Навчально-методичний матеріал

 для самостійного опрацювання з теми

Вищими закладами освіти є: технікум, коледж, інститут, консер­ваторія, академія, університет та ін.

Відповідно до статуту вищих закладів освіти встановлено чоти­ри рівні акредитації:

- перший рівень — технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі заклади освіти;

- другий рівень — коледж, інші, прирівняні до нього, вищі зак­лади освіти;

- третій і четвертий рівні (залежно від результатів акредитації) -інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти готують фахівців за такими освітньо-ква­ліфікаційними рівнями:

- молодший спеціаліст — забезпечують технікуми, училища та інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації;

- бакалавр - забезпечують коледжі, вищі заклади освіти другого рівня акредитації;

- спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третьо­го і четвертого рівнів акредитації.

Ступеневість вищої освіти полягає у здобутті різних освітньо-кваліфікаційних рівнів на відповідних етапах (ступенях) вищої ос­віти.

Виходячи з її структури, перший ступінь передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня "Молодший спеціаліст"; другий - "Бакалавр" (базова вища освіта); третій - "Спеціаліст", "Магістр" (повна вища освіта).

Післядипломна освіта (спеціалізація, стажування, клінічна ор­динатура, підвищення кваліфікації та перепідготовка кадрів). Після­дипломна освіта забезпечує одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної діяльності, поглиблення професійних знань, умінь за спеціальністю, професією.

Післядипломна освіта здійснюється такими закладами:

- академії, інститути (центри) підвищення кваліфікації, перепідго­товки, удосконалення, навчально-курсові комбінати;

- підрозділи вищих закладів освіти (філіали, факультети, відділен­ня та ін.);

- професійно-технічні заклади освіти;

- відповідні підрозділи в організаціях та підприємствах.

Ці заклади можуть працювати за очною, вечірньою, заочною фор­мами навчання, мати філіали і вести науково-дослідницьку роботу.

Аспірантура в Україні є основною формою підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів. Існує очна (три роки) із забезпечен­ням аспірантів державною стипендією і заочна аспірантура (чотири роки). До аспірантури приймають осіб, які виявили здатність до науково-дослідної чи науково-педагогічної діяльності, мають закін­чену вищу освіту, стаж практичної роботи після закінчення вищого закладу освіти не менше двох років (за обраною спеціальністю) і склали вступні екзамени. Аспірант працює під керівництвом свого наукового керівника, складає екзамени кандидатського мінімуму, го­тує дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата наук.

Докторантура - вищий ступінь у системі підготовки наукових і науково-педагогічних кадрів, частина системи безперервної освіти. Діє при провідних вищих закладах освіти, наукових установах і організаціях. До докторантури з відривом від виробництва прийма­ються особи які мають науковий ступінь кандидата наук і досягли значних успіхів в обраній галузі. Термін підготовки в докторантурі зараховується до стажу наукової праці і є трирічним. Докторантам виплачується державна стипендія, а для надання їм допомоги у проведенні дисертаційного дослідження за місцем підготовки мо­жуть призначатися наукові консультанти.

Система вищої освіти передбачає здобуття громадянами України певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Бакалавр - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загаль­нокультурну підготовку, фундаментальні та професійно орієнтовані уміння і знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний вирі­шувати типові професійні завдання, передбачені для відповідних посад.

Спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння та знан­ня, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад.

Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на ос­нові кваліфікації бакалавра або спеціаліста отримав поглиблені спец­іальні уміння та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування та продукування нових знань для вирішення про­блемних професійних завдань у освітній галузі.

Кандидат наук - перший науковий ступінь в Україні, що присуд­жується особам з вищою освітою, які склали кандидатський мінімум і захистили кандидатську дисертацію. Ступінь кандидата наук при­суджують спеціалізовані ради вищих закладів освіти або науково-дослідних установ.

Доктор наук - науковий ступінь, який присуджується особам, що захистили докторську дисертацію й мали до того, як правило, вчений ступінь кандидата наук (в Україні) або магістра.

Старший науковий співробітник - вчене звання і штатна посада в науково-дослідних установах. Це звання присуджується докто­рам і кандидатам наук, які мають друковані праці або винаходи і обіймають відповідні посади.

Доцент - вчене звання для викладачів вищих закладів освіти, яке присвоюється особам, що мають, як правило, науковий ступінь кандидата наук, друковані наукові праці або винаходи і обрані на посаду.

Професор - вчене звання, що присвоюється найбільш кваліфіко­ваним викладачам вищих закладів освіти і науковим працівни­кам науково-дослідних установ. Це звання надається особам, які мають вчений ступінь доктора наук, а в окремих випадках - висо­кокваліфікованим спеціалістам, які не здобули вченого звання, але мають певні заслуги в галузі науки, техніки, з багаторічною педаго­гічною діяльністю, а також є авторами наукових праць і навчально-методичних посібників.