Тема 5. Музей як науково–дослідницька установа

1. Науково–дослідницька робота музеїв та її основні завдання.

2. Наукові дослідження музеїв в рамках профільних наук

3. Музеологічні дослідження в музеях та їхні основні напрямки.

4. Планування і організація науково–дослідницької роботи музеїв.

Теми індивідуальних завдань:

1. Загальноісторичні дослідження в історичних музеях.

2. Основні напрями та види науково-дослідницької роботи в музеях.

Рекомендована література

1. Вирзинг М. Различия в работе музеев Российской Федерации и Западной Европы // Музей и общество на пороге XXI века: Материалы научной конференции, посвященной 120-летию Омского государственного историко-краеведческого музея / Отв. ред. П. П. Вибе. Омск, 1997. С. 206 – 210.

2. Гнедовский М. Б. Современные тенденции развития музейной коммуникации // Музееведение. Проблемы культурной коммуникации в музейной деятельности. Москва, 1988. С. 17 – 34.

3. Изучение и научное описание памятников материальной культуры (Сб. стат). Москва, 1972.

4. Музееведение: На пути к музею XXI века: Сб. науч. трудов. Москва, 1989.

5. Никишин Н. А. „Язык музея” как универсальная моделирующая система музейной деятельности // Музееведение. Проблемы культурной коммуникации в музейной деятельности. Москва, 1988. С. 7 – 15.

6. Тверская Д. И. Музей как научно-исследовательское учреждение //  Музейное дело в СССР. Москва, 1974. С. 5 – 17.

7. Юхневич М. Ю. Я поведу тебя в музей: Учебное пособие по музейной педагогике. Москва, 2001.

8. Gregorova A. Muzeá a muzejnictwo. Martin, 1984.

Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

Готуючись до першого питання семінарського заняття студенти повинні з’ясувати значення науково-дослідницької роботи музею як для самої цієї інституції так і для профільної науки. Також варто звернути увагу на основні завдання, які виконуються музейними працівниками в процесі науково-дослідницької роботи. При цьому не варто забувати, що з перших кроків формування музею він був тісно пов'язаний з науково-дослідницькою роботою. Так природничі збірки епохи Відродження і пізнішого часу широко використовувалися тогочасними науковцями. Масові збірки зразків природи та матеріальної культури при наукових товариствах також були предметом дослідження. Мистецтвознавці у дослідницьких цілях використовували колекції картин та скульптур. Лише з виникненням потужних наукових центрів як академії наук, науково-дослідницькі інститути, університети музеї у наукових дослідженнях були відтиснені на другий план. Хоча їхня роль як сховища першоджерел зберігає за ними важливе місце у розвитку профільних наук.

При підготовці двох наступних питань семінарського заняття студентам необхідно зрозуміти особливість науково-дослідницької діяльності музеїв, яка складається з профільних та музеологічних досліджень. Музейні спеціалісти розробляють ті ж проблеми, що і працівники інших споріднених за профілем науково-дослідних установ. Але особливість досліджень музейних працівників полягає у тому, що вони у своїй науковій роботі спираються на музейні фонди і працюють над тими питаннями, які недостатньо висвітлені у профільних дисциплінах, проте є важливими для музеїв.

У ході наукової роботи музеїв проводяться музеологічні дослідження. Вони покликані формувати нові знання у життєво важливій для музеїв сфері теорії та методики збору, зберігання, опрацювання і використання музейних предметів. Дослідники виділяють декілька напрямків музеологічних досліджень в музеях, зокрема: (1) розробка наукової концепції музею; (2) дослідження в сфері комплектування фондів; (3) вивчення музейних предметів і колекцій; (4) дослідження в сфері охорони та зберігання фондів; (5) наукове проектування експозицій та виставок; (6) дослідження в сфері музейної комунікації; (7) вивчення історії музейної справи; (8) вивчення історіографії музеєзнавства. Студентам при підготовці до третього питання семінарського заняття необхідно проаналізувати ці напрямки музеєзнавчих досліджень і з’ясувати їхній внесок у функціонування сучасних музеїв.

Працюючи над підготовкою четвертого питання семінарського заняття студенти повинні з’ясувати особливості планування і організації науково-дослідницької роботи в музейних установах. При цьому варто звернути увагу на те, що в ході планування наукової роботи працівники музею повинні враховувати напрямки наукового пошуку споріднених наукових установ, але водночас продовжувати розробляти теми, що сприяють постійному поповненню фондів, їх збереженню та ефективному використанню. Варто пам’ятати, що важливим елементом правильного планування є перспективні плани на п’ять і більше років. Вони гарантують безперервність і логічність дослідницької діяльності, що позитивно впливає на зростання кваліфікації наукових колективів.

Також не варто нехтувати в ході організації дослідницької роботи питанням кадрового забезпечення музеїв для виконання поставлених завдань. Студентам слід звернути увагу на те, що музейний науковець повинен мати не лише хорошу підготовку з профільної дисципліни, але й бути спеціалістом в сфері музеології. Відповідно до існуючої практики загальна тема, яка розробляється музеєм, розбивається на окремі завдання, які доручаються для виконання цим спеціалістам об’єднаним у відділи або й спеціальні робочі групи. Також не слід забувати про вироблені музейною практикою системи контролю за успішним виконанням поставлених завдань. Відповідальність за виконання наукової роботи несе керівник колективу. Для всього колективу і кожного співробітника зокрема складаються плани дослідницької роботи, де фіксуються етапи і методи її виконання. Проміжні і кінцеві результати роботи регулярно обговорюються в наукових відділах, на дирекції або Вченій раді музею.