Економічна сутність та види акцій

Продовження теми власний капітал

Відповідно до Закону України «Про цінні папери і фондову біржу»: акція – іменний цінний папір без установленого терміну обігу, що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в ньому, право на участь в управлінні ним, а також на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду і на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Випуск акцій є обов’яз­ковою умовою створення акціонерних товариств. Акція є своєрідною одиницею виміру економічних інтересів її власника, тобто становить зафіксований комплекс прав, що їх власник (утримувач) акції одержав в обмін на вкладений ним у статутний фонд акціонерного товариства капітал. Так, згідно з Законом України «Про Акціонерні товариства»: корпоративні права – сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів АТ у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом чи статутними документами.

Взагалі, корпоративні права – права власності на частку (пай) у статутному капіталі юридичної особи, включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку цієї юр. особи, а також частки активів у разі її ліквідації. Основними видами корпоративних прав є акції, частки учасників у статутному капіталі ТОВ і паї.

Акція є неподільною. Якщо одна акція належить кільком особам, усі вони визнаються за одного власника і можуть здійснювати свої права через когось одного з них.

Акції існують в бездокументарній формі, підтвердженням права власності на цінні папери є виписка з рахунка у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власникові цінних паперів.

Як цінний папір, акція свідчить про те, що її власник вніс пай в акціонерне товариство й у силу цього став співвласником останнього. Розмір цього паю, що фіксує масштаби долі даної особи у володінні акціонерним товариством, визначається кількістю приналежних йому акцій. Покупка акції сама по собі – не надання кредиту акціонерному товариству, а вкладення капіталу в це товариство. По своїй економічній природі покупка акцій – це інвестиції переважно грошових (але іноді матеріальних або інтелектуальних) коштів із метою одержання частини прибули акціонерного товариства. Акція – це безстроковий цінний папір і, як правило, вона не погашається акціонерним товариством. Але в принципі власник акції може в зручний для себе момент продати акції третій особі і тим самим повернути витрачені кошти. Принцип платності виражається в одержанні власником акції прибутку на неї.

• Акція є титулом власності, її дублікатом.

• Акція сприяє створенню корпоративної, тобто акціонерної, власності. Фізична або юридична особа має можливість при­дбати акції багатьох корпорацій і бути мультивласником.

• Акція створила можливість централізації капіталу.

• Акція і заснований на ній акціонерний капітал створили мож­ливість для формування гігантських корпорацій, транснаціональ­них корпорацій і банків.

• Акція з економічного погляду є капіталом, що дає дохід її власнику.

• Акція з правового погляду є юридичним документом, стан­дартним договором про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства, що дає право брати участь у його управлінні (залежно від класу акції) і розподілі прибутку.

• І, нарешті, основною метою корпорації є збільшення ринко­вої вартості акції в інтересах її власника.

Випуск акцій та їх придбання становлять економічний інтерес як для емітента, так і для інвестора. Для емітента випуск акцій є джерелом капіталу для створення АТ або для його розвитку. Емітент не зобов’язаний повертати інвесторам капітал, що вони вклали в акції і котрий у такий спосіб стає довготерміновим фінансуванням витрат емітента.

Не менший інтерес до акцій виявляють покупці (інвестори). Головне — це одержання доходу, котрий в цьому разі набирає форми дивідендів як частини прибутку акціонерного товариства. Для того щоб власник акції одержав дивіденд, потрібен прибуток, який буде, якщо АТ добре керувати. Права на участь в управлінні справами АТ є для інвестора певною гарантією забезпечення прибутковості цього товариства. Ця гарантія стає тим більш надійною, чим більшу частку всіх акцій зосереджено в руках акціонера, який прагне реально управляти справами товариства. Реалізується принцип, за яким кількість голосів акціонерів на загальних зборах визначається відповідно до кількості простих акцій, що їх мають у власності юридичні чи фізичні особи. Інакше кажучи, влада в акціонерному товаристві розподіляється пропорційно до частки кожного власника в акціонерному капіталі. Крім того, для залучення акціонерів товариство надає їм ряд пільг, зокрема знижку за купівлі продукції, що її випускає акціонерне товариство, або переважне право на придбання акцій нових випусків.

Акції можуть бути іменними, на пред’явника, привілейованими та простими. Згідно з Законом України «Про акціонерні товариства» всі акції товариства є іменними. Переважна більшість акціонерів мають у власності, як правило, прості іменні акції.

Простими іменними закон визначає акції з рівними правами участі акціонерів, імена яких вхо­дять до обов'язкових реквізитів акції. Іменні акції, як правило, існують у документарній (сертифікатній), а не електронній формі. Власники простих іменних акцій є, як правило, громадяни. Власники іменних акцій в принципі вільно розпоря­джаються ними (продають, передають іншим особам), але з дотриманням певних правил. Обіг іменних акцій фіксується товариством, яке зобов'язано вести книгу реєстрації акцій. Реєстраційною інформацією в даному разі є дані про кількість іменних акцій, про всіх власників даних акцій, про час придбання, про пакет акцій кожного акціонера. Реєстрації підлягає і передача (трансферт) акцій іншим особам, тобто перехід прав участі. Передача здійс­нюється шляхом іменного індосаменту. Іменний індосамент - це передато­чний запис особи, якій передається акція безпосередньо на акції або в окремому документі. Цей запис посвідчує перехід права участі до акціоне­ра-покупця акції. Права на участь в управлінні, одержання доходу й інші права, що випливають з іменних цінних паперів можуть бути реалізовані з моменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Акції на пред'явника на відміну від іменних обертають­ся вільно (без індосаментних процедур). АТ фік­сує в книзі реєстрації загальну кількість пред'явницьких акцій. Фактичного володіння такою акцією досить, щоб підтвердити статус акціонера. Акції на пред’явника можна продавати й купувати на вторинному ринку без реєстрації їхнього нового власника. Емітент, що випустив акції на пред’явника, може навіть не знати, хто в нього є акціонером і якою кількістю акцій його підприємства володіють кон­кретні інвестори. Перехід таких акцій з власності одних інвесторів у власність інших не потребує жодної реєстрації (юридичного оформлення). Їх просто передають з рук у руки.

Відзначимо, що у разі продажу акцій, які мають бездокументарну форму, право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Звичайна акція засвідчує такі права її власника:

а) на участь в управлінні справами акціонерного товариства;

б) на одержання дивідендів (не гарантованих і не фіксованих);

в) на певну частину майна, яке залишається після ліквідації акціонерного товариства.

При цьому слід враховувати, що виплата дивідендів цілком залежить від результатів діяльності акціонерного товариства, керівництво якого не дає власникові звичайних акцій будь-яких гарантій щодо термінів і розмірів виплати дивідендів, а за ліквідації акціонерного товариства власник звичайної акції отримує вкладене тільки після задоволення інтересів власників облігацій і привілейованих акцій.

Кажучи про звичайні акції, можна згадати й таку їхню модифікацію, як «обмежені акції». Вони забезпечують власникам звичайні диві­денди, але не дають права голосу або обмежують можливість його здійснення.

Прості акції товариства не підлягають конвертації у привілейовані акції або інші цінні папери акціонерного товариства.

Привілейовані акції – це акції з пільговими правами май­нової участі. Власники таких акцій мають певні майнові привілеї і несуть певний ризик порівняно з простими акціонерами. Конкретні права приві­лейованих акціонерів визначають загальні збори акціонерного товариства. Привілеями є, насамперед, переваги на одержання дивідендів, а саме: річний розмір дивіденду фіксується в процентах до номінальної вартості акції і виплачується незалежно від річного прибутку товариства. Якщо прибутку не вистачає, дивіденд виплачується з резервного фонду, а не ли­ше з фонду дивідендів. Привілейована акція передбачає також доплату її власнику у тому разі, якщо розмір дивіденду на привілейовану акцію ви­явиться нижчим від дивіденду на просту акцію. Отже, привілейована акція передбачає, що дивіденди на неї не залежать від результатів діяльності акціонерного товариства. Вона забезпечує інвесторові фіксований дохід, котрий емітент зобов’я­заний виплатити незалежно від того, чи він отримав прибуток за минулий господарський рік, чи ні. Привілеєм є також пріо­ритетна участь власника привілейованої акції в розподілі ліквідних акти­вів товариства, яке припиняється (після розрахунку емітента з державою, кредиторами і трудовим колективом).

Оскільки власники привілейованих акцій ризикують як підприємці менше, ніж власники простих акцій, вони мають обмежені управлінські права. Привілейований статус акції можна розглядати як компенсацію за позбавлення права голосу. За загальним правилом привілейо­вані акціонери не мають права на участь в управлінні товариством, але статути можуть визначати коло питань, у вирішенні яких бере участь і ця категорія акціонерів. Частина привілейованих акцій у розмірі статутного капіталу акціонерного товариства не може перевищувати 25% (Закон «Про акціонерні товариства»). Частина прибутку товариства, що зали­шилась після сплати дивідендів власникам привілейованих акцій, розпо­діляється у вигляді дивідендів між власниками звичайних акцій. Звідси, розмір доходу по звичайних акціях находиться в залежності від прибутку товариства. Фіксований дивіденд по привілейованим акціям встановлюється при їх випуску. Він може виплачуватись: кожний квартал, раз в півроку чи рік.

Привілейовані акції бувають різних видів, а саме:

1. Кумулятивні привілейовані акції. Передбачається, що дивіденди, котрі не були виплачені акціонерам протягом певного періоду (навіть протягом кількох років) все одно накопичуються й нараховуються власникам привілейованих акцій. Вони отримають дохід у наступному році за пропущеним (пропущеними), і цей дохід складатиметься із суми дивідендів, нарахованих за всі пропущені роки, інакше кажучи, в одній виплаті акумулюються кілька дивідендів (тобто, якщо за результатами року у підприємства немає можливості виплачувати дивіденди, то власникам кумулятивних акцій вони виплачуються в роки з достатнім рівнем прибутку).

2. Некумулятивні привілейовані акції. Володарі цих акцій втрачають дивіденди за будь-який період, за який рада директорів не оголосила про виплату дивідендів. Некумулятивна акція не дає змоги приєднати невиплачені дивіденди до дивідендів наступних років.

3. Привілейовані акції з долею участі. Ці акції дають їх володареві право на отримання додаткових дивідендів понад оголошеної суми, якщо дивіденди по звичайним акціям перевищують оголошену суму (тобто вони дають право їх володарям на участь у залишку прибутку).

4. Конвертовані привілейовані акції. Ці акції можуть бути обмінені на встановлену кількість звичайних акцій по обумовленій ставці.

5. Привілейовані акції з коректованою ставкою дивідендів. На відміну від привілейованих акцій з фіксованою ставкою дивідендів, дивіденди за цими акціями коригуються (як правило щоквартально) на основі врахування динаміки процентних ставок по короткостроковим державним паперам.

6. Відкликані привілейовані акції. Випускаючи ці привілейовані акції, акціонерне товариство залишає за собою право “відкликати”, тобто викупити їх по ціні з надбавкою до номіналу.

В Україні статутом товариства може передбачатися розміщення одного чи кількох класів привілейованих акцій, що надають їх власникам різні права. Підпорядкована акція нижчого класу дає власникам менше прав, ніж привілейована акція того самого АТ вищого класу.