Індивідуальний стиль В.Стуса

План.

1. Творчість В.Стуса у контексті свого часу.

2. Основна тематика творчості поета.

3. Її жанрове багатство.

4. Інтелектуалізм, філософічність, психологізм.

5. Особливості поетичної мови. Метафоричність як основний засіб образного світовідтворення дійсності. Оригінальність неологізмів.

6. Поезія Стуса в контексті світової літератури.

Василь Стус прийшов у літературу в кінці 50-х – на початку 60-х років, коли викриття культу Сталіна зумовило величезні зміни у житті країни, зокрема й у мистецтві та літературі. Зміни ці відбулися в двох основних напрямках.

1. Зростала увага до життя, внутрішнього світу людини праці – не як бездумного та бездушного «гвинтика», а як особистості, що несе в собі неповторний духовний світ.

2. Естетичне освоєння змін, що приніс у життя науково-технічний прогрес, розвиток космонавтики, атомної фізики, генетики та ін.. Це визначило й тематику творчості багатьох поетів, позначилося на конструюванні художніх образів.

За характером творчого обдаровання Стус – лірик. У нього майже немає сюжетних творів.

Ось думка критика М.Ільницького: «…Стус відривався уявою від поділеного на квадрати світу і поринав у космос, який окреслюється поняттям «Україна». Це космос його душі, альфа й омега його почувань, його «дорога долі, дорога болю». Україна виступає в його віршах не як об’єкт, вона існує в ньому самому, як психологічна даність, щоразу об’являючись у душі чи то кетягом червоної калини, чи апокрифічним пером літописця Нестора, чи космічною музикою струмка»…

Цим пояснюється і прив’язаність Стуса до такого жанру лірики, як вірш-медитація, філософський роздум про сутність людського життя, замислення над вічними проблемами добра і зла та боротьбою між ними, що набуває в певні історичні періоди конкретних форм. Жанр ліричної медитації зумовлений також притаманною поетові особливістю поетичного обдаровання – поєднання емоційної сили ліричних переживань з глибоким інтелектуалізмом, філософським осмисленням конкретних реалій життя. Ось один з порівняно ранніх віршів (1963) – «Біля гірського вогнища». Така, здається, земна стурбованість звичайним побутовим питанням –

Як запалить тебе, багаття,

У чорний день? У чорну ніч? –

відразу ж переходить у площину вічної проблеми пошуку мети в житті та шляхів до неї і завершується глибокою узагальнюючою думкою про сутність буття із справді гетевською вічною проблемою.

Як вибухнути, щоб горіть?

…………………………….

Як бути? Як знесуть? Як жить?

Тут Стус лише порушує питання. А багатьох поезіях і відповідає на нього. Пригадаймо «Як добре те, що смерті не боюсь я», «У цьому полі, синьому, як льон», «Не можу я без посмішки Івана» та ін. Михайлина Коцюбинська про творчість Стуса сказала: «Це поезія філософічна, причому філософічність її проявляється не на рівні цитування або тлумачення тих чи інших положень… Це своє, вистраждане поетом осмислення основних засад буття людини, роздуми над її місцем у природі й суспільстві, над її моральним самовизначенням у такому непростому й недосконалому сучасному світі».

Основним засобом образності, поетичного відтворення світу та власних почуттів і думок у поезії Василя Стуса є метафоризація.

Образна палітра поезії Стуса розмаїта і самобутня. Ось приклади тільки деяких тропів: був зал, мов постріл – довгий і гулкий; спів калиновий; цей біль – як алкоголь агоній; думи йдуть, неначе дзвони; калинова кров – така ж крута, така ж терпка, як в наших жилах.

Образи непрості для сприймання і потребують додаткових зусиль для усвідомлення їх глибини і точності. Часто логіка думки безсила відшукати ті асоціативні зв’язки, якими створюється певне враження від тропа. Але він сприймається як даність, на рівні підсвідомого, інтуїтивного.

Характерні Стусові пейзажі, до яких він часто вдається, завжди психологічно насичені, сприяють розкриттю внутрішнього стану ліричного героя.

Мова його поезій відзначається багатством, оригінальністю сміливим втручанням в усталені форми. Він часто вдається до словотворення, неологізмів, деформує слова, але з тонким почуттям такту, міри, так, що новотвори допомагають глибше розкрити задум поета (наниз, до досвітки, поранок, над смеркання, безоко, па ніготь і т.ін.).

Новаторські підходи поета до образо творення, орієнтація на психологізм та інтелектуалізм поезії, звернення до підсвідомого виводять її на обшири вершинних світових досягнень. Стус відомий також як обдарований перекладач творів європейських майстрів художнього слова, близьких йому за світосприйманням. Це – Гете, Рільке, Лорка, а також Марина Цвєтаєва, білорус Богданович та ін..

У кращих своїх творах, а може, й усім своїм доробком Василь Стус піднявся до вершин світової поезії. Сьогодні про нього говорять, порівнюючи з такими видатними письменниками, як Рільке, Камю, ранній Тичина, Антонич, Квазімодо, Пастернак, з якими його єднає масштабність світо відтворення, глибина психологізму, філософське осмислення буття, інтелектуалізм.

При всьому цьому він залишається глибоко національним поетом. І йдеться не про використання окремих традиційних образів чи підходів для відтворення реалій народного життя. Він зумів відобразити світ і думи свого народу, його духовність, генотип нації у складних історичних перепадах минулого й сучасності, помітити ті зміни, які відбулися з часів Шевченка. Не випадково нині говорять про українську літературу – «від Шевченка до Стуса».

Поезія Стуса міцно ввійшла нині в літературне життя України, проте в життя діаспори вона ввійшла значно раніше. Твори його перекладені англійською, німецькою, російською, іншими мовами світу.

 

Ми переглянули лише кілька сторінок життя-подвигу В.Стуса. І закінчити хотілось би словами Івана Геля, сказаними про Стуса:

«Вся його праця вимагала бути мужем. І Василь був винятково сильним характером – характером байдівського типу. Незвичайно делікатний у взаєминах з друзями, він, як Байда, умів сказати: «Твоя, царю, віра поганая…». Прямо у вічі султанам, при кожній потребі, при кожній можливості.

Боже, як мало тих, хто знає, що означає бути там характером байдівського типу! Власне, а чи так мало? Ні, багато, уже багато! І в цьому велика заслуга Василя, його мужньої поезії.

Але скільки ще всім нам треба розповісти людям про нашого Василя, щоб, окрім Поета, людство побачило й оцінило в ньому Людину!

Ми просто йшли, у нас нема

Зерна неправди за собою,

- так писав великий Тарас. Так міг би сказати про себе і наш Василь Стус».

 

Домашнє завдання.

1. Знати змiст лекцiї.

2. Конспект бiографiї письменника.

ВНИМАНИЕ! Проверка работ будет осуществляться следующим образом: