Відоме» й «нове» у реченнях висловлювання

Актуальне членування висловлення — це змістове та інтонаційне виділення в ньому відомого й нового.

Для розуміння висловленого в тексті має бути зв’язність: кожне наступне речення базується на основі попереднього, ніби вбираючи його частину, разом із тим подаючи нову інформацію.

Таким чином, речення в тексті ніби поділяється на дві частини. Одна частина (слово, словосполучення), що повторює вже відому з попереднього речення інформацію, називається «відомим», інша частина речення (слова, словосполучення), що передає нову інформацію, називається «новим». «Відоме» служить для зв’язку речень у тексті, а «нове» розвиває зміст далі. Найчастіше «відоме» стоїть на початку речення, «нове» — у кінці. Проте «відоме» й «нове» можуть мінятися місцями: У класі (Н) було дуже тихо. Там (В) сиділи й працювали учні (Н). Вони (В) писали твір про осінь (Н).

Новою інформацією є пояснення висловленого твердження, аргументи до сформульованої тези, приєднання додаткової інформації.

Відоме – це та частина речення, яка місить відому інформацію і зумовлюється ситуацією спілкування.

Нове – частина речення, що містить основний зміст висловлення, те нове, що повідомляється.

Наприклад Багатьом, мабуть, пам’ятне те (Н) місце з роману Жуля Верна «Діти капітана Гранта»(В), де команда шхуни «Дункан» випадково знаходить у животі пійманої акули пляшку(Н) із запискою. Через неї (В) діти капітана Гранта й вирушають у небезпечне плавання на пошуки свого батька. А героям «Таємничого острова» пляшка (В) розповіла, що неподалік(Н) від них на безлюдному острові животіє злочинець (Н), який (В) розкаявся, Айртон...

 

Речення без «нового» існувати не можуть, а без «відомого» – можуть, наприклад, речення Серденько б’ється становить лише «нове», бо є нерозчленованим цілим. Як правило, лише «нове» представляють односкладні (Заходжується на дощ) або неповні речення в діалозі (– Де ти був? – У школі).

У поширеному реченні розподіл на «відоме» і «нове» може бути кількаступеневим. У такому випадку на першому ступені виділяється «відоме 1» (В1) і «нове 1» (Н1), на другому – «відоме 2» (В2), чи «нове 2» (Н2) і так далі.

Наприклад

У 1560 році якийсь англійський рибалка (Н1) виловив сіткою засмолену пляшку (Н2), а, розбивши (Н3) її (В2), бідолаха (В1) заплатив за це життям: у розбитій (В3) посудині був пергамент (Н4), адресований (В3) королеві Єлизаветі І.

(З підручника).

Ланцюковий (послідовний) зв’язок

Розгортання думки відбувається послідовно, кожне наступне речення доповнює попереднє. Найбільш самостійним є перше речення, наступні речення послідовно «чіпляються» одне за одне.

Паралельний зв’язок

Реченням властива відносна самостійність. Вони поєднуються передусім семантично. Ними передаються незалежні одна від одної події, які відбуваються одночасно.

 Ланцюжковий і паралельний зв'язок компонентів у межах однієї надфразної єдності (одного складного синтаксичного цілого) можуть поєднуватися

У зв’язному тексті можна по-різному використовувати зв’язки між реченнями. Нове в попередньому реченні стає відомим у наступному, утворюючи послідовний, або ланцюжковий зв’язок між змістом речень. Паралельний зв’язок між реченнями — це нанизування речень з одним «відомим», до якого приєднуються кілька «нових» повідомлень. Між реченнями, що містять нові повідомлення, встановлюється паралельний зв’язок.

 

Співвіднесеність ССЦ і абзаців.

Абзац має два значення.

1. Відступ у початковому рядку тексту.

2. Пов’язана за змістом частина тексту від одного відступу до іншого.

Абзац — одиниця тексту, що являє собою єдність тематично об’єднаних речень, в одному з яких називається тема чи основна думка абзацу. Таке визначення дозволяє мовцеві чітко визначити тему й дотримуватися її розвитку в інших реченнях, а читачеві або слухачеві визначити предмет мовлення й утримувати його в пам’яті доти, доки він не заміниться іншим предметом мовлення. Тему абзацу часто називають мікротемою.

У художніх текстах мета абзацу може виражатися кількома реченнями. Речення в абзаці повинні розподілятися так, щоб основна думка була виражена першим або останнім реченням.

Складне синтаксичне ціле не слід ототожнювати з абзацом, який належить до інтонаційно-синтаксичних одиниць. Абзац - це пов'язана змістом частина тексту від одного відступу до іншого. Це може бути опис нового етапу в розвитку дії, характеристика нового персонажа твору, авторський відступ. Поділ тексту на абзаци залежить від жанру твору, його стилістичних особливостей. Найчастіше складне синтаксичне ціле містить кілька абзаців, але часто збігається з абзацом.

Хоч абзац нерідко й збігається з надфразною єдністю (складним синтаксичним цілим), проте він не є синтаксичною, структурно-семантичною категорією, а лише засобом членування тексту на композиційно-стилістичній основі.

ССЦ = абзац?

ТАК НІ

(якщо ССЦ є однотемним) (якщо ССЦ є багатотемним)

Наприклад

Свої пісні й думи кобзар Михайло Кравченко виконував спочатку в рідному селі, пізніше подорожував до Харкова, Києва, Одеси, Санкт-Петербурга. Слава про кобзаря як про видатного виконавця розійшлася Україною та за її межами.

Злидні, поневіряння, безперервні вимушені мандри, підірвавши здоров’я народного митця, дочасно звели його в могилу. (За В. Корнелюком)

Інколи ССЦ розподіляється на абзаци. У такому разі в мікротемі ССЦ вичленовуються ще дрібніші мікротеми, які підкреслюють за допомогою абзацу важливість певного повідомлення.

Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття, дає змогу виділити в ньому суттєві моменти й надає йому певного забарвлення. Зокрема, текст, поділений на дрібніші абзаци, справляє в основному враження швидшої і напруженішої дії, ніж текст, поданий великими абзацами. І навпаки, коли автор хоче передати щось повільне й гнітюче, він і абзаци робить великими, важкими.

 

ПИСЬМОВО

Завдання 2

1. Із лекції, яку наведено  вище, запишіть:

- визначення «роман у новелах – це…»;

- композиція роману Ю.Яновського «Вершники»;

- проблеми порушені у романі.

Завдання 3

1. Із лекції, яку наведено  вище, запишіть:

- Визначення складного синтаксичного цілого (ССЦ);

- Ознаки ССЦ.