Немедикаментозні методи

1. Дотримання режиму дня: ранкова гімнастика, перегляд телепередач не повинен перевищувати 1-1,5 годин на добу.

2.Заняття фізкультурою та такими видами спорту, як: плавання, катання на лижах, ковзанах, велосипеді.

1. Дотримання дієтичних заходів: обмежити поварену сіль, борошняні вироби, солодощі, збільшити надходження солей калію й магнію.
2. Лікувальний масаж області хребта та шийно-коміркової зони, сегментарний; при гіпотензії - масаж нижніх кінцівок (на курс 15-20 процедур).
3. Рефлексотерапія.
4. Фізіотерапевтичні методи:

При симпатикотонії - гальванізація, діатермія синокаротидної зони, електрофорез за Вермелем або за комірковою методикою - 5% р-ну броміду натрію, 4% розчину сульфату магнію, 2% розчину еуфіліну, 1% р-ну папаверину.

При ваготонії застосовують електрофорез 5% розчину хлориду кальцію, 1% розчину кофеїну, ефедрину, мезатону за комірцевим методом або за методикою рефлексів за Щербаком, загальне ультрафіолетове опромінення. При змішаному типі вихідного вегетативного тонусу застосовують електрофорез 1% розчину новокаїну та 0,2% розчину йодиду калію за потиличною методикою та ендоназальний електрофорез 2% р-ну новокаїну, чергуючи через день.

7.Психотерапія, спрямована на корекцію індивідуально-типологічних особливостей особистості.

8.Медикаментозна терапія проводиться протягом 20-30 днів, 2-3 рази на рік.

Для стимуляції симпатичної активності застосовують: кальцію лактат, кальцію глюконат - по 0,5-1 мг 2-3 рази на день; глютамінову кислоту - по 0,25-0,5 мг 2-3 рази на день; метионін - по 0,25 - 0,5 мг 3 рази на день; настійка лимоннику, екстракт елеутерококу - по 1 краплі на рік життя 3-4 рази на добу. Для підвищення тонусу парасимпатичної нервової системи застосовують препарати калію: аспаркам, панангін, калію оротат - по 0,2-0,5 мг 2-3 рази на день.

Із препаратів, що поліпшують мікроциркуляцію та мозковий кровообіг, застосовують: цинаризин (стугерон) - по 0,012-0,025 мг 1-2-раз на добу; кавінтон - по 0,015-0,005мг 2-3 рази на день або їх аналоги. Для підвищення тонусу венозних судин застосовують ескузан, репарил, інстенон у вікових дозах.

Із психотропних препаратів при ваготонії рекомендується амізил - по 1-3-мг/добу, при змішаному варіанті вихідного вегетативного тонусу застосовують мепротан по 0,2-0,8 г/добу, фенібут по 0,25-0,5 г/добу, белоїд або беласпон (белатамінал) 2-3 рази на добу. Із транквілізаторів рекомендуються седуксен - по 2,5-10 мг/сут, діазепам - 0,04-0,25 мг/добу, тазепам - по 10-20 мг/добу, з нейролептиків - френолон - по 5 - 15 мг/добу, сонапакс - від 10 до 30 мг/добу залежно від віку, з антидепресантів - амітриптилін - по 25-50 мг/добу. Із седативних препаратів застосовують настійку валеріани, пустирнику - по 1 краплі на рік життя 3-4 рази на добу, новопасит - 5-10 мл 2-3 рази на добу.

З нейрометаболічних стимуляторів (церебропротекторів) призначають пірацетам - по 0,1-0,4 мг 2-3 рази на день, піридитол - по 0,05-0,2 мг 2-3 рази на добу та їх аналоги. При наявності внутрічерепної гіпертензії рекомендуються курси діакарба (по1/4 -1/2 - 1 таблетці 1-2 рази на добу), лазіксу (гипотіозіда) (по 2-4 мг на 1кг маси тіла на добу), гліцерола - 0,5 мг/1 кг на добу, сечогінних трав.

Для купірування симпатико-адреналового кризу, з метою нормалізації емоційного стану, призначають корвалол, корвалдин, барбовал - по 1 краплі на рік життя, а при необхідності - транквілізатори. При наявності високого АТ показані: 0,5-1% розчин дібазолу по 0,5-2 мл, 1-2% р-р папаверину 2мл внутрішньом´язово, діуретики. При вагоінсулярному кризі необхідно забезпечити постільний режим та ввести 10%-й розчин кофеїну (0,1 мл на рік життя), кордіамін (0,1 мл на рік життя), 1%-й розчин мезатону (0,1 мл на рік життя підшкірно, не більше 1 мл).

Профілактика вегетативних дисфункцій у дітей повинна здійснюватися з раннього віку та включати загартовування, виключення емоційно-стресових впливів, санацію хронічних вогнищ інфекції, раціональне дозування шкільних і спортивних навантажень.

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ (І10-І15).

АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ (АГ) – це   патологічний стан, що характеризується стійким хронічним підвищенням системного систолічного та/або діастолічного артеріального тиску в результаті порушень складних механізмів нейрогуморальної регуляції діяльності серцево-судинної системи.

ЕСЕНЦІАЛЬНА (ПЕРВИННА) ГІПЕРТЕНЗІЯ (І10), для дітей і підлітків – «ЮВЕНІЛЬНА» АРТЕРІАЛЬНА ГІПЕРТЕНЗІЯ  – стан, що супроводжується високим артеріальним тиском при відсутності причин його виникнення.

ВТОРИННА „симптоматична” ГІПЕРТЕНЗІЯ (І15) зумовлена первинним ураженням органів та систем і розвивається на тлі захворювань, які можна об¢єднати у декілька груп:

1. Ренальні (ренопаренхіматозні – хронічний гломерулонефрит і пієлонефрит; реноваскулярні – стеноз ниркових артерій, тромбоз ниркових артерій та/або вен, фібром´язова дисплазія ниркових судин, аортоартеріїт, вузликовий періартеріїт; аномалії розвитку нирок – рефлюкс нефропатія, полікістоз або гіпоплазія нирок; гемолітико-уремічний синдром, гідронефроз, пухлина Вільсона, Lupus-нефрит).

2. Захворювання серця та магістральних судин (кардіоваскулярні – коарктація аорти, хвороба Такаясу).

3. Ендокринні захворювання (феохромоцитома, нейробластома, гіпертиреоїдизм, уроджена гіперплазія надниркових залоз, первинний гіперальдостеронізм, гіпоталамічний синдром).

4. Захворювання нервової системи.

5. Інші (пухлина надниркових залоз, хвороба Іценко-Кушинга (аденома гіпофіза).

Фактори, що сприяють виникненню

Артеріальної гіпертензії у дітей

1. Спадкова схильність.

2. Психоемоційне напрження.

3. Підвищене вживання кухонної солі.

4. Надлишкова маса тіла.

5. Порушення активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи.

6. Підвищення активності простагландинів (PgE2 та PgE12).

 

Таблиця 38