Лекція 5 оцінка життєвого циклу продукції

5.1. Поняття життєвого циклу продукції

5.2. Методика оцінки життєвого циклу продукції

 

 

5.1. Поняття життєвого циклу продукції

 

Оцінка екологічного життєвого циклу продукції (ОЖЦ, LCA – Life Cycle Assessment) – це збір та оцінювання вхідних і вихідних потоків, а також потенційних впливів на навколишнє середовище з боку продукційної системи на всіх стадіях життєвого циклу продукції. У межах СЕМ ISO 14000 процедура ОЖЦ описується стандартами 40-ї серії. Продукційна система – це сукупність одиничних процесів, пов’язаних між собою потоками напівфабрикатів, що виконують одну або більш заданих функцій. Опис продукційної системи включає у себе опис одиничних процесів, елементарних потоків, потоків продукції через межі системи (у систему або з неї), а також потоків напівфабрикатів усередині системи.

Життєвий цикл потрібно розуміти як послідовні та взаємопов’язані стадії продукційної системи від отримання сировини або природних ресурсів до кінцевого розміщення у навколишньому середовищі. Для опису ідеї життєвого циклу використовується термін «від люльки до могили». Тобто під час проведення оцінки життєвого циклу розглядаються не тільки етапи виробництва продукції, а й, наприклад, стадії видобування корисних копалин, виготовлення напівфабрикатів, допоміжні виробництва, а також транспортування споживачеві, використання та розміщення відходів. Процедура оцінки життєвого циклу передбачає таке: – формулювання мети дослідження та визначення меж системи (межі системи визначають, які одиночні процеси повинні включатися до ОЖЦ); – виконання інвентаризаційного аналізу життєвого циклу (збір інформації, оцінку вхідних і вихідних потоків речовини й енергії); – безпосередньо оцінку життєвого циклу, тобто визначення та оцінку розміру і значущості наявних і потенційних можливих впливів; – інтерпретацію результатів, аналіз альтернатив, розроблення висновків і рекомендацій, аналіз їхньої якості (критичний аналіз).

Інвентаризаційний аналіз складається з процедури збору і розрахунку даних із метою кількісного визначення відповідних вхідних і вихідних потоків даних продукційної системи. Вхідні й вихідні потоки можуть містити у собі використання ресурсів, викиди в атмосферне повітря, скиди у водні об’єкти та ґрунти, пов’язані з системою.

Можливі фази життєвого циклу продукції:

– придбання сировини;

–  складування сировини;

– внутрішньовиробничі перевезення;

перший етап виготовлення;

другий, третій тощо етапи виготовлення;

– розповсюдження;

– використання;

– повторне використання;

– утилізація.

 

5.2. Методика оцінки життєвого циклу продукції

 

 

Фаза оцінки впливу під час проведення ОЖЦ спрямована на оцінювання значущості потенційних впливів на навколишнє середовище за результатами інвентаризаційного аналізу життєвого циклу. У широкому розумінні цей процес містить у собі пов’язування між собою інвентаризаційних даних із певними впливами на навколишнє середовище і спробу осмислити ці впливи. Інтерпретація є фазою ОЖЦ, на якій зв’язують результати аналізу інвентаризаційних даних і оцінки впливу. Результати цієї інтерпретації повинні бути викладені у формі висновків і рекомендації для осіб, які приймають рішення.

Завдання інтерпретації:

– проаналізувати результати;

–  зробити висновки;

– пояснити обмеження;

– підготувати рекомендації, що ґрунтуються на попередніх фазах ОЖЦ або інвентаризаційного аналізу та надати результати у прозорій формі

 

Лекція 6  ПОКАЗНИКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Схема оцінки екологічної ефективності

Вибір показників оцінки екологічної ефективності

6.1 Схема оцінки екологічної ефективності

 

Оцінка екологічної ефективності економічної діяльності проводиться відповідно до стандарту ISO 14031-99. Стандарт містить варіант загальної системи

показників (індикаторів) екологічних результатів діяльності бізнесу.

Згідно зі стандартом, оцінювання екологічної ефективності (далі – ОЕЕ) –

це внутрішній процес та інструмент управління, призначений для забезпечення

керівництва достовірною та такою, що підтверджується поточною перевіркою,

інформацією, яка дає змогу визначити, чи відповідає екологічна ефективність

організації сукупності критеріїв, що завдаються керівництвом організації.

Мета ОЕЕ – якісно зв’язати екологічні аспекти з екологічними впливами.

Оцінка екологічної ефективності проводиться на основі системі показників (індикаторів). Показники оцінки екологічної ефективності (далі – ПОЕЕ) включають у себе дві групи показників: – показники оцінки стану навколишнього середовища (далі – ПСНС)

– показники екологічної ефективності (далі – ПЕЕ). ПЕЕ поділяють на показники ефективності управління (далі – ПЕУ) і показники ефективності функціонування (далі – ПЕФ). Класифікація показників оцінки екологічної ефективності може бути така.

 

ПСНС – показники стану навколишнього середовища – дають уявлення про фактичний або потенційний вплив на навколишнє середовище екологічних аспектів діяльності й цим сприяють плануванню і впровадженню ОЕЕ. Мета – кількісно зв’язати екологічні аспекти з екологічними впливами.

 ПЕУ – показники ефективності управління – забезпечують інформацію про зусилля, які робить керівництво з метою впливу на екологічну ефективність організації.

ПЕФ – показники ефективності функціонування – забезпечують інформацією про екологічну ефективність функціонування організації.