Політичні вчення епохи Відродження і Просвітництва

Н. Макіавеллі «Державець», «Роздуми на першу декаду Тита Лівія», «Історія Флоренції».

Творець нової науки про політику. Розуміння політики як об'єктивного явища. Пол. події, зміни в державі відбув.не з Божої волі, не з примхи чи фантазії людей, а мають об'єктивний хар-тер. Влада, політика вже за своєю природою є позаморальними явищами.

Державу створили не Бог, а люди, виходячи з потреби спільного блага, обрали зі свого середовища найсильнішого і найхоробрішого ватажка й почали йому підкорятися. Мета держави - забезпечення кожному вільного користування майном і безпеки, для цього приймаються закони і призначаються покарання.

Після того як влада стала спадковою, нащадки вождів все більше відхилялися від справедливості і перейшли до пригнічення народу. Абсолютна влада швидко розбещує як правителів, так і підданих

Розрізняє: правильні - монархію, аристократію і народ. правління (вони нестійкі і недовготривалі) і спотворенням них є тиранія, олігархія та охлократія. Найкраща - змішана форма, в якій поєднуються елементи всіх прав. форм

Віддає перевагу республіці, вона найбільше відповідає вимогам рівності і свободи, є більш стійкою, ніж монархія, вона краще пристосовується до різних умов, забезпечує єдність і міць держави, породжує в людей патріотизм

 «Державець». Змалювання образу ідеального правителя, рекомендації як йому здійснювати і зміцнювати свою владу. Мета виправдовує засоби. Має бути схожим на сильного лева, щоб страхати вовків, і на хитрого лиса, щоб не втрапити в пастку. Засуджує тиранію, але виправдовував її стосовно тогочасної Італії. Люди є порочними, егоїстичними і злими істотами, їх турбують власні матер.інтереси (можуть змиритися зі втратою свободи, влади, смертю батька, але ніколи з втратою майна). Покірність підданих найкраще гарантують примус і страх. Але правитель має опікувати підданих і не повинен без крайньої потреби вдаватись до їх утисків. Самозбереження і зміцнення пол.. влади будь-якими засобами є домін. інтересом державності.

Жан Боден. «Шість книг про республіку».

Осередок держави - сім'я. Глава сім'ї - прообраз і відображенням держ. влади. Держава виникає в рез-ті угоди, її мета - гарантуючи мир у спільноті і захищаючи її від зовн. нападу, піклуватися про істинне щастя індивідів. Теорія держ.суверенітету. Суверенітет - абсолютна, постійна ті неподільна влада. 5 осн. ознак суверенітету: видання законів, обов’язкових для всіх, вирішення питань війни і миру, призначення посад. осіб, дія як суду в останній інстанції, помилування. Є абсолютним лише у сфері дія-ті держ. влади. Правитель, який посягає на прив.власність, втручається в сім'ю, нехтує прир. і бож. законами, є тираном і заслуговує на смерть. Віддає перевагу суверенній, тобто абсолютній, монархії. Найкраща - така держава, в якій суверенітет належить монархові, а упр-ня має аристокр. і демокр. хар-р – це королівська монархія.

Т. Мор. «Утопія».

Причина всіх сусп. бід – прив. власність, сус-во – рез-т змови багатих проти бідних, держава - знаряддя багатих. Багаті підкоряють бідних як силою хитрістю та обманом, так і за доп. законів, які нав'язують народу від імені держави.

В уявній державі Утопія немає прив.власності, а засоби вир-ва та його рез-ти є сусп.надбанням. Праця обов'язкова для всіх, роб. день триває лише 6 годин. Ідеал. пол..устрій ґрунтується на засадах свободи, рівності та демократизму. Всі осн. посадові особи держави, у т.ч. верх. правитель обираються народом, звітують перед ним і зобов'язані діяти в його інтересах Правитель обирається пожиттєво, але може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем за участю сенату і народних зборів.

Т. Кампанелла, «Місто Сонця».

Причина всіх сусп. бід - прив.власність. Ідеал. сусп. лад заснований на сусп. власності. У місті Сонця відсутня прив. власність, праця має обов’язковий хар-р, громадяни забезпечені всім необхідним. Регламентація особистого життя.

сис-ма публ. влади скл. з 3х гілок: військової, наукової і відтворення населення (шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян). Кожною з гілок влади керує окремий правитель Цих трьох правителів називають відповідно: Сила. Мудрість і Любов. Увінчує управлінську піраміду верховний правитель, якою іменують Сонцем, або Метафізиком. Посаду верховного правителя він обіймає лише до того часу, доки серед громадян не з'явиться більш достойний.