Методи реалізації екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку

 

Одним із загальних методів виховання є визначення цінностей. Серед кодексу цінностей сучасного українського виховання ми не знайдемо окремо екологічних, але, якщо добре поміркувати, екологічність у широкому розумінні цього слова є в будь-якій цінності сучасного виховання [13, c. 23].

Мета та завдання екологічного виховання досягається за допомогою методів.

Методи виховання - способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки [18].

Сьогодні найбільш сучасним, інтерактивним та дієвішим методом роботи з дітьми є ігрові методи. Для екологічного виховання використовують екологічні ігри.

Ігри екологічного спрямування дозволяють дитині побачити неповторність не тільки окремого живого організму, але й екосистеми, усвідомити неможливість порушення її цілісності, зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як всередині самої екосистеми, так і за її межами. Перевтілення дитини в образ тварини чи рослини допомагає краще вивчити особливості їх поведінки, сприяє формуванню в учнів позитивних моральних рис, таких як співчуття, співпереживання, доброта, милосердя. Також під час таких ігор відбувається розвиток у дітей готовності до правильної взаємодії з довкіллям. Застосування ігор екологічного спрямування сприяє вирішенню наступних завдань екологічного виховання:

1. Пізнавальні ‑ засвоєння наукових знань про різноманіття об'єктів природи та їхнє значення в екосистемах; формування цілісного уявлення про природне оточення як осередок життя.

2. Розвивальні ‑ розвиток екологічного мислення і свідомості; вміння критично обмірковувати динамічну ситуацію відносин людини з природою; формування розуміння того, що існування людства можливе тільки у випадку налагодження позитивних стосунків з іншими суб'єктами природи.

3. Виховні ‑ виховання громадської відповідальності за стан природи, почуття любові до природи та прагнення до постійного спілкування з нею; оволодіння нормами правильної поведінки в природному середовищі [9, c. 5].

Серед змістових і організаційних методів екологічного виховання молодших школярів особливе місце займає бесіда. Саме участь у бесіді, індивідуальній або колективній, надає дитині можливість зрозуміти доцільність вибору того чи іншого зразка поведінки, мотиви свого або чужого вчинку. Під час бесіди учень повинен зробити висновок, що екологічно допустимо, а що — ні, що є моральним і гуманним, а що — аморальне та жорстоке. Важливо, що дітям не дають рецепт поведінки у готовому вигляді, а поступово, через зміст та низку запитань, завдань, відповідей підводять дитину до висновків [13, c. 29].

На допомогу бесіді приходить метод дидактичної казки.

Дидактична казка ― це навчальний матеріал, який поданий учням у формі казки і служить засобом стимулювання допитливості та інтересу до пізнання, до засвоєння нових знань, розвитку уяви, уваги, пам’яті та мислення. Дидактичні казки створюються педагогами для подачі навчального матеріалу. При цьому абстрактні символі (цифри, букви, звуки, поняття та уявлення) «оживають», складається казковий образ світу, в якому вони живуть. Дидактичні казки можуть розкривати сутність і важливість певних знань. У формі дидактичних казок представляються навчальні завдання [4].

Екологічними називаються казки, які можна аналізувати з природоохоронного погляду. У пригоді стануть чимало відомих фольклорних чи авторизованих творів. Практично будь-яка відома казка може стати екологічною, якщо змінити відповідним чином певні деталі, сюжетну лінію або й окремих персонажів [13, c. 31].

Дивлячись на специфіку даного напряму виховання, доцільно було розглянути такі методи екологічного виховання як: метод екологічних асоціацій, метод художньої репрезентації природних об’єктів, метод екологічної лабілізації, метод екологічної рефлексії, метод екологічної ідентифікації, метод екологічної емпатії, метод екологічної турботи, метод ритуалізації екологічної діяльності, метод екологічних експектацій.

Метод екологічних асоціацій (від лат. аssjciatiо - з'єднання) полягає в педагогічній актуалізації асоціативних зв'язків між різними образами в контексті поставленої перед особистістю проблеми. Метод асоціацій спрямований на збагачення і поглиблення уявлень особистості про природні об'єкти і світ природи [20, c. 198].

Метод асоціацій часто використовується для встановлення певної аналогії між природними проявами природних об'єктів і відповідними соціальними проявами. Образ думок, який формується при цьому, сприяє більш повному, різнобічному розвиткові уявлення особистості про досліджуваний феномен. Даний метод переважно пов'язаний саме з формуванням підструктури екологічних уявлень [20, c. 198].

Метод художньої репрезентації природних об’єктів (від фр. представництво) полягає в актуалізації художніх компонентів уявлення світу природи засобами мистецтва. Особливе значення у процесі розвитку ставлення до природи тут належить образотворчому мистецтву, музиці, літературним творам. Скажімо, ставлення учнів до луків, озера чи лісу формуватиметься значно ефективніше, коли поряд із науковою інформацією вчитель використовуватиме поезію, класичні літературні твори, музичні п’єси, твори живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва [13, c. 31].

Метод екологічної лабілізації полягає в цілеспрямованому педагогічному впливові на свідомість школярів, в результаті якого виникає психологічний дискомфорт, зумовлений розумінням неефективністю сформованих (традиційних) стратегій екологічної діяльності. Лабілізуючі прийоми можуть бути різні. Наприклад, створюючи біотопні експозиції, до діорами природного ландшафту можна навмисно «ввести» кілька розкиданих недопалків, шматки пакета з-під молока тощо. Милуючись прекрасним пейзажем, відвідувачі раптом помічають ці «прикраси». Люди «запрограмовані» на милування природою, але сміття в експозиції блокує їм цей процес. Саме в малому об’ємі вітрини особливо гостро відчуваються неприродність, чужорідність цих «слідів» людської діяльності, відвідувачі відчувають дискомфорт. У них розпочинаються лабілізаційні процеси – бажання позбавитися неприродних предметів [6, c. 191].

Метод екологічної рефлексії (від лат. відображення) полягає в педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїх дій та вчинків щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як поведінка людини може «виглядати» з погляду тих природних об’єктів, яких вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчасно полити кімнатні квіти, його можна запитати: «Що вони могли б про тебе подумати?» Безумовно, з «точки зору» рослин, він «виглядає» безвідповідальною, жорстокою людиною [13, c. 32].

Метод екологічної ідентифікації полягає в педагогічній актуалізації особистої причетності до того чи іншого природного об’єкта, ситуації. обставин, в яких він перебуває. метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об’єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення  про даний об’єкт. Крім того, такий механізм активізує відповідну поведінку стосовно об’єкта [6, c. 192].

Метод екологічної емпатії (від грец. співпереживання) має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об’єкта, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об’єкти через ототожнення з ними (співпереживання), а також переживання особистих емоцій та почуттів із приводу стану природних об’єктів (співчуття.) Таким чином, формується суб’єктивізація природних об’єктів. Метод екологічної емпатії передбачає використання запитань, що актуалізують прояви емпатії до живих істот, на зразок «Що він тепер відчуває?», «Який він має настрій?» [13, c. 32].

Метод екологічної турботи полягає у педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об’єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об’єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає учнів до підвищення своєї екологічної компетентності — до опанування необхідних знань, умінь і навичок. Адже для того щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об’єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити [13, c. 32-33].

Метод ритуалізації екологічної діяльності полягає у педагогічній організації традицій і ритуалів, пов’язаних із діяльністю, спрямованою на світ природи. Потужний потенціал щодо реалізації цього методу акумульовано у традиціях українського народу (розчищення джерел і криниць, екологічні толоки, приваблювання й охорона птахів, Різдвяні та Новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Цей метод дає можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію екологічних клубів, рухів тощо. Важливою умовою реалізації цього методу є наявність відповідної символіки, ієрархії, статуту [13, c. 33].

Метод екологічних експектацій (від англ. очікування) полягає у педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи. Наприклад, перед екскурсією до лісу педагог налаштовує учнів на те, що вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються, не смітять тощо. Найефективніше реалізація цих методів відбувається в умовах еколого-психологічного тренінгу, спрямованого на корекцію екологічної свідомості його учасників. Отже, для виховання справжньої людини, яка, крім решти якостей, мала б сформований екологічний світогляд, необхідно шукати творчі шляхи, залучаючи мистецтво, туризм, відроджуючи традиції, створюючи дискусійні клуби тощо [13, c. 33].

Таким чином, існує чимало методів екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку, що викликають у них уміння шукати асоціації, порівнювати, логічно мислити, здатність до співчуття тощо.

 

ВИСНОВКИ

 

Перше завдання нашого дослідження полягало у визначенні поняття, зміст та завдання екологічного виховання.

Проводячи аналіз наукової літератури, нами було виділено поняття екологічного виховання, його змісту та завдань.

Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

Змістом екологічного виховання є засвоєння екологічних знань та їх трансформацію у ставлення.

Завдання екологічного виховання:

- формування екологічних знань;

- виховання любові до природи;

- прагнення берегти, примножувати природу;

- формування вміння і навичок діяльності в природі.

Другим завданням дослідження стала характеристика психолого-педагогічних основ екологічного виховання молодших школярів.

Досліджуючи психолого-педагогічні основи екологічного виховання молодших школярів, нами було виявлено, що вони включають в себе навчальну діяльність та пізнавальні процеси.

Навчальна діяльність молодших школярів полягає в готовності до навчання та стимулює  розвиток психічних процесів безпосереднього пізнання навколишнього світу.

Пізнавальні процеси складаються з відчуття, сприйняття, увазі, пам’яті.

Знаючи тривалість, частоту цих процесів та їх правильне включення в режим екологічного виховання, та зробить його ефективним.

Третє завдання нашого дослідження полягало в розкритті основних форм екологічного виховання молодших школярів.

Провівши аналіз літератури, нами були виявлені форми екологічного виховання, запропоновані Пономаренко Л. В. Це еколого-психологічний тренінг, усний журнал, екологічні стежки, екологічний вечір, еколого-туристичні походи, літній екологічний табір, екологічні акції, тиждень екології.

Серед нетрадиційних форм екологічного виховання досить поширеними є екологічна естафета, екологічний турнір, екологічний бумеранг, екологічна вікторина.

Четвертим завданням нашої курсової роботи стала характеристика методів реалізації екологічного виховання учнів молодшого шкільного віку.

Під час дослідження нами були виділені наступні методи екологічного виховання дітей молодшого шкільного віку, а саме:

- ігри екологічного спрямування;

- бесіда;

- дидактична казка;

- метод екологічних асоціацій;

- метод художньої репрезентації природних об’єктів;

- метод екологічної лабіалізації;

- метод екологічної рефлексії;

- метод екологічної ідентифікації;

- метод екологічної емпатії;

- метод екологічної турботи;

- метод ритуалізації екологічної діяльності;

- метод екологічних експектацій.

Отже, досліджуючи зміст, форми та методи екологічне виховання учнів шкільного молодшого віку, ми виконали всі завдання дослідження. Ціль нашого дослідження була досягнута.