Стратегія і шляхи зниження поточних витрат

В традиційному розумінні найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, що використовуються у.виробництві — трудових і матеріальних.Для виявлення резервів зниження собівартості необхідно визначити фактори, які обумовлюють це зниження.
Під факторами зниження собівартості продукції (робіт, послуг) розуміють усю сукупність рушійних сил і причин, які визначають її рівень та динаміку.Розрізняють такі шляхи зниження витрат на виробництво продукції:• підвищення технічного рівня виробництва, зокрема упровадження новоїпрогресивної технології, підвищення рівня механізації та автоматизаціївиробничих процесів; розширення масштабів використання й удосконаленнятехніки і технології, що застосовується; краще використання сировини іматеріалів;• поліпшення організації виробництва і праці, тобто удосконаленняуправління виробництвом і скорочення витрат на нього; упровадженнянаукової організації праці; поліпшення використання основних виробничихфондів; поліпшення матеріально-технічного забезпечення;• скорочення транспортно-складських витрат тощо;• зміна обсягу виробництва, що зумовлює відносне скорочення умовно-постійних витрат у результаті зростання обсягу виробництва;• зміна структури, асортименту та поліпшення якості продукції.

28. ціни на продукцію(послуги): сутнісна характеристика,види,методи,встановлення і регулювання.

Ціна — це грошове вираження вартості товару, або сума грошей, за яку покупець згоден купити товар, а виробник продати цей товар. В умовах ринкової економіки ціна є одним з найважливіших показників, що істотно впливає на фінансовий стан підприємства. Від рівня цін залежать розмір прибутку підприємства, конкурентоспроможність підприємства і його продукції, а також фінансова стійкість підприємства.

Як економічна категорія ціна виконує кілька важливих функцій.

Облікова функція ціни відбиває суспільно необхідні витрати праці на випуск і реалізацію продукції. Ціна визначає, скільки витрачено праці, сировини і матеріалів на виготовлення продукції. А в кінцевому підсумку ціна відбиває розмір прибутку підприємства. На обліковій функції ціни базуються засоби обчислення вартісних показників — як кількісних (валовий внутрішній продукт — ВВП, національний дохід, обсяг капіталовкладень, обсяг товарообороту та ін.), так і якісних (рентабельність, продуктивність праці, фондовіддача та ін.). Отже, ціна використовується для визначення ефективності виробництва, є важливим знаряддям планування діяльності підприємства і орієнтиром для обгрунтування його господарських рішень.

Розподільча функція ціни виражається в тому, що держава через ціноутворення перерозподіляє національний дохід між галузями економіки, державним і недержавним секторами, окремими регіонами, соціальними групами населення. Ця функція реалізується через включення в собівартість багатьох податків, які потім стають джерелами накопичення фондів (дорожнього, зайнятості населення та ін.), а також через включення в ціну непрямих податків (ПДВ, акцизів).

Стимулююча функція ціни виявляється в тому, що ціна за певних умов може стимулювати певні бажані процеси на підприємстві: прискорення НТП, поліпшення якості продукції, збільшення обсягів випуску продукції і попиту на неї тощо.

Регулююча функція передбачає врегулювання пропорцій окремих виробництв, забезпечує збалансованість між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією. У цьому разі ціна відіграє роль індикатора диспропорцій у сферах виробництва і обігу, дає змогу досягти відповідності попиту й пропозиції.

Функція ціни як засобу раціонального розміщення виробництва найбільшою мірою виявляється в умовах ринкових відносин. За допомогою механізму цін капітали переміщуються в сектори економіки і виробництва з найвищою нормою прибутку.

Ціноутворення — це процес встановлення ціни на конкретний товар. Ціна на продукцію підприємства значною мірою визначається зовнішніми чинниками, серед яких вплив конкуренції, учасників каналів товаропросування (постачальників, посередників), політики держави. Після врахування зовнішніх чинників підприємство починає формувати вихідну ціну. Вихідну ціну встановлюють у кілька етапів.

29. Загальна характеристика продукції (послуг)

У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва істворює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці,тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною задопомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого1матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу).Продукція, що виготовляється протягом певного часу перебуває на різнихстадіях технологічного процесу і з огляду на це називається незавершеним виробництвом, напівфабрикатом чи готовим для споживання продуктом(виробом).Ясна річ, що в промисловому виробництві результатом (продуктом) праці єпродукція, на підприємствах транспорту — відповідний обсяг виконаноїроботи (перевезених вантажів або пасажирів на ту чи ту відстань), а вустановах зв’язку та банках — надані юридичним і фізичним особампослуги. Іноді продукт праці є водночас і виробленою продукцією, івиконаною роботою, і наданою послугою (наприклад, полагоджені годинник,телевізор, холодильник, взуття тощо).Загальновідомо, що більшість продуктів праці є придатною для різних сфері способів використання в народному господарстві. Збіжжя, наприклад,може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива чигорілки, може використовуватись як корм для худоби чи посівний матеріал.Продукт праці, що існує в готовій для споживання формі, може статисировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград — длявиготовлення виноградного соку, вина

30. маркетингова діяльність на підприємстві

Ефективна маркетингова діяльність підприємства неможлива без організації відповідних управлінських структур — відділів, бюро, секторів тощо. їхня діяльність має базуватись на таких принципах:цілеспрямованість — відповідність місії, цілям, стратегії та політиці підприємства, спрямованість на розв'язання суто маркетингових проблем, пошук і задоволення потреб споживачів;чіткість побудови — розумна спеціалізація, брак дублювання функцій, забезпечення єдності керівництва маркетинговою діяльністю, підконтрольність виконавців;точна визначеність напрямів діяльності — орієнтація на конкретну концепцію, чіткий розподіл завдань та функцій кожного підрозділу й виконавця, вертикальних та горизонтальних зв'язків;
гнучкість — своєчасне реагування на зміни в навколишньому бізнес-середовищі;скоординованість дій — комплексність маркетингових заходів для досягнення ефекту синергії;достатня фінансова забезпеченість як з погляду виконання маркетингових дій, так і мотивації праці працівників маркетингових служб;економічність — покриття витрат на маркетинг доходами від реалізації маркетингових заходів;висока кваліфікація кадрів та їх постійна спеціальна перепідготовка;активна політика — пошук ринків, споживачів, незадоволених потреб, творчі підходи до розв'язання поставлених маркетингових завдань.Алгоритм створення відповідної маркетингової організаційної структури на підприємстві наведено на рис. 62.
На першому етапі проводиться дослідження ринку, на якому працює підприємство: визначається величина попиту і пропонування продукції, співвідношення між ними, реальна і потенційна місткість ринку та його сегментів, стан конкуренції, аналізується поведінка споживачів, тенденції та перспективи розвитку ринку тощо.Доскональне знання ринку — головна передумова створення ефективної маркетингової організаційної структури на підприємстві.