4.1 Визначення інструментів екологічного менеджменту
4.2 Екологічний SWOT – аналіз
4.3 Метод аналізу ієрархій
Визначення інструментів екологічного менеджменту
Інструменти екологічного менеджменту (далі ІЕМ) – це практичні методи
визначення, оцінки та використання інформації для екологічного менеджменту.
ІЕМ умовно поділяють на статичні й динамічні.
До статичних ІЕМ належать:
– екологічні баланси – застосовуються для фіксації та подальшої оцінки
здійснюваних на підприємстві процесів трансформації енергії та матеріалів і їх
дії на довкілля. За допомогою екологічних балансів здійснюються уявлення та
аналіз сукупних вхідних і вихідних потоків виробничої системи підприємства,
дані якого, зокрема, використовуються під час розроблення його екологічної
політики;
– екологічний облік і екологічний аудит на підприємстві. Екологічний облік – це віддзеркалення екологічних параметрів у системі бухгалтерського обліку і звітності підприємств. Рахунки підприємства повинні відображати його
ставлення до навколишнього середовища, як і вплив витрат, обумовлених природоохоронною діяльністю, ризиків і зобов’язань на фінансовий стан підприємства. Цільові показники, стандарти та результуючі заходи щодо головних напрямів, важливіші екологічні аспекти діяльності підприємства відбиваються в
екологічній звітності підприємства; – екологічний СВОТ-аналіз; – оцінка екологічного життєвого циклу продукції. До динамічних ІЕМ належать: – екологічний контролінг;
– метод аналізу ієрархій.
Екологічний SWOT-аналіз
SWOT (від анг. – Strengths, Weaknesses, Opportunities, Threats; українською позначається як СВОТ – аналіз).
Охоплює аналіз:
– сильних сторін підприємства;
– слабких сторін підприємства;
– можливостей підприємства;
– загроз для підприємства. СВОТ-аналіз інакше ще називають матрицею первинного стратегічного аналізу, яка містить відповіді на низку питань. СВОТ-аналіз використовується у процесі вирішення проблем, які не мають однозначного розв’язання. Приклад матриці первинного стратегічного аналізу наведений у таблиці 3.2. Таблиця 3.2 – Приклад матриці первинного стратегічного аналізу
Сильні сторонни | Слабкі вироби |
1. Які переваги має ваша організація? 2. Що ви робите краще за інших 3. До яких унікальних або дешевих ресурсів ви маєте доступ? 4.Як ваші споживачі оцінюють ваші сильні сторонни? | 1. Щоб ви могли б покращити? 2. Чого ви повинні уникати 3. Що ваші споживачі вважають вашими слабкими сторонами? |
Можливості | Загрози |
1. З якими можливостями ви стикаетесь? 2. Які нові напрями відкриваються перед вами? 3. Як перетворити ваші переваги у можливості? | 1. З якими перешкодами ви стикаєтесь? 2. У чому виявляється конкуренція? 3. Як ваші слабки сторонни посилюють загрози? |
Після складання матриці порівнюються позитивні й негативні аспекти та приймається рішення. Правила складання СВОТ-аналізу: 1. Визначення сильних і слабких сторін: – сильні й слабкі сторони – це внутрішні риси організації, тобто вони є їй підконтрольними; – сильні й слабкі сторони вважаються такими тільки у тому разі, якщо їх так сприймають споживачі; – потрібно включати до аналізу тільки найвагоміші сильні та слабкі сторони; – сильні й слабкі сторони повинні визначатися з урахуванням пропонувань конкурентів. Сильна сторона буде сильною стороною тільки тоді, коли її такою бачить ринок. Наприклад, якість продукції буде силою тільки тоді, якщо вона вище, ніж у товарів конкурентів; – сильні й слабкі сторони необхідно проранжувати у відповідності до їхньої важливості в очах споживача. 2. Визначення можливостей і загроз Можливості й загрози обумовлюються характеристикою ринкового середовища та є непідвладними впливу організації. Під час визначення можливостей і загроз рекомендується розглядати такі аспекти:
– зміни на ринках і в технологіях;
– зміни у державній політиці;
– зміну в структурі населення, рівні життя та інші соціальні фактори;
– економічна ситуація;
– природа і масштаб конкуренції;
– місцеві умови та відокремленість
Під час проведення екологічного СВОТ-аналізу як його складники можна розглянути:
1. Сильні сторони: – екологічно прийнятні процеси та продукція;
– наявність «зеленого» іміджу;
– готовність персоналу до дотримання регламентів і обов’язкових вимог;
– здатність підприємства до управління екологічними ризиками; – потенціал науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт для «зелених» продуктів і технологій.
2. Слабкі сторони:
– використання нерециклюємих матеріалів;
– «брудні» технології;
– оксичні (небезпечні) відходи;
імідж «забруднювача»;
– персонал не дотримується регламентів і вимог.
3. Можливості:
– володіння новими ринками;
– розроблення і впровадження екологічно безпечної продукції;
– забезпечення довготривалого виживання компанії внаслідок формування «зеленого» іміджу.
4. Загрози:
– необхідність у додаткових інвестиціях унаслідок суворіших екологічних стандартів;
– посилення державного втручання та контролю;
– організування «зеленими» і іншими організаціями акцій протесту; захват конкурентами ринкових секторів «зеленої» продукції;
– відплив кваліфікованих кадрів унаслідок тимчасових ринкових або інших невдач компанії;
– загроза виживанню компанії у середньостроковій перспективі.