Мовний етикет. Тональності спілкування

  Мовний етикет – сукупність правил мовної поведінки.

Мовленнєвий етикет - реалізація мовного етикету.

Мовний етикет – це набір, або спектр фраз, якими ми послуговуємося у щоденних ситуаціях: знайомства, звертання, вітання, прощання, подяки, співчуття, відмови, компліменту тощо.

В основі виділення як мовленнєвого так і мовного етикетів лежать спеціальні функції:

Контактна функція — встановлення, збереження чи закріплення, підтримуваних зв'язків і стосунків, індивідуальних чи соціально-масових. Поняття "контактна функція" однаково стосується усіх тематичних груп одиниць мовленнєвого етикету, бо навіть прощаючись, ми встановлюємо можливість подальшого контакту.

Функція ввічливості (конотативна) — пов'язана з проявами ввічливого поводження членів колективу один з одним.

Регулююча функція (регулятивна) — теж стосується усіх проявів мовленнєвого етикету, бо вибір певної форми при встановленні контакту регулює характер стосунків адресата і адресанта.

Функція впливу (імперативна, волюнтативна) - передбачає реакцію співбесідника — вербальну, жестову, діяльнісну.

Функція звертальна (апелятивна) — тісно пов'язана з імперативною, бо привернути увагу, означає здійснити вплив на співбесідника.

Емоційно-експресивна (емотивна) функція — є факультативною функцією, оскільки вона властива не усім одиницям мовленнєвого етикету.

Усі функції мовленнєвого етикету існують на основі комунікативної функції мови.

Основні правила мовного етикету:

1.правила вітання:

 - молодший зі старшим;

- підлеглий з керівником;

- чоловік з жінкою;

- молода жінка з літнім чоловіком.

2.першим руку подає:

- старший молодшому;

- жінка чоловікові;

- соціально вищий соціально нижчому;

- подають тільки праву руку.

3. правила знайомства:

- жінкам не бажано знайомитися з чоловіками без посередника;

- своє прізвище, ім’я та по-батькові вимовляти розбірливо, без поспіху, достатньо голосно;

- знайомлення через посередника стоячи;

- руку перший подає той, кому відрекомендовують;

- під час знайомства варто усміхатися, мати щирий вираз обличчя.

4.правила відмови:

- уникати прямої відмови;

- користуватися делікатною формою непрямої відмови.

5.правила співчуття:

- висловлювання співчуття супроводжується потиском руки у чоловіків;

- у жінок (за умови близького знайомства) – обіймами

5.правила крити кування:

- вказувати помилки та робити зауваження лише віч-на-віч;

- уникати прямої критики;

- робити це по-дружньому;

- виділити те, що співбесідник виконує правильно;

- навести приклад правильного виконання;

- переконайте співбесідника, що він впорається;

- попросити вибачення за зауваження, особливо тоді коли людина старша від вас за віком або незнайома.

6.правила висловлювання сумніву:

- не слід висловлювати сумнів у присутності інших людей, особливо тоді коли він не має принципового значення.

7.правила вживання компліментів:

- не кажіть людині того, що їй не приємне або зовсім невластиве;

- комплімент не повинен бути багатозначним;

- повинен бути щирим: мовлення адресата має супроводжуватися теплими інтонаціями, неудаваною усмішкою;

- варто уникати незрозумілих слів;

- має відповідати ситуації спілкування;

- не ввічливо говорити компліменти не знайомим або мало знайомим людям;

- не варто відраз віддячувати компліментом за комплімент, а особливо говорити про партнера те саме, що почули від нього;

- відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові.

Відбором етикетних мовних формул у кожній ланці мовного контакту (зав'язування контакту, підтримання контакту, припинення контакту) створюється та чи інша тональність спілкування, тобто така соціальна якість ситуації спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм взаємодії комунікантів,як показник культурності, інтелігентності співрозмовників.

У європейському культурному ареалі виділяють такі тональності спілкування:

Високою тональністю спілкування характеризується сфера суто формальних суспільних структур (на урочистих зібраннях);

Нейтральною тональністю — сфера офіційних установ; звичайна тональність спілкування побутує в магазині, в транспорті та ін.;

Фамільярна — в сім'ї, в дружньому товаристві;

Вульгарна тональність, тобто вживання вульгаризмів — в соціальне неконтрольованих ситуаціях.

У нашому суспільстві етикет в цілому збігається з загальними вимогами ввічливості. Все, що в межах ввічливості, є етичним, неввічливість же — синонім неетичності. Саме тому, аналізуючи мовні засоби вираження ввічливості, ми виходитимемо з триступеневої (високої, нейтральної, фамільярної) шкали тональностей, оскільки вульгарна тональність несумісна з ввічливістю.