ССЦ (Складне синтаксичне ціле) як складова частина тексту

Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'язку з іншими словами, тобто у словосполученні й реченні, так і речення повніше розкриває свій зміст у контексті, у поєднанні з іншими реченнями. У мовленні окремі речення зазвичай не виступають ізольовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, утворюючи своєрідні блоки речень, тісно пов'язаних єдністю думки, теми, а також специфічними засобами зв'язку. Ці своєрідні блоки речень, пов'язаних між собою як семантично, так і граматично, і є складним синтаксичним цілим, або надфразною єдністю, чи, за іншою термінологією, складною синтаксичною єдністю.

Отже, складне синтаксичне ціле - це група речень, об’єднаних граматичним і змістовим зв’язком, що виражають думку вільніше, більш розгорнуто й повно порівняно з реченням.

Складне синтаксичне ціле має такі ознаки:

а) є одиницею найвищого рівня, що являє собою об'єднання самостійних речень у більші відрізки мовлення;

б) до його складу входять різні за структурою речення, які об'єднуються інтонацією та іншими засобами зв'язку (лексичними, морфологічними, синтаксичними);

в) окремі речення у складному синтаксичному цілому становлять структурно семантичну єдність і мають смислову завершеність;

г) ця єдність ґрунтується на спільності теми, яку розкриває кожне з наступних речень;

ґ) має ритмомелодійну оформленість: паузи між окремими реченнями цього утворення порівняно однакові, а в кінці - значна пауза і зниження тону;

д) перше речення є своєрідним зачином, а всі інші розгортають тему.

Характерною ознакою є також композиційно-тематичне членування, яке полягає в можливості виокремити в ньому зачин (початок думки, теми), який зосереджується в першому реченні, що може навіть становити окремий абзац, середню частину (розвиток, виклад теми) й кінцівку, в якій підбивається підсумок усього вислову (теми) як з погляду змісту, так і з погляду синтаксичної структури.

Наприклад. Людина, яка втрачає свій корінь, подібна до підточеного дерева. Якщо людина знає свій корінь і живиться його соками, тоді вона має життєдайну силу, закладену в насінні і в корінні. Тоді й повітря, яким вона дихає, видаватиметься їй цілющим, і земля, на якій зростає людина, буде дорожчою. Люди, пам’ятайте про свій корінь. Бо без коріння немає й крони, без крони немає плоду, а без плоду немає насіння... (І. Цюпа).

Наведене складне синтаксичне ціле вирізняється смисловою завершеністю. Перше речення є зачином, а друге, третє, четверте й п'яте послідовно розгортають тему, названу в першому реченні. Крім змістової пов'язаності, речення у складі цього цілого поєднуються за допомоги таких структурних засобів: повторення слова людина; вживання особового займенника вона, прислівника тоді, співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків: форми теперішнього часу недоконаного виду та форми наказового способу.