Проблеми та перспективи формування податкових надходжень держави

    Процес перерозподілу національного багатства визначається об’єктивними економічними законами. Чітке визначення місця і ролі податкової системи є складною економічною проблемою навіть у розвинених країнах. Саме тому питанню податкової політики і системи, що її реалізує, в економічній науці приділяється багато уваги, однак залишається і багато неоднозначних проблем.  

    Накопичений досвід свідчить про те, що вітчизняна податкова система не склалася як єдиний організм, у якому узгоджені всі функціональні підсистеми. Реалії українського сьогодення у сфері оподаткування - це:

    - внутрішня неузгодженість складових системи;

    - нестабільність, складність;

    - порушення принципів економічної, соціальної справедливості та рівномірності;

    - незадовільне вирішення фіскальних завдань;

   - негативний вплив на стан національної економіки;

   - низький рівень податкової дисципліни.  

    З результатів аналізу податкових надходжень до Державного бюджету України в розділі 2 видно, що розмір надходжень у 2013 році знизився порівняно з 2012 роком, що є недопустимим, оскільки це призвело до збільшення дефіциту бюджету.

   До найбільш характерних рис недосконалості діючої податкової системи, що склалися з об’єктивних причин, необхідно віднести:

  -порівняно низьку можливість акумулювати законодавчо встановлений обсяг податкових доходів. Це відбулося внаслідок підриву об’єктивних можливостей реального сектора економіки як основного сукупного платника податків за рахунок збитковості підприємств, загального розладу фінансових обігів та падіння частки “живих” грошей;

     -переміщення податкового тягаря на все більш вузький сектор та коло платників податків. У результаті безпрецедентної нерівномірності фіскального навантаження на різні групи суб’єктів господарювання створюється суттєвий податковий тиск, а в суспільстві виникають думки про надмірність рівня оподаткування з подальшими неадекватними вимогами щодо його зниження.           

    Усе це супроводжується масовим наданням податкових пільг, що, в свою чергу, формує масове небажання інших суб’єктів господарювання сплачувати податки;

    -перетворення податкової системи у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків та відтік капіталів за кордон. Основне податкове навантаження припадає на найбільш життєздатну частину рентабельних підприємств, які працюють у легальному секторі.

   Серед чинників суб’єктивного походження слід виділити:

   -глибокі протиріччя системи заходів і дій держави при розробці податкової політики та реформуванні податкової системи. Суб’єктивні наміри збільшити податкові надходження наштовхуються на підірвану пільговим оподаткуванням, прямими та непрямими субсидіями, взаємозаліками та іншими заходами з боку держави податкову базу;

    -відсутність наукових основ оподаткування, недосконалість експертизи, незадовільна передбачуваність та оцінка законодавства і конкретних заходів у здійсненні податкових реформувань;

    -недооцінку факторів системності та часу в проведенні реформувань, у першу чергу податкової системи, відсутність послідовності, стабільності в реалізації обраного курсу та чіткого протистояння тиску різних лобістських і зацікавлених груп;

   -недостатню ефективність діючої системи податкового адміністрування і системи відповідальності фінансових та кредитних органів за виконання вимог з нарахування, обчислення і своєчасного перерахування податкових надходжень до відповідних бюджетів.

   Щодо причин такого зниження то можна навести такі, як:

    - зростання відшкодування ПДВ, було відшкодовано на 16,3 % більше ніж у 2012 році;

    - зниження «інфляційних доходів», так індекс споживчих цін в цьому році становив 0,5 %, а у бюджеті було закладено показник інфляції на рівні 4,5%.

У 2014 році розмір податкових надходжень зріс порівняно з 2013 роком, і це можна пояснити тим, що були проведені такі заходи:

- запровадження у 2014 році сплати збору з купівлі іноземної валюти в безготівковій та/або готівковій формі;

- підвищення ставки акцизного податку та розширення групи підакцизних товарів;

- підвищення розміру плати за землю;

- запровадження податок на нерухоме майно;

Сьогодні в Україні альтернативи суттєвому зниженню податкового тягаря немає. На шляху реалізації такої політики стоять наступні проблеми:

 - наявність значного державного боргу, що включає зовнішній, внутрішній борг та рівень кредиторської заборгованості бюджетних установ;

 - дефіцит бюджету, який сьогодні набув латентного характеру;

 - великі обсяги загальнодержавного споживання, здійснити значні обмеження якого у короткостроковий період не вдасться.

 Аналізуючи всі ці вимоги, можна дійти висновку, що податкова реформа має відбуватися еволюційним шляхом. Кардинальна реформа податкової системи у найближчий час недоцільна через відсутність:

 -реальних умов здійснити відчутне і швидке зниження податкового навантаження;

 -впевненості, що вивільнені внаслідок зменшення податкового навантаження кошти будуть спрямовані на виробничі потреби;

 - адекватності між отриманими вигодами та втратами (матеріальними і моральними), що виникнуть внаслідок реалізації податкових змін;

 - умов для запобігання ухиленням від сплати податків;

 - виваженої державної політики видатків.

 Сьогодні у податковій сфері слід максимально використати наявні можливості вдосконалення податкової політики, щоб при мінімальних втратах податкових надходжень до бюджету досягти як пом’якшення протиріч у податкових відносинах, так і нарощування можливостей зростання податкової бази. З цією метою, крім зазначених вище кроків, необхідно, з одного боку, створити ряд передумов для досягнення ефективності податкових реформувань, а з іншого – здійснити ряд конкретних заходів, спрямованих на вдосконалення власне податкової системи.

Однак, не дивлячись на збільшення податкових надходжень у 2014 році, питання про пошук податкових джерел зростання доходів Державного бюджету України є актуальним.

Тому для збільшення доходів Державного бюджету України за рахунок податкових надходжень провідні економісти пропонують багато рішень.

Наприклад, П. Мельник вважає, що збільшити надходження до Державного бюджету України можна двома шляхами: створенням в Україні вільних економічних зон і зниженням ставок. Пояснюючи це тим, що якщо в країні з’являться зони, підприємства, які не платитимуть податки, інвестори будуть активніше реалізовувати у нас бізнес-проекти, а бізнесмени – платити більше податків. А наприклад, зниження ставки ПДВ на 1-2% дасть зростання надходжень до бюджету на 1-2%, адже бізнесу буде вигідніше працювати легально. Однак, ми вважаємо, що створення вільних економічних зон є недоцільним за наявної ситуації в державі, оскільки інвестиційний клімат в Україні є непривабливим.

Науковці Всеукраїнської спілки вчених-економістів вважають, що необхідно повністю відмінити ПДВ, податок на прибуток та єдиний податок на малий бізнес, тобто бізнес повністю вивільнити від податків, пов’язаних з отриманням підприємницького доходу. Пояснюючи це тим, що повна відміна цих податків та введення замість скасованих податків податку на покупку в розмірі 2,5-4%, який платить споживач, в підсумку повної відміни цих податків в Україні будуть створені ідеальні умови для інвестиційного буму. Неминуча існуюча детінізація економіки, оскільки немає сенсу приховувати ті податки, яких не існує. Відповідно, при ставці податку на покупку в 4 % в бюджет повинно додатково поступати на 60-70 млрд. грн. більше існуючого рівня річних податкових надходжень.

На нашу думку, таке зниження є недоцільним. Так, якщо врахувати досвід інших країн, то він говорить про те, що для збільшення розміру податкових надходжень до державного бюджету країни Європейського союзу підвищували насамперед ставку ПДВ. Таке рішення у продовж 2012-2013 рр. прийняли такі країни, як Ірландія, Іспанія, Чехія, Угорщина та Італія. Крім цього, Україна має Євроінтеграційний вектор економічного розвитку, тому ми не можемо відмінити ПДВ, оскільки обов’язковий податок ЄС.

Також ми вважаємо, що зменшення ставки податку на прибуток є непотрібним, оскільки ставка податку на прибуток в Україні вже й так є однією з найменших у порівнянні з країнами ЄС. Тому скасовувати податок керуючись тим, що це дасть змогу збільшити інвестиції є неправильним. Оскільки не податок на прибуток робить непривабливими підприємства України, а ряд інших факторів. Тому скасування податку не дасть належного ефекту, а лише зменшить доходи до Державного бюджету України.