Поняття, зміст та завдання екологічного виховання

Міністерство освіти і науки України

Коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

КУРСОВА РОБОТА З ПЕДАГОГІКИ

 

ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ УЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ: ЗМІСТ, ФОРМИ ТА МЕТОДИ РЕАЛІЗАЦІЇ

 

 

Студента(ки) ___ курсу групи ____

спеціальності ______________________

__________________________________

__________________________________

(П.І.Б.)

Керівник __________________________

__________________________________________

Посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище, ініціали

 

Оцінка

Національна шкала___________________

Шкала ECTS___ Кількість балів _______

 

 

Члени комісії ____________ _______________________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ ___________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

___________ __________________

(підпис) (прізвище та ініціали)

 

 

Старобільськ, 2020

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………..3

Розділ   1. Теоретичні основи екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку

1.1. Поняття, зміст та завдання екологічного виховання…………………………………………………….. 6

1.2. Психолого-педагогічні основи екологічного виховання молодших школярів………………………………………….. 9

Розділ   2. Форми та методи реалізації екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку

2.1. Основні форми екологічного виховання молодших школярів …………………………………………………….. 15

2.2. Методи реалізації екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку…………………………………. 19

Висновки………………………………………………………………….25

Список використаних джерел………………………………………….27

 

 

ВСТУП

 

Оптимізація взаємовідносин суспільства і природи, вироблення вмінь активно цілеспрямовано впливати на природне середовище, не завдаючи йому шкоди, не можливі без відповідних екологічних знань. На сучасному етапі розвитку людства, в час надвисокого рівня впливу на довкілля з не завжди передбачуваними наслідками екологічна освіта, виховання і культура громадян визначають не лише сутність держави, але й благополуччя та здоров’я нації [6, c. 188].

Це період небаченого досі загрозливого для існування цивілізації зростання низки негативних факторів: деградації природи, збільшення забруднення навколишнього середовища, деградації людської моралі [13, c. 4].

Майбутнійстан природного середовища значною міроюзалежить від успішного здійснення екологічного виховання, формування нового, свідо‑мого, відповідального, доброго ставлення доприроди, розвитку екологічної етики. Саметому гармонізація взаємовідносин людини зприродою виступає сьогодні центральнимзавданням навчально‑виховного процесу [9, c. 5].

Все це висвітлює потребу в формуванні екологічної свідомості. Найбільш вдалий період для її формування є дитинство, а саме, діти молодшого шкільного віку.

Формування екологічної культури дітей шкільного віку багато в чому буде залежати від того, яким чином заохочується інтерес і звертається увага до об'єктів природи, розвивається прагнення глибше пізнати навколишній світ. Необхідно допомогти школярам оволодіти глибокими знаннями про зв'язки людини з природою, побачити екологічні проблеми в реальному житті, навчитися діям з охорони природи [9, c. 5].

Для цього застосовують в об’єднанні форми і методи екологічного виховання, модернізовані відповідно вимогам часу.

Екологічне виховання, його цілі та завдання вивчали – Т. В. Бойко, М. Е. Вайндорф-Сисоєва, Н. М. Заверуха, В. В. Серебряков, Ю. А. Скиба, М. М. Фіцула.

Форми та методи реалізації екологічного виховання молодших школярів буди досліджені – Шпуляр С. Б., Пономаренко Л. В., Матеюк О. П., Кобеньок Г. В.

Зазначені практичне значення та актуальність зумовили вибір теми нашого дослідження «Екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку: зміст, форми та методи реалізації».

Об’єкт дослідження – екологічне виховання.

Предмет дослідження – екологічне виховання учнів молодшого шкільного віку: зміст, форми та методи реалізації.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати зміст екологічного виховання, розкрити форми і методи його реалізації.

Завдання дослідження:

1. Визначення поняття, зміст та завдання екологічного виховання.

2. Охарактеризувати психолого-педагогічні основи екологічного виховання молодших школярів.

3. Розкрити основні форми екологічного виховання молодших школярів.

4. Характеристика методів реалізації екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку.

У процесі роботи було використано комплекс методів дослідження:         

- теоретичні: аналіз наукової літератури, систематизація, порівняння,  узагальнення для з’ясування змісту базових понять дослідження.

Теоретичне значення нашого дослідження полягає в розкритті змісту екологічного виховання, характеристиці форм та методів реалізації екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку.

Практичне значення нашої курсової роботи полягає в тому, що підготовлені матеріали дослідження можуть бути використані для навчання молодших школярів на уроках «Природознавство», «Я у світі» та «Основи здоров’я»; викладання лекцій, проведення семінарів для студентів професійно-технічних та вищих навчальних закладів.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг курсової роботи 29 сторінку. Список використаних джерел складається з 21 найменувань.

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕКОЛОГІЧНОГО ВИХОВАННЯ ІЧНІВ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

 

Поняття, зміст та завдання екологічного виховання

 

Сьогодні масштаби екологічних змін є реальною загрозою для життя людей. Це повинно змінити ставлення людства до природи. Цій меті служить екологічне виховання.

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури [17].

Екологічне виховання – складова частина етичного виховання, бо це єдність екологічної свідомості та поведінки, гармонійної з природою. Сутність екологічного виховання має дві сторони:

•   Екологічна свідомість;

•   Екологічна поведінка [2].

Екологічна поведінка формується з роками, і не стільки на уроках, скільки у позакласній і позашкільній діяльності. Таким чином, визначаючи сутність екологічного виховання, ураховуються особливості цього процесу:

1.Поступовий, «східчастий» характер:

•   Формування екологічних уявлень;

•   Розвиток екологічної свідомості та відчуттів;

•   Формування переконань у необхідності екологічної діяльності;

•   Вироблення навичок і звичок поведінки у природі;

•   Подолання в характері школярів споживацького ставлення до природи;

2. Тривалість;

3.Складність;

4.Стрибкоподібність;

5.Активність [2].

С.С. Пальчевський зазначає, що екологічне виховання не є чимось чітко відособленим у загальному навчально-виховному процесі освітнього закладу. Воно поєднується з національно-патріотичним, моральним, трудовим. Мета екологічного виховання - забезпечити підростаюче покоління науковими знаннями про взаємозв’язок природи і суспільства, допомогти зрозуміти багатогранне значення природи для суспільства в цілому і кожної людини зокрема, сформувати розуміння, що природа – це першооснова існування людини, а людина – частина природи, виховати свідоме добре ставлення до неї, почуття відповідальності за навколишнє середовище як національну і загальнолюдську цінність, розвивати творчу активність щодо охорони та перетворення оточуючого середовища, виховувати любов до рідної природи [16].

Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, формуванні вміння і навичок діяльності в природі [17].

Зміст екологічного виховання включає два аспекти: засвоєння екологічних знань та їх трансформацію у ставлення. Знання — обов'язковий компонент процесу формування екологічної компетентності, ставлення — його кінцевий продукт. Бо ж, коли людина нічого не знає про об'єкт, то й ставиться до нього байдуже. Екологічні знання сприяють формуванню усвідомленого ставлення й закладають початок екологічної свідомості. Якщо ж ставлення побудовано поза розумінням закономірних зв'язків у природі, соціоприродних зв'язків людини з природним довкіллям, воно не може бути стрижнем екологічної компетентності, оскільки при цьому ігноруються об'єктивно існуючі процеси і враховується лише суб'єктивний фактор. Екологічні знання допомагають людині усвідомити причини можливих екологічних змін, підказують шляхи запобігання їм [12].

Екологічне виховання покликане формувати активну природоохоронну позицію. Екологічне виховання досягається за допомогою комплексу природоохоронної та екологічної освіти, який включає шкільну і вузівську екологічну просвіту, пропаганду екологічної поведінки. Головна функція екологічного виховання полягає в набутті і накопиченні особистістю досвіду взаємодії з навколишнім середовищем природним та соціальним на когнітивному, чуттєво-емоційному і нормативному рівнях. Саме сукупність знань, емоційних переживань і практичних умінь в екологічній діяльності дає змогу перевести свідомість школярів в іншу площину - з природоспоживацької у природозберігаючу, а отже, перебороти в їхній свідомості бачення, пов'язане з перевагою людини над природою, під впливом якого природа сприймається ними лише як утилітарна цінність [7].

Хоча екологічне виховання багатогранне, проте його розглядають з трьох позицій:

1. Екологічне виховання є частиною загального всебічного виховання особистості.

2. Воно є самостійним видом виховання, тому що відрізняється від інших видів за цілями, завданнями, а головне, за методами реалізації в конкретних варіантах виховної роботи.

3. Екологічне виховання - це «системоутворюючий фактор» усієї системи виховання [7].

Теоретичні та прикладні аспекти морально-естетичного виховання засобами природи розвивав В.А. Сухомлинський. Сучасний етап розвитку екологічного виховання будується на принципах єдності, історичної взаємозв'язку природи і суспільства, соціальної обумовленості відносин людини до природи, на прагненні до гармонізації цих відносин. На основі даних принципів визначається оптимальне вплив людини на природу згідно з її законами; розуміння багатосторонньої цінності природи як джерела матеріальних і духовних сил суспільства і кожної людини [3].

Так як екологічне виховання передбачає відкриття самого світу природи – навколишнього середовища, де проживає людина, яка в свою чергу повинна бути зацікавлена у збереженні цілісності, чистоти, гармонії природи. Це дозволило людині робити висновки про стан природи, розумно взаємодіяти з нею. У зв’язку з цим у людини виникає відповідальності за збереження природи, її охорону.

Важлива роль тут належить вмінням трьох видів. Перший вид пов'язаний з дотриманням культури особистої поведінки, другий спрямований на запобігання негативних наслідків в природному оточенні в результаті вчинків інших людей, третій пов'язаний з виконанням посильних трудових операцій по ліквідації вже виник небажаного явища [3].

Зміст діяльності з екологічного виховання включає вивчення природи, яка оточує вихованців; аналіз її екологічного стану; знайомство з проблемами екологічних систем світу, країни, місця проживання; вивчення поведінки людини і його можливе (як позитивне, так і негативне) вплив на екологічну обстановку в масштабі конкретного регіону і світу в цілому [3].

Таким чином, екологічне виховання – комплекс заходів спрямованих на формування екологічної культури. Говорячи іншими словами, це дії, що мотивують особистість до збереження екологічної чистоти, захисту природи, як мінімум на індивідуальному рівні. Це в свою чергу є і основним завданням екологічного виховання. Цілі та завдання екологічного виховання можуть змінюватися відповідно віку особистості та його психологічних особливостей, так як здійснюється на всіх етапах навчання та життя людини.