій, і Светоній та багато інших.
[27] За міфом, перетворила її на корову ревнива Юнона (грецьк. Гера), дружина Юпітера (грецьк. Зевс); стеріг її Арк (грецьк. Аргус), що мав сто очей.
[28] Осіріс, або Сарапис – єгипетський бог мертвих і плодючості, був царем і героєм в Єгипті. Брат Сет убив Осіріса, але Ізіда, його сестра і дружина, воскресила свого чоловіка. Греки ототожнювали Осіріса з Діонісом.
[29] За легендою Юпітер, перетворився на чудесного бика і викрав дівчину.
[30] Амазонки – у грецькій міфології войовничі жінки на території Малої Азії.
[31] Кирія, скорочена форма від Теміскир, – місто в Понті (провінція в Малій Азії).
[32] Етимологію слова виводять від грецького a‑mazos, тобто «без грудей».
[33] Історію описує Овідій у «Метаморфозах».
[34] Фіви – найбільше місто Беотії. Одна з найдавніших забудов – фортеця, датується 1400 р. до Р. Х. Місто пов’язане з багатьма грецькими міфами.
[35] Йдеться про «Метаморфози» Овідія.
[36] Лемнос – острів у північній частині Егейського моря.
[37] Греки спалювали померлих.
[38] Немея – місцевість в Арголіді.
[39] Колхіда – історична назва сучасної західної Грузії. Пов’язана з багатьма грецькими міфами.
[40] Пелій – син Нептуна і німфи Тіро, брат Езона, дядько Ясона; за напучуваннями Медеї доньки розрубали його на шматки, сподіваючись, що цим повернуть батькові молодість.
[41] Колофона – місто в Малій Азії.
[42] Афіна Паллада, або Мінерва.
[43] Здобуття пояса вважається одним із подвигів Геркулеса, чи Геракла.
[44] Сивіли – ясновидиці.
[45] Троя.
[46] Геспериди – доньки бога Атланта. Жили на однойменному острові на крайньому заході.
[47] Етолія – гірська місцевість на північному узбережжі Греції.
[48] Нард – запашна олія.
[49] Алкід – тобто Геркулес.
[50] Тобто наїдкам та напоям: Церера – богиня полів та хлібних злаків, Вакх – бог вина.
[51] Фокея – місто в Іонії.
[52] Байї – місто в Кампанії.
[53] Лат. carmen, тобто пісня.
[54] Згідно з міфом, Сатурн утікав з Греції, бо його вигнав син – Юпітер. Сатурн навчив латинян землеробства.
[55] Нума Помпілій – другий римський цар, якому приписують різні нововведення.
[56] Гарда – озеро в Італії поблизу Верони.
[57] Ель‑Мінья – портове місто в Центральному Єгипті.
[58] Лакедемон, або Спарта.
[59] Фрагмент малюнка на глекові зображує сцену битви, коли Ахілл вбиває Пентесилею (музей у Мюнхені).
[60] Син Ахілла.
[61] Фрігія – область у центральній частині Малої Азії.
[62] Данайці – тобто греки.
[63] Полімнестр – цар Фракії.
[64] Геллеспонт – сьогодні Дарданелли.
[65] Кіносема – тобто «могила собаки» (грецьк.); Гекуба, за «Метаморфозами» Овідія, перетворилася на собаку.
[66] Викрадення прекрасної Єлени спровокувало десятилітню Троянську війну.
[67] Тиндарей – спартанський цар, чоловік Леди, матері Єлени, народженої від Зевса (Юпітера).
[68] Ебалія – або Тарент – місто, яке заснували спартанці.
[69] Мікени – місто в Арголіді (Пелопоннес). Великий культурний центр, що дав назву цілій культурній епосі – мікенській. Перші розкопки проводив Г. Шліман.
[70] Під час одруження Менелая з Єленою всі грецькі вожді поклялися, що не зазіхатимуть на цю жінку і допомагатимуть Менелаєві в разі потреби.
[71] Зевсис Гераклейський – грецький художник, V ст.
[72] Палестра – спортивна школа у Стародавній Греції.
[73] …берег поміж Сигеєм та Ротеєм – місцевість у Малій Азії, при вході у Геллеспонт (Дарданелли).
[74] Вольскі – давньоіталійське плем’я, населяло частково гірську, частково рівнинну територію півдня Лацію (Вольскії).
[75] Пікус – лат. дятел.
[76] Сьогодні ріка Амазено.
[77] Тевкри, або троянці – тобто пращури римлян.
[78] Кибела – фригийська богиня.
[79] Латин – у римській міфології повелитель одного із царств. Надав притулок Енеєві.
[80] Карфаген був заснований у IX–VIII ст. до Р. Х. поблизу сучасного Тунісу. Був значним торговим центром.
[81] Пенати – боги‑охоронці домашнього вогнища.
[82] Форум – центральна площа.
[83] Даниїла, 3.
[84] Даниїла, 13.
[85] До Коринтян, І, 7:9.
[86] Мессаліна – дружина імператора Клавдія (докладніше див. «Життєписи дванадцяти цезарів»).
[87] Нікавла – у писаннях відома під іменем Шева, сучасниця Соломона. Різні народи називали її по‑різному.
[88] Тарквінії – аристократичний рід з однойменного етруського міста. Тарквіній Приск побудував у Римі стічну канаву, храм Юпітера і Великий цирк.
[89] Сапфо народилася приблизно у 650 р. до Р. Х. в аристократичній родині. Жила у м. Митіленах на о. Лесбос. Життя і творчість овіяні легендами.
[90] Кастальське джерело – священне джерело Аполлона і Муз, що дарує натхнення поетам і музикантам.
[91] Плектр – паличка для гри на кіфарі.
[92] Інфула – священна головна пов’язка.
[93] Піериди – тобто Музи.
[94] Тарквіній Гордий – останній цар Рима (534/533 – 510/509), прославився жорстокістю.
[95] Загибель Лукреції спричинилася до того, що римляни вигнали аристократичну династію Тарквініїв і встановили республіку. Наругу вчинив син правителя.
[96] Про Тамірис, окрім Геродота, пишуть також інші історики, в тому числі Страбон і Кассіодор.
[97] Неіснуючі гори на півночі.
[98] Кір ІІ (Великий) – засновник Перської держави, завоював Мідію, Лідію, Вавилонію та інші місцевості. Царював з 558 до 529 р. до н. е.
[99] Син Тамірис називався Спаргапісес.
[100] Цю подію змалював художник Александр Зік (1845–1907, Німеччина).
[101] Приблизно у 429 р. до Р. Х.
[102] Різні науковці по‑різному визначають час правління Аталії: початок між 842 та 841‑м р. до Р. Х., кінець між 837 та 835 роками до Р. Х.
[103] Деякі місця у Святому Письмі вказують на те, що вона могла бути його сестрою (2 Цар., 8).
[104] Тарквіній Гордий – останній цар Рима (534/533 – 510/509), прославився жорстокістю.
[105] Немає визначеного датування правління Порсенни, орієнтовно 508 рік до Р. Х.
[106] Римлянин Муцій з відома римського сенату пробрався у табір етрусків з метою вбити Порсенну. Але він помилився, вбивши замість царя його писаря, оскільки вони були майже однаково вбрані. Муція тут же схопили. Але він заявив, що ще 300 юнаків мають твердий намір продовжити справу в разі невдачі, а як доказ своєї відваги поклав свою правицю на вогнище. Цар, перейнявшись відвагою юнака, уклав з римлянами мир. Про це пише історик Тит Лівій.
[107] Святий Шлях – вулиця, по якій проходили тріумфальні процесії.
[108] Ас – давньоримська мідна монета.
[109] Ґней Марцій Коріолан – полководець, у 493 р. до Р. Х. завоював Коріоли, місто вольсків. У 489–488 рр. виступив проти Рима.
[110] Розквіт правління Артемізії припадає приблизно на 480 рік до Р. Х.
[111] Пліній щодо цього місця подає дещо інакші свідчення.
[112] Ксеркс – перський цар з 486 до 465 р. до Р. Х., син Дарія І. Продовжуючи справу батька, прагнув створити світову перську імперію. Виступив проти Греції, зруйнував Афіни, але зрештою зазнав нищівних поразок, у тому числі й при Саламіні. Загинув від рук змовників.
[113] Битва при Саламіні, 480 р. до Р. Х.
[114] Діва, латинською virgo, – в латинському тексті одне й те саме слово.
[115] Йдеться про зміни в римському законодавстві у 449 році до Р. Х. – скинення децемвірів та відновлення республіки. Про це розповідає Тит Лівій.
[116] Трибун – службова посада у Римі.
[117] Альгід – замок у гірській місцевості.
[118] Курія – засідання сенату чи суду.
[119] Італійський художник Джіроламо Романіні (1485–1566) змалював це вбивство.
[120] Інвектива – лист осудливого змісту.
[121] Теофраст (372–288 рр. до Р. Х.), філософ з Лесбосу, друг Арістотеля, після смерті Стагірита очолював школу перипатетиків в Афінах. Його вважали найрізностороннішим вченим античності. Збереглося небагато його праць. Був авторитетом у ботаніці аж до XVI ст.
[122] Александр ІІІ (Великий) Македонський (356–323 рр. до Р. Х.) – син царя Філіппа. Перебрав владу після смерті батька у 336 р.
[123] Кассандр (355–297 рр.) – цар Македонії.
[124] Підна – місто у Македонії поблизу Термейської затоки.
[125] Патриції – римська знать.
[126] Жеребки – популярна гра.
[127] Флора – тобто «квітуча».
[128] Трибунал претора – платформа, на якій було встановлене крісло претора.
[129] Йдеться, мабуть, про доньку Марка Теренція Варрона (116 – 27 рр. до Р. Х.).
[130] Фульвії – римський плебейський рід. Квінт Фульвій Флакк був консулом у 237 р. до Р. Х.
[131] Лібер – бог плодючості, тут – вино; Церера – богиня врожаю, тут – їжа.
[132] Сіракузи – місто на східному узбережжі Сицилії. Гіерон правив у 478–466 рр. до Р. Х. У 465 р. в результаті бунту перемогла демократія.
[133] Апулія – область в Італії.
[134] Ганнібал – карфагенський полководець у війні проти римлян (Друга Пунічна війна). У 216 р. до Р. Х. завдав поразки римлянам при Каннах.
[135] Розквіт правління Сифакса припадає на 203 р. до Р. Х.
[136] Йдеться про Філіппа V (238–179 рр. до Р. Х.). Він уклав угоду з Ганнібалом проти Рима у 216 р.
[137] Лемб – легкий швидкохідний багатовесловий військовий човен.
[138] Понт – місцевість у Малій Азії між Вірменією та Віфінією, римська провінція.
[139] Йдеться про Мітридата V (156–121 рр. до Р. Х.), який допомагав римлянам у Третій Пунічній війні.
[140] Галати – кочові племена на території сучасної Туреччини. Війна з галатами була у 189 р. до Р. Х.
[141] Луцій Корнелій Сципіон – консул у 190 р. до Р. Х. Вирішальною у війні з Антіохом була битва при Магнезії (190 р. до Р. Х.). Про перемогу над Антіохом розповідає Лівій.
[142] Антіох III, царював приблизно від 222 до 187 р. до Р. Х.
[143] Публій Корнелій Сципіон (235–183 рр. до Р. Х.). Був консулом, брав участь у Другій Пунічній війні
[144] Лаодіцея – приморське місто в Сирії.
[145] Брати Гракхи: 1) Тиберій Семпроній, 162–133 рр. до Р. Х.; 2) Гай Семпроній (153–121 рр. до Р. Х.). Відомі завдяки реформаторським нововведенням, проти яких виступав сенат. У результаті старшого брата вбили. Молодший продовжив його справу. Згодом здійнялася громадянська війна. Молодший Гракх закінчив самогубством.
[146] Тепер Фермо.
[147] Пунічних воєн (між Римом та Карфагеном) було всього три. Друга – 218–201 рр. до Р. Х.
[148] Йдеться про статую Опіс (див. розділ 3).
[149] Пессинунт – місто в Галатії.
[150] І ст. до Р. Х.
[151] Сталося це у 63 р. до Р. Х.
[152] Луцій Катиліна – сенатор. У 63 р. до Р. Х. Цицерон викрив змову, яку той готував, що змусило Катиліну втекти з Рима.
[153] Стола – довгий жіночий одяг.
[154] Гай Марій (156 – 86 рр. до Р. Х.) – полководець і політичний діяч.
[155] Кимбри – германське плем’я.
[156] Битва при Акві Секстії, 102 р. до Р. Х.
[157] Цезар, Гай Юлій (100 – 44 рр. до Р. Х.).
[158] Анк Марцій – четвертий цар Рима.
[159] Помпей (106 – 48 рр. до Р. Х.) у 67 році отримав надзвичайні повноваження для боротьби з піратами. Здобув перемогу над Мітридатом. Учасник 1‑го тріумвірату (Красс, Цезар). Зазнав поразки від Цезаря, свого тестя, при Фарсалі. Втік у Єгипет, там його вбили за наказом Птолемея XIII.
[160] Клієнт – людина, що залежала від свого патрона і користувалася його покровительством.
[161] Едил – службова посада.
[162] Марк Порцій Катон (Молодший) (95–46 рр. до Р. Х.). Був ворогом Цезаря. Втік в Утику (Північна Африка).
[163] Марк Юній Брут (85–42 рр. до Р. Х.) – учасник змови проти Цезаря. Після вбивства втік, зібрав військо, але зазнав поразки і покінчив самогубством.
[164] Октавіан, або Август – наступний імператор після Цезаря (докладніше див. «Життєписи дванадцяти цезарів»).
[165] Проскрибовані – оголошені поза законом.
[166] Квінт Гортензій (114 – 50 рр. до Р. Х.) – оратор і юрист. Консул у 69 р. до Р. Х.
[167] Сніг у Римі не випадає.
[168] Касталія – джерело на Парнасі, присвячене Аполлонові та Музам.
[169] Корніфіцій (І ст. до Р. Х.) – державний діяч, товариш Катулла.
[170] Аристобол IV (31 – 7 рр. до Р. Х.); Александр народився 35 р. і загинув тоді ж, коли й брат.
[171] Сталося це у 29 р. до Р. Х.
[172] Клеопатра VII (69–30 рр. до Р. Х.).
[173] Псилли – ворожбити та знахарі.
[174] Першої версії дотримується і Светоній (докладніше див. «Життєписи дванадцяти цезарів»).
[175] Марк Антоній (83–30 рр. до Р. Х.).
[176] Цинцинат – римський полководець і консул, вважався взірцем добродійства і хоробрості.
[177] Фабрицій прославився справедливістю і благородством.
[178] Курій вважався одним із найблагородніших мужів Рима.
[179] Калігула – прізвисько Гая Цезаря. Імператор з 73 до 41 р. до Р. Х.
[180] Тиберій – імператор (42 р. до Р. Х. – 37 р. після Р. Х.).
[181] Германік (15 р. до Р. Х. – 19 р. після Р. Х.).
[182] Нерон (37–68) – імператор з 54 р.
[183] Гай – тобто Калігула.
[184] Лектика – закриті ноші.
[185] Змову розкрили у 65 р.
[186] Хіліарх – керівник тисячі воїнів.
[187] Луцій Анней Сенека (4 р. до Р. Х. – 65 р. після Р. Х.) – філософ, наставник імператора Нерона.
[188] Вершники – другий (після сенаторів) сан аристократів.
[189] Ростра – звичайно ніс корабля. Трофейними рострами прикрашали ораторські трибуни.
[190] Вітелій Авл (12–69 рр.) – імператор.
[191] Веспазіан Тит Флавій (9 – 79 рр.) – імператор з 69 р.
[192] Проба – добрий, випробуваний, порядний (лат.).
[193] Роки життя – орієнтовно 315–366.
[194] Вільні мистецтва – діалектика, граматика, риторика.
[195] Центон – поема, що складається з віршів різних поетів, «шматочки».
[196] Фаустина Августа(Молодша) (130–176 рр.) – римська імператриця з 161 р.
[197] Елагабал (або Геліогабал) – прізвисько Марка Аврелія Антоніна (204–222), римського імператора з 218 р. Був верховним жерцем сирійського бога сонця – Елагабала. Від цього й отримав своє прізвисько.
[198] Каракалла (186–217 рр.) – прізвисько Марка Аврелія Севера Антоніна. Відомий також під іменем Септимій Бассіан. Під час його правління закінчився процес становлення Рима як столиці імперії. Славний також тим, що побудував терми у Римі (206 р).
[199] Лат. varius – «різний».
[200] Макрин (164–218), римський імператор з 217 р. Перший імператор, що не належав до сенатської аристократії. Походив із сану вершників. Родом з Кессарії.
[201] Йдеться, очевидно, про те, що Елагабал походив із сирійської знаті.
[202] Один із семи пагорбів Рима.
[203] Пальміра (з арамейської – «пальмове місто») – великий торговий центр у Сирії. Від І ст. була під владою Римської імперії, Каракалла надав їй статус колонії. Оденат, чоловік Зеновії, значно розширив пальмірійські володіння, долучивши Месопотамію. Після вбивства Одената у 267 р. правління перебрала Зеновія (240–275 рр.).
[204] Сарацини – арабське плем’я.
[205] Лонгин – афінський ритор і філософ, представник неоплатонізму.
[206] Авреліан – тобто імператор Луцій Авреліан, що правив у 270–275 рр.
[207] Маркомани – германське плем’я. Осіли на території сучасної Чехії, у ході війни дійшли до Верхньої Італії.
[208] Сьогодні Майнц.
[209] Вільні науки – навчальний цикл із трьох вільних наук: граматики, діалектики, риторики.
[210] Йдеться про Св. Петра.
[211] Янікул – один із пагорбів Рима.
[212] Матея 22, 13: «Киньте до зовнішньої темряви, буде плач там і скрегіт зубів».
[213] Відома як Ірена Афінська (752–803 рр.). Правила з 797 до 802 р.
[214] Йдеться про Константина V (718–775 рр.).
[215] Леоказар, або Леон Хазарос (750–780 рр.).
[216] Карл Великий (768–814) – король Франції, засновник Римської імперії Середньовіччя. Коронований у Римі папою Левом ІІІ у 800 р. Прагнув відновити Римську імперію. При дворі зібрав багато освічених людей, був ініціатором створення наукової «Академії» за античним зразком.
[217] Боккаччо родом із Флоренції.
[218] Оттон IV (1175–1218 рр.) – король Німеччини, імператор Римської імперії Середньовіччя.
[219] Констанція (1154–1198).
[220] Генріх VI (1165–1197) – син Фрідріха I.
[221] Йдеться про Фрідріха II (1194–1250) – імператора. Отримав прізвисько «stupor mundi» (щось на зразок «тупість світу»).
[222] Сена – місто в Умбрії.
[223] Мессана – сьогодні Мессіна.
[224] Фрідріх III (1272–1337).
[225] Ліпарі – один з Еолійських островів.
[226] Роланд, або Орландо (1296–1361).
[227] Йоанна I (1326–1382) – титулована королева Єрусалима і Сицилії (1343–1382).
[228] Принц Карл (1298–1328).
