Екологічне маркування типу І

 Екологічне маркування типу І проводиться згідно зі стандартом ISO 14024-1999. Це маркування є добровільним, базується на багатьох критеріях третьої сторони, передбачає видачу ліцензії на використання екологічної етикетки, свідчить про екологічну перевагу будь-якої продукції в межах визначеної групи однорідної продукції на підставі розгляду її життєвого циклу. На використання цього маркування потрібно отримати дозвіл третьої сторони. Маркування ідентифікує продукцію, якій надається перевага внаслідок її екологічності в межах визначеної групи однорідної продукції. Принципи екологічного маркування типу І:

– принцип добровільності;

– принцип взаємодії з законодавством – попередньою умовою видачі та збереження ліцензії на використання екологічного маркування типу І є виконання заявником екологічних та інших вимог законодавства;

– принцип розгляду життєвого циклу;

– принцип вибірковості критеріїв – екологічні критерії необхідно розробити для того, щоб відрізняти у групі однорідної продукції екологічно переважну продукцію на підставі вимірюваної різниці впливу на навколишнє середовище;

– принцип тимчасовості дії ліцензії;

– принцип консультативності – процес відкритої участі зацікавлених сторін із метою вибору групи однорідної продукції, екологічних критеріїв і функціональних характеристик продукції;

–  принцип відповідності й перевірки;

–  принцип прозорості – інформація має бути доступною зацікавленим сторонам для контролю та для коментарів;

–  принцип доступності – усі заявники, продукція яких відповідає екологічним критеріям для групи однорідної продукції та іншим вимогам програми, повинні отримати ліцензію на використання екологічної етикетки;

– принцип платності – ліцензії на використання екологічних етикеток типу І мають бути оплачені. Для отримання ліцензії необхідно надати публічну заяву з боку заявника про бажання отримати ліцензію. Наявність ліцензії не зобов’язує ліцензіата використовувати етикетку

В Україні використовують маркування «Зелена лелека», яке надається Всеукраїнською громадською організацією «Жива планета». Наразі екологічне маркування «Зелена лелека» в Україні мають близько 350 товар.

Процедура отримання етикетки не передбачає лабораторних досліджень. Третя сторона перевіряє тільки всю документацію підприємства, санітарногігієнічні норми та результати екологічного аудиту. Координаційна Рада є колегіальним дорадчим і спостерігальним органом загального управління програми екологічного маркування в Україні. До складу Координаційної Ради входять представники Мінприроди, Держспоживстандарту, галузевих міністерств, наукових, експертних і громадських організацій

Лекція 9 Сертифікація та маркування

9.1 Сутність екологічної сертифікації та маркування

9.2 Екологічне маркування 11 типу

9.3 Екологічне маркування 1 типу

 

Сутність екологічної сертифікації та маркування

 Загальні відомості Екологічна сертифікація та маркування відбуваються за допомогою екологічних етикеток і декларацій. Загальна мета екологічних етикеток і декларацій: – доведення до споживачів надійної, точної та достовірної інформації про екологічні властивості продукції та послуг; – сприяння задовільненню потреб в такій продукції та послугах, що здійснюють менший негативний вплив на навколишнє середовище. Екологічні етикетки та декларації дають змогу стимулювати вплив ринку на безперервне покращення навколишнього середовища. Вони передбачені й регламентуються стандартами ISO серії 14020. Згідно з рекомендаціями стандарту ISO 14020, екологічна етикетка або екологічна декларація – це заява, яка інформує про екологічні аспекти продукції або послуг. Розрізнюють такі різновиди маркування: – екологічне маркування типу І – це маркування, на використання якої потребується дозвіл третьої сторони

– екологічне маркування типу ІІ – екологічні заяви, що декларуються самостійно.

Вимоги стандарту ISO 14000 не містять жодних кількісних (обсяг викидів, витрата ресурсів) характеристик. Керівництво підприємства самостійно встанвлює числові показники. Доцільність та адекватність цих параметрів надалі з’ясовує аудитор. Досвідчений аудитор також обов’язково зверне увагу на врахування вимог стейк-холдерів.

Сертифікацію на відповідність стандартам ISO можуть проводити організації, які представляють інтереси країни в комітеті ISO, наприклад в Росії це Госстандарт РФ, в Україні – УкрСЕПРО. У Харківському регіоні органом з сертифікації систем управління навколишнім середовищем є ДП «Харківстандартметрологія». Також сертифікація може буте здійснена міжнародними організаціями з сертифікації, наприклад Bureau Veritas Quality. Такі сертифікати є вагомішими у разі, якщо підприємство планує виходити на міжнародні ринки.